Про хейтерів та систему (Maelinhon)

Думка до статті «Дума про сансарний психоз». Останнім часом ця тема часто спливає у навколишньому просторі і сильно займає мій розум. Мова йде про роботу системи в контексті війни та наймасштабнішого хейту в інтернеті.

У мене багато роботи, від неї часто гуде голова, тому намагаюся перемикатися і не залипати. Небагато мемов, обов’язково книги перед сном, трохи кіно, прогулянок, спілкування. Днями мала необережність залишити безневинний коментар в одному мемному паблику… Що там почалося!

Люди, що місяцями підігріваються страхом, ненавистю та жахами війни, накинулися на мене, як грілка на Тузика. Я адміню і модерую сайти з 2005-го року, мене дуже складно чимось здивувати в плані тролінгу, хейту і просто долбоебізму мас. Але тут навіть я якось позадкувала, оскільки хвиля хейту була спонтанна і несподівано висока, а народ з кривавою піною біля рота був готовий мене порвати голими руками. За що? Ну, у мене в профілі напис не тією мовою, яка у них прописана Системою як «правильна». Здавалося б, якщо тобі нецікавий контент, і ти не збираєшся його споживати, то яка тобі різниця, на чому він там написаний і промовлений? Хоч японською, це все одно не твій смуток. Але, запевняю вас, був би він якоюсь іншою мовою, то знайшли б якийсь інший привід. Якщо людям зриває кришку від напруги та болю, то вони навіть у документалці про дитинчат тюленів знайдуть на що образитися.

І якщо піднятися трохи вище за цю ситуацію і подивитися на неї зверху, то ми відразу ж легко помітимо знайомий патерн «ми і вони», такий улюблений Сансарою та слугами її ліваками. Хейтерство і такі інциденти – це гротескний приклад того самого «синдрому дробовика», який я описувала у статті про психоз, його квінтесенція. Дійти до точки кипіння – Знайти когось, на кого можна це вилити – Визвіритися – Відчути невелике полегшення. Начебто ти правий і показав «цьому» його місце, і яке він гівно. Але якщо вдуматися в результат, чи стало чиєсь життя від цього кращим? Ні, бо замість одного нещасного, тепер два і більше.

Сансара в щільному світі – це дуже громіздка і ненажерлива система, їй постійно потрібне паливо. Тому вона лізе в усі дірки в колективному несвідомому і намагається накапати з вас і всіх навколо хоч один зайвий мілілітр за рахунок емоцій та роз’єднання. Для палива годяться будь-які емоції, але робити людину щасливою – праця з низьким ККД, оскільки щастя виключно індивідуальне та швидко набридає, а страждання можна продовжувати і продовжувати вічно. А враховуючи, що ідіоти є величиною безкінечною, проблем у системи загалом немає.

Два принципи:

1.Поділи людей на Ми та Вони.

2. Нагнітай емоції між розділеними.

Все, можете застосовувати де хочете, розділеною групою дуже легко управляти, тому що надрючений натовп порве будь-кого, хто хоч на 1 піксель відрізняється від них і на кого ви вкажете. На цьому колись виріс цілий комунізм, на ідеї, що є Пригнічені та Гнобителі, і треба терміново рятувати перших та вбивати других. Коли другі скінчяться, поділити групу знову надвоє, там знайти ворогів і по колу. Колонізатори та Місцеві народи, Буржуазія та Пролетаріат, Палестина та Ізраїль, Україна та Росія, Прості Люди та Влада, Гетеро та ЛГБТ, красиві та негарні, сіра маса та особистості… Вибирайте будь-який концепт, розкажіть його ідіотам і через пару років у Системи буде безліміт хавчика. Вона буквально харчується ненавистю та болем.

Що й спостерігаємо.

Посил може будь-яким, у тому числі дуже тонким і неочевидним, просто на звичайну масовку добре спрацьовує навіть такий примітивізм. А от він високий, а ти ні! Вона гарна, а ти чмо. Ой, дивись, він же мовою цих розмовляє, от потвора! А вона цих підтримує, давайте її поб’ємо! Вони всі чмошники, а я король! У неї он яка пика, а я красуня! Вони все бидло, а я тонка натура, мені з ними не по дорозі! Я живу правильно, а вони усі по коліно у гріху! Все, група розділена, тепер протилежному персонажу досить мовчки з’явитися на горизонті – усі гранати полетять у його бік без попередження. Тому що є Ми та Вони.

