Шаманізм: Синхронізація зі Світом (Maelinhon)

Коли я відпустив те, ким я маю бути, я став тим, хто я є.
(с) Лао-цзи

Багато років тому, коли я була дурна і молода, мені зустрілася одна шаманка. Справжня, знаюча. При ній не було жодних стрічок-квіточок, шкур чи барабанів. Вона просто стояла на зупинці і курила, чекаючи на автобус. Зав’язалася розмова.

В якусь мить шаманка раптом стрепенулася, подивилася на найближче дерево і пробурмотіла:
– О, галки. Значить, Ігор сьогодні приїде, треба тортик купити… Ще й дві. Значить із друзями!

Розтоптала недопалок і поїхала з моєї реальності, залишивши мене в повному здивуванні. Галки… Ігор? Шо то було?
А зараз, майже через 20 років після того випадку, я себе періодично ловлю на тому, що сама бурмочу — О, повітряна кулька пролетіла… Мабуть, завтра залишусь вдома!

Зараз я така ж дурна, але вже не така молода, і той випадок можу назвати справжнім одкровенням, яке відкрилося мені значно пізніше. Хто такий шаман, як думає шаман, як він бачить, що відчуває, через що працює… Цієї інформації ніде немає, бо люди вперто приймають етнографію за шаманізм, а ряжених акторів — за шаманів.

Шаманізм — це не про бубни, стрічки та іншу погань із музею. Тоді про що? А ви замислювалися, що це за техніка така і чому вона відноситься до окремого виду? До речі, всі ці «окремі» назви – це якийсь дурний розділ гумору. Маг, відьма, знахарка… А оця не відьма, а чаклунка. А це – чарівниця. Шаманка, відунья, магіня. Відкриєш гугл і тонеш у цьому лайні з термінів, якими раціональні громадяни намагаються описати суто нераціональні речі. Люди так само шукають, хто такі шамани, як стати шаманом, шаманізм для чайників, шаманські бубни, шаманську хворобу, але у відповідь отримують у кращому випадку етнографію, у гіршому – шизотерику.

Шаманізм – це не бубни

Хто ж такий шаман та як стати шаманом? Чи потрібно для цього їхати до Якутії та вчитися горловому співу? Я говорю вам — не треба. Що вам дійсно треба, то це подумати про те, як ви взагалі впливаєте на світ і чим є для нього.

У людей є такий цікавий стереотип, що є світ, є якісь люди в ньому, а є Я. Тобто Я – це якась окрема, повністю атомізована штука, яка лише часом стикається з іншими. А потім тікає назад у свою нору, сидить там і спостерігає “за світом”. Мені багато хто так і пише, мовляв, не відчуваю себе частиною світу, суспільства, завжди окремо! І коли трапляється щось погане чи йдуть зміни, відсотків 95 цих чоловічків починають тоненько вити «А що ж я зробив? А мене за що? Чого ви до мене чіпляєтесь? Можна мені просто дати спокій?!!». І ось ці фрази про «чіплятися» і «дайте мені спокій» є ідеальним показником повного розсинхрону більшості людей зі світом і величезних проблем зі сприйняттям. Є світ, і є Я, а світ до мене «лізе, чіпляється, вдирається», порушує мої межі. Це стан, протилежний життю шамана. А ще це стан такого собі анти-дао.

Розумієте, світ, всесвіт – це сукупність стихій та їхнього руху. І якщо відсунутись від споглядання свого життя хоча б на сантиметрів 10 і не дивитися впритул, то ви чітко побачите, що весь світ є однією і тією самою структурою. Об’єкти в ньому мають ВОЛЮ, але між ними практично немає КОРДОНІВ. Між природою, людьми, тваринами, небом, морями з погляду метафізики немає жодних стін, це все одна велика куля, наповнена сумішшю з 12 компонентів. Тобто ви (або я, або кіт у дворі) наче тонкий пластиковий пакетик з водою, нещільно зав’язаний, який пливе в товщі води. Навколо вода і всередині вода, вона ж заливається всередину і перетікає зсередини, змішується з водою інших пакетів, але пакетик свято впевнений, що є Світ, та є Він, пакетик. І задовбав уже світ лізти до нього з якимись своїми дурницями, жити спокійно не дає!

