Коротка Історія Древа. Частина 2. (Ларгсаміель Маелінон)

Продовження першої частини статті: http://maelinhon.org/kratkaya-istoriya-dreva-chast-1-aal-masaef/

“Могутні колись колоси, що довгий час були першими і єдиними, помічають, як хитається опора під їхніми ногами, але не розуміють, яка сила пригинає їх до землі і ставить на коліна.

Вони, як і раніше, наполегливі у відстоюванні своєї “непогрішимої” правоти, але відлуння їхнього “ego” губиться в незліченних залах лабіринту, створеного руками їхніх вірних рабів.

Діючи так, вони бачать те, що хочуть бачити, але відчувають, що час ягняти минув, і не можуть повірити цьому.

Вони відчувають гіркий запах грози, що насувається.

Вони століттями намагалися переконати себе в непорушності свого становища, і тепер не можуть зрозуміти, чому в повітрі смердить тривогою.

Вони беруть ключі від в’язниці і спішно перевіряють запори – їхній Головний Ворог має бути там, але Його там немає. Там той, кого вони створили за століття, над ким довго святкували свій “тріумф”, кого робили винуватцем усіх своїх бід.

Вони заглядають у темницю… Там лише озлоблене відображення їх самих. І вони цілком гідні свого дзеркала.

Вони – застарілі принципи, васали бога, і тріщини в його троні.

Подих Темряви оголює їхні виразки, зриває з їхніх облич коросту масок, і вони постають перед усіма у своїй непривабливій голій подобі. Їм нічим приховати її, бо всі їхні розкішні шати бачаться старими ганчірками.

Їм нема до кого звернутися за підтримкою, численне людське воїнство розгубило своїх святих, розтягло їхні кістки, а їхні вичищені, вихолощені душі розклеїло на фасаді небес.

Вони прикриваються ім’ям бога, але нам це ім’я ненависне, і в наших очах це лише посилює їхню провину.

Вони сподіваються на те, що християнська церква, вигодувана ними, стане на їхній захист. Церква стара, в її жилах тече остигаюча кров Христа, і вона готова торгуватися заради того, щоб продовжувати своє покійне існування й надалі, у блиску та величі.

Церква, ховаючи за благодушністю страх за власну шкуру, відвертається від них, і готова перетворити їх на золото для зручності в торгових угодах.

Покинуті, зраджені, збочені всіма, вони можуть волати лише до своєї останньої надії, до свого творця.

І розіп’ятий знову зійде на землю, але не раніше того, як міазми тліну і смерті, отруюючи повітря аж до самих небес, викурять його звідти.

У той час ми будемо готові, ми очікуватимемо на нього…

А поки що вони втрачають сили з кожним днем і бачать, як насувається Темрява, як пожирає себе людство, як споруджуються дедалі нові церкви, що підносяться, як гробниці. Це і є гробниці – останній притулок бога, що здихає тут. І зараз земля більш ніж будь-коли нагадує цвинтар.”

Валентин Скавр , “Маледиктум”

Це, багато в чому, дуже важка і сумна стаття, набагато похмуріша за першу частину. Фактично, квінтесенція всього, що вдалося дізнатися про істинну історію Древа останніх двох з гаком тисяч років, тільки з “того” боку. Історії цього, фізичного боку, мені не дуже цікаві. Та й ви їх знаєте.

У першій частині ми говорили про епоху Архіпелагів і становлення нових богів. У цій поговоримо про погром і занепад Древа Життя вже на новий лад, і про те, що ці боги накоїли.

Наше Древо Іггдрасиль містить на собі близько 300 світів. Воно не дуже велике загалом, своєрідне, сильно орієнтоване на фізику і багаторасове. Якісь раси прибули сюди здалеку (наприклад, інферни), якісь – були тут споконвіку, з моменту становлення Древа (наприклад, фейрі). Таких Древ ще багато, навколо нас – 11. І на кожному свої світи.

Довгі тисячі років усі вони сполучалися один з одним, йшли міграції, відвідування… Це було абсолютно нормально. Усі світи були вільні для проходу і відвідування, не існувало поділу на фізику і тонкий план. І магію було видно скрізь, очима. Мені пощастило застати ще той час, люди ж його можуть тільки уявляти і дивитися про нього кіно.

Я просто розповім вам кілька фактів.

Перший факт, про який я хочу розповісти – біологічний. На цьому Древі Життя часто і багато проводилося експериментів з живими істотами, виводилися нові види, широко застосовувалася біологічна інженерія. Крім інших, такими експериментами займалася дружина Яхве, вона захотіла спробувати створити расу на основі Древніх, тільки фізичну. І якщо стародавні, прообраз людини, були створені за проектом Амадакх, то новий, м’ясний проект, називався Адамакх. Усе те ж саме, дві руки, дві ноги, зверху голова, тільки з плоті й крові, як будь-який представник населення Середніх світів.

