Про Плутон, гангрену і самого себе (Maelinhon)

Не стільки стаття, скільки потік свідомості, що для мене вкрай нетипово. Довго думала, чи ділитися цим матеріалом, він такий… не для всіх. 🙂 І багато в чому дуже особистий. Я, знаєте, нічого і ніколи не пишу особисто про себе, свої думки, свій досвід і всіляко ухиляюсь від таких питань. Мені здається, якщо доносити інформацію об’єктивно (а я ставлю собі саме таку мету), то голова, що розповідає, не має жодного значення, її роль в самій інформації мізерна. Тому, яка різниця, що там я, звідки я і як. Я хочу мінімізувати свою присутність у матеріалах і показати їх, а не себе, оскільки в мені, на відміну від матеріалів, нічого цікавого немає.

Але ось у мене накопичився один вид інформації, дуже рідкісної та цікавої, яка напряму пов’язана зі мною особисто. І віддерти саму інформацію від її первісної, медитативної форми подачі — важко. Звідси й мої муки🙂

Цього літа мені задали одне питання на тему співпраці з якимись силами і я якось трохи розгубилась. Мене спитали, чи користуюсь я особисто своїми напрацьованими тонкими зв’язками, і якщо так, то для чого. Простіше кажучи, от я там спілкуюсь то з інфернами, то з грахами, але чи прошу я в них при цьому умовні сто тищ мільйонів до неба? Слави? Грошей? Або ще чогось? Не прошу, якщо чесно, якось не думала про це навіть в такому сенсі. Взагалі, я аскет і відбитий пасіонарій, мені в цілому плювати на себе і своє життя тут. Так, мені потрібні якісь там гроші на життя, мені треба платити за світло, купувати їжу і всяке таке, але це засоби, а не цілі мого життя. І мені якось в цілому не зовсім зрозумілий концепт мати абстрактно мільйони грошей. Щоби що? Якщо мені щось потрібно, я знайду гроші, але саме цю суму, а не мільйон, щоб сховати його під подушкою.

А от про що я завжди прошу і питаю «сильних світу цього» — це… інформація. Я не жартую, я ніколи не втрачаю можливості всіх опитати саме на предмет інформації, і про них самих, і їх життя, сприйняття, реалії, спогади… Гроші — штука гарна, але якщо так вдуматись, гроші то є у багатьох. А у кого взагалі є інформація про те, як граха сприймає світ і як бачить людей? Або як переживав перше кохання король Беліал? Це ж страшенно цікаво, це ж справжнє одкровення, якого ні в кого немає! І так, я всіх прошу саме про це 🙂 Тому в мене є щось більш рідкісне, ніж гроші.

Ще в мене є залізне правило в роботі: я не читаю, не дивлюсь і не слухаю нічого по езотериці, астрології та іншим «тонким» наукам. Взагалі нічого і ніколи, я навіть в пересказах не хочу знати нічию думку з цього приводу. Виключення складають деякі матеріали по китайській метафізиці (таблиці в основному) і трактати даосів. Не від великого снобізму, просто люди так сильно і міцно зав’язли в каші з різних концептів, брехні, тупикових ідей і шизофренічної маячні, що це саме той випадок, коли простіше це все написати заново, ніж вишукувати перлину на 50 гектарах гівна по коліно. Простіше кажучи, перечитати з тонких і записати те, як працює світ, тонкий план та його матерії — це років 5 роботи, а копатися в книжковому лайні можна все життя. Спойлер: перлини там вже немає. Тому я зберігаю своє світосприйняття в недоторканній чистоті. Моя Аджна працює по принципу «хочеш дізнатися — відкривай очі і дивись, и тягни інформацію, поки не зчитаєш». Ніяких потурань, тільки хардкор. А ще я купу всіляких методик випробовую на собі, аби потім коректно розписувати їх роботу, наприклад упаї або роботу з psyлоцибами.

