Антистаття (Maelinhon)

Мені днями порадили більше писати про те, що цікавить саме мене, а не підлаштовуватися під аудиторію. Окей, давайте спробуємо, це не стаття, а антистаття — питання ставитиму я.
Зазвичай, у своїх статтях я розжовую всілякі метафізичні концепти, пояснюю і демонструю, як працює світ навколо нас. І зі сторони може скластися враження, що я просто якийсь Ґендальф — що не запитай, все він знає. А давайте трохи перевернемо цю традицію? Я поставлю вам питання, які особисто я не розумію про світ і суспільство, а ви над ними подумаєте (навіть більше для себе, а не для дурника-мене). Їх наявність, звісно, не означає, що я таки дурник і не можу придумати зрозумілої відповіді чи не чула відповідей на ці питання. Це означає, що будь-які отримані відповіді не дають мені переконливого результату щодо заданого питання.
Тож у коментарях попрошу утриматися від очевидного і зрозумілого кожному комахоїду з колючками. Тут, як то кажуть, пояснити я й сама можу, а от зрозуміти?…

Питання 1. Що таке символізм?
Ось ми часто зустрічаємо в статтях, книгах, мовленні та інших джерелах такі фрази, як «Н символізує М» або «К асоціюється з М». Що це взагалі означає? Ось жовтий колір означає розлуку — як це працює? Я можу пояснити, як працює зв’язок кольору і стихії чи кольору і планети. Але як зрозуміти ось цей висновок, що «Венера асоціюється з любов’ю» або якийсь знак зодіаку відноситься до якоїсь морди з грецької (чи будь-якої іншої) міфології та асоціюється з нею? Що це означає? Як це застосовувати на практиці? Ну, асоціювалося воно там у когось, а у мене — ні. Я чесно не розумію, що це за феномен, і навіщо він потрібен і в культурі, і в мисленні. І особисто мені. А були ж цілі періоди в історії, коли люди вигадували всілякі там мови квітів, щоб «спілкуватися» і при цьому нічого прямо не казати. Мабуть, просто труднощів життя їм було недостатньо, вирішили піднатиснути.
Вам не здається, що у всіх цих символів… як би це пом’якше сказати… загалом, немає жодної основи? Взагалі жодної! Так, десь там, колись там, у якихось невідомих нам людей, компетентність і адекватність яких ми не можемо перевірити, виникла якась особиста асоціація. Що троянди — це любов, а ромашки — це «приходь опівночі на сінник». І все. Минуло багато років, але суспільство вперто продовжує будувати базові (!) речі (і вирощувати дітей) на якихось там асоціаціях невідомих стародавніх дядьків, часто навіть не пояснюючи, навіщо це все потрібно.

Світ же працює за логікою, а не на міфології чи алюзіях. То навіщо мені в книжках з того ж джйотішу впарюють, із чим там у давніх індусів асоціювалися якісь небесні тіла? Мені не потрібна ця інформація, щоб зрозуміти роботу цих тіл. В жодній науці вона мені не потрібна, але всі матеріали нею перевантажені, часто на шкоду змістовності.

До речі, з цього феномену виростає дуже багато проблем, і він зовсім не такий безневинний, як може здатися. Усі ці колективні несвідомі символи створюють дуже жорстке логічне поле, у якому потім існують люди. Тобто з дитинства їм пояснюють, що хлопчикам — блакитне, дівчаткам — рожеве, жовтий — до розлуки, сонце асоціюється із життям, темрява — з демонами, руна — з Одіном, і так далі. І ніяк інакше.

Якщо у тебе якось інакше, то з тобою щось не так.

Мені здається, в ідеях антипсихіатрії є чудове зернятко сенсу на цю тему… Коли людина виростає в цій каші трактувань, жорстких образів і закладених сенсів, і щось у неї із цим не сходиться (а у здорової людини воно і не зійдеться), то починаються проблеми. І з нею, і у неї. До того ступеню, що психіка багатьох просто не витримує дисонансу між внутрішнім відчуттям речей і подій та їхньою «правильною трактовкою». Суспільство і батьки тиснуть на мозок тим, як правильно і з чим це там асоціюється в усіх, а їм це неправильно і не потрібно. І не у всіх є сили цьому протистояти — хтось просто їде кукухою, намагаючись впхнути себе в невпихувані рамки. Антипсихіатрія вважає (дуже загально), що всі люди нормальні, просто ментальне поле — це повний треш, під який світ намагається нагнути всіх, навіть ламаючи їм психіку й хребет.

У мене ось бик асоціюється із землею й мурахами, а жасмин — із сільськими кльозетами, і як тепер із цим жити? Тому що Вікіпедія каже, що «Бик асоціюється із Зевсом». Що це означає? Як мені цим користуватися? І навіщо мені ця інформація?

