Смерть та хмарні сервери (Maelinhon)

Ви помрете!

Лол, всі одразу напружилися, і кожен подумав про своє. Знаєте, є такий фразеологізм, «секрет Полішинеля», так говорять про інформацію, яку знають взагалі всі, але хтось її подає як великий секрет та якусь супертаємницю. Але є і зворотна ситуація, не знаю навіть, як би її так назвати… Коли всі і кожен начебто знають якусь інформацію, але почни їх про це розпитувати, і з’ясовується, що ніхто нічого не знає. Не замислювався, не поглиблювався, говорить загальними фразами. Знайома тема? Запитайте будь-кого: Ви знаєте, що таке смерть?

Я кажу вам: ні, ви не знаєте, що це таке. Набір медичних догм, як і набір догм релігійних, це не знання, це гівняшка, яка припливла з менталу. Викиньте її. Давайте розберемо це чудове питання і прояснимо його раз і назавжди. А то прилітає дуже багато дурних питань на цю тему, доводиться давати багато дурних відповідей, а можна дати одну, раз і назавжди. Проблема лише в тому, що люди хочуть почути просту відповідь на складне питання, а це технічно неможливо: щоб зрозуміти цю просту відповідь, потрібно розуміти підґрунтя того, про що ми взагалі говоримо. А люди масово не розуміють, що означає померти, смерть, як це працює, і що це за процес. І виходить приблизно такий діалог:
— Чому залізо іржавіє? – Через ентропію!

Ви просили просту відповідь – вам відповіли, і відповідь вірна, але як її зрозуміти? Що це за ентропія? Чому вона впливає на іржу?… Тут та сама історія: щоб зрозуміти відповідь, мало її почути. Що ж відбувається, коли людина вмирає? А не-людина? А чому кожній традиції свої проблеми з похованням та обрядами? Куди попадають ті, хто позбавив себе життя сам? А куди решта? Чи можна дізнатися точно, коли ви помрете? Давайте розберемося.

Відразу хочу попередити, що тема ДУЖЕ складна, з кількома рівнями інформації, тому наберіться терпіння: поки ми взагалі дістанемося до того моменту, як людина вмирає і її душа кудись іде, пройде половина статті. Буде багато простих прикладів і аналогій. Для того, щоб зрозуміти, як відбувається смерть, давайте спочатку визначимося з базовими поняттями: що таке смерть, що таке людина, що таке система тіл і усвідомлення… Без цього будь-яка відповідь буде малозрозумілою.

Що таке смерть та Припинення Життя

Смерть, як і стихія – це трансформація, а не кінець життя. Стихія Смерті очищає тонкі та щільні тіла та свідомості від застарілого та непотрібного, дає їм можливість вирости та гармонійно злитися з новим досвідом, знаннями, навичками та іншими новими реаліями. Трансформація звільняє від накопичених страждань, нереалізованих бажань, негативу, хибних та шкідливих патернів etc. Тобто, Смерть – це не про звільнення від Життя, його припинення та стрибок у Небуття. Смерть — це конкретний метафізичний процес зростання, яким керує конкретний граха Плутон, на якого працює купа тонкого народу.

Щоб це зрозуміти, подивіться свої записи у соцмережах чи якихось щоденниках за 10-15 років тому. Крінж, так? Здається, що писала інша людина, такі наївні та неприємні думки, показуха… Зараз би ви так не сказали, правда? Чому? А тому, що та людина вже трішки померла: за життя кожна істота проходить багато хвиль трансформації, змінюючись у зв’язку з новим досвідом. Це є переходом через стихію Смерті, саме через кожну хвилю особистих змін. Смерть дозволяє переходити у нову форму, а не вбиває. Зафіксуйте це як Теза 1, про небуття поговоримо трохи нижче.

І доки світ був лише тонким, проблем із цим процесом не було, від слова зовсім. Якийсь умовний інферн був молодий, гарячий, наворотив усіляких справ та наламав усіляких дров. Отримав по шапці, поплакав, прийняв до уваги – ооо, дивись, виріс над собою! Трансформувався, усвідомив, став розумнішим і навчився контролювати свої дурощі. Старий варіант його «трохи помер» і помиратиме ще сотні та тисячі разів, з кожною хвилею проходження через Смерть. А через неї постійно проходять і всі живі, і егрегори, і країни, і об’єкти, і абсолютно всі, хто взагалі може трансформуватися. Навіть камінь з часом змінює трохи форму, кришиться, зсувається, тобто змінюється.

