Про монотеїзм та комунізм (Maelinhon)

«Вся ця релігія настільки явно інфантильна, настільки далека від реальності, що будь-кому, хто добре ставиться до людства, боляче думати, що переважна більшість смертних ніколи не зможе піднятися вище за цей примітивний погляд на життя.»

Зигмунд Фройд «Майбутнє однієї ілюзії» (1927)

Мир вам.

Сьогодні у нас знову буде близькоісторична тема, четверта стаття у циклі про ХЕ та їхню експансію на політеїстичний світ. У перших двох ми розглядали присвоєння свят, у третій розбирали солянку про Диявола, сьогодні ж поговоримо про догматику, мучеництво і трошки про комунізм.

Рекомендую для початку ознайомитись з першою частиною статті, щоб розуміти події з цієї: https://maelinhon.org/uk/diyavol-yakogo-nemae-maelinhon/

Останнім часом віруючі багатьох країн світу, де ступила нога ХЕ, грають з Папою Римським в одну захоплюючу гру. У відповідь на військові та політичні події, Папа щоразу щось візьме та й 3,14здане з цього приводу. А оскільки Папа – лівак-радикал, то й набір висловлювань у нього відповідний, від якого в прославлянців-адептів починають палати ніжні сідничні ділянки. У відповідь вони жваво видають істерику, бурхливо обговорюють цей висмоктаний з пальця привід у мережах та у ЗМІ, репетують і заявляють, що Папаня продався Дияволу… Потім Папа знов видає чергову порцію своїх оціночних поглядів, і гра триває далі.

Дивитись на це можна вічно, але своє задоволення можна доповнити ще однією палатою дурки, а саме коментарями до військових новин людей із СНД. Це стосується усіх сторін – не тільки людей, які поклоняються Яхве і скидають на міста бомби (часто освятивши їх на честь свого божества), а і тих нещасних, хто живе в цих містах, ховається, не спить ночами, гине від тих обстрілів і молиться про мир і проти бомб… тому ж Яхве. За тією ж книжкою. Кожна сторона молиться йому про протилежні речі, звинувачуючи один одного в тому, що ось інші якраз моляться неправильно. Десь ми це вже чули, так? Про тролінг попиків я взагалі мовчу, тому що від питання, а чому ви силою молитви не розвернете ракети, які летять на яхвин же собор, попи розбігаються, вистрибуючи з кедів, і навіть не вступають у діалог. І кожен звинувачує іншого в тому, що саме у вас – точно не християнство! У вас несправжнє, це не православ’я, це якісь злі люди його спотворили, а взагалі воно про рожеві поні та любов до всього живого. Ага, ну звісно.

Давайте поговоримо ось про що. Є така вічна тема в медіапросторі, мовляв, «релігія хороша, це люди погані», як варіант відомого вислову «цар хороший, а от бояри козли». Розуміють неправильно, роблять неправильно, і взагалі “треба жити по біблії”, тоді все буде добре, а ви ж не по біблії, ну от і маєте. А чи це так? Що взагалі написано в біблії з приводу правил життя та навколо цього? І чи дійсно це зараз якісь дурні спотворили чудову ідею, а спочатку там все було мирно і по доброму? Давайте почитаємо біблію і твори шановних християнських святих, можливо, щось проясниться.

Але спочатку хотіла б нагадати з цього приводу популярну пасту від американських атеїстів, вона колись здорово зробила мій день.

