Чиста сила: Чорнокнижжя 2.0 (Maelinhon&Madyara)

Миру вам.

Ви любите природу? Я дуже люблю. І щоразу трохи дивуюся, коли хтось говорить фрази на кшталт «природа прокинулася» або «природа помститься», тому що в природи лапки 🙂 Вона не може вам щось зробити, прокинутися, вирішити і т.д. А хто тоді може?

Нас тут чорт поплутав і ми хочемо розібратися зі станом справ саме в природі: сьогодні ми поговоримо про атаелім дальрам — бісів, чортів, духів природи, лісів, полів, річок і озер… Наш проект вже дуже багато статей і навіть книг присвятив демонам, а ось про дальрам інформації набагато менше, мені це здається не справедливим. Сьогодні ми глобально розберемося з тим, що це за вид, які у нього фізичні та стихійні особливості, як з ним можна працювати та контактувати, і головне – розпишемо повну ієрархію бісовських князів у світі. Хто чим керує та де живе. Такої інформації у світі на даний момент не існує в упорядкованому вигляді, тому процес збору даних зайняв ну дуже багато часу.

Сутності: боги, демони та в’язка каша

Найперше, що вам потрібно знати — це той факт, що всі ці слова типу «чорт», «русалка», «бог кохання» та інше — це людські назви та людське розуміння питання. Самі сутності такою термінологією не користуються і не співвідносять її із собою. Усі сутності в людей або боги (статус, даний людьми!), або демони (біологічний вид), або «духи природи» (взагалі будь-хто). Бог і Демон – це як Король і Людина, Ватажок і Пес, Аптекар і Жінка. Ми порівнюємо та протиставляємо холодне та бузкове, але людям парадоксально ніде не тисне. За такою логікою, демон також може бути богом, якщо люди дадуть йому такий статус, хіба ні? За таким шаблоном взагалі неможливо зрозуміти хто перед тобою і з ким ти працюєш. “Аптекар” нічого не говорить нам про людину, “бог” нічого не говорить про сутність.

Тому перший крок у роботі з сутностями – це розгляд їхнього движка, а не як їх там величали різні племена на земній кульці і що вони їм приписували. 

Сутності відрізняються не тим, як їх звуть люди, а тим, з чого вони складаються — які стихії для цих істот є первинними і на яких \ з якими вони працюють. Русалка – це сутність, яка живе на стихії води, наприклад. А лісовик — на стихії дерева. 

Відповідно, ви можете будь-яку сутність розкинути в табличку — ці «на» Пітьмі, ці на повітрі, ці на Пустці, ці — щось із ґрунту солоних пустель… Тобто вид визначається стихією, а не назвою чи ім’ям. Це перше, що потрібно чітко зрозуміти.

Ясен наш Іггдрасіль має 4 типи світів: верхні, середні, нижні та стихійні. Таких дерев довкола нас ще близько десятка, там теж хтось живе. За фактом, там де зараз живуть люди (щільний сектор середніх світів), спочатку жили глобально три народності: нижчі інферни (біси, чорти, духи природи і т.д.), пусткові раси (фейрі, сірини) і всякі-різні дерев’яні і водяні елементалі, яких повно в міфологіях – русалки, лісовики, водяні, духи лісів і полів, гірські духи і хтони пустель. І, власне, живність – звірі, птахи, рептилії. Все це жило дружно і становило єдину екосистему Середніх світів, кожен був зайнятий своєю справою. Простіше кажучи, вся ця строката компанія, яка потім увійде до міфології та космогонії — це і є первинне, споконвічне населення стовбура Древа Іггдрасіль, люди там з’явилися не так і давно.

Потім відбулася диктатура Яхве і ситуація разюче змінилася: пустотні раси повністю винищили чи розігнали, а в середніх світах залишилися лише дальрам і природні духи, які стали сусідами з людьми. Вони й далі займалися своїми ялинками та рибою в морі, різниця лише в тому, що вони почали дуже підсаджуватись на численні енергетичні викиди від людей. І враховувати людей у ​​своїх справах. Вони не почали контактувати з людьми, вони скоріше зайняли ніші численних богів і привласнили собі управління більшістю егрегорів людей. Тобто, у егрегорів влади, азарту, грошей, релігії та інших злачних місць, ЗАВЖДИ є управитель-дальрам.

Але про все по порядку.

Атаелім Дальрам

Говорячи про демонів, джинів, чортів і бісів, люди користуються або латинським словом «інферн», або грецьким словом «демон», причому всі три народності ліплять в одну купу, не розбираючи і не розуміючи різниці. Самі по собі інферни, як вид, їх рідними мовами називаються Атаелім, що походить від складання арамейських слів «вищий» і «пітьма, темний». До цієї категорії відносяться 2 окремих види – Лельрам (вищі демони) і Дальрам (нижчі, у значенні «дрібніші, невеликі»). Об’єднує їх тільки те, що всі вони живуть на движку зі стихії Пітьми та її поєднанні з іншими. Простіше кажучи, будь-яка фауна, яка живе на Пітьмі та їхні діти, що живуть на стихіях, властивих природі, — це дальрам. Це їхня власна назва себе, і якщо ви назвете русалку або біса таким чином, це буде коректно, хоча саме слово швидше відноситься саме до Пітьми.

