Богиня Калі: Сенс Життя і Смерті (Maelinhon)

Стихія Смерті

Ви знаєте, що на вашому місці 7 років тому сиділа зовсім інша людина? Кардинально інша людина, буквально всі клітини вашого тіла були іншими, відповідно і тканини, органи, кості, хрящі – все за ці 7 років проходило купу стадій оновлення. Кожен день ви прокидалися трішечки іншим, трішечки інакше дихали, відчували себе інакше, потреби і смаки трохи зміщувалися… Оновлення і трансформації накочувалися, як градієнт, поступово змінюючи ваше тіло і його шари, і сьогодні ви – зовсім інша людина. Буквально. Поклітинно інша людина. Але це – біологія. А що ж відбувається на плані тонкому? А те ж саме і відбувається: градієнт і оновлення.
Знаєте, це страшно ніякове почуття, коли ви знайшли свої записи або діалоги 10-річної+ давнини? Одразу приходить стид і ніякова здавленість – ну і балбес же я був, господи боже, ну як можна було бути таким раздовбаєм (ідеалістом, циніком, дурнем, довірливою розмазнею…)? Сам би собі ляпасів надавав, чесне слово. Зафіксуйте цей стан і подумайте про себе тодішнього. 10, 20 років назад. Згадайте про що ви тоді мріяли, що вас сердило, які цілі та ідеали ви ставили. Відчуваєте? Мерзенне таке відчуття, що зараз – ви зовсім інша людина. А тоді, раніше, на вашому місці жив хтось інший, звався трохи по іншому, коло спілкування мав інше, поводив себе так, як ВИ ніколи би не стали себе вести. Дивне почуття, правда? Наче та людина вже померла. Насправді так і є. Це відчуття відірваності від того, що віджило, від “колисьтодішнього” – сама суть стихії Смерті.
З точку зору метафізики, стихія Смерті – це частина тріади стихій – Життя-Час-Смерть, тобто, процес трансформації і того самого клітинного градієнта, який примушує все живе проходити життєві цикли один за одним. У ба-цзи є поняття стовпів та їх зміни, це ті самі “7 років” тільки вже для тіла тонкого. Із народження до приблизно 20 років людина живе у знаку року народження, він малий, дурний і не має досвіду. До 25 років вона проходить повну трансформацію – встигає із дитини перетворитися на підлітка, потім на юнака або дівчину (ну або бойового дрона, я не слідкую за гендерною істерією, пробачте), набити гуль, наробити помилок і висновків з них, розгубити максималізм і дур… Словом, повністю входячи у стовп місяця народження років у 25, ви відчуваєте глобальні хвилі змін – ви самі змінюєтеся, змінюються коло спілкування і інтересів, смаки, погляди… Ця хвиля трансформації дуже помітна і зсередини і ззовні. І вже нова людина із вашим паспортом буде жити років приблизно до 35-38, накопичуючи новий досвід, травми, проблеми, події, коло спілкування і навички. Далі знов іде хвиля, що змиває, відживше, старе, зайве, хворе… І знов ви – нова людина. Тільки вам вже 40. А потім у 60 буде ще хвиля… У деяких африканських і полінезійських племенах людина за таких хвиль навіть ім’я змінювала, і це правильний підхід до “малого помирання”.

Ось ці ось цикли – це безкінечне проходження кожної вашої клітини і частки через стихію Смерті і “помирання по-маленькому”. Не по-справжньому, демо-версія смерті. За своє життя ви помираєте багато-багато разів підряд. Ви дотикаєтеся до смерті не тільки через стовпи, але й кожного разу, коли “енні” події і почуття, проходячи крізь вас, змушують вас емоційно “трішечки померти”. Впадаючи у творчий чи любовний екстаз, переживаючи сильний шок і втрату близьких, виявляючи щось, що перевертає свідомість – кожного разу у вас з’являється ось це моторошне відчуття, що ви вже ніколи не зможете стати колишнім. Ця подія чи почуття розділило ваше життя на До і Після. Для всіх це будуть різні події, кожен зустрічає смерть по-своєму.
Стихію смерті називають стихією малої трансформації на противагу стихії Хаосу, яка розставляє не такі дрібниці, як людські життя, а цілі магістралі і тисячолітні віхи подій. Так, реальність і саме життя також трансформуються, і теж градієнтом, і теж через Смерть. Кожне живе створіння проходить ці цикли, тільки усі у різній послідовності і на своєму рівні.
Раніше знання про трансформацію у людей були, більше того, робота із правильним помиранням велася повсюдно і грамотно, дозволяючи направити мерця у нове життя за його вибором чистеньким та умиротвореним, таким, що досягає потрібних цілей. А із приходом монотеїзмів було фактично знищено ось це розуміння про переродження і вічний цикл трансформації як тіл, так і душ, і, відповідно, мета теж була втрачена. Адже раніше у всіх абсолютно релігіях таке розуміння було. Так, обернене у пісні-танці та міфологію, але людина про смерть знала і готувалася до неї спокійно, ніхто не жив, як зараз – подібно до безсмертних, одним днем, і так, наче часу до кінця взагалі завжди буде навалом.
Були практики, спрямовані й на очищення від усякого емоційного і психічного мотлоху через проходження смерті наче достроково і навмисно жорсткій формі ще під час життя. На них, наприклад, засновані вчення тибетського буддизму, багато культів Індії та Японії, а також – забуті культи Египта і Африки взагалі. Усілякі там медитації на стадії смерті, закопування, асоціативка із символікою помирання і багато іншого. Всі ці ритуали, що загартовують дух і дозволяють у момент приходу реальної смерті тіла досягнути своїх цілей – це і є некромагія у чистому вигляді. Робота із трансформацією духа, робота із хвилями градієнту і очищенням від бруду і непотрібу шляхом проходження через смерть. Ну а потім вже, залишившись без істинної ідеї про цілі цього напряму в магії, люди почали возюкатися із трупами і зрощувати ПВВ (почуття власної важливості чи все ж таки ВВВ – відчуття власної важливості?) до хмар. Некромаг іде, розступіться.