Питання 2. Що таке ненатуральне?
Натуральні продукти, природні речовини… Ось є натуральні продукти, а є «хімія». У сиропі від кашлю до 97% натуральної сировини, а шампунь хвалять за натуральний склад. Воу, хвилиночку. А які ж речовини тоді НЕ натуральні? Вони ж усі з цієї планети, по суті, значить будь-які їхні комбінації будуть місцевими і натуральними, хіба ні? Ми самі по собі — це теж гібриди купи речовин.

Наші тіла складаються з різних хімічних компонентів, таких як азот, кальцій, вуглець, сірка, фосфор та інші речовини, як і всі об’єкти навколо нас. Ці речовини, в широкому сенсі, прилетіли і продовжують летіти з космосу і якось генеруються, вступають у реакції тут, на планеті Земля. Ви помрете, тіло розкладеться, і ці речовини потраплять у землю, щоб знову стати частиною чогось нового. І самі ви складаєтесь із зіркового пилу, мертвих людей і колишніх лосів.

То що ж тоді НЕ натурально? Відкинемо навіть маркетинг, там усе зрозуміло, але люди самі так кажуть, і я їх не розумію. Навіть якщо ви взяли одну натуральну, присутню на цій планеті, речовину, поєднали з іншою натуральною і синтезували третю, то у вас не вийде чогось абсолютно небаченого. Це все ті ж натуральні речовини в синтезі, який і так відбувається постійно, навіть всередині вас. Що не росте на кущі, то прилітає з космосу, еволюціонує чи викопується з землі, значить не існує ненатуральних речовин. Навіть пластик роблять з вугілля, нафти і всяких інших природних штукенцій. Які, знову ж таки, складаються з купи первісних елементів.

То що таке натуральний і ненатуральний продукт? Я не розумію.

Питання 3. Що таке національність?
І де її можна подивитися. Ось у нас жило умовно плем’я людей, розселилось там і сям, потім тисячі років мігрувало, тасувалося, знову мігрувало, тасувалося, приганяло рабів, змішувалося з ними… З’являлися і зникали цілі цивілізації, народи мільйонами переселялися на інші континенти, там знову тасувалося. Потім з’явилися кілька котлів типу СРСР і США, де отримані за тисячоліття гібриди і метиси перемішалися вже зовсім глобально, усі з усіма. А ще ж епідемії були, коли до третини населення викошувала якась чума, і населення вже не було таким, як раніше. І ось, на дворі 21-й століття, а люди все ще пищать щось там про Рід і намагаються ділити на народи. Навіть воюють на цьому ґрунті.

Окей, є раса, тут питань немає. Є фенотип, тут теж питань немає, поділ типу «світле волосся + темні очі» або «високий зріст і темна шкіра» можна побачити і відрізнити наочно, їх класифікація давно складена. Але якщо перед вами поставити чотирьох світловолосих хлопців, ви візуально відрізните, де датчанин, де німець, де латиш, а де юнак з ЮАР? Один і той самий фенотип може зустрічатися будь-де, про народ або національність це взагалі не говорить нічого. То що ж тоді говорить? Місце народження змінюється, місце проживання — теж, мама-папа можуть бути не тільки різних народів, а й різних рас, то що тоді???

Ментал? Але ж люди часто і масово не підтримують ідеї своїх «народів», виїжджають жити в інші місця і часто кажуть, що їм у новому місці краще і гармонійніше, ніж на батьківщині. Виходить, що це в Італії народився американець і поїхав на батьківщину потім? Або як це працює? Мені ось в Іспанії добре, а в мене німецькі та тюркські корені, то хто я?

Виходить, що ні ментальність, ні місце народження, ні предки, ні зовнішність, ні взагалі що-небудь не визначають такі речі. Просто ось ваша мама вам сказала, що ви єврей, а комусь сказали, що він латиш чи китаєць. Сказали якісь інші люди, перевірити це неможливо. Але на практиці то, що таке народність і національність? Я не розумію.

Питання 4. Навіщо потрібна «гендерна» категорія роду?
Я за освітою журналіст і філолог, і мені НЕСПОДІВАНО до сих пір дуже цікаві багато лінгвістичних тем. І так, не зовсім коректно ставити в лінгвістиці питання «навіщо», але для роздумів — це цікава тема, яка давно не дає мені спокою.

Чому в європейських (і не тільки) мовах категорія роду пішла  гендерним шляхом, і навіщо цей абсурд досі залишається з нами?

Поясню. Рід у мовах призначений для сортування слів за певними категоріями, аби спростити процес вивчення і користування мовою. У багатьох східних мовах рід визначається візуально: це живе чи неживе, маленьке воно чи велике, домашнє і побутове чи вуличне і природне? І так далі. Подивився на камінець чи стіл і точно можеш сказати — «Ага, він маленький і неживий, значить, я маю застосувати такі-то мовні рамки до цього слова». В цьому і суть.