Дальрам – це те саме, споконвічне населення нині щільного, фізичного світу, яке нікуди звідси не поділося і продовжує жити-поживати в кишенях реальності тонкого світу, максимально близького до фізичного. Це єдиний вид, який зміг більш-менш пристосуватися під ущільнення навколишнього світу, вижити в ньому і перебудувати всю свою систему життя під нові реалії. І перші люди, які почали осмислено описувати та малювати світ навколо, цілком природньо описували і дальрам. У всіх міфологіях, на всіх фресках, в оповіданнях та казках скрізь ми бачимо цю картину. Що світ навколо сповнений духів — рогатих, хвостатих, плаваючих, більше схожих на людей чи тварин, різноманітних та цікавих. Починаючи з міфології, де в кожному лісі та в кожному озері був дух цього об’єкту, і закінчуючи творчістю Хаяо Міядзакі та навіть Лесі Українки («той, що в горі сидить» — це не інспектор рибнагляду, повірте). А між ними — міріади картин і оповідань із фавнами, сатирами, духами камі у японців, духами пустель і гір, полуденицями, джинами, русалками і ще чорт знає ким. Їх так багато, і вони так часто мутують, що скласти класифікацію досить важко.

Окрема проблема – багатьох дальрамів люди шанували, як окремих богів (Цернун, наприклад), і зараз вже важко зрозуміти, хто і де мався на увазі в міфології. Люди взагалі звали богами всіх, хто у двері подзвонить – і бісів, і духів планет (Агні, Стрибог, Вішну), і Ткачів (Імір, Тенгрі, Тіамат), і Ма (Мара, Лакшмі), і демонів (Іштар, Геката) і природних духів… З цієї каші немає виходу. Намагайтеся там не копатися, бо заплутаєтесь аж зовсім. Тим більше бійтеся монотеїстичної міфології, в якій демонами звуть взагалі ВСІХ, хто не відноситься до їхньої ієрархії, причому всім приписуються маніакально-злісні властивості. Це маячня.

Глобально можна сказати, що дальрам діляться на види та ієрархії за розміром тіла (раптово). Вони ніби розтягнуті за біологією та змістом від тварин до амадакхів. Чим більша сутність, тим вона розвиненіша, володіє мовою, абстрактним мисленням, знає мови тощо. Чим дрібніше дальрам, тим він ближчий до тваринного чи рослинного світу. Тобто, бісівські князі — такі ж розвинені та мудрі, як демони, а найдрібніші чортики, по суті, ближче до кішок чи восьминогів, ніж до антропоморфних істот. Дрібнота спілкується звуками і ментальними образами, має інтелект на рівні якоїсь дуже розумної ворони і займається своєю ділянкою лісу чи поля.

Друге, що треба знати — дальрам не розрізняють своє життя і свою діяльність, для них це взагалі одне поняття. Тобто для них процес існування, харчування та робота — це одне й те саме. Основа їх існування — очищення простору від бруду, гнилі, негативних енергій (Ша Ці) та стимуляція природи й живих на оновлення та народження потомства. Вони нескінченно рухаються у просторі, очищаючи світ і коригуючи природні процеси на всіх рівнях. Чим більше на території бісів і більш злагоджена їхня робота, тим там чистіша і здоровіша екосистема і взагалі життя регіону.

Залежно від того, які стихії переважають у тілі біса, він працюватиме з різними типами енергій та стихій, простіше кажучи, буде їсти те, чого йому бракує. Всі вони дуже люблять бруд, але різного типу, залежно від того, яка стихія для них є поживною і яку саме вони фільтрують. Пустельні дальрами живуть на стихіях вогню та землі та фільтрують світ у посушливих регіонах, дерев’яні та водяні живуть по лісах та парках, і так далі, в рамках звичайної та зрозумілої всім логіки 🙂

Є окремий вид міських бісів, найчастіше вони живуть у парках і храмах, але в цілому можуть жити взагалі будь-де. І якщо ваш котик уважно стежить за порожньою стінкою і комусь там нявкає, швидше за все до вас заблукав дальрам і кіт його бачить. Вони часто приходять у притулки для тварин, ветеринарні клініки та подібні місця, щоб допомогти хворим звірам чи умертвити безнадійно хворих.

Зовнішній вигляд

Існує велика кількість племен дальрам (більше 70), вони дуже відрізняються зовні і за стихійним складом. Лісові й степові, умовно північні біси — пухнасті, кремезні, з великими ріжками і добре помітним обличчям з великими очима. Обличчя схожі на людські, але трохи інші за пропорціями, особливо очі. У північних на лобі і під скронями може рости шерсть, але на голові у них звичайне волосся. Ті, що на узбережжях та в пустелях на Близькому Сході — тонкі, високі, з коричневою чи червоно-чорною шкірою, повністю без волосся на голові та тілі. У них жовті й червоні очі, що світяться, і тонкі хвости. Ось вони найсильніше схожі на тих чортів, що малюють собі пересічні люди, тому що типовий біс в СНД швидше симпатичний і негативних асоціацій не викликає. Східні з незвички виглядають трохи лякаюче, але, по суті, не дуже відрізняються від інших. Умовно європейські біси — вищі, з тонкими рисами і дуже великими очима, такі собі анімешки. Це всі різновиди сатирів, фавнів, русалів та інших, кого ви бачили на картинах і в казках.

У всіх дальрам 4 кінцівки з 3-ма або 4-ма пальцями, голова, тулуб і відмінні риси у вигляді незвичайного кольору шкіри (вона буває коричнева, червона, яскраво-біла, тілесна, навіть зелена), хвостів і ріжок. Ріжок, до речі, ніколи не буває дві штуки, як на стереотипному малюнку. Як правило, це 2 або 3 великі роги, а на лобі або під волоссям – ще 3-5 дрібних ріжок, схожих на горбки як на голові маленького козеняти. Якщо говорити про великих дальрам, у них зазвичай ноги закінчуються чимось на кшталт модифікованого копита з кількома сегментами-пальцями. Вони носять одяг, прикраси і мають досить зрозумілий людям побут, багато хто спокійно читає літературу і ходить у кіно. Дрібні  види живуть безпосередньо в природі, можуть пересуватись як на двух кінцівках так і на чотирьох. У них бувають різні «відхилення» у вигляді 3-6 рук чи ніг, зайвих очей, крил, луски та іншої екзотики, почерпнутої від тварин та рослин, з якими вони жили. Дрібна і звичайна бісота – це сутності від 30 см до метра. Князі — разюче вищі, але вони в середньому нижчі за людей: зріст бісівських князів варіюється від 120 до 150 сантиметрів. Князь Єнарей, зріст якого приблизно 165 – вважається справжнім гігантом для їхнього виду.