Змушена зізнатись, що величезні масиви інформації, котрою я ділюсь — це не мої особисті архіви і не я сама така розумна, а нею зі мною щедро поділились з тої сторони. Тобто, я її просто переклала і проговорила в текстовому форматі. Я часто бесідую з паном Сателардом, з Ааль Масаефом, з Сатанаель, з князями дальрам (багатьма), та й банально з чортами в лісі теревеню, з грахами… Коротше, я розмовляю з усіма, з ким можу і жадібно збираю ці перлинки по світу.

З тими ж дальрамами тут мало хто розмовляє, їм дуже лестить таке🙂 Але є в мене один найособливіший, улюблений співбесідник, про якого я вам сьогодні і розкажу пару секретів. Це граха Плутона, Домаха (він сам себе так називає, я не знаю чому).

За минулі 3 роки я проводила масштабний експеримент з планетарними упайями і робила їх до кожної планети своєї натальної карти. З одного боку, мені хотілось вирішити свої особисті проблеми, з іншого — важко було втрачати такий шанс поспілкуватись з цілим зрізом управителів простору, пройти запаморочливі планетарні квести і взагалі всіляко розважитись. Більшість грах зпрацювались зі мною, вирішили поставлені задачи і Адьйос. Крім двох. Особисто мною зацікавився Чандра, і його присутність, підказочки і пасхалки я періодично знаходжу в просторі навколо себе. І Плутон. От Домаха моєю скромною персоною чогось зацікавився глибоко і всерйоз, а враховуючи, що це граха управляє зрізом трансформацій, войн, гниття і найстрашніших аспектів життя… це було тривожно.

У мене аутичний розлад і я вкрай своєрідно сприймаю світ. Більше тактильно і по запаху, ніж на вигляд. Я не пам’ятаю облич, погано пам’ятаю імена, але пам’ятаю хто чим пахне, і ця інформація мені каже більше, чим ім’я. Ви бували на пивзаводі? Там такий огидний запах завжди, в цеху де бродить пиво… Розжарений метал, дріжджі, бродіння и щось іще, невловимо тошнотне, якась нотка гниття. Чимось схожим пахне занедбана гангрена. Не питайте, звідки я знаю, чим вона пахне. Знаю.

Так пахне Плутон і його зріз простору.

Я стала періодично помічати присутність подібного запаху (не фізично звісно) навколо і одночасно з цим граха став іноді відповідати на мої питання, ми навіть кілька разів з ним розмовляли подовгу. Відповідати — це не зовсім коректне слово… Це контакт в медитації. Його відповідь складається з образів, запахів, відчуттів, частково слів і звуків за вікном. Часто він приходив уві сні в якомусь вигляді, сідав, запалював цигарку, і ми спілкувалися, але завжди про мене або мої справи. І в якійсь момент я раптом подумала — а що, якщо ми змінимо пластинку і поговоримо про нього? Як цей граха бачить світ? Чи пам’ятає він свою появу? Як він проводить свої дні, що відчуває, як бачить людей і нелюдей?

Домаха, почувши такі питання, м’яко кажучи, здивувався. Звісно, він працює з різними практиками в джйотіш, і з окремими сутностями навіть спілкується, але всі завжди говорять тільки про себе. Про нього — ніколи. Тому я за літо записала з десяток діалогів з такими питаннями. Це не пряма мова, а скоріш її адаптація, аби було зрозуміліше, але мені здається, такий формат подачі моїх активних медитацій дуже незвичайний і цікавий 🙂

М — Як ти виглядаєш?

Д — Я ніяк не виглядаю, я — сукупність частинок, процесів, об’єктів, навіть слів та ідей… Мабуть, це складно уявити, буття багатовимірним. Коли ти відразу скрізь і всюди, і просто зміщуєш фокус своєї уваги в різні сектори самого себе. Зараз я більше тут, але при цьому я ще в мільйонах місць і точок. Просто зараз більше мене є тут. Іноді ти бачиш мене якимось, але по суті, це просто твоє сприйняття мене якось намагається адаптувати під зрозумілі тобі вигляди.