«Нещодавно одна відома радіоведуча висловилася на підтримку Буша, відзначаючи, що гомосексуалізм є збоченням, бо «Так сказано в Біблії, у третій книзі Мойсея, Левіт, розділ 18». Через кілька днів ця радіоредакція отримала відкритий лист одного з радіослухачів:
«Дякую вам за вашу турботу про навчання людей Закону Божому. Я багато чому навчився, слухаючи вашу програму, і я завжди ділюся отриманими знаннями з людьми, які мене оточують. Але в мене все ще залишилися деякі питання з приводу кількох біблійних законів, і мені потрібна ваша допомога, щоб їх правильно витлумачити.
Наприклад, я хотів би продати мою дочку в рабство, як це зазначено у Виході, розділ 21, вірш 7. На вашу думку, яку ціну мені варто запропонувати за неї?
У тій же книзі Левіт, розділ 25, вірш 44, сказано, що якщо я хочу мати рабів, то маю купити їх у сусідніх народів. Мій друг стверджує, що це стосується лише мексиканців, але ніяк не канадців. Чи не могли б ви пояснити мені цей вірш? Чому я не можу мати канадських рабів?
Я знаю також, що не повинен торкатися жодної жінки, якщо у неї йде менструація, як сказано в книзі Левіт, розділ 18, вірш 19. Як мені дізнатися, чи йде у неї менструація? Я пробував кілька разів запитати про це безпосередньо у моїх знайомих, але вони чомусь ображалися.
Я маю сусіда, який продовжує працювати по суботах. Вихід, розділ 35, вірш 2, ясно каже, що така людина має бути віддана смерті.
Чи повинен я вбити його власноруч? Чи не могли б ви позбавити мене від цього делікатного обов’язку?
А також ще: Левіт, розділ 21, вірш 18, каже, що не може наближатися до святилища той, хто має проблеми із зором. Я ж користуюсь окулярами при читанні. Мій зір має бути обов’язково стовідсотковим? Чи можна дещо занизити цю вимогу?
Останнє питання. Мій дядько зовсім не поважає те, що сказано в Левіті, розділ 19, вірш 19, висаджуючи на своєму дворі два різні види насіння. Так само і його дружина, яка одягається в одяг з різнорідних ниток, а саме з бавовни та нейлону.
А ще трапляється дядькові моєму лихословити. Так скажіть, чи повинні ми виконати всю цю досить трудомістку процедуру повністю, а саме зібрати всіх мешканців нашого містечка і закидати камінням дядька з тіткою, як це сказано в Левіті, розділ 24, вірш 14? Може, ми просто могли спалити їх живцем у тихому сімейному колі (Левіт, розділ 20, вірш 14)?
Чекаю з нетерпінням на вашу відповідь. Ще раз дякую, що нагадали нам, що слово Боже вічне і незмінне. Тільки так і не інакше».

А тепер повернемося до нашої теми і почнемо з культу мучеництва та смерті, який є основою життя по біблії. Як він узагалі з’явився. Простіше кажучи, що в біблії написано про те, як повинен жити і поводитися християнин, і як ці тези з’явилися.

Минула стаття циклу, про виникнення фігури Диявола, описувала боротьбу іудейських сект за годівницю і парафіян з податями. Якщо у трьох словах, то жреці боролися за право отримувати гешефт і під цю справу понавидумували СТІЛЬКИ маячні та хитрощів, що в цій солянці потім успішно потонув і весь нечисленний сенс. Далі з’явився вже син Яхве і розпочався умовний Новий Заповіт, де події відбуваються переважно у Римській Імперії.

Імперія ця була дуже віротерпима і взагалі жодна релігія там ніколи не зазнавала гонінь. Все, що вимагалося від численних сект і пантеонів – молитися за імператора і дотримуватися елементарної етики, не лізти в бійку і не ображати інші релігії. Все.

Причина, через яку могли забороняти якийсь культ – небезпека для суспільства та людей. Тобто коли самі віруни починали творити дичину, вбивати і приносити в жертву людей, грабувати храми і всіляко ганьбити Імператора, то ось тоді їх могли заборонити (за це, а не за релігію). Але і цей процес був ступінчастий: спочатку їм давали змогу покаятися та виносили численні попередження. Нікого не тягли на страту через годину після злочину або безпосередньо за саму віру, це пізніше християни придумали такий спосіб, щоб пальто було білішим. Такі обмеження та заборони накладалися не тільки «лише на них». Наприклад, в 186р. до н. е. римляни заборонили поклоніння богу Вакху, тому що у його свята приносили в жертву людей. Як тільки на вакханаліях перестали кровожерити – закон було скасовано.

Тобто віра в Яхве та Єгошуа Яхвевича не була предметом гонінь. Спочатку християнські секти забороняли з двох причин: по-перше, вони закликали боротися проти Риму і тупо вели терористичну діяльність, по-друге, з подачі таких «філософів» як Святий Юстин, християни займалися вандалізмом та ображали інші культи.

Юстін та його команда привнесли до нової релігії таку думку, яка сьогодні може здаватися заїждженою, але тоді вона була радикальною новиною. А саме, що всі язичницькі боги, богині, сили природи, дальрами та інше потойбічне – це чисте зло. Що не буває з того боку нікого доброго, якщо воно не від Яхве. І фанатики буквально накинулися на язичників, розоряючи їх храми та вбиваючи скульпторів, що робили ідолів. Ось за це в 36 році сенат і заборонив саму по собі дану релігію, яка на той час вже теж поділилася на неймовірну кількість сект. Погодьтеся, так ракурс сильно зміщується і переслідуванням за віру вже не виглядає.