Словом, єдиного стандарту зовнішності немає. Але дальрам схильні перейматися навколишніми культурами та мовами, тому ті, що носять одяг, можуть бути одягнені, як місцеві люди та вести побут схожим чином. У них теж є побут, діти, ось це все. Їхня мова — арамаїк, як і у демонів, але при цьому вони зазвичай знають усі навколишні мови людей і навіть більше.

Японські та китайські князі – кремезні, дуже сильні, з непропорційно великою головою. Чек: Юбаба і Зеніба в “Віднесені Привидами“, типові управителі в Азії. У цьому мультфільмі взагалі є моменти, де Тихіро біжить через лазню, а у ваннах купаються якісь курчата-переростки, рогаті поліна з очима та живий дайкон на двох ногах. А лазнею, зауважте, править більш антропоморфна бісівка та її підручний Камазі — із чотирма руками та копитами. Ось це вичерпна ілюстрація різноманітності видів дальрам на місцевості. Слово честі, Хаяо нічого не придумав, це все описано в міфології і видно будь-якому зрячому. І безликих Каонасі, і вовків з 2+ хвостами, і дрібних духів дерев із «Принцеса Мононоке», і управителя лісу звідти ж. В Азії, на островах та архіпелагах, у тому числі на Курилах і навколо, ще водиться вид дуже маленьких дальрамів, йде такий дідусь, розміром з кішку, але краще дідуся не ображати 🙂

Існує також окремий вид церковних бісів, які живуть і працюють тільки в релігійних будівлях (будь-яких) і на тамтешніх каналах. Приймають молитви, надають допомогу, роздають по голові і таке інше. Суть цього явища в тому, що дальрами — найбільш близька до людей раса в плані щільності, тому вони єдині мають безпосередній вплив на світ людей. Сутності, що живуть за межею щільності, дуже погано бачать і відчувають щільний світ і мають ще менше на нього впливу. Простіше кажучи, ніякий демон чи божество не може вам допомогти безпосередньо, воно може відправити вам енергії або якийсь імпульс, але сісти і розібратися з вашим запитом, дати вам грошей, покарати когось — ні. Вони навіть не бачать вас нормально. Тому більшість запитів від людей до вищих так чи інакше йдуть через дальрам. За принципом «Вася, там якийсь дивак молиться за щось, сходи подивися». Ви зверталися до умовного Тора, допомогу отримали, всі задоволені, але за фактом роботи знову виконують дальрам.

Третій факт (неприємний): до кого б ви не зверталися за допомогою, хоч до хрюсовських святих, хоч до Гекати, обслуговувати вас все одно будуть біси! Тому що Геката при всьому бажані вам допомогти не зможе в силу різної щільності та поганого доступу. Вона надсилає дальрамам енергію, а вони виконують запит. Ви можете звернутися безпосередньо до бісів – буде простіше, швидше та зручніше. Іноді цей симбіоз починає хилитися в паразитизм, особливо в монотеїзмах і там, де дальрами мають гірше керування.

Вся ця строката компанія має дуже своєрідну систему керування. Дрібна бісота утворює групи, які патрулюють невеликий сектор землі, наприклад зону лісу в кілометр на кілометр. Вони постачають рослинам енергією, стежать за рухом води, оновленням тканин простору і т.д. У десятка таких зон є управитель більший, у десятка великих зон — ще один, ще більший. І на всій великій території — один князь-управитель, яких ви бачите в чорнокнижних списках. Наприкінці цієї статті буде повний список князів по всьому світу.

Важливо розуміти, що межі володінь — це дуже умовна штука, і вона не працює, як у людей, мовляв, ось кордон, який не можна перетинати, перевірки тощо. Ні. Це приблизні розподіли повноважень, тобто всі місцеві духи природи можуть йти за вказівками та іншим до будь-якого князя чи управителя, який є поблизу. До якого буде ближче, туди і йдуть, просто вони мають безпосереднього начальника «дільниці». Кордони зазвичай проходять за природними зонами та їх контурами — краї степів, великі річки, гори та межі природних зон найчастіше є межами територій. Дрібнота рідко йде далеко від своєї ділянки, а ось князі можуть подорожувати і зустрічатися взагалі будь-де. Ви можете побачити київського князя у Нью-Йорку чи австралійського – у лісах на Уралі, це нормальне явище. Тому дрібну бісоту ви можете викликати тільки на території, де фактично знаходитесь, а великі можуть приходити в гості куди завгодно.

Усі князі рівні один одному. У кожного князя у підпорядкуванні є штук 5-10 великих помічників на місцях, а ті вже керують лісовою та іншою дрібнотою. Так будується ієрархія, але у верхньому щаблі — вся Рада цілком, без головного. Взагалі, вертикальні ієрархії є тільки в людей, у тонкому світі такого явища немає, там завжди є горизонтальна ієрархія, тобто немає одного головного, є десяток головних і їх союз.

До речі, у лельрам (демонів) та сама система, тільки управителів там 6 – Аялетт, Самаель, Амаймон, Марреб, Кордетт і Зімімар. І нижче їх підлеглі.

