Не Нічого: Карго Культ в Буддизмі (Maelinhon)

«Якщо хочеш буть багатим, якщо хочеш буть щасливим, залишайся, хлопче, з нами. Ми навчимо не хотіти!» Бачили цей мем? Як і сотні інших мемів сумнівної веселості про буддизм. І про «як твоє нічого», та інше. З одного боку, жарти досить нешкідливі, когось, можливо, вони навіть спонукають зацікавитися буддизмом (що добре!), але для більшості людей вони скоріше закріплюють його трактування на рівні ББС «Баба Бабі Сказала». Тобто в масовій свідомості буддизм і його практики перетворюються на певну подобу секти тих, хто нічого не хоче і ні до чого не прагне. Ну і ще щось там про чотки, мантри і позолочених китайських пузанчиків Хотeїв. Ах так, здається, Девід Боуї і Річард Ґір — буддисти. Все? З загальної ментальної картини важко витягти щось окрім цієї нісенітниці. А в чому ж суть?
Продовжимо сьогодні наш невеликий екскурс у карго-культи, які виросли на основі чогось зрозумілого та нормального. Чому буддизм — не релігія і є відмінним варіантом виходу з щільного світу. Перша стаття у нас була про джйотіш, де просту ідею роботи з грахами перетворили на сотні томів жуйки про те, які камінці використовував у практиці дідусь Раджеш 👉 https://maelinhon.org/uk/kargo-kult-v-dzhjotish-ukr/

А сьогодні ми поговоримо про буддизм, тільки без тлумачень, шкіл, думок, храмів та культу. Як то кажуть, скорочуй до суті.
Я не буду тут переказувати легенди про Сіддхартху Гаутаму, як він ходив ринком, говорив з людьми та спостерігав, тому що сама суть його вчення є антирелігійною та антиміфологічною. А отже, з поваги до цього симпатичного бодхісатви, ми все напишемо так, як подав це він. А не так, як це спотворили за пару тисяч років.

Для початку давайте позначимо ось що. Світ, яким ми його знаємо, ділиться на тонкий і щільний, тобто існує два фізичні стани об’єктів і живих: голограма і мʼясо. Умовно. Голограма по суті простіша, вона ж тіло, вона ж дух. А ось із м’ясом проблемки. М’ясні люди — подвійна структура, де є пресловутий мозок рептилії, тваринна натура з купою шаблонів та інстинктивного сміття, а є особистість, яка формується довго і важко. Життя людини — це постійна боротьба одного з іншим. Тварина хоче їсти, більше кохатися, домінувати і бути на вершині ієрархії, а особистість (якщо вона є) усе це раціоналізує і будує більш складні структури й цілі. Особистість хоче поліпшувати світ, розвиватися, будувати складні стосунки на основі взаємної поваги, їй подобається вчитися і слухати музику, творити… Рептилію все це взагалі не цікавить. І це вічна боротьба. Особистість, сідаючи в літак, думає: «Ух ти, як круто, що ми навчилися літати!». А рептильний мозок кидається в паніці: «Ааааа, ми в консервній банці на висоті багатьох кілометрів!!! Полундра, палянички!!!».

Так вони і жили (с).

Отже, Рептилія — щільна, Особистість — тонка. І у багатьох людей другий пункт знаходиться в зачатковому стані, їх самих-то по суті немає, є лише тіло, а в ньому трохи більш розвинена тварина, ніж ведмідь. Помічали, як у будь-якому колективі одразу вибудовується ієрархія зверху вниз, так? Особливо це помітно в школі, тому що у дітей (за дуже невеликим винятком) Особистість ще навіть не з’явилася, всім керує Тварина. А вона, нагадаю, дуже хоче бути «крутою» і на вершині ієрархії зграї, попираючи «лузерів» і збираючи навколо себе групку омег. Власне, підлітковий вік — це коли дві половини вступають у бій.

А тепер уявіть на секунду, що у сутностей тупо немає тваринної складової. Вони не будують ієрархії, не хочуть жерти в три горла і самостверджуватися. І ні, це не щеплення від шизи або поганого характеру, але з того боку немає ось цієї складової несвідомого звіра, який обділений абстрактним мисленням і життям складніше, ніж сховати свій зад у теплу нору і там сито муркотіти. Там теж є тирани і психи, але у них геть інша мотивація і проблеми.
Отже, про Будду. Буддизм починався як практичне вчення Сіддхартхи Гаутами (Будди, V століття до н. е.), і в своїй основі він був мінімалістичним, без богів-рятівників, жертвоприношень та містики. Без храмів, культів, обрядів, взагалі без усього. Більше того, буддизм прямо велить цього всього НЕ робити.