До речі, себе вони звали Назареї, а не християни. І основна ідея їхньої релігії полягала в тому, що істинний християнин повинен прагнути не до життя, а до смерті. Тобто, його життя почнеться ПІСЛЯ, і чим суворішою і страшнішою була смерть, чим більше мук він прийняв, тим крутіше йому буде після. Наприклад, цитата з біблії – Філіпійцям 1:29: «Тому що вам дано заради Христа не тільки вірити в Нього, а й страждати за Нього». Або ось Дії 7:59-60: «І побивали камінням Стефана, що молився й казав: Господи Ісусе, прийми духа мого! Упавши ж навколішки, скрикнув голосом гучним: Не залічи їм, о Господи, цього гріха! І, промовивши це, він спочив». Таких біблійних цитат дуже багато, у тому числі і з творів усіляких Юстинів та Ко.

Тобто, перша і ключова теза вихідного джерела говорить: Твоє життя на землі нічого не варте, має сенс лише твоя мученицька смерть. Християнство – це культ смерті, мук і приціл на потойбічне життя, а не на земне. Земне нічого не означає, в ньому немає сенсу.

Тому спочатку ці секти вели пропаганду за те, щоб люди йшли проти влади та гинули, бо це богоугодна справа. Це був прямий заклик – йти і померти за ідею, бажано якомога болючіше. І римляни, зробивши 5-10 китайських попереджень, вже переходили до тортур, все одно даючи право мазохістам зректися секти і принести жертву богам, як усі нормальні люди. Але, оскільки практично всі секти назареїв вважали зречення головним гріхом, то більшість потрапили в лапи до товариша ма … гістрата, і так чи інакше закінчували свої дні в страшних тортурах. Їх спалювали, четвертували, цькували дикими звірами. Саме як терористів, зауважте, сама по собі віра римлянам була до бузкової Аврори. Хоч пенькам у лісі кланяйся, справа особиста. Їх четвертували за спаплюження храмів, вбивства та агітацію проти уряду, як колись і самого Єгошуа Яхвевича, який наїжджав на Імператора.

Наприклад, святий із чудовим ім’ям Василіск, разом із двома братами, повалили головну статую Артеміди, за що їх повільно зварили, обливаючи киплячою смолою. Але навіть у Вікіпедії ця подія чомусь описана як загибель за віру, а не як покарання за вандалізм. Не бачу логіки.

Взагалі, сама біблія, особливо її перша половина – це просто збірка закликів до насильства, тортур, страт і геноциду, в тому числі й самих себе. Наприклад, Числа 25:7-8 «І побачив це Пінхас, син Єлеазара, сина священика Аарона. І встав він з-посеред громади, і взяв списа в свою руку. І ввійшов він за Ізраїлевим мужем до середини мешкання, та й пробив їх обох, ізраїльтянина та ту жінку, аж через її черево». Тобто нормальна історія – убити вагітну жінку списом у пузо, бо так наказав Яхве. Він там постійно велить когось вбивати!

Відомий біолог Річард Докінз, почитавши все, що пише біблія про вбивства і геноцид, сказав ось так: «Старозавітний бог є, можливо, найнеприємнішим персонажем всієї художньої літератури: ревнивець, який пишається своїми ревнощами; дріб’язковий, несправедливий, злопам’ятний деспот; мстивий, кровожерливий вбивця-шовініст; нетерпимий до гомосексуалістів, женоненависник, расист, убивця дітей, народів, братів, жорстокий мегаломан, садомазохіст, вередливий, злий кривдник».

Або ось Псалом 136:9 «Блаженний, хто схопить і розіб’є немовлят твоїх об камінь». Це стосується цитат у біблії про геноцид цілих народів – чоловіків і жінок пропонується вбити, молодих дівчат забрати собі, а немовлят розбити головою об каміння, щоб припинити життя цього народу. Як вам таке? Почитайте на дозвіллі Старий Завіт, дуже цікаве чтиво, особливо Второзаконня, Вихід, Числа та інше. Це і є реальна основа цієї релігії, яка закономірно втілилася в базис християнських сект.