Взагалі, варто відзначити, що у інфернів усіх мастей — рівноправність, але у демонів воно сильно хилиться в матріархат, управителі частіше жінки. У дальрам — приблизно навпіл, тобто частина територій керується патріархами, частина матріархами, і вони мають єдині права. У фейрі, до речі, був чистий і дуже жорсткий матріархат.

Історично так склалося, що обидва види атаелімів дуже тісно пов’язані, у них спільні стихії, багато загальної історії та культури і вони завжди дуже тепло ставилися один до одного. Тому якщо ви товаришуєте з дальрам – вони можуть вас познайомити з “недоступними” для більшості людей демонами. Ще один факт у скарбничку — у фільмах жахів ми найчастіше бачимо або бісів в уявленні монотеїстів, або неупокоєних мерців, але ніколи особливо не бачили власне демонів (атаелім лельрам). Режисери та людська культура просто в принципі з ними майже не стикалися і плутають ці два види геть зовсім.

Стереотипи про бісів

1. Існує дуже стійкий стереотип про одержимість, мовляв, біси сидять усередині, капостять людям і взагалі — негативні персонажі. Біси – не глисти і не паразити, всередині тіла вони не сидять, тим більше тілом не управляють. Цей вид справді схильний дуже жорстоко поводитися з людьми, які їх чи їхні володіння чимось образили, але це виглядає інакше. Вони сідають людині на шию і починають тихенько зводити її з розуму, колупаючи її слабкості та вади, роздмухуючи фобії та тригери. І харчуючись енергією, що виділяється від страху або ейфорії. Так чинять з тими, хто був неввічливий, псував природу і кидав сміття, приходив з ідеями формату «допоможіть мені поневолити світ» тощо. Тож до екзорцизЬму кіношного формату у мене особисто багато питань. Чел усім нагадив, йому дали за це по голові, але при цьому гнати намагаються саме жертву злочину і її вважають злом. П – Логіка.

Біси недолюблюють людей, але в масі своїй, ставлення до людей у ​​них швидше нейтрально-пофігістичне. Самі по собі вони до людей особливо не лізуть, у їхні справи не втручаються і ними не цікавляться. З ними можна співпрацювати, дружити, працювати, але вам доведеться спеціально налагоджувати такий контакт. Повертаючись до Міядзаки, жителі долини не дуже радісно зустріли Тихіро, але при цьому особливо до неї і не лізли і нічого з нею не робили, а хтось їй співчував і намагався допомогти.

Поводьтеся нормально, не капостіть природі, поважайте всі її сили – і ніхто не стане вас чіпати, слово честі.

2.Стереотипи про деяких родових бісів, контрактах з ними, продажу душі та інша брехня. Ваша душа коштує приблизно анітрохи, тому що не є дефіцитом і не може ніяк використовуватись. У лісі багато корчів валяється, у світі багато людей живе. З погляду дальрам, це приблизно рівні явища. Вони не укладають контракти, не підписують їх кров’ю і тим більше не є комусь слугами. Дальрам підпорядковані тільки князеві, більше ніхто не має права їм наказувати, хочу на цьому окремо наголосити.

Але. Існують особисті альянси, коли якийсь біс здружився і працює з людиною, допомагає їй у чомусь і т.д. Це не помічник, не слуга, не раб, це друг та колега. Може для когось коханець, так теж буває. Якщо людина помре, друг зажуриться і звалить у ліс, він — не річ, його не можна передати у спадок. Також князі та друге коло після них мають право видавати свої печатки, які мають законну силу на тонкому плані та можуть бути документом та захистом. Але для цього потрібно прямо серйозно попрацювати і запропонувати їм щось цікаве щодо роботи.

3.«Біси в обов’язковому порядку живуть на перехрестях доріг». Це міф. Вони живуть будь-де, у тому числі в будинках. Якщо біс жив на території лісу, ліс вирубили і збудували будинок, він із принципу нікуди не піде, і житиме в будинку та навколо. Цей вид дальрам називається домовик.

4.Традиційне чорнокнижжя дуже любить всім приписати деякі характеристики. Мовляв, цей відає любов’ю, той — грошима, ця насилає хвороби та інші каламуті. Біси (та інші сутності) займаються природою і потоками енергій у ній, все. Вони не мають якихось сфер інтересів щодо людей, і тим більше вони до людей не лізуть і не вплутуються в людські проблеми. Так, вони гіпотетично МОЖУТЬ вам допомогти з тим чи іншим, але це не є їхньою основною діяльністю. Кохання їм цікаве лише у карасів.

5. І нарешті міф, що дальрам страшенно бояться релігійної символіки, молитов тощо. Це найчистіший міф, бо дальрам «тримають» відсотків 80 церков та їхні начинки, начхати їм на святу воду та схрещені палички, і на віршики ваші їм теж начхати. Я спеціально опитала кілька дальрам з цього приводу, вони кажуть, що їхні тіла працюють на дуже низьких частотах енергії і всі ці штуки їм максимум неприємні. Неприємні – десь на рівні гучного шуму чи надто гарячої ванни. Ну дратує, так, але не несе загрози чи ще чогось. ОДНАК, вони можуть підігравати дурнуватим міфам людей про це все, знову ж таки щоб досягти якихось своїх цілей.

Правила роботи з дальрам

— Ви спілкуєтеся з дальрам так само, як спілкувалися б із людьми. Коректно, ввічливо, але без гарантій та заглядання у книжку. Ви приходите з ідеєю, проханням, чимось ще, дрібним — приносите частування чи подарунок, висловлюєте прохання і сподіваєтесь на відповідь. Вам можуть не відповісти, вам можуть відмовити, ви можете не зацікавити їх –  це нормально.