Сіддхартха, спостерігаючи за людьми, одним із перших у видимому всесвіті, подумав про те, що Особистість у щільній людині можна виростити і навмисно. З себе, зі своїх дітей, з суспільства, послідовників… Просто підказавши їм алгоритм виходу з дуалістичної битви
Хокінга з Ведмедем. Просто починай думати, як вища істота, дій як Особистість, розвивай у собі антиподи тваринних поривів і так розвивайся вгору. А потім, коли привів себе у більш-менш цивілізований стан, виходь із щільного світу і йди куди хочеш, продовжуючи розвиток серед тих, хто народився без дуальності.

ВНЖ на тонкі. Що?! Так.

Будда спостерігав, що життя сповнене страждань: народження, хвороби, старість, смерть, втрати, незадоволеність життям. А джерело страждань він бачив у жагучості, прив’язаності та невіданні. Ваша маленька внутрішня Рептилія постійно відчуває жагу мати більше, їсти смачніше, забратися вище і тримати вподобані їй об’єкти будь-якою ціною. Паралельно штовхаючи ногою вниз конкурентів, бо можна тільки відпихувати нижчих і цілювати чоботі вищих, інакше ніяк. І взагалі змінювати світ на догоду своєму его та жазі, а не намагатися синхронізуватися з тим, що є. Якщо об’єкт жаги недосяжний або втрачений, починаються страждання та крики, Рептилія б’ється в істериці, вимагає, погрожує, ридає навзрид і лупцює лобом об підлогу до всіх богів: ДАЙТЕ! Часто — хапається то за ніж, то за магію. Якщо ж і це не допомагає, починається міфотворчість типу «тобі не дають, бо» і далі варіативно. Ти маєш заслужити, краще поклонятися, любити божків тощо. Ну, тобто, карго-культ.
Будда ж ставить просте питання: а ця штука тобі точно потрібна?.. Так-так, саме тобі, Особистість, вона потрібна? Або це волає твій внутрішній крокодил, якому не дали його ін’єкцію швидкого дофаміну? А сама ти, Особистість, чого взагалі хочеш?

Отже, основа буддизму ґрунтується на чотирьох істинах:

— Життя пов’язане зі стражданням, бо крокодил завжди буде намагатися лідирувати у гонці.
— Причина страждання — жага і прагнення утримати або змінити світ під себе.
— Від страждання можна позбутися лише припинивши жагу. Термін Нірвана, по суті, означає згасання рептилії, її смерть. Все, я — це моя особистість, а не тіло, а отже, мені байдуже, що там з ієрархіями.
— Шлях до Особистості — це усвідомлене існування, поза шаблонами, рефлексами, загальним менталом та іншим сміттям, на якому тримається життя примітивних форм.

Простіше кажучи, ти вбиваєш у собі тварину і починаєш розвивати себе справжнього, відкинувши тваринні пориви. Щонайменше взявши їх під повний контроль. Тобі більше не потрібно нічого доводити зграї, хизуватися, оцінювати, відповідати оцінкам і бажати гору благ лише щоб вони були, домінувати над кимось тощо. Твої бажання переходять на вищий рівень.

І отут перша пастка. Невігласи що почули ці тези, уявляють собі якогось сухого сморчка, який сидить лише в трусах і нічого не хоче. Ні пити, ні їсти, ні займатися сексом, ні взагалі нічого. Ні, ні і ні! Йдеться про контроль поривів, а не про відмову від благ, їжі, сексу та досягнень. Якщо ти можеш це контролювати, і воно не володіє тобою, тоді їж на здоров’я. У житті не так багато задоволень, щоб їх зневажати. Тому тут немає місця чорно-білому підходу, типу «або ТАК, або НІ». Вибери ТАК, але з усвідомленим ставленням до цього. Поки ти живеш у щільному тілі, його доведеться годувати, поїти, вкладати спати і давати сексуальну розраду. Просто не треба вважати все це чимось важливим для особистості. Це — рутина.
У наступній статті я розповім вам про даосизм без карго, але в трьох словах: Будда пропонує розвиватися через усвідомлене існування, а даосизм — через мету в житті. Якщо ти виробив свою мету, вона потягне тебе через весь цей хаос у синхронізацію з світом і в більш високі шари існування. Сіддхартха ж пропонує зосередитися не стільки на меті, скільки на собі самому. Відстежуй свої думки, вчинки та джерела бажань.