А сам він може інших грабувати, вбивати, кидати всіляко, гадити у світ, і йому за це нічого не буде! Він же продуманий пакетик, він все передбачив, стінки в нього міцні. Не може ж світ проникнути в його пакетну сутність і там щось понаробляти у відповідь. Але справа в тому, що може. Ти плюнув у воду і наступна хвиля принесла з собою цей плювок назад у твої крихкі межі.

Дивитись на це досить смішно, тому що з боку чітко видно, як людина усіма кінцівками намагається відсунутись та абстрагуватися від того, з чого сама складається. Тому всі події сприймає з подивом. І інші пакетики з водою вважає абсолютно відірваними від себе, ніяк із собою не пов’язаними і взагалі, чого вони до мене «лізуть»? Так у вас того… загальна начинка. Вона перетікає з річки в людей, з людей у повітря, з повітря в тварин та по колу, та ще й постійно. Стихії – це ОДНА структура, це суп-пюре. Все, що відрізняє в ньому людей від дерев – це свідомість та рефлексія, та й то це властиво далеко не всім.

Уявили цю картину? Якщо трохи придивитися, то ви чітко побачите, що будь-яка ваша дія створює резонанс, який до вас і повертається. Тому, якщо ви зробили боляче комусь, всьому світу ТЕЖ від цього боляче, включаючи вас. Брудна вода тепер у всіх пакетах.

Так ось, Шаман – це людина, яка синхронізувалася зі світом і припинила себе від нього відокремлювати.

Шаман подолав цей уявний бар’єр у голові і зрозумів, що він така сама частина світу, як і будь-який інший його сегмент. Що не існує межі між ним і його сусідом чи лісом, тому що всі наповнені одним і тим самим, всі живуть в одному середовищі, яке перетікає через нутрощі кожного. Шаман – це частина світу і складається зі стихій, олені в лісі – це частина світу, інші люди і нелюди – теж частина світу.

Усі ми – одне ціле. Це є базовою сутністю шаманізму. Як писав Лао-цзи, людина слідує Землі, земля слідує Небу, небо слідує Дао, а дао слідує природі. Ваші дії (будь-які) до вас і повертаються, відповідно, все що з вами відбувається – результат ваших дій чи бездіяльності. Світ просто відповів на ваші запити чи кроки, адже ви – його частина. І той, чиїх дій більше, переважує чашу на свій бік.

Тому, коли шаман щось робить, то це він не виліз з нірки, щоб «покамлати і побігти додому», це він впливає на світ через себе самого. Він створює хвилю, коливання, вібрацію якщо хочете, яка йде від його тіла далі у світ, через решту структур. І щось там змінює.

Основна фішка шамана в тому, що він працює своїм тілом і через нього. А не ритуалами, бубнами, варганами, травами, картами та іншими милицями для езо-сурдо-тифло аудиторії. Він може все це вміти, але абсолютно необов’язково використовувати. Справжній шаман може долонькою по столу щось настукати або наспівати в склянку води, і це буде працювати, тому що усілякі бубни, свічки та інша атрибутика є просто інструментами, а не суттю. Так, дійсно, культура роботи з шаманськими бубнами – крута штука, цікава, яскрава. Але приймати бубни чи костюми за основу роботи цього практика – це як приймати олівець за ключову основу роботи художника. Тобто без олівця – ніяк! Тоді як художник може і ручкою малювати, і вугіллям, і у Фотошопі, і взагалі робити інсталяції з трави та паперу. Суть художника у знанні та практиці, він ВМІЄ це робити, а ви все з олівцем носитеся.

Шаманізм на практиці

Я ненавиджу слово «вібрації», бо воно занадто дискредитоване шизотериками (низькі вібрації, високі вібрації — це все добре тільки для вібраторів), але сьогодні доведеться його вживати.

Як працює шаман? Усередині шамана є вода. І дерево. І повітря є. І ще купа всього, що він відчуває у собі та бачить навколо себе. Уявіть, що вам потрібно донести свою думку або посил до людини, яка дуже далеко. Наприклад, ви хочете допомогти йому вилікуватися або відправити йому сил.