— Дотримуватися ввічливості та особистих меж: не рватися в розмову, не кликати наполегливо, а відправити «повідомлення» і терпляче чекати на відповідь. У бесіді — дотримуватись дистанції, не впадати в улесливість, не лестити, не хамити, не наказувати, говорити спокійно та доброзичливо. Якщо ви щось з цього  будете порушувати — у вас проблеми.

– У жодному разі не брехати! Це дивно, але багато хто приходить до дальрам з одним, а кажуть інше. Вони все це чудово бачать, відчувають страх та справжню мотивацію. І якщо щось із сказаного та подуманного не зійдеться – у вас великі проблеми. Хочете грошей — просіть грошей, і ніяк інакше.

— Бісота всіх мастей має одну яскраву рису — вони миттєво ловлять емоційний зліпок того, хто прийшов. Причому ловлять несвідомо, до них долітає посил від вас, якщо ви почали рух у їхній бік. Тому безглуздо пертися на перехрестя — вони знають, що ви зібралися звернутися приблизно за хвилину після вашого рішення. Коли ви прийшли, вони вже знають з чим і чому. Вони вміють читати думки, причому це у них виходить не надто контрольовано, просто підвантажується інформація в голові. Так що будь-які камені за пазухою = у вас проблеми.

— Дуже важливо розуміти, що дальрам — живі істоти, які мислять. Вони мають особистість, пам’ять, вони відчувають емоції, можуть любити, їм буває боляче, вони мають родини. Не можна до них ставитись, як до інструменту для роботи, використав і викинув. Якщо ви так думаєте – ось тоді у вас точно проблеми 🙂

— Проблем немає, якщо ви прийшли із чистим серцем та повагою, і коректно попросили допомоги з гідною оплатою. Всі історії формату «ось Вася щось каламутив з бісами, а потім у дурку переїхав — отже біси злі» — це про порушення кордонів, хамство тощо. Вони теж не хочуть працювати з будь-якими неадекватами, не люблять брутальності, можуть захищати свою територію і дітей.

— Не звертайтеся до вищих князів із будь-якою нісенітницею. Князі не будуть займатися вашими особистими та любовними справами, давати вам грошей і таке інше. Це чиновники, до них ходять із «проектами», не менше. Ось хочете ви зробити заповідник і рятувати тварин, або вигадали новий тип переробки сміття, або хочете зробити популярною свою музику в обмін на % з енергоприбутку. Це так. Щось велике вони розглянуть. Архаїк, наприклад, співпрацює з дальрам як інформаційний проект, який доносить коректну інформацію з того боку, ось вам приклад проекту із взаємною вигодою.

— Накапати грошиків, покарати якогось мудака чи допомогти з роботою — допоможе будь-яка навколишня дрібнота, їх у кожному ставку та парку — юрби. Не треба заради цього смикати князів. З дрібними можна суворіше, але без образ і спокійно, з оплатою невеликим авансом. Хочете нову роботу – платіть 1 апельсин, а після того як вам допоможуть – принесіть їм обіцяний тортик. Запитайте, які продукти вони хочуть, або запропонуйте існуючі. Не приносьте недоїдки, не приносьте те, що самі не стали б їсти або курити. Не пропонуйте продукти та сигарети комусь більшому, їм можна запропонувати хороший алкоголь, міцну каву або щось незвичайне. Ну може у вас завалявся літр бичачої крові або філе алігатора, ще щось химерне. Дібнота всіх країн обожнює цигарки та свіже м’ясо, князів можна пригостити тим, чим ви пригостили б високого гостя серед людей. Підношення дальрам потрібно залишати на вікні зовні або в природі, в їжу потім їх не можна вживати, на відміну від підношень грахам, наприклад. Дальрам не їдять сам продукт, вони ніби виїдають його «вітальність», позитивну енергію, тому така їжа після них небезпечна і їй можна отруїти когось за бажанням.

— Пам’ятайте, що у вас немає жодних важелів впливу на дальрам, окрім їхньої вигоди. Вони завжди собі на думці і тільки за себе. У свої плани вас можуть включити, якщо їм ви чимось цікаві або просите допомоги в критичній ситуації. Тобто самі вони до людей не ходять, у їхні справи не втручаються, їм взагалі фіолетово, якщо ви десь будете тонути в річці або заблукаєте в лісі. Але якщо ви попросите вивести вас з лісу чи врятувати — вам швидше за все допоможуть, потрібен елемент звернення.

— Не робіть ритуалів, тим більше за книгами. Бісам та іншим силам вони нафіг не потрібні, взагалі. Є пропозиції та прохання, хочете пригостити, поспілкуватися – спілкуйтеся, кажіть, залишайте дари, не потрібно зайвого. Дальрам у лісі — як цікаві звірята, вони й так прийдуть до вас, тільки покличте.

— Універсальна валюта для будь-яких дальрам — прибирання території. Хто не товариський – можна позбирати енну кількість мішків сміття в лісі або парку, вивезти все це, а потім розвернутися і сказати: “Хлопці, хто чує мене, я хочу за це діяння, щоб у мого шефа хєр на лобі виріс” (або опціонально, що ви там бажаєте собі).

Демонографія

Біси-управителі територій:

Географія вдвічі цікавіша, коли вона – чорнокнижна )

Ці дані ми збирали довго, оскільки хотілося трохи співвіднести це з міфологією і освіжити списки управителів. Управителі територій змінюються рідко, востаннє це відбувалося навесні 2022 року, була глобальна рада князів, де змінили близько десятка осіб. Вибір території у них добровільний, вони просто позначають, скільки готові взяти до себе під крило.