Мила забава, почалося все дуже невинно, як генетичний експеримент у пробірці. А закінчилося все повним крахом безлічі рас, жахами і кров’ю невинних.

Двох перших людей і справді утримували у звичному їхньому типажу середовищі, на маленькому п’ятачку на Фізі. І на них, і поруч ставили незліченну кількість цікавих експериментів: виводили нові види тварин, доповнювали старі, а людину сприймали не більше ніж новий вид. Поступово, вона стала центром уваги та інтересу, а також почала безперешкодно розмножуватися і повзти далі по Землі. Власне, ця версія абсолютно мирним чином пов’язує релігію і науку. Так, еволюція там була, безумовно, тільки її джерело було рукотворне, а також, на кожному етапі “в топку” активно підкидали новий матеріал, бракували невдалий і докидали відсутні елементи великою-великою піпеткою. Зовсім як у лабораторії, так?

Середні світи, сам фізичний світ навколо Едему, теж був населений і досить густо. Істоти, що населяли його – всі раси фейрі, елементалі різних стихій і рослинності, деревні та водяні сутності, частина тих самих Амадакхів-древніх, і ще маса всяких цікавих істот. Правлячою расою були фейрі. Це матріархальна раса, споріднена вухатим ельфам. І коли люди стали поширюватися світом, для безлічі цих рас почався фактично геноцид. Бо новий альфа-хижак мало того, що перетягнув на себе весь харчовий ланцюжок, так його ще й активно охороняли “згори”, щедро роздаючи стусанів усім, хто намагався протистояти натиску нової цяцьки богів.

Хтось утік у Середзем’я, хтось змішався з людьми, а хтось і загинув.

Так почалася ера людей.

Факт другий. Кожне Древо Світів має своє управління, так звані Ради. На нашому древі їх 7, Рада Архангелів, Рада Вчителів, ще якісь там… але основна – Рада Вищих. Сателіт Ради Високих – управителів усіх Древ.

Рада Вищих – це організація у Верхніх світах, яка покликана регулювати життя всіх світів на нашому Древі. Там колись придумали реінкарнацію та інші жахливі речі.

Усі дії всіх богів і шарів, а також роботи, ведуться згідно з так званими Договорами. Договори – це найчастіше вживане слово у світах. Кожну 1000-2000 років усі з усіма підписують Договори. Що робимо, як співпрацюємо, з ким, і тд. Кожен шар, кожна стихія, кожен пантеон, усі мають домовитися разок і далі деякий час жити за цими правилами.

Приблизно 2 з невеликим тисячі років тому, Рада вже доволі давно не міняла склад, там залишилися особи похилого віку здебільшого, і коли настав час чергових Договорів, вони затіяли одну дуже нехорошу річ – обман Ради Високих. Було підписано договір, згідно з яким Древо нібито просто змінювало структуру і закривалося на чистку, на 1000 років, у зв’язку з тим, що настає Зима Древа (так, у нього теж є фази життя). Це мало за нашими мірками, років 10 для людей. Безневинний договір абсолютно, рядовий… Але він змінив хід історії назавжди.

Древо закрили за договором, тільки чистити не стали, а перетворили на одну таку велику диктаторську пустелю, з мільйонними геноцидами, жорстоким управлінням і цілковитою анархією щодо тих, хто вище. Звідси не можна було ні виїхати, ні в’їхати, диктатура і кошмар. Були порвані зв’язки з іншими Древами (під прикриттям чистки), а Середні світи увігнали в похмуре повністю фізичне існування і тут став правити один егрегор. З’явилися товсті стіни, що розділяють фізику і тонкий план. І що довше, то товстішими вони ставали – що далі за літописом, то менше чудес.

У цей приблизно час стався похмурий переворот, коли частина ангелів пішла в Нижні світи, приєднавшись до інфернів. Це був тихий протест і демонстративна незгода з безладом, що відбувався. А бардак і кровопролиття творилося з величезним розмахом – геноцид Червоних Кхмерів відпочиває.

На тлі цієї розрухи дуже активно повилазив усякий маргінальний непотріб, який уявив себе новими богами і активно підлабузнювався до правлячої верхівки. Старі пантеони або розбіглися хто куди (Сіверяни, наприклад), або згинули, намагаючись боротися зі старою владою в новому обличчі. Я можу засмутити багатьох любителів старовини, але слов’янський пантеон здебільшого загинув, і за нього відповідають сіверяни сьогодні.