Що робить шаман? Він йде до річки і починає, по суті, створювати коливання, які прямують через воду. Чим саме? То вже питання до нього. Голосом наспіває, бубном настукає, пісню на колонці увімкне… Вода перед ним насичується його посилом, бо вона взаємодіє з водою всередині шамана. Річка забирає цей резонанс, змішується з іншою водою (наприклад, з дощу), і це посилання швидко мігрує світом, тому що вода є скрізь. Через добу людина на іншому кінці Терри відкриє кран, наллє собі водички в склянку і вип’є надісланий йому резонанс, впустивши його в свою внутрішню воду.

Це спрощений опис, для кращого розуміння, але саме так працює шаманізм. Майстер може настукати по дереву, наспівати в повітря, надихати в сон, намалювати рунами … Що завгодно. Щоб потрібний резонанс потрапив у потрібний зріз стихії та поплив у Великий Світ до адресата чи адресатів. Шаман – це той, хто може такий резонанс створити та відправити, а не хтось у шкурах та з причіпними ріжками на капелюсі. То все етнографія та фолк, не плутайте.

З шизотерикою там взагалі говорити нема про що. Чула прекрасні вердикти в дусі «в нього Меркурій у знаку довбо*йоба, тому судилося йому бути шаманом!». Або, наприклад, якщо хтось народився в Тиві чи Колумбії, ЗНАЧИТЬ він схильний до шаманізму. Шаман – це опрацювання і відкриття себе, глибока усвідомленість по відношенню до себе і світу, а не закладені дані, які можна підглянути. Ось Васі бути шаманом, Миколі — знахарем, а Маші ніким не бути, бо я так бачу світ. Це все йде зсередини самої людини, це її старанна робота над собою. Наскільки вона чує світ та саму себе в ньому.

Шаманська Прогулянка

Самий цимес сьогоднішньої теми

Ми розглянули, як шаман відправляє послання у світ, впливаючи на нього. Але так само шаман починає ловити «вайби» і від світу у свій бік. Це цілком логічно. Якщо світ – єдина структура, то й відповіді на ваші запити теж будуть надаватися частинками світу. Воронами, гілками, хмарами, випадковими фразами перехожих, написами, снами… Чим завгодно. Що було ближче до вас, тим світ і маякнув. Як там у старому жарті було, що якщо ви вийшли з під’їзду, а на стіні написано «ти дурепа», то це точно вам. Все, що “не вам”, не буде вами помічено взагалі, і якщо ви помітили і воно підсвітилося – безперечно вам. Тут принцип “якщо вам здається, то вам не здається” працює на всі 200%, тому що світ зі своїми пакетами так і спілкується. Йому більше нема чим.

І тут ми підходимо до питання довіри до себе та своєї нераціональної частини, тому що на цьому моменті сиплеться більшість тих, хто, в принципі, міг би і в шаманізм, і в тонкі практики взагалі. Вони бачать зелену машину. Спалах, флешбек, йде інформація, що треба піти прогулятися і там знайти щось цікаве. А далі вони беруть сокиру і починають рубати цю гілочку раціональними аргументами. А раптом здалося, а раптом це не знак, а моя уява? І взагалі, пранням збирався зайнятися, куди там ще йти… А твоя уява, друже дорогий, це що таке? Вона хіба не частина світу? Світ єдина структура, а твоя уява що, висить окремим юнітом і з ним не стикається?

Це як включити ручне гальмо і кудись з ним їхати. Ти запустив нераціональний процес, а потім починаєш його раціонально оцінювати, записувати, та ще й вивчати, як інші робили свої нераціональні процеси.

В епіграфі згадували Лао, а інший веселий китаєць, Чжуан-цзи, писав про це дуже красиво: «Краще пливти за течією, ніж проти неї. Вода, слідуючи своєму шляху, завжди досягає океану, без боротьби з перешкодами. Не шукай шлях. Дотримуйся того, що відкривається перед тобою». Взагалі, у китайській філософії дуже частий «шаманський» посил — не робити зусиль, не намагатися інтенсивно думати про мету, аналізувати реальність… Просто розслабитися та довіритися простору: природність не потребує напруженого аналізу.

Шаманська прогулянка – це коли ви відчуваєте посил з простору, влазите в тапки і прямуєте за хіронівською зірочкою. Ви не думаєте, куди ви йдете і що робите, ви просто йдете. Вимкнувши мізки. Дорогою підбираєте листок дуба і гарний камінчик, йдете далі. Через 1,5 кілометра бачите «підсвічений» стовпчик посеред поля і залишаєте там камінчик та лист. Тут же знаходите за стовпчиком пакет грошей чи ще чогось.