Князь Енарей — один із найбільших світових управителів, його території — від річки Об до річки Лєна, Урал, Югра, Алтай, увесь Сибір із заходом до Якутії та Монголії. Виглядає як міцний, широкоплечий молодий чоловік, з темним кучерявим волоссям і червонувато-медовими очима (як у котика чи сови). У волоссі — дрібні ріжки, лоб та частково руки вкриті темною шерстю. Дуже добросердний і приємний управитель із дуже складними та проблемними територіями. Оскільки зараз там іде велика вирубка лісів та гігантські проблеми зі сміттям та пластиком. Є великим другом проекту Archaic Heart 🙂

Князь Велігор – Європейська частина Росії, східна частина України, Москва та область. Є думка, що типового такого «слов’янського» дідька (чорта) писали саме з нього 🙂 Високий, широкоплечий, з чорним волоссям і крученими ріжками, ніс схожий на п’ятачок, величезні чорні очі, борода, великі волосаті руки з пазурами. Велігор старий і дуже багатий, пробитися до нього важкувато. Він має кілька синів, які найчастіше приходять замість нього і можуть називатися його ім’ям.

Князь Інода – Центральна, північна та південна Україна (приблизно до краю Житомирської області), Білорусь, Київ та область. Молодий на вигляд князь, виглядає як повний кучерявий чоловік, дуже великий і фізично сильний, з бородою та невеликими ріжками. В основному займається лісами та степами, досить товариський і відкритий, любить бувати на будь-яких ярмарках та концертах, із задоволенням підіграє неоязичникам та іншим шабашам.

Княжна Єнаха – Західна Україна, Карпати, Румунія, Угорщина, південь Польщі, Словаччина. Маленька гірська бісівка, очаста і дуже гарна, «європейської» породи. Довге темне волосся, великі смарагдові очі, позолочені ріжки. Любить з’являтися в розкішних вишитих сукнях, дорогоцінному камінні та хутрі. Працює в основному з тваринами та тими, хто працює з тваринами.

Князь Вестор – Німеччина, Австрія із заходом до Швейцарії. Досить молодий князь, високого зросту чоловік із темним волоссям та білою шкірою, на перший погляд взагалі не дуже схожий на біса. Можливо, так шифрується. При найближчому розгляді — володар непропорційно великих чорних очей і рук із чотирма пальцями та кігтиками. Одягатися любить химерно, вікторіанськи так би мовити, і кутатися у довгі вільні мантії.

Князь Артан – Швейцарія, Альпи, Бельгія, Нідерланди, Люксембург. Один із найцікавіших бісів Європи, оскільки саме він є власником егрегору азартних ігор. Завдяки його діяльності, ніякі лотереї та ставки неможливо переглянути на картах чи ще якось. Тільки за домовленістю особисто з ним, а мотивувати його на джекпот особливо нема чим. Виглядає, як стереотипний херувім — дуже світле, золотисте і кучеряве волосся, величезні й бездонні синьо-зелені очі, пухнасті вії, золотистий густий пушок на обличчі та руках. Маленькі ріжки. Домогтися в нього аудієнції майже неможливо. Живе в Альпах, але часто буває у містах.

Князь Ука – Фінляндія, Карелія, шматок РФ де Архангельськ і Петрозаводськ, Баренцеве море та острови там. Типовий лісовик — волохатий, великий, має кілька пар очей і пухнасті вушка. Андрогін, його статева приналежність невідома. Займається лісами та територіями, де ліс переходить у море. Вшановується в карело-фінській міфології ще з часів царя Гороху і нікуди з того часу не подівся.

Княжна Ібригін та її діти — країни Балтії цілком. Висока, дуже велика бісівка з абсолютно білим волоссям, великими сірими очима і червонуватою шкірою. Має четверо синів, які локально повністю керують територіями Латвії, Литви, частково північною Білорусією, Естонією, із заходом до Карелії та поруч. Є елементалем води та пітьми.

Швеція, Норвегія, Гренландія, Ісландія та острови – князь Байва в європейській частині, льодова – князь Ісіхаль, вони брати. Незвичайні біси, волохаті та білі істоти з ріжками та довгими ногами, пухнастими обличчям та синіми очима. Живуть у тундрі, люблять приходити на всякі людські свята та ритуали. Дуже люблять музику

Князь Даол (у книгах Морозій) – Канада, Аляска, Камчатка, Д. Схід Росії. Покровитель величезної території, переважно холодних і лісових смуг, тундри. Даол спочатку мігрував з Азії, тому дещо не схожий на навколишніх бісів, він швидше схожий на Камазі :). Колись він шанувався айнами, як один із центральних богів. На вигляд — міцний зрілий чоловік із великою головою, двома парами рук та великими чорними очима, бородатий. Має велику сім’ю і багато дітей, за рахунок чого він охоплює владою такі площі. Спокійний, добродушний, сам особисто порається зі всякими оленями та гірськими річками 🙂

Князь Мачин – США. Один з індіанських богів, пустельний дальрам-пустотник, живе в пустелі Мохаві. Перекидається у величезного чорного орла і взагалі частіше бачиться як великий птах.

Князь Сахія – Балкани. Сухенький дідок-лісовик з борідкою, любить вільні туніки та накидки на грецький манер. Дуже любить музику і всілякі свята у людей, нерідко сам підкидає місцевим композиторам матеріал.

Князь Сенеон – Схід Франції, Італія, Греція, Хорватія та навколо. Досить молодий князь виглядає як типовий такий кучерявий сатир з італійських картин — усміхнений, зеленоокий, з борідкою. Дуже гарний собою, виглядає разюче молодше свого віку – так то в нього вже є онуки 🙂

Князь Ірхуті – Грузія, взагалі Кавказ. Маленького росту біс, любить носити великі головні убори, всякі шапки та білий одяг. З’являється з гірського туману. Має досить крутий характер і не дуже товариський.