Біда в тому, що римляни не були готові до такої хвилі ідіотії. Катування та страти були у них більше методом залякування, аніж нормою. У звичайний час до них навіть і не доходило, а тут молоді люди самі йшли на муки, та ще й друзів приводили за компанію. Так-так, і мені теж яйця розпеченою кочергою пошматуйте, бо це, капець, як духовно, і зближує з Яхве. Може, у них просто підписка на «Вісник Мазохіста» закінчилася, я не знаю, але вони правда в це вірили. Що чим страшніша смерть, тим крутіше потім посмертя.

Такі ідеї просував, зокрема, товариш Оріген, один із пропагандистів крила так званих монтаністів. Він часто слав учнів на мучеництво, запевняючи, що страждання зближує з богом, хоча сам не поспішав мучитися. Більше того, Оріген добре жив на утриманні у багатьох багатіїв, у тому числі в однієї з вдовуючих імператриць Риму, постійно затираючи їм про бозю і скромність.

Муки – це взагалі основний мотив там. Однією з важливих складових блаженства праведників в Апокаліпсисі Петра є насолода праведників стражданнями. Такий самий мотив присутній у Книзі Єноха. При цьому йдеться саме про фізичні страждання, катування та тортури грішників. Як і в Книзі Єноха, в Апокаліпсисі Петра праведники відчувають райську насолоду від запаху паленої плоті, випорожнених сфінктерів та страшних фізичних мук людей, які або злословили на Христа, або вірували в нього, але неправильно.

Друга теза дуже конкретно стосувалася новоявленого духовенства, а саме, що воно є прямою рацією з Яхве і мовить від його імені. Парафіянин є дитям малим і рабом, він повинен беззастережно слухатися священика, який йому батько і знає краще. Про все.

«Кожен член церкви має почитати єпископа як бога» (Дідаскалі Апостолорум), пряма цитата з біблії з правил життя перших християн. А також християни мали приносити їм усі свої гроші і віддавати безоплатно і, звісно, без зайвих питань про ролекси на зап’ясті. Нічого не нагадує? Отже, парафіяни не мають права сперечатися з попами, питати їх про походження благ, витратах податей тощо. Дитина не має права вимагати від батька звітів про витрати. Наприклад, у посланні Клементу прямо говориться, що «Того, хто не поважає посланого богом церковного начальства, має бути вбито». Ось так просто і лаконічно.

Третя теза первинного християнства: Навколо вороги!

Взагалі, усі навколо – вороги, всі є злом, а кровожерливі демони бажають нам усіляких бід, спокушають, мучать, бо ми ж найдуховніші і вищі за всю цю суєту. А це вам нічого не нагадує? Усіх римських і просто язичницьких божеств вони оголосили злими демонами, які тільки прикидаються богами, щоб скинути Яхве та його сина. А насправді… Уууу!

Отже, злом є і вся язичницька культура, з її театрами, п’єсами, культом чистоти та здоров’я, спортом і ось цим усім. Усіх причетних до мистецтва вони ненавиділи, оскільки ті творили гарні статуї, картини та пісні, присвячені природі та богам, а не Яхве. І взагалі прославляли життя, смачну їжу, секс та синхронізацію зі світом, як і личить політеїзму. Де боги – це не наглядачі в дурці, а просто сусіди по світу. Греки і римляни на той момент реально досягли успіху і в медицині, і в науках, милися в термах і навіть додумалися до воскової епіляції. Але яка вже там епіляція, коли до влади почали поступово приходити фанати бруду, крові та тортур…

І розповзалися вони масово, підбиваючи нових і нових людей на мученицький шлях. До речі, серед мучеників немає жодного найвищого ієрарха церкви, вони взагалі не переймалися праведною поведінкою, спокійно здавали книги та зрікалися. У той час як рядові назареї мали стояти до останнього, терпіти відрізання частин тіла та повільне піджарювання на залізних гратах.

Далі з великим відривом з’явилася теза про дуалізм, щоб шукати ворогів було зручніше. У первісному християнстві постаті Диявола не існувало, але вона виявилася зручною, тому прижилася. Хто не з нами, той за Диявола, тому його можна одразу на вила. К – Комфорт.

Найбільш адекватним крилом назареїв були Гностики, котрі не мали жорстких правил, не будували храмів, дозволяли здійснювати ритуали жінкам і спокійно відправляли жертви богам, щоб не палитися перед товаришем магістратом. Для них Ісус був чимось подібним до ще одного бога з багатьох, але це відгалуження в цілому не вижило.