Ці «просторові квести», в яких ви не думаючи йдете за допомогою інтуїції та «підсвіченим» предметам, і є базовою шаманською практикою. Якщо пам’ятати, що листок – це частина світу, то перемістивши його на кілометр, ви щось змінюєте у світі. Можливо, невловиме і дуже тонке, але змінюєте.

Це все необов’язково називати шаманізмом, вдумайтеся в етимологію, наприклад, слова «відьма». Відьмак, відунья. Умовний чоловік або жінка звідкілясь ВІДАЄ, куди треба піти, що проспівати і які трави зв’язати якимось вузлом, щоб пішов дощ. З боку виглядає як певне знання, хоча це чистої води інтуїція і виключення раціо. Сам світ їм підказав, що робити.

У моїй улюбленій книзі «Кафка на Пляжі» Муракамі, на цьому концепті побудовано другу сюжетну лінію та весь фінал. Де напівбожевільний, але добрий дід Наката вирушає до шаманського трипу в реальному часі, щоб допомогти зустрітися розлученим коханим. Він просто йде, роблячи на своєму шляху всякі дивні речі, перевертаючи каміння, розмовляючи з кішками і викликаючи дивні дощі, а в іншій частині країни у відповідь на його дії відбуваються бурхливі події. А оскільки Наката синхронізований зі світом, то на його шляху все розступається перед ним, перешкоди зникають, підбігають на допомогу потрібні люди тощо.

Оце і є справжній шаманізм.

Бо про яку магію (вплив на світ) можна говорити, якщо більшість не чує ані себе, ані світу? Коли людина (чи не людина) спрямована на ціль і відкрита для світу, сама реальність починає їй допомагати і підказувати, куди йти і що робити. Тут же прямо з повітря вимальовуються люди, які несуть гроші і можливості, дороги розчищаються, двері відчиняються і сама реальність починає втягуватися в гру. Це дуже круте відчуття, наче тебе хтось почув і відповідає на запит, і ти тепер не один.

Шаманська Хвороба

Шаманська хвороба – це окремий сегмент пошуків і страшилок в мережі. Про те, як “несправжні” шамани в муках гинуть, як їх там випробовують (навіщо?) якісь духи… До речі, у тому ж «Кафка на пляжі» Наката в дитинстві теж довго і дивно хворів, після чого став іншим (хоча в книзі це подано трохи під іншим соусом).

Насправді все простіше. Для того, щоб синхронізуватися зі світом і почати відчувати себе його частиною, потрібно подолати у собі безліч природних шаблонів і установок. Особливо закладених батьками. Зламати собі психіку так, щоб отримати root-права на мізки, емоції та відчуття.

І коли людина стає на цей шлях, її фізичне тіло врубає алярму «Код Червоний», тому що майбутній шаман, по суті, лізе до базових налаштувань тіла. Починає вимикати шаблони, активуває потрібні тумблери та опції, щоб прибрати ту огорожу з уявниих стінок між ним і Всесвітом. Тіло відповідає лютою психосоматикою, щоб дурень негайно припинив лізти в щиток, повернувся в свою нору і продовжив там розкладатися. Злітає температура, починається ломота, блювання, глюки… Коротше, психосоматика рівня Жах, причому від усіх систем організму одразу. Не всі витримують.

Щось подібне, але м’яко і не все одразу, ми відчуваємо при проходженні циклу планетарних упай в системі джйотіш. Тому що опрацювання стихій у тілі та їхнє переключення на нормальну роботу – це те саме, що робить шаман, але трохи з іншого боку і поступово. Так що, якщо ви хочете працювати з цією сферою, то попередні упайї прибирають шаманську хворобу до мінімального або нульового рівня.

Чи беруть участь у процесі побиття немовлят якісь «духи предків»? Дуже сильно сумніваюся, що ці духи взагалі існують у природі, тим більше, що механіку цієї хвороби добре видно, і вона цілком вивчена. Але духи предків – звучить гарно і загадково, тому туристи мліють і продовжують в це вірити.

Mylene Maelinhon (с) Матеріал проекту Маргінальна Метафізика

При копіюванні матеріалу чи його частини – копірайт і посилання на джерело суворо обов’язкові, інше переслідується за законом, і я не про юристів.