Стовпище Гурій та Allinclusive

Забравши у людей ідею трансформації, вакуум треба було чимось заповнити, тому услід потягнулися і крутомаячнисті поняття раю і пекла. Адже якщо говорити про шлях вище, то доведеться говорити і про реінкарнацію, а там ще більше незрозумілих питань з’явиться… Ось і з’явилися рай і пекло, де істинна мета – трансформація і через неї – розвиток і шлях вище, успішно були підмінені якоюсь невиразною ідеєю, що після смерті ми всі або прийдем до божіньки або до його антипода. І там нам буде або добре, або погано, але усюди – без конкретики. Ви помічали, що ніде у релігіозних текстах монотеїзмі немає виразного опису раю? А сам опис розвалюється з першого поштовху логічних питань. Усереднено, за муки під час життя нам обіцяна безлімітна жерчка, алкоголь, недотОрканні бабИ і близькість до божіньки. Все інше не прописане. І заради цього сумнівного набору, наче б то, варто корчитися під час життя? Терпіти страждання, потерпання, змирятися із усілякою мерзенністю, залишати себе без смаколиків? Не впевнена. Навіщо жінкам потрібні незаймані дівчата у якості призу за багато десятків років потерпань? І натовп недотОрканих чоловіків, знаєте, теж приз дуже сумнівний. Як не потрібні незаймані дівчата більшості психічно здорових на голову чоловіків, не схильних до педо-садизму. Ну і дивна мета у вигляді їжі та бухла, якщо все це можна і під час життя спокійно вживати. Це якійсь турецький курорт, а не рай. Хочеш поїсти – поїж, може подобрішаєш, але не треба змішувати борщ з метафізикою. З пеклом там ще смішніше… але ж Аліях з ними, просто діставайте попкорн і насолоджуйтеся видовищем.
Теорія раю і пекла – це така дичина, яка здоровій людині у голову не влазить, і тому вона, на всяк випадок починає заперечувати взагалі все, так, на всяк випадок. І божіньок з їх раєм і душу, і взагалі будь-які тонкі матерії, аби не вляпатися в цей ідіотизм. Не вірю взагалі ні у що, закопають і піду на корм червʼякам. А при цьому вже повністю губиться суть самого життя! А для чого ж ти жив то, щоб черв’яків погодувати? Щоби їсти? Щоби плодитися? Щоби що?.. У чому мета твого життя, саме мета та підсумок, якого ти хочеш досягнути для себе? Відповідей на ці питання у людей більше нема, їх сховали глибоко і надійно. Тому і смерті люди стали боятися так, що аж говорити вслух про неї не можна, це явище витіснили у підсвідомість і зарили якомога глибше, щоб не дай боги, не доторкнутися до неї раніше самої останньої секунди свого жалкого і безцільного існування. А то ж якщо думати про смерть, то незручні вопроси одразу полізуть, а у вікіпедії про сенс життя нічого конкретного не написано. Про смисл смерті – тим більше. Тільки гурії, тільки хардкор!