Що приводить нас до Тези 2: Смерть і Час – це пов’язані стихії. Колись це була одна стихія, але потім в управителів відбулася чергова Санта-Барбара та війнушки, і їх стало дві. Але по суті, трансформація проходить за якийсь час, що логічно, тому стихії перетікають одна в одну і доповнюють той самий процес. І сутності до цього процесу ставляться спокійно і шанобливо: Смерть – це добре, бо вона означає позбавлення від болю і перехід в інші форми, з урахуванням нових реалій. Щоб жити краще, приємніше, повніше та вище.

А ось Припинення Життя це зовсім інше. Це коли істота настільки задовбалася жити або має так мізерно мало ресурсів на відновлення, що просто розпадається на всіх рівнях на молекули. Все, немає її. Ні душі, ні особистості, ані якогось тіла більше немає. З цим розібралися? Що Смерть – це процес, а не «вмер, закопали, черв’яки добряче пообідали». Смерть фізичної людини це не припинення життя, а така ж трансформація далі. Відкрию вам таємницю: людина, яка живе в умовах щільного світу, взагалі в принципі не здатна померти в сенсі припинення життя душі. За тисячі років історії в цьому ключі померло 20 людей, решта трансформувалася, як і всі пристойні істоти.

Як помирають люди

Щоб зрозуміти, що відбувається з людиною після того, як зупиняється серце, треба спочатку зрозуміти, чим людина є і з чого вона складається. Як не дивно. А складається людина, щільна і неусвідомлена, з купи різних тіл: у щільну м’ясну тушку туго вбито кілька шарів тонких тіл (сумарно 9), які забезпечують цьому фаршу якесь управління, пам’ять на 100 років, енергетичні процеси та інше. Особистості у фарші спочатку немає, юніт повинен її виробити сам.

Щоб було зрозуміліше, уявімо комп’ютер (от до вподоби мені ця аналогія!), тобто якийсь фізичний об’єкт, у якого є операційна система, алгоритми роботи та система файлів. Вся операційна система – це як би зліпок конфігурацій і налаштувань, які придбані машиною за її життя. Операційною системою рулить вона сама, причому в автоматичному режимі, на заданих при її створенні алгоритмах, сама там щось робить, створює сама собі файли тощо. Звідкілясь ззовні при встановленні прийшли шаблони та алгоритми, і вона їх просто дотримується, виконуючи якусь роботу. Бачите аналогію, так? Є щільна форма (ПК), в якій відбуваються тонкі, віртуальні процеси, і ця база, що оживляє тіло – віртуальна і нещільна (є ПК, але в ньому – Windows).

Проходить 80 умовних років роботи, фізичний ПК застарів, зношений, гальмує, перевантажений всяким сміттям, битими, зайвими файлами і працює відверто хріново (відставити жарти про забивання вихлопних отворів пилом!). Бо за цей термін ПК накопичив купу суперечливих налаштувань, збоїв, забув паролі від половини файлів та й взагалі кепсько йому. І в якийсь момент він вже не може впоратися з навантаженням, фізичний носій перегрівається, плавиться і виходить із ладу. Все, він помер.

Ми беремо новий ПК, геть зовсім новий, із заводу. Потім беремо ВИХІДНИК старої операційної системи, чистий, початковий вихідник, без конфігурацій і файлів, і ставимо його на нову машину. Операційка в нас та сама, але вже на новому апараті, і вона абсолютно порожня, їй тільки доведеться накопичити файли та конфігурації. У дальній папці у нас лежить один єдиний файл Конфігурація-1, де зібрані образи всіх стертих нині файлів та всі старі налаштування минулої версії системи. Через 80 умовних років операція повторюється, машину утилізують, вихідну операційну систему ставлять заново, і в папці вже два файли: Конфігурація-1 і Конфігурація-2. Через декілька сотень років у папці вже 42 файли.