Загалом, за імператора Діоклетіана ця шиза досягла апогею. Християни двічі підпалювали палац самого Імператора, творили терор і вандалізм проти інших культів і масштабно зірвали святкове жертвопринесення на честь перемоги над Перським царством.

Тоді імператор Діоклетіан видав 3 едикти про заборону християнства:

1. Перший вимагав закрити всі церкви та здати їхнє майно разом із книгами. Християнам не дозволялося брати участь у судах або подавати до них, доки вони не принесуть жертву богам (і не зречуться від підписки на «Вісник Мазохіста», звичайно).

2. Другий вимагав скрутити всю верхівку церков і посадити в тюрми. Вільновідпущенник, упійманий на симпатіях до ХЕ, повертався у статус раба.

3. Випускати священиків із в’язниць лише після зречення на публічних ритуалах.

Едикти були спрямовані проти секти монтаністів та єпископів загальної церкви. До речі, товариші з інших відгалужень назареїв вельми активно допомагали римлянам ловити таких самих християн, бо були на ножах ще й між собою. Ну хто б сумнівався, за такого бекграунду.

І ще, про правила життя. А чи всі помітили, що в цих правилах і в списку смертних гріхів немає брехні? Тобто брехати дозволено, причому в будь-яких масштабах, особливо іновірцям і собі на користь. Це багато про що говорить.

А далі все це почало зовсім сповзати в чорнуху і за деякий час свіжонароджений ХЕ остаточно ухитав Римську Імперію. Це була не єдина, але одна з головних причин її падіння. У цей час почали з’являтися нові і нові громади християн, наприклад абсолютно угашені Парабалани. Які, до речі, по-звірячому вбили відому вчену Гіпатію Олександрійську, познущавшись спочатку над живим тілом, шматуючи його уламками покрівельної черепиці до кісток, і потім над мертвим, спаливши шматки. Славилися тим, що прагнули доглядати інфекційних хворих, ховати потім померлих від хвороб та всіляких розкладнів з хробаками, а також іншими суто «духовними» діяннями. Здогадаєтеся, чому? Так, вони мріяли заразитися та здохнути.

Культ та Комунізм

Декілька століть ця релігія успішно розповзалася по Європі. Потім рушила в місіонерство і все закрути… Ще в 49 році нашої ери, єдинокровний брат Єгошуа Яхвевича – Яків Йосипович, зібрав перший Собор, на якому назареї обговорювали свою ідеологію. Там були апостоли і старійшини церкви, включаючи Петра, Павла, Варнаву та Якова. Потім ці собори збиралися неодноразово, і тамтешні срачі і висунуті тези мало поступалися в кровожерливості і божевіллі тому, що написано в самій біблії. До речі, саме там стався розкол на православних та католиків, оскільки на останньому вони, за доброю традицією, геть розісралися, сперечаючись про колір пасочок. Добрі, лагідні люди, так-так. Пам’ятаєте, у першій частині статті був махач про «правильно славити Яхве»? Ну ось вам і назва, власне, його джерело.

Ці люди не тільки пронесли крізь віки всі перелічені тези, а й примножили їх численними цитатами на тему. Біблія закликає вбивати, а святі отці закликали робити це ще більше. Там вам і женоненависництво, і антисемітизм (ну а ви думали звідки?), і заклики до геноциду народів та страт. Цитати з біблії про жінок та їх місце в цьому світі ще цікавіше. Ось вам деякі особливо показові цитати:

Святий Іоанн Златоуст (347-407) «Євреї – це вбивці Христа, і тому їх слід зневажати і принижувати». (Homilies Against the Jews)

Папа Григорій IX (1170-1241) «Люди, які заперечують нашу віру, повинні бути вбиті без вагань». Що там з повагою до віри, кажете?

Святий Альберт Великий (1200-1280) «Жінка недосконала і була створена як свого роду дефектна версія чоловіка». (Quaestiones super de Animalibus XV q. 11)

Папа Урбан II (1042-1099) «Бог хоче, щоб усі язичники були винищені». (Мова на Клермонському соборі)

Святий Домінік (1170-1221) «Єретиків слід катувати і наражати смерті, щоб врятувати їхні душі».

Святий Кирило Олександрійський (376-444) «Якщо людина не приймає нашої віри, вона не має права на життя».