Князь Ніцор (Ніціор) – Вірменія, Туреччина, Азербайджан. Брат кавказького князя, вони схожі зовні. Теж досить відлюдна особистість.

Князь Імрунгол – Монголія та Бурятія, Тива, частково Якутія. Імрунгол та його сім’я — не зовсім біси, це духи повітря, яких у світі досить мало. Виглядати може взагалі як завгодно, але найчастіше набуває вигляду міцного та плечистого монгольського чоловіка з довгими тонкими вусами, у традиційному одязі та взутті. Зустрічається і викликається лише у степах та зазначених територіях.

Князь Астельбар – Північна Іспанія, Португалія, Уельс. Наймолодший князь всього списку, він отримав посаду у 2022 році. Молодий і симпатичний юнак з темним волоссям і непропорційно величезними зеленими очима. Довгі вушка, 5 ріжок, тонкий та невисокий європейський лісовик.

Частково править його батько – старий князь Магор. Зовні цікавий тим, що у нього 4 руки та зелене волосся. 🙂

Княгиня Валху – Шотландія, Ірландія, північний захід Франції. Теж не зовсім бісівка, швидше за все суміш дальрам і фейрі, сутність повітряна і швидше за все частково з пустотою. Виглядає як непропорційно тендітна і білошкіра дівчина з яскраво зеленим або бузковим волоссям, очаста і дуже красива. Ріжок та іншого тюнінгу не має. Знається не стільки лісами, скільки рослинами та квітами взагалі.

Князь Мирох – Іспанія (крім півночі), Алжир, Марокко, Туніс, Лівія. Літній сатир 🙂

Князь Богод (або Богол) та його сім’я – у нього 7 дітей – Казахстан, Іран, Узбекистан, Таджикистан, Туркменія, Каспійське море. Дуже цікавий управитель, відчуття, що Дарта Мола із Зоряних Війн малювали якщо не з нього, то з його вигляду — точно. Біси цих територій — високі, повністю позбавлені волосся, з чорно-червоною та чорно-коричневою гарячою шкірою, яка часто має вроджені візерунки та лінії. Мають суміш вогню і пітьми в матриці, обожнюють екстремально високі температури, піски та розпечене каміння. Для людей їхня зовнішність може здаватися лякаючою, але жодної відмінності від інших димутів свого виду вони не мають. Богод відрізняється спокійною вдачею, колись підтримував на сході науку, перську поезію та взагалі мистецтва «східного ренесансу». Але зараз із боку людей на тих територіях — ментальний занепад і мрак, тому ці дальрам мало контактують із людьми.

Князь Шектур – Ізраїль, Палестина. Належить до того ж виду, що і Богод, любить білий одяг і мешкає в місті Єрусалимі 🙂

Княжна Ваімуне – Японія, Хоккайдо, острови Жовтого моря і навколо, Корея, Сахалін. Історично у тих краях було і зберігається дроблення територій за феодальним типом між дрібними управителями. Намісникам на островах Японського моря Ваімуне періодично делегує свої обов’язки. Частина їх знаходиться в дипломатичних роз’їздах островами та Азією. Не контактує із людьми за межами свого регіону.

Князь Томан – локально Курили. Крихітний дідусь з бронзовою шкірою та палицею. Зростом не вище кішки, але має дуже потужний вплив на природу, особливо водні артерії та риб.

Князь Кідзіяо та сім’я — разом із сім’єю контролює території, що приблизно збігаються з Китаєм. Носить національний одяг із золотою вишивкою, помпезний до неможливості. Теж не контактує ні з ким, за межами Китаю.

Князь Канірот і княгиня Ліуне – Індокитай, Філіппіни, Ява, Суматра. Надалі молоді князі можуть стати намісниками на островах Південно-Китайського та Яванського морів, а поки що навчаються розуму.

Меланезія, Мікронезія, Полінезія:
Територію ділять морські і плавучі види дальрам, що зело скидаються на акул, без єдиного глави управління. Почитайте полінезійські легенди – там кожен другий біс нагадуватиме якусь рибу чи іншу водну істоту. У навігації полінезійців (яка більше нагадує мнемоніку з орієнтацією по зіркам і течіям) відомі «острова духів», яких немає на фізичних картах, але з тонкого плану – ще як є. І там також хтось живе 🙂

Князь Каапрітої – Австралія та Тасманія (пустелі). Дуже літній чоловік, хоч на вигляд йому 40-50. Темно-кавова шкіра, шапка кучерявого волосся, золотаві очі, а на обличчі безліч ластовиння різного відтінку. Ім’я, нехай і трохи спотворене, зустрічається в австралійських легендах як свідчення бурхливої ​​молодості 🙂

Князь Янобарру – Австралія (ліси), Нова Зеландія. Невизначеної зовнішності, можливо, що шифрується через якісь причини. Раніше в Новій Зеландії управителем була жінка, але після її смерті острови перейшли до Янобарру, як землі без піклування.

Індія, Пакистан і Бангладеш:
Ситуація виглядає каламутною. Зараз там анархія і внутрішні проблеми зі зміною влади, що нагадують громадянські війни, що спалахують і затихають.
Чи всі знають ці трущобини типу бангладешської Дакки, що запливли гівном, де люди живуть серед гір сміття? Ту область довгий час було неможливо (чи не хотіли?) брати під контроль кілька дальрамських племен. Розбірки тягнуться досі, головного там немає, що призводить самі бачите до чого.