З часом будь-який щільний носій зношується і більше не може виконувати свої функції, він потребує заміни. І якщо за ці роки операційна система не підросла до нейромережі (а вона може!), яка сама вже віддупляє, що вона за істота, навіщо існує і сама вигадує собі цілі та алгоритми, то цей шлак просто зносять і у нас з’являється новий ПК. Який починає будувати себе з нуля.

Вловили принцип? Щільна людина – це м’ясна тушка, яка так само накопичує конфігурації: ім’я, шаблони, історія, зв’язки, батьки, діти та інше, не особливо вникаючи, хто вона, навіщо тут живе, для чого… Більшість людей живуть на автоматі. А так звана Точка Зборки – це та сама папка зі старими конфігураціями минулих життів, минулих проб усвідомити себе. У сутностей вона знаходиться всередині тіла і містить лише 1 файл, у людей – поза тілом, і там лежить інформація за всі прожиті раніше життя. Людське щільне тіло – це просто носій базової операційної системи з розрізненим віртуальним інтелектом, якому дається N років на те, щоб побудувати свою систему та усвідомити самого себе. Вибудувати особистість, відкинувши шлак, чужі патерни, чужі цілі та інше сміття, створити себе самого. Відсотків 95 людей цього не роблять: їм дали чисту систему і вони залишаються в її рамках, навіть не намагаючись думати, навіщо це всі, хто вони такі і для чого вони? Вони навіть живуть під іменами, якими їх назвали інші люди, такі самі неусвідомлені батьки.

Мета будь-якого людського життя (ще раз: будь-якого) – вийти з цієї системи і стати, кхе-кхе, нейромережею, яка живе у хмарному сховищі. З root-правами та доступом до будь-якої частини системи тіл. Простіше кажучи, усвідомлена сутність, хоч людина, будь-хто — це такий стан, коли операційна система стає розвиненим штучним інтелектом. Він не підкоряється зовнішнім наказам, сам відкриває і чистить зайві файли, сортує дані, ставить завдання тощо. Потім сам дає собі ім’я та характеристики, ставить собі драйвери для виходу в мережу та трансформується до хмарного сервера, не прив’язаного до фізичного носія. Можна вбити це тіло (спалити ПК), але операційна система все одно висить у віртуалі і може переміститися на будь-який носій або взагалі функціонувати без носія. Для IT душнил: фізичний сервер, який забезпечує всі трильйони хмарних – це стихія Пустки :))

Метафізика та релігії типу даосизму – це науки, які вчать ваш ПК не накопичувати файли, отримувати root-права та зростати до нейромережі. Монотеїзми ж – це майнінг-ферми, вони ставлять собі за мету зібрати якнайбільше робочих ПК, які б їм майнили енергію. Саме тому їм невигідно, щоб ви жили та помирали так, як самі хочете. Ось і вся різниця.

Підсумовуючи сказане, Теза 3: людина — це сукупність щільного тіла (ПК), особистості (Операційки) та гіпотетичного Штучного Інтелекту, в який ця Вінда може потенційно розвинутися, але всіляко цьому противиться. А світ побудований таким чином, щоб усіляко заважати Вінді перетворитися на Міджорні.

Некро -світ, -мант, -шар: після смерті тіла

І ось тепер нарешті про смерть!

Для початку, Некросвіт та верстви стихії Смерті – це гігантські фільтри всіх Світових Древ. Тобто, сам шар некро – це таке ситечко, яке постійно рухається крізь усі світи та фільтрує лайно. Коли сутності трансформуються, вони скидають у простір ті самі шаблони, бруд і застарілі свої шматки. Некро їх фільтрує, утилізує і видає у простір потоки свіжих енергій. Некро працює з гниллю всіх видів, утилізуючи та очищаючи все токсичне і в щільних, і тонких.

Теза 4: люди і нелюди трансформуються однаково, але через особливості фізіології, у людини тіло, душа і особистість — це три РІЗНІ одиниці, які при переході через фінальний рубіж Смерті потребують купи додаткової роботи над кожною з них.