Я зараз сиджу за столом. Я дивлюсь на стіл, і у нього немає ніяких ознак роду, які я могла б застосувати в знайомих мені мовах. У російській та українській він чоловічого роду, але ЧОМУ? У нього є якісь чоловічі ознаки, геніталії, якісь параметри чоловіка? Ні. В іспанській мові це слово взагалі жіночого роду, і знову ж таки, ознак цього я не бачу. Риба в українській мові — вона, а в німецькій — він. А слово «собака», наприклад, в російській — жіночого роду, а в українській та білоруській те саме (!) слово «собака» — чоловічого. А в німецькій середнього. А ще десь — знову жіночого. І ніде це не має ніякого візуального чи прикладного сенсу. Навіщо це потрібно? Чому би просто не прибрати цей непотріб?

Бо замість спрощення життя і сортування, європейці вистрілили собі в коліно і тепер, крім складної граматики, треба ще й запам’ятовувати десятки тисяч родів для кожного слова просто так? А є ж мови, де цієї категорії взагалі немає, і це породжує «забавні» (ні) помилки представників цих народів при вивченні російської чи тієї ж німецької. Де «дівчинка пішов, а хлопчик поїхала», але чи смішно це, враховуючи, що сам принцип смішний і непотрібний? При цьому в іспанській, наприклад, немає середнього роду взагалі, а в шведській він об’єднаний з чоловічим, тобто ця «фіча» не працює навіть між сусідніми мовами. Англійська вже давно живе без цієї штуки, і якось не загинула.

І цей абсурдизм потім ще породжує вторинний срач, тому що комусь певний рід здається образливим і поїхало… Наприклад, в німецькій слово «баба» — середнього роду («жінка» — жіночого), і пестливий суфікс завжди середнього роду, і виходить, що «дівчинка» (Madchen) — середнього роду, як і баба (Weib). Це чомусь всім здається жахливо образливим, хоча в українській той самий феномен зі словом «дівчисько» (воно) нікого не бентежить? Другий постріл у коліно.

У мови немає раціональності, це правда. Багато речей просто вже так устоялися, а їхня логіка давно втрачена, але мені не дає спокою це питання. Навіщо це було потрібно. І чи можемо ми щось з цим зробити, аби хоча б у чомусь спростити собі життя?

Питання 5. Що таке традиційне та нетрадиційне?
Хворобливе нині питання, але я його в упор не розумію. Ось кажуть «традиційна орієнтація». Це як? Це за якими такими ознаками вона традиційна, а якась інша — ні? Або що якась релігія «традиційна для цього народу». Тут у мене одразу два питання — що таке народ і що вважати традиційним? Оце скупчення метисів, яке не надто пам’ятає своїх предків далі бабусі — народ? Та він ще жалюгідних 500 років тому нічого не знав про вашу “традиційну” релігію.

Якщо за принципом «старості», то це не працює: будь-які варіанти тієї ж орієнтацій та самоідентифікацій почались разом із самою цивілізацією, люди взагалі не змінюються, у них одна база, і давніх людей мучили ті ж самі проблеми, що і вас. Жоден вид проблем чи орієнтації не є старшим чи молодшим за інший. У давньому світі спокійно були РІЗНІ орієнтації, в тому числі й екзотичні, тобто з точки зору часу, традиційні – будь-які. І так само змінювались і релігії, і погляди: були такі, стали інші, потім треті… Які традиційні, якщо кожен вид має тисячі років? Отже, хр-во для земель СНД, Європи та США — нетрадиційна релігія? А нетрадиційна медицина — якраз традиційна, бо їй тисячі років, а «традиційній» лише 150? Тоді ой (с)

Якщо ж за принципом масовості, то знову не працює, бо в нас немає повних даних про всі періоди історії. Якщо якесь явище довго було під забороною, а тим більше — якщо каралося, то ми просто не знаємо, скільки насправді людей так жило і так думало. Чи було це більшістю або якоюсь великою групою? Ми бачимо тільки тих, хто переміг у боротьбі і сів на верхівку, і від кого залишились письмові джерела, але чи говорить це про традиційність їхньої точки зору? Її ж явно розділяли далеко не всі.

Може тоді краще ділити речі на сучасні та застарілі, зручні для всіх і різноманітні — проти однотипних і зручних для якоїсь однієї групи? При чому тут традиції? Десь і людей їсти — традиція. Тоді що ці терміни взагалі значать і навіщо вони нам потрібні?…

Ось ви й познайомились з деякою частиною того, що обіймає мій розум останні роки. А то деякі люблять казати фрази на кшталт «я знаю, про що ти думаєш!». Seriously?

(с) Блог Mylene Maelinhon