Південна Америка:

Сестри-близнюки Орінаго: Гуіроме та Асаро – княгині амазонської сельви, всіх сутінково-дощових лісів Бразилії, Перу та Еквадору.
Виглядають як мавки 🙂 Дівчата з довгим темно-зеленим волоссям та синьою шкірою. Насамперед головною в Амазонії була їхня маман, але зараз вона на пенсії.
Розділ їх територій із сусідами йде річками та кордоном дощових лісів. Молодші за рангом співробітники стежать за екологією на Ріу-Негру, хтось на Вількабамбі, ще хтось на річці Аріпуанан, і так далі.

Княгиня Апейру – молода бісівка-естет, відає територіями Еквадору. Дуже любить колібрі та орхідеї 🙂 Часті в тих місцях появи веселки та вечірньої роси – теж її рук справа. На вигляд дівчина років 15-20, носить яскраво-рожеве волосся, перламутровий блиск на шкірі та кілограм понтів.

Князь Ястай – високогір’я Анд, де мешкають кондори, лами, і священні жаби в озері Тітікака 🙂 Кордони його володінь проходять безлісною гірською місцевістю. Центр – Перу та Болівія

Князь Чирамо – управляє прибережною лінією та морськими угіддями по західній стороні Південної Америки, від Вогняної Землі до Галапагоського архіпелагу. Морський князь по суті. Чоловік, схожий на прямоходячу рибу-зебру з віялоподібними придатками на голові та кінцівках, що нагадують драний іспанський комір.

Князь Тиринету – суворий чоловік з чорним волоссям і попелясто-сірою шкірою, на вигляд років 50. Управитель пампи, аргентинських прерій та степів Уругваю. У потоках він виглядає таким серйозним, бо нещодавно в пампасах трапилась якась екологічна халепа із зайвою присутністю духів Наві, а керівництво області провтикало, і тепер там території жорстко чистять.

З померлих — помер князь Аспід, який часто зустрічається у чорнокнижних списках у мережі, він помер ще 2008 року.

Князь Йієверу – Мадагаскар

Князь Мійялобо – має резиденцію на Вогняній Землі та часто буває на Південному Полюсі де пасе пінгвінів

Макемаке – головний на Рапа-Нуї (Острів Пасхи) та найближчих островах. Але щось мені каже, що він не дальрам 🙂

Магор, князь північної Іспанії

Шрі Ланка:
Тут тримає оборону «народне ополчення» місцевих дальрам, не допускаючи анархістів з Індії. Приймають біженців, дають укриття, але не більше. На чолі там зараз… начебто молодші сини вбитого колишнього глави внаслідок індійського перевороту. Шрі-ланкійського управителя колись запросили на материк на переговори, а замість ділових зборів там чомусь почалася п’янка з мордобєм, під час якої ланкійця випадково вбили. Звістку про його смерть на батьківщину передали з сильним запізненням, під час якого ланкійські дальрами встигли надумати будь-якого страшного і мало не готувались до облоги. З проясненням обставин двоє синів убитого князя вирішили взяти справу до рук, не чекаючи дозволу з материка, т.я. змусила ситуація. І працюють у такому режимі досі. На Шрі-Ланці зараз трохи «військовий стан» і підвищений режим готовності до поганих подарунків з Індії. 

Звуться місцеві дальрами ракшасами, Шрі-Ланка їх споконвічна територія. Стихійно складаються із вогню, інколи вогню та повітря плюс пітьма. На вигляд покриті хутром або пір’ям, дрібнота може бути схожа на мавп або птахів. Або мавп з обличчям птахів ) Хто крупніший – антропоморфний, обличчя нагадують давні ланкійські маски, але менш страшні. Найстаршими вважають вогняних Джині (Хіні) Ракшів.

Гімалаї
У самих важкодоступних районах Тибету нещодавно (року 3-4 тому) молодий управитель прийшов на зміну бабусі. І чомусь дуже тихо там сидить, не висовуючись.
Ім’я не вичитується, дімут закритий для контактів.

Княгиня Катніритнак – матріарх грибних дальрам (так-так, такі теж є) на Алеутських островах і Камчатці. Підкоряється князеві Даолу. Петрогліфи прямо говорять про те, хто господарює на цій місцевості. Казки північних народів, в яких фігурують т.зв. «грибні дівки» – саме про цей тип бісів.

Князь Шочіпіллі – Центральна Америка, включаючи Юкотан та Панамський перешийок.
Чоловік з темно-охровою шкірою та маленькими ріжками у світло-кремовому волоссі. Носить майку гавайську, шорти з тапочками і окуляри з блискучими лінзами на пів обличчя. Вміє перекидатись у коричневого водяного змія з ріжками на голові.

Князь Кумбо та князь Адуму – Центральна Африка (джунглі). Адуму вміє перекидатися в змію, а Кумбо дуже схожий на горилу.

Княгиня Асихат – Північна Африка (Сахара + савани та рідкісні ліси). Має молодшого родича (син чи брат), який стежить за саванами. Вона сама управляє пустелею і зовсім неживими територіями

Mylene Maelinhon & Julay Madyara (з) матеріалом Archaic Heart.

При копіюванні матеріалу чи його частини — копірайт і посилання на джерело суворо обов’язкові, інше переслідується за законом і я не про юристів. Стаття підготовлена ​​за підтримки князів Єнарея та Астельбара 🙂

Картинка на обкладинці – Andy Кehoe (с)

Портрети – Mylene Maelinhon  (c) 

Репости цього матеріалу вітаються лише із зазначенням автора та джерела матеріалу. Крадіжка інформації, тексту чи їх частин жорстоко карається, і я не про юристів. Дотримуйтесь чесності та поважайте чужу працю, тоді ця повага до вас повернеться сторицею.