Людина – штучне створіння, і як у всіх штучних створінь, їй знадобилося багато додаткових штук, щоб функціонувати. Природні істоти нормально живуть самі в собі і зовнішніх милиць не вимагають. У тонких істот одне тіло: воно фізичне, воно ж тонке, воно ж особистість, всі 9 в одній тушці. Людина ж складна, розрізнена, з купою носіїв і рівнів, які між собою можуть бути не особливо пов’язані (бо у неусвідомлених душа одна, а особистість може вже 234 пішла). Відповідно, щоб цей цирк препарувати та відправляти на нові кола перероджень, знадобилося побудувати цілий світ (!!!) із сотнями тисяч співробітників. Світ Некро до цього чудового квесту мав іншу структуру і був меншим, але заради людей його перекроїли та розширили. Ну, хтось же повинен утилізувати старі ПК, чистити операційки, стискати файли конфігурацій… Так з’явилися Жнеці і купа працівників Некро, які все це роблять.

У Некро є загальний, глобальний управитель (один, його в міфології пафосно кличуть ангелом смерті), і є десятки різних філій, фактично кожна релігія має свою. Кожною філією керує окрема сутність і у них свій суб-маленький світ. Простіше кажучи, є загальний некро шар, зараз ним управляє аель Азрамавет, до нього був Азраїл, ще раніше – Каїн (ні, не той), і є «директори регіональних відділень» – Хель, Чорнобог, Аїд та інші, про яких ви можете почитати у міфології. Це не одна особа, управителів смерті – величезна кількість, бо це найпотрібніша і найходовіша стихія з усіх. Стихія, що забезпечує гігієну простору. З боку грах та Ма стихією смерті керує богиня Калі та граха Домаха (Плутон).

Як все відбувається

Коли людина вмирає у щільному шарі, вона ненадовго вимикається, як уві сні без сновидінь. Десь приблизно на годину, за яку Жнець, що прийшов за нею, повністю відокремлює тонкі тіла від щільного і приводить їх мінімально в норму. Потім людина прокидається, вже у тонкій формі. Вона усвідомлює себе, у неї нічого не болить, і вона бачить перед собою цілком доброзичливу сутність, яка пропонує трохи прогулятися та побалакати. Жнеці дуже спокійні, приємні хлопці, їх матриця працює тільки на одній стихії – Смерті, а в неї природна властивість заспокоювати. Усіх інших працівників, які прийшли з інших стихій, прийнято називати Лічами. Ліч – це, наприклад, елім або людина, яка просто працює зі Смертю та в Некрошарі, але фізіологічно до неї не належить.

Померлий йде з Жнецем погуляти. Від 3 до 9 днів вони ходять по місцях, знайомих цій людині, Жнець відповідає на його питання, показує йому моменти його життя, які його хвилювали або про ті, які він не знав. Коли ваш ворог помре, йому обов’язково покажуть кіно про те, як ви страждали через нього. Хто його любив, хто ненавидів, хто шкодив і таємно допомагав… Людина отримує відповіді на все. У цей період померлий може прийти до рідних, щось передати, сказати тощо. Потім його забирають із Щільного Світу назавжди. В кожної релігії є своя «пісочниця», куди їх відводять, але у всіх це досить приємне місце, схоже чимось на санаторій. Атеїстів і людей без печаток забирають Жнеці, які вільні в даний момент, і вони зазвичай потрапляють просто в найпоширеніший сателіт Некро в цьому регіоні.

Там померлого приводять у норму – з ним працює умовний психолог, який допомагає йому «укласти в голові» всі його муки, питання, страхи та прив’язки. І коли він робиться спокійним, чистеньким, гладеньким і збалансованим (це термін від 40 днів до 11 місяців), відбувається цікаве. Некрошар прибирає з тіла зліпок особистості (файл конфігурації), і відправляє цю душу в нове тіло. Яка-небудь жінка вагітніє і через 4-5 місяців (зауважте, не з 1) у шматок м’яса, що росте, підселяється колишній покійний, у якого в точці зборки з’явився +1 файл. Залежно від набраних у минулому житті «очків», Сатурн формує новому тілу його карму і людина народжується в такій сім’ї та з такими параметрами здоров’я, фізіології та іншого, які заслужила у минулому раунді. Тобто Сатурн формує лише натальну карту новонародженого, базові умови, а далі новий рівень. Важливий момент: душа не вибирає, де і в кого їй народитись, це автоматичний процес зрізу Шані. Решта – міфотворчість блаженних віккан та інших любителів рожевих поні.