М — Так бачать всі грахи і багатовимірні істоти?

— Так бачать всі грахи, але грахи не бачать те, що знаходиться поза їх простором. Наприклад Сатурн жовтий, всі жовті предмети — це його предмети, але він не бачить сині предмети або червоні. Якщо об’єкт змінився, він переходить до іншого грахи і як би випадає з фокуса зору попереднього. Так бачать всі багатовимірні, древні істоти. Говорячи про людей, грахи взагалі не бачать людей, не чують їхню мову, вони бачать тільки сукупність своїх частинок в людях і емоційні посили. Великі планети — це великі зрізи простору і їх база даних, Юпітер ультимативно величезний, в ньому трильйони трильйонів об’єктів по всім світам. Він не бачить людей, йому важко роздивитись об’єкт менший, ніж невеличке місто. Але він розуміє емоції і почуття, з ними треба розмовляти емоціями, а не словами.

М — Ти спілкуєшся з іншими грахами? З сутностями?
— Це складно назвати спілкуванням, ми взаємодіємо.

М — А ти можеш бачити людей?
— Я можу бачити людей.

М — А чому?
— *довго мовчить* Мені здається, мене зробили для чогось іншого, але потім прилаштували під таку роботу.

М — Ти пам’ятаєш як ти з’явився на світ? Хто тебе створив?

*довго мовчить* — Я пам’ятаю як вперше зафіксував себе в просторі. Я просто почав бути, таким же як зараз. Я пам’ятаю велетенський ангар з сірими стінами, там були яскраві жовті вогні і багато голосів. Я не бачив себе, але відчував що завис в просторі і навколо було багато когось, багато кроків, багато днів пройшло так. Вони ходили навколо мене і приміряли на мене різні ролі, сміялись іноді, розмовляли між собою потоками… В результаті хтось один запропонував дати мені таку роль. Всі замовкли. Засуджували, не приймали це. Але потім все ж таки вирішили спробувати і я почав проникати в усі об’єкти свого зрізу. Це спрацювало. Але я трохи інший за своєю суттю, я менший ніж інші і краще бачу мілкі об’єкти.

М — Можно сказати, в тебе трохи більше особистості?
— Так, можна так сказать.

М — А хто були ці істоти?
-Я не знаю. Хтось вище, чим всі ми тут.

М — Ткачи?
— Ймовірно.

М — Ось люди часто жаліються, що Всесвіт їх начебто і чує, але якось через дупу 🙂 Тобто вони звертаються до грахи, хочуть нову роботу або якихось благ, а їм іде дивна відповідь, яка абсолютно не узгоджується із запитом. Чому так? Людина хотіла любові он тої дами або нову квартиру, а йому хом’яка подарували або в нього дім згорів. Причому як відповідь на питання і запит! Це часта ситуація при роботі з упайями і джойтіш

— У людей часто не узгоджується те, що вони просять, з тим, що вони хочуть насправді. Грахи — величенні, вони не чують те, що ти говориш, взагалі не чують слів. Тому немає сенсу давати їм запити конкретикою, датами, цифрами, іменами, назвами… Грахи дуже добре розуміють емоції і почуття, бажання, і реагують саме на них. Наприклад, у тебе важке життя, погана сім’я, насилля, нелюбов… І ти просиш умовний Всесвіт, аби він дав тобі шанс працювати в компанії Майкрософт. Ти думаєш, що почавши там роботу, станеш багато отримувати грошей, забезпечиш сім’ю і вони тебе стануть більше любити, це твоя логіка. Але грахи… або Всесвіт, або Ма, або хто завгодно, вони зазвичай чують запит «я хочу, аби мене любили». Вони не бачать нічого про ту компанію, вони навіть не пов’язують твій запит з роботою, тому що вона не допоможе тобі стати коханим. Ти сам не бачиш, що тобі допоможе. І ось, в твоєму домі падає стеля, у вас скандал, ти психуєш, збираєш сумку і їдеш світ за очі в інше місто і там одразу зустрічаєш когось, хто тебе полюбить. Твій запит виконаний. Просять кохання конкретної людини, але хочуть щоб їх цінували. Просять грошей, а хочуть безпеки. Просять дім, а хочуть дитину. Майже завжди так.