Факт третій.  У той самий час помер бог Апполон. Істота, яку називали Апполоном, була вкрай специфічною – величезний солярний елементаль, один зі старих управителів, чиста енергія Сонця. Він складався з енергії, що найбільше нагадувала ядро новонародженої зірки. Він одним із перших пішов на розбірки і досить нерозумно там загинув, а його тіло залишилося валятися на одному з пагорбів десь у Верхніх Світах.  Деякі несумлінні божки того часу, почухали макітру і вирішили, що маленький ядерний реактор у кишені – це чудова річ, що дає змогу поневолити хоч увесь світ, особливо коли половину справи вже зроблено. І не стали цей труп утилізувати, а почали навколо нього будувати егрегор.  Так з’явилося ядро ХЕ, з ядерним запасом енергії з бога, що розкладається, і невичерпною силою (така істота гасне пару тисяч років). І приблизно тоді ж від імені Апполона (а що їм вартувало, з живими то сигілами?) імператорові Костянтину було райдужне видіння про те, що нова релігія вже наближається, і буквально одразу почнеться загальне свято. Свято не почалося, але клоуни тут залишилися надовго. А першу лазівку до людей було прокладено.

Сам по собі цей егрегор, до речі – узурпований найстарший орден. Він не мав відношення до релігії, просто Раді потрібне були кермо влади на Фізі (яка тоді вже розрослася у величезний світ), і вони забрали егрегор і символіку в найстарішого ордена на землі.

Усіх інших капітально залякали і нагнули так, щоб не могли й пискнути. А величезну частину артефактів старих богів забрали і привласнили. Можете собі уявити, що можна творити, маючи в руках десяток палиць, якими можна було хоч карму переписати, хоч лінії перекрутити на свій розсуд, хоч що завгодно.

Факт четвертий – дуже багато видів сутностей було знищено в той час. Деякі – повністю, хтось зумів втекти. Найзапекліше полювання велося на тих, хто міг керувати ймовірностями, і під удар потрапило чимало інфернів, фейрі, сиринів, усі різновиди елементалів часу, деякі раси Верхніх світів, які мали незвичайні властивості. Тобто всі, хто міг просто встати і сказати – А знаєте що, йдіть-но ви в дупу зі своїми законами. – і поміняти все на свій розсуд.

Ці народності вирізали тоннами, буквально з собаками шукали. Інквізиція середніх віків – це останнє відлуння тієї істерії, коли винищили останніх фейрі, хто якось встиг сховатися на фізі. ХЕ і його власники до нестями боялися тих, хто міг чинити опір і вмів змінювати реальність. Більше вони боялися тільки тих, хто знав правду про справжній договір.

Інферни, з огляду на природну силу та впертість, залишилися затиснуті, але цілі. Їх важко вбити, з ними важко воювати, але вони змушені були тікати в підпілля, а на фізі їх буквально змішали з лайном, перетворивши на оплот зла і жаху. Щоб навіть пам’ять про тих, кого тут сотні років не бачили, була витерта і висміяна.

Також дуже сильно постраждала стихія Часу. Зважаючи на природну м’якість і піддатливість, її перетворили на чорт знає що. Нині час скрізь різний, відчуття його теж, і щоб вгадати вік істоти, потрібно задати не менше п’яти запитань.

І що найжахливіше – це Древо Життя не чистили 2000 років. Тут просто тонни лайна, тисячі й мільйони тонн енергетичних відходів, які нікуди подіти… Усе ж закрито. Адже це дійсно Дерево – воно дихає, живе, удобрюється, йому потрібен обмін, підживлення, свіже повітря… Якщо в нього запустити паразитів, замотати в поліетиленовий пакет, а зверху закрити сталевою завісою – самі можете уявити. Весна Древа, яка зараз почалася, виглядає саме як підсумок цього дійства.

Факт п’ятий. Термін договору закінчувався 21 грудня 2012-го року за людським літочисленням. І до 2012 року тут уже панувала повна розруха і пекло чистіше за те, що у Данте. Ось що насправді означала та дата. Це не кінець світу, це кінець договору. Але для когось, звичайно, кінець світу…

На початку лютого 2013-го року з Нижніх світів уперше за 2000 років було відкрито вихід на сусіднє Древо. Почався обережний туризм, а потім і перевірки того, як пройшла “чистка”. Можете собі уявити обличчя тих, хто прибув подивитися на Іггдрасиль.

І ось тоді почалася справжня бійня. Тому що у верхніх світах буквально всім через одного було прекрасно відомо, що відбувається, труп у них уже майже догнив, а решта тих, хто це все придумав, буквально зірвалися з ланцюга. Вони викотили ВСЕ, що у них було, – величезний архів відібраних, вкрадених, буквально вирваних із рук убитих, артефактів, і почали воювати в стилі “або пан, або пропав”.  Тоді була дуже цікава низка смертей і тихих войнушок, які хвилями прокочувалися фізичним світом і багато хто їх зрозумів неправильно. Всіх, хто висловлювався, всі жалюгідні залишки тих, хто зміг вижити, всіх, хто за будь-якими пророцтвами і хоч мінімально був небезпечний – всіх били смертним боєм. Буквально в нестямі молотили чим попало. Але це була агонія, а не показова міць великої структури.

Знахідкою тіла Апполона, можна сказати, закінчилася і зима Древа. А що почнеться далі – велике велике питання.

Щиро ваш, Ларгсамііл, герцог Маелінон.

Переклад і редакція Mylene Maelinhon (c) Матеріал maelinhon.org