І подає вісім лайфхаків, на яких слід будувати свою усвідомленість:

— Правильне розуміння: бачити світ без ілюзій та чужої думки.

— Правильне намір: ненасильство, відмова від дій заради Его.

— Правильна мова: без брехні та злоби, без словесного насильства.

— Правильна дія: не заподіювати шкоди (за можливості), якими б мотивами ви не керувалися. Світ ваших кривдників і так поставить на місце, займайтеся лише собою та своїми справами.

— Правильний спосіб життя: чесна праця, інтерес до своєї справи, творення та допомога (за бажанням).

— Правильне зусилля: контроль думок і звичок, відсутність автопілотів у голові.

— Правильна усвідомленість: уважність до тіла, почуттів, задоволення базових потреб.

— Правильна концентрація: медитативна практика, аналіз думок, відстеження їхнього джерела, відключення від загального менталу.

Важливо підкреслити, що Будда НІКОЛИ не закликав до чогось релігійного і взагалі релігії не любив. Він вважав богів (тобто тонкий світ) просто частиною світу і Сансари, своїми сусідами по всесвіту, які також смертні і у них там свої проблеми. Тому боги не ведуть ні до звільнення, ні до щастя, а якщо й допомагають вам, то це як ваш сусід допоміг замінити колесо в машині. Просто послуга, а не заклик ставити йому пам’ятники. Тож буддизм не суперечить політеїзму, можна співпрацювати з богами і розвиватися самому, але гостро суперечить монотеїзму, де без схвалення бозі та його підлеглих навіть сонце не зійде. А Будда хотів, щоб люди розвивалися і досягали висот самі, нарівні з богами і тонким світом.

Отже, базова ідея Сіддхартхи прямо суперечить тому, у що люди потім перетворили його спадщину. Понабудовали йому (!!?) храмів, оголосили святими місця, почали паломництва і написали купу макулатури на тему всього десятка простих правил. Які можна висловити ще коротше: вбий у собі рептилію і думай, що і чому ти говориш і робиш. Все. Тож у поклонінні богам взагалі немає ніякого сенсу, це як поклонятися сусіду в надії, що він безкоштовно повезе тебе в Туреччину і там залишить жити. Світ так не працює.

«Тіло не є „я“. Почуття не є „я“. Сприйняття не є „я“. Думки не є „я“. Свідомість не є „я“. Побачивши це, мудрий відвертається від страждання. І так досягає він звільнення.» (Сам’ютта-нікая, 22.59)
Будда говорив, що щільне Я — це ілюзія, і світ навколо — це ілюзія. Тому не потрібно до всього цього ставитися надто серйозно і щось на цьому фундаментально будувати, бо щільний світ — це бутафорія, і ви — бутафорія, і він, і все навколо. Це — комп’ютерна гра, не живіть нею, просто дотримуйтесь її правил, щоб зберегти комфорт. Грайте, але знижуйте значимість мирського до нуля, не відмовляючись від гри в цю гру. Пограли і пішли відпочивати. Не потрібно бачити в мирському і щільному житті весь світ, на якому все сходиться клином. І якщо Маша вам не дала, а Петя на вас не одружився, то правильне питання не «За що мені все це?», а «Чи потрібно мені це?», і якщо так, то для чого? Світ цілком нормально синхронізується з вашими справжніми бажаннями і цілями, допомагає їм, просто… не всі ваші бажання справжні і не всі цілі вам реально потрібні 🙂 Вони потрібні Рептилії, щоб утвердитися і підтвердити свою нереальну важливість на вершині ієрархії. Але якщо щільний світ — бутафорія, то яка різниця, хто ви в ієрархії? Сама ієрархія теж суть ілюзія.

Тобто проблема не в самому бажанні: нормально хотіти їсти, нормально бажати любові або комфорту. Проблема в тому, що у багатьох окрім цього нічого іншого й немає. Є тільки жага всього цього, постановка цих бажань в основу свого духовного життя, а не просто сприйняття як миттєвої рутини для підтримки тіла, поки ти тут. Просто згадайте, скільки мільйонів людей загинуло тому, що хтось там хотів влади, грошей, авторитету… Або ж не хотів бути з кимось і в чомусь. Скільки випадків убивств, в яких людина просто відмовила, а друга сторона озвіріла на тему «ти або моє, або нічиє!!!» *звук пострілу*. Хоч у насадженні релігії, хоч у спробі володіти тілом чи благами. Таке бажання не може бути істинним, особистості, що усвідомлює ілюзію щільного світу, не потрібне володіння чимось із цього світу. А отже, воно веде до страждання.