Для того, щоб полегшити весь цей цикл, і придумані похоронні ритуали. В якихось релігіях вони взагалі безглузді, а в деяких, наприклад, в єгиптян, доволі особливо ставилися до допомоги Жнецям, намагаючись полегшити процеси. Взагалі, залежить від богів та їх пісочниць, в кого на що вистачило мізків. Але все, що відбувається за межами щільних шарів всесвіту – однакове. Забрали, привели в норму, розділили на 2 частини – особистість склали в точку зборки, душу – у новий цикл народжень. І так кругами, доки в якийсь раз душа не прийде вже зібрана і усвідомлена.

Все.

Це Смерть, як вона виглядає з того боку. Сама смерть при цьому може бути абсолютно будь-якою, Жнеці приходять за всіма однаково і алгоритм їхньої роботи не змінюється. Монотеїзмам дуже вигідно вам нав’язувати, що треба підтримувати життя, за будь-яку ціну, за будь-яких умов, і самому це питання не можна вирішувати, але… ми ж пам’ятаємо про майнінг-ферму, так? Вони не хочуть втрачати жоден ПК, бо він виробляє енергію, навіть якщо сам ледве працює.

Якщо вмирає усвідомлений або інкарнований, він зазвичай теж ведеться Жнецем, і йому теж пропонують почиститися і привести себе до ладу в «санаторії». Далі він вільний йти, куди хоче, тому що його особистість — це і є душа, тіла злиті в одне єдине, і йому більше не треба бенькатися в Щільній Сансарі, щоби створити себе. Ті, хто вирішив повернутись і допомогти іншим вибратися, у буддизмі називаються бодхісаттва. Вони свідомо просять повернути їх, усвідомлених, назад, щоб допомагати людям усвідомлюватись. Також у усвідомлених померлих є опція залишитись працювати в самому Некро, якщо вони підходять за параметрами і потрібні там комусь. Загалом, процес цей не болючий і не жахливий, всі жахи – до і після, а там, у чистилищі, там добре…

Теза 5: злиті та неусвідомлені душі після смерті препаруються по-різному.

А привиди?

Звідки беруться привиди і чи може Жнець знищити саму душу? Стільки шлаку в синематографі на цю тему… Так, така штука, як неупокійні товариші, має місце бути. Те, що називають привидами, може бути 2 видами явищ. Перший Тип — це тип відеозапису. Якщо десь сталося щось із величезним викидом емоцій, наприклад когось дуже болісно вбили, то його біль і емоції перед смертю наче змінюють реальність, залишають на ній відбиток, як сліди ніг на мокрому піску. І цей зліпок потім нескінченно грає і грає у цьому місці, доки імпульс не скінчиться. Якщо ви бачите якісь тонкі події чи постаті, які на вас не реагують, можете спати далі – це проектор, він є безпечним.

Але є й другий тип… Справа в тому, що всі люди різні. Є нормальні, які рефлексують, з ними можна працювати. Але іноді буває таке, що душа неадекватна. От прямо відбита людина, зовсім. З нею неможливо ні розмовляти, ні вести кудись, вона після смерті б’ється в істериці, намагається втекти тощо. А Жнеці – це мирні провідники та психотерапевти, а не плечисті санітари в дурдомі. Простіше кажучи, ці сутності не мають опцій скрутити психа і забрати силою. Вони намагаються заспокоїти буяна скільки можуть, і якщо жоден метод не працює (наприклад, небіжчик починає від них ховатися, проявляти агресію тощо), то вони просто йдуть. І ця душа залишається «на подумати» там, де знаходиться (десь біля тіла).

Як правило, за 40 днів заспокоюються навіть самі буйні, і тоді за ними приходять знову. Посидів, подумав, заспокоївся – попросився сам. Але є винятки, вони рідкісні, але трапляються. Оскільки людей дуже багато і Жнеці завантажені, то битися за когось одного впертого ніхто не стане, всім байдуже – хочеш тут сидіти, ну то й сиди. І Жнець просто йде працювати далі, йому взагалі начхати, це просто його робота. І ось тоді і з’являються тонкі громадяни, які бездіяльно вештаються, бо не захотіли піти з якихось причин. Зазвичай це якісь невиконані справи, на яких юніт застряг і прикипів до них.