Августин Блаженний (354-430) «Я не бачу, що корисного жінка приносить чоловікові, якщо не народжує дітей». (De Genesi ad Litteram)

Відчуваєте, як людинолюбством пахне, так? Я зібрала більше 40 таких цитат, і це я просто пройшлася верхи, так би мовити. Я не фахівець у біблеїстиці, впевнена, там їх сотні. Християни біблію та ось ці численні цитати або взагалі не читали, або читали лише акуратно вирізані, «рекомендовані» уривочки, вирвані з контексту. А з боків там треш, угар та содомія. Тож давайте почитаємо повністю разок? Вони самі закликають до цього. І ми знайдемо там ось це все, можете спробувати самі.

А далі, після місіонерів, інквізиції та викошування цілої купи культур та релігій, було ще веселіше. З’явився комунізм.

Через погане знання предмета обговорення багато людей чомусь вважають християнство і комунізм якимись антиподами, які знаходяться в боротьбі та антагонізмі. А по суті, комунізм це просто православ’я 2.0. Це нова версія старої ідеології, нова, більша риба того ж виду, яка намагалася зжерти стару.

Не вірите? А давайте порівняємо. Що ми знаємо про основні тези ліваків?

– Постійний крик про загноблених, знедолених, пригнічених, яких терміново треба «рятувати», зазвичай, шляхом винищення названих ворогів. Ворогів ми призначимо самі. Чек.

– Вся активність зараз – не більше, ніж підготовка до «справжнього життя», тобто всі плюшки, потім, не зараз. У першому випадку обіцяють рай, у другому комунізм, але все це в далекому майбутньому. Чек.

– Культ скромності, обмеженості, бідності, відмови від благ та індивідуальності, пропаганда важкої праці зараз та мук заради світлого майбутнього потім. Ось це «треба трохи потерпіти і тоді…». Чек.

– Інфантилізм, коли люди сприймаються як стадо рабів, над якими є хтось старший і мудрий, що веде їх до мети. Поцреарх це чи голова ЦК, не має значення, але культ начальства і вождя присутній. Чек.

– Навколо вороги. Ми – найдуховніші, найправильніші, найдобріші і найчесніші, а вони там – суцільні шахраї, загрузли в розпусті, ненавидять нас… При цьому власні злочини приписуються ворогові. Наприклад, на середньовічних фресках чорти використовують для тортур інструменти, які створили саме люди.

– Поклоніння трупам, культ героїчної смерті та взагалі фіксація на цій темі. Краще героїчно померти, аніж просто жити своє життя. Мавзолей усі бачили? Сушені мощі все бачили? Бінго!

Я можу продовжувати, але й так зрозуміло. Додайте багатошарове лицемірство, зневагу до людського життя, насильство, репресії, антисемітизм та інші радощі. І ви після цього хочете, аби Папа-лівак говорив щось інше?

Іди до татка

Однак, повертаючись до вихідної теми, з тих пір католики буквально латиною по білому пере-прийняли для себе стару тезу: папа Римський – це намісник Яхве на землі. Це не просто старий хрич щось там невпопад сказав через деменцію, ніі-і. Те, що Папа говорить «з трибуни» – це мова самого Яхве, його слова та думка, що транслюється через папу. Ну і за логікою, раз Яхве не уїбав папу блискавкою в тім’ячко, значить все ок.

З цієї причини (ну, і пам’ятаємо про вихідну тезу), віруючі не мають опцій сперечатися з Папою та іншими попами, або критикувати їх. Добрий християнин повинен тільки вірити і смиренно приймати від папи і духовенства БУДЬ-ЯКІ заяви, адже вони – від бога. Ви ж не можете сперечатися з богом? Це ми тут можемо крити і папу, і Яхве морквинами, як хочемо, ми не християни. А ось християни самі себе називають рабами, мета життя яких – померти у муках і дотримуватися догматики.

Це догматична, книжкова релігія, також як і іслам, і юдаїзм. Там немає місця для «я так думаю» та «я це бачу інакше», як багато невігласів пише нам в коментах. Нікого не хвилює, що ти там думаєш і бачиш, твоя справа – вірити та виконувати наказане. У раба взагалі немає опції щось там бачити, думати, трактувати і пред’являти претензії пану, а рабами та вівцями парафіяни цієї релігії названі прямим текстом і багаторазово. Раб має підкорятися. Той, хто вищий за нього – знає краще.

