Про страждання важливою хернею (Maelinhon)

Знаєте, звідки з’явився вираз “страждати хернею”? Як не дивно, нічого матюкливого у ньому немає і не було. Справа в тому, що ще у Російській Імперії існував призив до арміі, а йти, звісно, хотілося не всім. Тому “дореволюційною плоскостопістю” була грижа. Захворювання це на той час було важко діагностувати, проте воно вважалося достатнім для білого квитка. І коли лікар, отримавши мзду, писав що юнак страждає хернієй, то мав наувазі назву грижи латиною, hernia. Але всі все, звісно, розуміли. Чим та чому він страждає насправді. Тому і пішла у народ така кумедна фразеологія. А може, слово звучне сподобалось, не знаю.

Однак, в таких стражданнях в нашому суспільстві дуже пристрастно полюбляють обвинувачувати всіх та вся. Чого хернею маєшся, краще пішов би поробив чогось! Вчився би краще, аніж оце от все! Сидить оце, в дурниці всілякі залипає, краще б підлогу помив! Знайомо? Читала навіть жахливі історіі про людей, які реально за копійки продавали величезні колекціі “херні”, якою з любов’ю та роками займалися іх чоловік чи дружина. Хтось на мотоцикл накопичував, хтось збирав настільні ігри чи фігурки, інші витрачали чималі суми на ігри або які-небудь акваріуми… Коротше, херня. Для життя непотрібна, дитяча, інфантильна, а гроші краще витратити на НЕ херню (я сам(а) вирішу – на яку). І продавали, і викидали, та навіть просто ламали, вважаючи що благовірний(а) повернеться з відрядження та високо оцінить цей жест заклику до дорослості. Не оцінив ніхто, один навіть дружину вбив за це.

Мені дуже подобається кастанедівська ідея про усвідомлену дурість. Про чітке розуміння того, що будь-яка дія настільки ж безглузда, наскільки і будь-яка інша, тому жодна не може вважатися реально важливішою або потрібнішою зі іншу. Будь-яка діяльність\почуття або змінює вас, або ні. Все, інших опцій у глобальному масштабі немає. Звісно, є якийсь базис корисних справ відносно себе та своєї домівки, і якщо людина живе в свинарнику, але збирає фантики від цукерок, то це вже якась серйозна біда з макитрою, хоча навіть це я можу зрозуміти.

Але ж у будь-якої нормальної людини крім вельми суперечливих боргів перед собою та суспільством, завжди є якась віддушина, яка дає йому відчуття наповнення чимось важливим особисто для нього. Те, що його змінює, те що змушує очі горіти, а серце битися частіше, те що наповнює енергією. І, що найцікавіше, всі оці неважливі, дурні, інфантильні штуки, зазвичай людей змінюють в кращий бік. Та взагалі змінюють.

А ось зміни самої людини вже дещо для Всесвіту означає! Коли людина чимось захоплена, вона перетинає дуже багато рамок та кордонів, в тому числі і всередині самої себе. Особливо всередині. Навіть якщо вона захоплена найостаннішою дурницею і колекціонує фото котячих носів, важливе не заняття, важливе почуття, яке при цьому виникає.

Як і кохання. Неважливо, кого і як ви кохаєте, важливо те, які зміни це у вас викликає, як ви трансформуєтесь під дією цього кохання, як стаєте кращими. І ваша “важливість” важлива тільки для вас і ні для кого більше, тому не треба нікого ні в чому переконувати – в кожного свої танчики. Ніхто не повинен розуміти ваші, але поважати – однозначно. А от під дією миття підлоги змінюється тільки підлога та й то ненадовго. І ось це ось найважливіше у нас так і рвуться знецінити, висміяти, витоптати ногами, вогнем та мечем прищепити свої важливості. Матері\татові\дружині\чоловіку\etc важливо ось це ось, і хоч вбийся, але не смій думати інакше. Решта – херня! Тому що я так сказав!

Аби заняття тількі потрібні та серйозні, аби праця тільки за гроші, аби хобі обов’язково “корисне” та монетизоване. Їхні інтереси теж з дитинства висміювали і інших патернів поведінки вони просто не знають, тому висміюють та знецінюють за звичкою. А як же  інакше?.. Дозволити витратити Н грошей на якісь там трубки для акваріуму?!  Так, дозволити! Не тому, що для вас це важливо, а тому що це важливо для людини, яку ви любите. Це її важливість, їй це потрібно, ви не зобов’язані ані розуміти, ані поділяти її любов та захоплення, але поважати – так.

Не люблять у нас люди, аби людина трансформувалася та росла над собою. Не можуть та не вміють поважати “особисту херню” та особисту важливість для цієї людини. Цього бояться, це не поважають від слова зовсім. Знецінюють почуття – подумаєш, кохання, про навчення треба думати! С дитинства викидають “скарби” фантиків у смітник, знущаються над улюбленими співаками та акторами, висміюють хобі, не поважають особистий час та простір… А потім дивуються, чому ми живемо в похмурому артхаусі озлоблених людей з відбитою емпатією.

Багато хто йде і далі – без будь-яких причин вбивають тварин та комах, просто так, бо вони меньші та нижчі, вони не мають цінності, бо їх життя НЕВАЖЛИВЕ. Моє – важливе, а павука – ні. І крапка. Але ж воно живе, воно думає собі щось там, прагне, хоче жити… Та ні, комашки – це херня. Як і ваші дорогі фантикі та акваріуми. Мама тут вирішує, що важливо та кому жити! Перелік можна продовжувати. Це мерзенне знецінювання, яке я особисто ані зрозуміти, ані прийняти не можу. Мені взагалі здається, що люди не мають права давати саме ціннісну оцінку будь чому, тому що вони занадто мало живуть на світі. Щоб щось вирішувати, треба жити хоча б років 200, тоді вже можна відстежити, що там має сенс, а що забудеться через 10 хвилин… Бо на практиці та з точкі зору метафізики, взагалі ніяка діяльність та ніякі проблеми не можуть мати сенс.

Життя тече та переливається планетарними зрізами, і все, що ви робите, ви робите, по суті, ТІЛЬКИ для себе. І коли хтось каже, що на це немає часу, чи ось те от – дурниця, то моє питання: а на що є час і що не дурниці? Чим таким важливим будете зайняті в свій обмежений життєвий час, якщо ні ось цим? Окей, не солдатики з Вархаммера, а миття підлоги? Не почитати книжку, а попрасувати білизну? Не повалятися в тиші, а через силу попрацювати? З точки зору Всесвіту, якому мільярди років, обидві ці ваши дії – херня повна. Вони не змінюють взагалі нічого, якщо дивитися хоч у мінімальному масштабі всього світу на цю хвилину. Тобто, якщо ви почитаєте книжку замість прасування, це цілком те ж саме – херня. Але якщо ви почитаєте, ви станете м’якше, тому що провели час для себе. Ви станете розумнішими та ємоційно багатшими. А підлогу можна помити і завтра, це лише питання організаціі свого часу.

Mylene Maelinhon (c) Матеріал Archaic Heart.

Репости цього матеріалу вітаються лише із зазначенням автора та джерела матеріалу. Крадіжка інформації, тексту чи їх частин жорстоко карається, і я не про юристів. Дотримуйтесь чесності та поважайте чужу працю, тоді ця повага до вас повернеться сторицею.

Переклад Інна Дяченко