М — Але люди незадоволені і вважають, що роботу вони не отримали 🙂
— Саме так. Всесвіт (чи як це назвати?) чує емоційні запити і виконує їх, а не те, як людина собі бачить їх виконання.

М — І якщо я прошу, щоб мене любив умовний Вася, то….
— То ти хочеш відчувати, що тебе люблять. Та людина тобі цього скоріш за все не дасть, тому бажання ніколи не здійсниться. Ти ж не цього хочеш. Якщо є шлях до такої мети, воно здійснюється одразу і без проблем. Якщо запит не здійснюється за декілька місяців, значить твоя раціональна ціль не співпадає з істинним бажанням.

М — Чудесато. Люди ще часто сварять грах і богів, що вони в щось там не втрутились, щось там допустили… Як ти це бачиш?

— Люди люблять персоніфікувати різні автоматичні процеси і сили, приписувати їм рефлексію якусь. Граха — це шмат простору і стихій, він — більше база даних і комп’ютер, ніж істота. Граха автоматичний і об’єктивний. Чи буде перейматися база даних, що в одному з трильйонів її файлів написана неправдива інформація? Ні, він не знає, що правдиво, а що ні. Для комп’ютера файл з брехнею — це просто +1 файл, комп’ютер не стане писати користувачу, що в файлі написана неправда або що він шкідливий для країни, в якій користувач живе.

Це база, там +1 файл, +3 файла… Граха бачить об’єкти свого зрізу, їхні класи і кількість, взаємодія між файлами нікого не хвилює. Якщо одна країна напала на іншу, то для грахи генерали армії не відрізняються від кабачків на городі, тому що і ті і ті — в зеленому і циклічно ростуть, а потім циклічно вмирають.

М — Тобто, будь який процес з точки зору планет — це просто рендерінг подій з купи об’єктів и даних.
— Саме так. Самі грахи не рефлексують, вони не вміють. Якщо ти до них звертаєшся за допомогою, вони виправляють помилки в базі даних в твоєму секторі пам’яті. Але вони тебе при цьому не бачать і не особо оцінюють. Хто як, звичайно… Є грахи більш особистісні, але в нашій галактиці таких мало. Я іноді дивлюсь на особливо цікаві моменти. Спускаюсь, ущільнююсь в цьому секторі і спостерігаю за подіями до яких причасний.

М — В чому сенс життя?
— В розвитку вверх і побудуванні себе.

М — Чому?
— Тому що все інше можна втратити. Можна взагалі втратити що завгодно, крім самого себе і свого рівня, цього ніхто у тебе не відніме. Все інше приходить і уходить, в ньому немає довготривалого сенсу.

М — Міфи про грах реальні? Індійські там наприклад…
— Повна маячня. Ілюстрація для людей древності, аби їм було зрозуміліше. Грахи не мають персоналізації такого рівня, щоб ходити ногами по землі.

— Як влаштований твій день? Ти живеш десь? Харчуєшся чимось? У тебе є стосунки?
— Ні, це все з вашого світу. Я живу одночасно в мільярді точок простору. У мене немає тіла чи житла, я просто є скрізь і відразу, в кожному процесі який мене стосується — є я. Моє життя, мислення, живлення, робота — це один і той же процес, він перетікає з одного формату в другий. Але я можу фокусуватися на якомусь сегменті реальності чи якійсь особистості. Тобто я як і раніше скрізь, але в якійсь точці мене найбільше. Це мене трохи відрізняє від інших — я іноді роздивляюсь щось або когось, розважаю себе чимось. Але моє життя зовсім не схоже на те, що ви звикли під ним розуміти. Мабуть це дуже важко уявити, але мені також непросто зрозуміти як живе хтось одновимірний і тілесний, я не знаю іншого виду життя.