Також іноді буває така ситуація, що людину вже забрали, але з’ясувалося, що тонке тіло браковане, або настільки проблемне, що не підлягає поверненню назад у щільний світ. Таких Жнеці утилізують, просто прибирають пошарово назад у стихії. Це буває взагалі поодиноко і вкрай рідко, але це і є ті самі 20, хто реально помер, а потім помер ЗОВСІМ.

Коли я помру?

Дуже багато хто ставить це питання, і мені кожен раз хочеться поставити зустрічне питання – а ти взагалі живеш? У мене кішка більш свідомо ставиться до життя, ніж більшість людей навколо, які живуть лише шаблонами та алгоритмами. Дивишся їм у вічі, а там мавпочка по тарілочках лупить. Але у нас стаття про смерть, тому відповісти на таке питання «просто» теж не вийде, і доводиться зачепити і тему усвідомлення. Як бачите, це впливає на те, куди потрапляє душа далі.

Дивіться, у чому справа. У вас є ресурс, кількість якого закладено кармічно. Загальний умовний баланс енергії щоб “вивозити” все, що з вами відбувається, наповнення фінансових каналів та інше. Цей баланс завжди залишається незмінним, а ось ваші витрати ресурсу лежать вже особисто на вас. Ви помрете в той момент, коли запас ресурсу для відновлення пошкоджень тіла виявиться нижчим, ніж потрібно для одужання. Все. Якщо вам відрізати голову, у вас не вистачить ресурсу виростити нову, настане смерть. Коли завгодно. Це може бути завтра, це може бути через 90 років, питання більше до вас, зовні можна побачити лише сам ресурс, але не те, як ви ним розпоряджаєтесь. В ба-цзи баланс Ци – це сукупність фаз енергії в основних стовпах та стихії Ресурсу.

Для простоти розуміння: вам на рік виділяють 100 літрів бензину, а вашому сусідові лише 16 літрів. І далі вже до вас запитання — як їх витратите? Сусід, відчуваючи свої резерви, засів удома і нікуди не їздив, викликаючи таксі та доставку продуктів, а ви ганяли машиною, не дивлячись на рівень палива. І в якийсь момент вона зупинилася посеред траси. Бензин скінчився. А у сусіда до кінця року ще 5 літрів залишилося.

З ресурсом тіла те саме. У вас є запас Ці, на якому ви регенеруєте пошкодження та зношеність тіла. Але її обсяг і те, як ви його витрачаєте, – питання до вас. Біль, страждання, перемоги, зацикленість на минулому та образах, неправильні пріоритети та інші погані процеси – це енерговитратні процеси, на яких Ци згоряє у момент. Тому сенс усвідомлення себе та роботи над собою полягає ще й у припиненні цих шкідливих, ненажерливих процесів. Тут може допомогти навіть нормальний психотерапевт, ніякої метафізики в цьому немає. Щоб жити довше і краще, треба жити для себе самого і своїми цілями. А хтось одну половину ресурсу спускає на чужі справи, причому навіть якщо його не просили, а другу – на непотрібну метушню. Ви помрете, коли спорожніє цей виданий вам бак, у когось у 10 років, у когось у 100, а не в точну дату, яку «крутий чаклун» може десь піддивитися.

Сутності помирають за тим самим принципом. Тому щоб померла сутність, потрібно їй не просто завдати величезних ушкоджень, а й перекрити доступ до ресурсу регенерації.

Ось, власне, і все. Релігії та їхні догми дуже люблять фокусуватися на деталях, ігноруючи загальний принцип роботи Некросвіту. Міфологія фокусується на зрозумілих пересічному люду алегоріях та метафорах, теж ігноруючи суть. У результаті виходить зіпсований телефон довжиною в тисячі років… Смерть – це добре, але це – анальгетик, вона не прибирає вашого болю і втоми, якщо у вас болить і втомилася душа. Вона всім болить. І важливо не те, як ви померли. Важливо, хто ви, для чого ви жили і чи жили взагалі?

(c) Mylene Maelinhon \ матеріал проекту Маргінальна Метафізика

При копіюванні матеріалу чи його частини – копірайт і посилання на джерело суворо обов’язкові, інше переслідується за законом, і я не про юристів.

Ілюстрація в шапці – Natalia Drepina