А я вам скажу. Жити треба, щоб трансформуватися. Проживати і переоцінювати зайве, брудне, хворобливе, і проходити трансформацію вверх, набираючись досвіду і залишаючи собі тільки необхідне і цінне. Стаючи вище, краще, чистіше, інтересніше, більш розвинутим і досягаючи при цьому поставлених на життя цілей. Якщо за життя людина вмирає не один раз, то за багато циклів переродження, вона вмирає тисячі і сотні тисяч разів… Раз за разом, життя за життям, у вічному кругообігу трансформації та очищення. Хтось крутиться у ньому, як у пральній машинці, бовтається, безцільно проводячи тисячі життів і нічого толкового не досягаючи. Цілі-то він собі не поставив, просто жив, їв, спав, любився… І пафосно сипав цитатами про те, що путь і є мета. Ну а хтось за декілька циклів виходить із цього малого людяного кола у коло більше і масштабніше, де точно так же трансформуються і очищуються створіння вищі і крупніші.
Смерть проходить через кожного, хто живе у світах і не тільки клітинно. Кожне живе створіння залишає частинку себе у місці, де пожило, і кожне повʼязане із місцями своїх минулих життів, а також малих і великих смертей. Смерть обриває основні привʼязки, але все що було порване і скинуте на хвилі змін, залишається у тій місцевості, де створіння чистилося. Як іскри енергії. Як законсервовані капсули того, що було важливим. І коли приходить перехід на кардинально новий рівень, ці частки повертаються власнику, якщо він того схоче. Ці залишки, забуті кожним створінням поповнюють колесо перероджень, повільно нарощуючи його досвід, силу і йдуть слідом за творцем. Хоча у процесі кругообігу народжень звʼязок із творцем повністю губиться. Так восповнюється колесо сансари. Вічний рух, вічна новизна на фоні певних чітких Законів і Циклів.

Богиня Калі – Трансформація, Пітьма і Смерть

Ви спитаєте мене, чому стаття називається іменем богині Калі, якщо я бурчу тут про монотеїзми? Тому що у Вікіпедії написано, що Калі – це богиня трансформації і смерті. І, як бачимо, мне знадобилося аж 11 абзаців, щоб розжувати вам цю скупу характеристику. Я недарма нуджу, тому що за нинішнього рівня інформаційного сміття, недостаньо просто сказати “смерті і трансформації”, щоб аудиторія зрозуміла мене вірно. І це печально.
Калі – жіноча форма поняття “час” у санскриті, а також – “чорна” і “темна” у ньому ж. В своєму циклі статей про махавідій я докладно розповідала про те, що кожна махавідія по суті є безкінечно повторюваною іпостасью однієї і тієї ж жінки – Ма. Одна безкінечно живе у її 16-річчі, одна завжди стара баба і вдова, одна шукає пригод, одна народжує дітей і підтримує хатній очаг… І так 13 разів + пОчет. Калі – це той лик Ма, де вона зазнає хвилю змін. Вона змінюється без кінця, застигнувши у самому понятті зміни. Що робить її одночасно управителькою і Смерті, і Пітьми, і Часу. Для любителів примітивної конкретики, Калі одразу і демон, і некромаг, і часовщик. Хоча вона складніша та інтересніша за кожне із цих понять.
Калі – це особистість, яка ще памʼятає часи, коли Смерть і Час були єдиною стихією, тому для неї він тече вельми своєрідно і цікаво. І, звертаючись до неї, треба мати на увазі, що її розуміння речей може вельми сильно відрізнятися від вашого. Вона ініціює ось цю хвилю змін і трансформації, але хлебтати її доведеться вам.

Звертатися до цієї іпостасі Ма можна і потрібно, коли:
– вам потрібно щось розкрити і очистити: очі і вуха, карму, сприйняття, правду і розуміння там, де їх не вистачає, кундаліні тощо. Прибрати зайве і очиститися до глибини.
– пережити хвилю змін і трансформації, прийняти нове і тяжке, і не зʼїхати з глузду.
– вхопити екстаз будь-якої форми, наприклад творчий, коли вам потрібно вийти за рамки академічного мистецтва і створити дещо кардинально нове і яскраве
– взагалі, коли вам потрібно вийти за рамки чогось, а вам страшно або ви не знаєте, як.
– ініціювати трансформацію сил та енергії
– пережити смерть близької людини або прийняти правильно свою чи чужу. Наприклад у випадку тяжкої хвороби
– коли заплуталися і стомилися, і хочете просто прибрати усе барахло одним махом.
Варіантів звернення і його цілей – мільйони, кожен обирає тей, який йому ближче, і підносить те, що йому вкаже сама Калі. Не використовуйте готові рецепти садхан. Не користуйтеся готовими рецептами ні для чого взагалі, якщо мова йде про особисте та індивідуальне. Не буває екстазу по книжці і помирання за шаблоном, із Смертю кожен один на один.

MyleneMaelinhon \ Сателард (c) матеріал Archaic Heart

Переклад – Солоха