М — Чому я?
— А чому ні? В світі давно ніхто не робив нічого подібного, мені це цікаво в тому числі по моїй діяльності. Це те, з невеликого числа речей, чим я розважаюсь.

М — Чому?
— В мій сегмент простору входить все, що живі не хочуть бачити, що вони ховають, заперечують, чого бояться… Ти це дістаєш і тицяєш їм в очі. Мені весело спостерігати за реакцією інших людей на цю інформацію. Це ж як заноза, моя робота — це бачить такі занози, оперувати ними, це МОЄ. В тіло потрапляє заноза, на ній бактерії, вона починає гнити, бактерії пожирають плоть, йде гній і на хвилі гною інорідний, злий елемент виходить з тіла. Або чорна, гнила думка потрапляє в голову і гноїть там все.

М — Або почуття?
— Або почуття. Чорне, отруйне почуття потрапляє в серце як заноза, і дімут псується, гниє зсередини.

М — Це все входить в твій зріз?
— Так, це моя сфера життя і діяльності. Я бачу ці ось шкідливі процеси як частину себе, але моя ціль — їх зупинити там, де це можливо. Навчити ідіота, який заражений хворими ідеями. Прибрати занозу, очистити рану. Показати злому серцю його як в дзеркалі, аби воно жахнулося і змінилось. Тому я — гній, але я — трансформація. Я чиста зміна, я є саме очищення і зростання вгору.

М — А щоб пізнати очищення, треба спочатку вляпатись…
— Так. Але все, чого я хочу — аби всі стали чистими і вищими, ніж є. А піднесення частіше за все можливе тільки через ваду, через усвідомлення своєї недосконалості і прийняття її і необхідності над нею попрацювати.

М — Греки це називали гамартія 🙂
— Можливо.

М — А тобі не образливо, що тебе зробили таким і іншого нічого не бачиш? Ти не хотів би піти, зайнятися чимось ще? Змінитися самому?
— Ні, я не відчуваю образи або бажань. Ця робота не гірше і не краще іншої. Іноді мені хочеться сфокусуватися і я це роблю, але це не виходить за рамки моєї діяльності.

М — А фізичне гниття також? Абсцес? Гангрена? Це все твоє?
— Це все моє. Абсцес — це природній результат і вершина гниття плоті. Туди попало інорідне тіло, пішов процес трансформації і боротьби, гній вийшов і тіло очистилось. Таким же чином очищається розум, готовий прийняти свою ваду і через біль змінитись на краще. Якщо заноза не дає результату, я можу приходити в більш насиченому вигляді, аби посилити проблему і примусити силою.

М — Ти отримуєш задоволення від чужих страждань? Ти розумієш, що примушуєш всіх страждати? Від війн, від болю, від жаху… Як тобі з цим?
— *думає* Ні, не сказав би. Я не відчуваю задоволення від цього. Я скоріш співчуваю, але людям мої об’єкти і мій вплив здаються дуже страшними, тому що я примушую їх дивитись в самих себе. Бачити свої вади і кротовини як під яскравим світлом. Але… Так, мабуть я відчуваю насолоду, коли в мене з’являється можливість зруйнувати чиєсь непомірне его, розбити його на друзки нестерпним приниженням. Ти не заслужив стояти на п’єдесталі, але стоїш там і ще й повчаеш інших зверхньо. Мені подобається скидати таких вниз найжорстокішим і болісним для них способом.

М — Тобі буває боляче самому?
— Ні, не буває. Але я розумію як відчувається біль, це… це просто закладено в мені, сам я його не відчуваю.