І зараз, коли люди звикли до свободи слова, хоча б до умовної рівноправності, до благ та критичного мислення, у них виникає лютий дисонанс від цього всього. А релігії нічого нового запропонувати не можуть, бо вони опинилися в пастці власної догматики.

Зигмунд Фройд, цитату якого я наводжу в епіграфі, аналізував авраамічну релігію з погляду психоаналізу і стверджував, що релігійні вірування є ілюзіями, створеними для задоволення психологічних потреб людини. Тобто навколо нас величезна кількість інфантилів, яким ліньки думати головою, щось вирішувати, брати відповідальність… Для цієї категорії громадян такий підхід до життя ідеальний! Над тобою завжди є хтось «старший», хай у нього голова болить, як там тобі жити, з ким спати, що думати та коли їсти. Ідеально. Просто бери і виконуй, а у будь-якій незрозумілій ситуації – спитай попа, як правильно.

А от з рештою громадян наявні великі проблеми.

Дивіться, в нормі люди просто хочуть жити. Не голодувати, не хворіти, мати дах над головою, любити, народжувати дітей. Мало хто в здоровому глузді хоче піти здохнути або опинитися під тортурами, мало хто думає про долі світів. Тому вихідне посилання авраамічних релігій якось не дуже сходиться із запитом основної маси людей.

Ви хочете життя, а вам пропонують смерть. Ваше тіло хоче сексу, але вас змушують утримуватись і відчувати сором і ненависть до себе за лібідо взагалі. Ви хочете їсти, а вам – пост. Ви хочете щастя, а вам пропонують муки. І так до нескінченності, відповідь не сходиться з питанням, і продати такого слона – вкрай важке завдання.

Тому агітатори, всіма можливими способами та викручуваннями, практикуючи перевзуття у стрибку, намагаються нам довести, що всі ці біблійні цитати мають якесь відношення до життя. Тобто це не потрібно розуміти буквально. Це метафора. Алегорія така. Там не про пронизування вагітної баби списом у живіт, там… Ее-е.. Це така алюзія на боротьбу зі злом.

Та невже. А мені здавалося, що мета-модерн та ігри зі смислами з’явилися не так давно, у давнину все писали прямо в лоб. Я скромний літературний редактор за освітою, я можу помилятися, але література насправді йшла від примітивної конкретики – до складних наративів.

Ну і звідки тоді взялися всякі радикальні секти, от, наприклад, скопці? Люди, які РЕАЛЬНО жили за біблією та цим вченням, і на повному серйозі замикалися в теремах до голодної смерті, відрізали собі геніталії та інше. У біблії так написано робити – вони робили. Що не так? Чому їх засуджують? Чому це тепер визначається як радикалізм, якщо це є базовою базою? І чому релігія, яка вбила прямо й побічно мільйони людей, створила інквізицію, спалювала неугодних, гальмувала науку, знищила купу культур, заперечувала навіть просто гігієну, тепер заявляє про свою прихильність до добра?

А в будь-якій незрозумілій ситуації вони починають верещати про образу їхніх почуттів, хоча самі нікого не поважають та буквально закликають знищувати інші релігії разом із носіями. Цитати-заклики до вбивства в біблії – вище.

Отже, друзі, почитали ми біблію. І чи то вони там у вічі довбляться, чи то я, але щось я скрізь там бачу гнітючу конкретику. Ось у книжці так написано. І ось це ж відбувається в реальності, але люди відразу починають скиглити, що радикали «не презентують усіх». І взагалі, ну не можуть добрі християни вбивати людей! Але зачекайте, а з книжкою тоді що? Там же так і написано про смерть у муках, умертвлення плоті, катування і ось це все. І коли це відбувається на практиці, у любителів рожевих поні таке здивування…

Я чітко бачу там ідеологію смерті, мучеництва, ненависті до всього іншого, заклики вбивати та катувати… Чому саме в цьому болоті люди починають шукати підтримку своєї мрії про хороше життя?

Це як шукати книгу у зоопарку. Її там просто нема.

(c) Mylene Maelinhon \ Матеріал проекту Маргінальна Метафізика

Репости цього матеріалу можливі лише із зазначенням автора та джерела матеріалу. Крадіжка інформації, тексту чи їх частин жорстоко карається, і я не про юристів. Дотримуйтесь чесності та поважайте чужу працю, тоді ця повага до вас повернеться сторицею.