Варіантів мільйони, підсумок один. В ідеальному ідеалі з точки зору системи, кожна людина повинна забарикадуватися вдома, нікуди не виходити, ні з ким не спілкуватися («ну про що мені з ЦИМИ спілкуватися? Вони ж *список травм*!») і десятиліттями сидіти, перебираючи свої образи. Образ у кожного багато, дуже багато, тонни, накопичені ще з дитинства і з ними рідко йдуть до психотерапевта. Цей затиснутий біль, помножений на мільярди людей, і є батарейкою для Системи. Вона пожирає ці емоції та почуття, солодко прицмокуючи і намагаючись нагнітати більше протиріч та атомізації, навіть між парою людей. Якщо ж атомізація наростає всередині народу та країни, то ще краще, нехай вгризаються у горлянки навіть своїм! Навіть вдома нехай не відчувають безпеки та релаксу! Ну тому що сусіди теж із якихось «отих», як тут спокійно спати…

Сансара вміє поводитися тільки з окремими одиницями, з групами їй складно. Тому всередині навіть зібраною нею самої групи вона знову впроваджує ідею Ми та Вони. Простіше кажучи, якщо вона збере всю хрюсню в один казанок, вони одразу ж почнуться срачі про кольори скатертини при обрядах, поділи на поцреархати і течії. Останній форпост – усередині сім’ї та групи друзів.

Єдине, що можна їй протиставити, це прагнути одне до одного і не закриватися. Розмовляти до останнього аргументу, слухати опонента і чути, визнавати можливість того, що все трохи складніше, ніж «просто всіх перестріляти» або «піти від Отих, грюкнувши дверима». У складних питань не буває простих відповідей, тому якщо ситуація накопичувалася багато років, у неї не може бути рішення, яке починається зі слів «а давайте просто…». Ні, доведеться робити складне: визнавати свої помилки, опрацьовувати свій біль та шукати варіант об’єднання обом сторонам. Інакше зовсім колапс. Причому всім учасникам.

Тому що шукати варіант роз’єднання навіть не потрібно, воно виникає саме собою! Легко посваритися, легко образити і грюкнути дверима, легко додати до чорного списку. Решта – НЕ легко. І через цей вибір Система і штовхає вас туди, куди їй потрібно – в кут, наодинці, з дробовиком.

Світ зараз тріщить по швах, це відчувають усі. Старі формати йдуть у небуття, а нових ще немає, тому всім дуже страшно. Взагалі всім і скрізь, хоч би що вони там говорили на публіку. Усі бояться за своє життя, здоров’я та виживання, наприкінці епохи масово вилізли усі недопрацьовані ситуації минулого. Тому визвіритися на рандомну людину в інтернеті дуже просто і легко. Роззявити пельку і вивалити весь обсяг негативу, образ і болю на когось, кого ти не знаєш, адже потім можна просто втекти і ні за що не відповідати.

Але таким шляхом страждань стає більше і більше, давайте йти у зворотний бік. Не шукайте причин для НІ, їх і так достатньо. Не шукайте негатив та ворогів, ви їх завжди знайдете. Шукайте причини для ТАК, позитив та друзів. Об’єднуйтесь, розмовляйте, не грюкайте дверима, не вносьте нікого в список «never again», тому що він «з цих» будь-якого формату. Просто уявіть, яка сила може вийти, якщо Ми і Вони об’єднаємося проти тих, хто закидає нам цю ідею.

Основна стаття: https://maelinhon.org/duma-o-sansarnom-psihoze-maelinhon/

(c) Mylene Maelinhon \ Матеріал проекту Маргінальна Метафізика

Репости цього матеріалу можливі лише із зазначенням автора та джерела. Крадіжка інформації, тексту чи їх частин жорстоко карається, і я не про юристів. Дотримуйтесь чесності та поважайте чужу працю, тоді ця повага до вас повернеться сторицею.