«З жаги народжується смуток, з жаги народжується страх. Хто звільнився від жаги — не знає ні смутку, ні страху.» (Дхаммапада, 216)

Ось це й є рептильне ЧСВ, з яким так відчайдушно боровся наш герой. Підвищена важливість та оціночні судження ведуть до страждання, страждання — до насильства та ієрархій, тобто, знову ж таки статусів і (не)відповідності їм. А релігія — це ієрархія в чистому вигляді. Будда ж казав: «Я лише вказав шлях. Слідувати — справа кожного особисто», тобто він не проголошував себе спасителем, об’єктом поклоніння та ритуалів, міфології та іншого лайна. Як і не схвалив би появу купи шкіл, що тлумачать його просту ідею. Бо школа… так, це теж ієрархія. Де вчитель «знає краще за мене», при тому що сам Будда наказав усім поодинці розвиватися та розуміти все самостійно.
«Не вірте словам лише тому, що їх сказав мудрець. Перевіряйте самі: якщо це веде до добра і щастя, приймайте і слідуйте.» (Калама-сутта, Ангуттара-нікая, 3.65)

Простіше кажучи, це була і є психологічна та практична система виходу зі страждання, без культів у храмах та ієрархій. А отже, будь-який грамотний психотерапевт у мільйон разів корисніший для виходу з щільного світу, ніж усі попи світу разом узяті і навіть помножені на нескінченність. Як я люблю жартувати, 20 попів — це завжди на 20 більше, ніж потрібно. Сіддхартха прямо підкреслював: не покладайтеся на вчителя, богів чи зовнішню силу, а перевіряйте все на власному досвіді. У махаяні та в народних культах бодхісаттви (тобто ті, хто вийшов за рамки щільного) стали фігурами рятівників. Достатньо молитви або віри в них, щоб «отримати переродження в чистій землі», а це вже релігійна віра, а не робота над собою, правда? Не треба самому напружуватися і вникати, просто повторюй за книжкою, і буде заїбісь. Не буде.

Отже, первісна суть буддизму — це тверезе, надзвичайно мінімалістичне вчення про те, як страждає людський розум і як вийти з цього через усвідомленість, відмову від прив’язаності та практику внутрішньої дисципліни. І буддизм є методом самопізнання, щоб зрозуміти розум і звільнитися від його прив’язок, позитивних і негативних.

А друга пастка з’явилася пізніше, коли після смерті Будди його учні почали вшановувати його як архетип пробудженого — ставити ступи, зображення, читати йому мантри тощо. Це було скоріше вираженням поваги, ніж самим вченням. Але з часом навколо цього виріс карго-культ, тому що набіглі крокодили почали тупо повторювати мантри та інше, у надії на бонуси, до суті вони не доходили і переказували її один одному у перекладі Гобліна. Складається враження, що людям істотно необхідний культ, інакше Рептилії нервують.

Й останнє, про насилля. Світ — річ зла, він нікого і нічого не забуде, усі негідники змушені будуть розплатитися за насилля та завдану шкоду, просто розплата триває так довго, що звичайна людина цього не побачить. Простими словами, ваш кривдник почне розплачуватися через років 80, ви не доживете. Рептильна половинка прагне побачити його страждання тут і зараз, бо у неї немає абстрактного мислення. Звичайній людині незрозуміло, як щось може бути після неї, тому вона не довіряє світу і хоче з радісним хрустом особисто перерізати горло. А це — теж велике Почуття Власної Важливості, яке не може примиритися майже з нічим.

Просвітлений же приймає те, що будь-яке зло а) можна тупо не приймати і не страждати і б) кривдники обов’язково отримають 3,14здюлів. З чого випливає, що можна і потрібно займатися лише своїми справами та творенням, тому що світ зробить усе за вас. Пряма цитата: «Перемагай гнів — добротою, зло — добром, скупість — щедрістю, брехню — правдою.» (Дхаммапада, 223)

Як бачите, у цьому вченні немає нічого зайвого, як і немає жодної вказівки на те саме мемне «нічого». Навпаки, Будда закликає замість Нічого мати Щось, але щось своє, а не просто ментальне сміття, засноване на багах прошивки. Всім просвітлення.

(c) Mylene Maelinhon Матеріал проекту Маргінальна Метафізика

Репости цього матеріалу вітаються лише з зазначенням автора та джерела. Крадіжка інформації, тексту або їхніх частин суворо карається, і я не про юристів. Дотримуйтесь чесності та поважайте чужу працю, тоді ця повага до вас повернеться сторицею.