Про буддизм і співчуття

Подумалося тут…
Однією з найголовніших, як не найголовнішою, чеснотою буддизму є співчуття. Кожне описане буддизмом божество чи інкарнація будд є співчуттям втіленим, і перша сходинка на довгім шляху отримання великої сили духа та високого статусу душі, сама можливість вийти з сансаричного циклу є розвиток у собі Співчуття до всіх живих істот. В якому б з безлічі світів і шарів реальності не знаходилися живі істоти – всюди є місце потребам, а відтак і стражданню. А де є страждання – там є досвід страждання, а де є такий досвід – там обов’язково знайдеться місце співчуттю. Що більше перешкод на своїм шляху пережила жива істота, то більше досвіду страждання вона має, й водночас – то більше вона потребує співчуття, й то більше вона може його відчути (бо що більше та різноманітніше досвід страждання – то простіше поставити себе на місце іншого стражденного з таким же досвідом).
Важливий момент – співчуття не є жалістю, оскільки жалість спрямована згори донизу, з вищого до нижчого, а співчуття – від рівного рівному. Тобто співчуття потребує визнання рівності того хто співчуває тому кому співчувають. І в цьому криється одна важлива річ.
Співчуття до всіх живих істот варто починати зі співчуття до себе. Любов до всіх живих істот – з любові до себе. Завше варто починати з себе – поки не відшліфуєш свої власні якості, не розберешся у власній голові та психіці, не розкриєш власний потенціал, не закриєш власні потреби, не даси собі – неможливо дати щось іншому, навчити його чи показати йому шлях. Як може голодний нагодувати голодного?
Шлях співчуття до всіх і кожного починається зі співчуття до себе – не з жалості, не ставлячи себе в позицію жертви – а зі співчуття своїм емоціям, страхам і надіям, з роботи зі своїми “гострими кутами” та емоційними “гачками”, з розвитку свого емоційного інтелекту.
Крім того, саме співчуття є чуттєвим шляхом до пізнання недвійності світу – якщо будь-яка жива істота співчуває людині, тварині, дереву, духу, будь-якому іншому живому димуту – це співчуття є прямий наслідок визнання рівності, сенсової рівнозначності істоти який співчуває, істоті якій співчувають. Тобто співчуваючи, жива істота визнає іншого рівнозначним собі, ставить його на одну дошку з собою, діє не лише розумом та логікою – але і відчуває цю рівнозначність. А рівнозначність сенсів кожної сенсової одиниці – важлива сходинка до чуттєвого пізнання єдності всіх істот, а там і до відчуття та усвідомлення єдності всіх елементів всесвіту недалеко. А світ працює у спектрі відчуттів 🙂

(с) Нейт Ірменгарі \ Archaic Heart