М — А люди завжди думають у форматі «за що мені це все» 🙂
— Воно не за що, воно навіщо і для чого. Твоя вада і страждання через неї — це не покарання, а вказівка на те, як ти через неї можеш вийти наверх і стати краще.

М — Люди взагалі дуже люблять концепт «залиште мене у спокої, я нікому нічого не зробив».
— Це дурна думка, наївна. Кожна людина, кожен живий дімут — це частина єдиного пазла, це одна сторона кубика. Твоє «добре» — то чиєсь погано, і навпаки. Ти комусь заважаєш жити, хтось заважає жити тобі. Ви також допомагаєте один одному. Всі з усіма пов’язані, неважливих немає, непотрібних, відбракованих… Так що ти не можеш просто відійти в сторонку і жити поза цього, тому що частина єдиного світу не може існувати окремо від світу.

М — Деякі в пустелю уходять жити…
— Це також дурість. Ви всі можете розвиватись тільки через когось. В пустелі дуже легко жити, там тебе ніхто не чіпляє тригерами, не змушує відчувати емоції і вирішувати проблеми, але там ти гниєш заживо. Тому що там немає людей, які б тебе бісили, чи яких би ти любив.

М — Регрес?
— Регрес.

М — Я вже питала 3 роки тому, але в чому моя слабкість і кротовина?
— Нелюбов до себе. Є ті, чий баланс занадто вивернутий в себе. Я, я, мене, мені, я най-най. А є ті, кого начебто немає для самих себе. Тобі треба зупинитись десь посередині. Хоча… ти вже пройшла великий шлях. Взагалі той, хто йде першим вперед, не повинен бути важким від зарозумілості, від гордині, від страхів, від бажання наживи. Це все ну дуже добре гниє…

М — Ти намагався мене згноїти? 🙂
— Та я всіх намагаюсь згноїти. Але гниє тільки той, хто не хоче прибирати з себе гниль. І мені дуже подобається, що хтось іноді розуміє посил і не боїться подивитись цьому всьому прямо в очі, витягнути на світло, роздивитись і викинути, вирвати зі своєї душі. Ось від цього я ловлю істинне задоволення.

М — В себе дивитись дуже боляче 🙁 Простіше зробити вигляд, що занози не існує, ніж визнавати її наявність. Взагалі, знаєш що я думаю? Що набагато простіше жити погано і звикнути до цього, чим намагатися жити добре. Щоб жити в лайні багато розуму не треба, просто не старайся, не змінюйся, і будеш жити саме так. Деякі цим навіть пишаються по своєму! Жити в тяжких умовах парадоксально легше, ніж вирішувати свої проблеми і рости над собою, ось в чому фішка… Тому жити в лайні неприємно, але вибиратися з лайна так важко і довго, що простіше залишатись там. І всім розказувати про свій подвиг життя в лайні 🙂
— Обожнюю цих людей. Моя аудиторія.

М — Ти відчуваєш емоції?
— Ну, такий собі аналог — так. Я розумію емоції, почуття, я відчуваю музику і мистецтво, вони приємні для мене.

М — Що тебе більш за все засмучує?
— Що коли об’єкт змінюється і очищується, він уходить з мого зрізу і я його більше не бачу. Я ніколи не бачу результати своєї праці. Це мене засмучує. Тому що по суті я бачу тільки бруд. Коли він вичищається, я вже не бачу об’єкт. За рідким виключенням, якщо об’єкт далі не знаходиться в моїм полі з інших причин, наприклад він сам — заноза для інших.

М — Так ось чому ти сюди приходиш…
— Вельми можливо.

(с) Mylene Maelinhon \ матеріал проекту Маргінальна Метафізика

Репости цього матеріалу вітаються лише із зазначенням автора та джерела матеріалу. Крадіжка інформації, тексту чи їх частин жорстоко карається, і я не про юристів. Дотримуйтесь чесності та поважайте чужу працю, тоді ця повага до вас повернеться сторицею.