Маелінон: Біблійна сага з іншого боку (Maelinhon)

Це не релігія! У мене просто є послання зі світу за межами цього світу! І потрібно, щоб весь світ почув моє послання!
«Рік та Морті»

Копати історію щільного світу цікаво, але інформація часто буває втрачена або спотворена. Копати історію світу тонкого ще цікавіше, але інформацію про велику кількість історичних моментів так старанно ховають, що часом розкопки займають роки. Цю історію я, як певним чином причетна особа, розкопувала аж із 2009 року. Щось фрагментами увійшло до моєї книги «Лемегетон 2.0», щось осіло у статтях, але основна розповідь розписана в моїй книзі «Змій», де ми з Джулай прискіпливо переказуємо фактично біблію, тільки «з того боку».
Хто такий бог Яхве? Звідки він узявся, чому збожеволів і як так вийшло, що люди виявилися відрізані від решти світів, намотавши сотні террабайт байок і дурнуватих міфів про богів? А ось давайте розбиратися. Це буде свого роду короткий переказ історії протистояння Яхве та сім’ї Маелінон та (раптово!) історія появи проекту Archaic Heart. А то ми якось так далеко пішли просвітлюватись, що мені періодично почали ставити запитання, а хто такі Маелінони, а про що йдеться…
І справді, про Яхве та Меліїла статті є, а про Маелінонов — вважай шо ні. Згадаймо початок! Хто в темі — насолоджуйтесь істинною історією, хто не в темі — сприймайте як фентезі, мені головне, щоб ця інформація була у просторі. Чтиво велике, довге, докладне, тому раджу зварити какао.

Іггдрасіль і Бджоловік

Цей Всесвіт пережив безліч воєн і кілька разів буквально стояв на порозі загибелі всієї цивілізації. Остання всесвітня війна зруйнувала взагалі весь простір, де жили численні раси, які згодом стали тими, кого люди звуть богами, демонами та іншими дивними слівцями.
Всі, хто вижив у війні, каліки і біженці, недобиті монархи і залишки армій зібралися на віче, що вирішувало як їм виходити зі становища. Ресурси є, а народу вже практично немає. Тоді було ухвалено рішення побудувати так звані Древа Життя — величезні конгломерати світів, у яких планувалося розселитися тим, хто вижив, і надолужити демографічні ями. Таких дерев було побудовано десяток і кожне зводили якісь місцеві інженери. Ми всі маємо нещастя жити на дереві №3, яке скандинави звали Іггдрасіль, хоча воно має багато назв.

Цей світ з самого початку стоїть на фізиці, інженерії та генетиці (яка теж стоїть на фізиці, до речі). Інженери різних рас сотні тисяч років виводили нові стихії зі старих, експериментували з новими видами та мали цілі світи-лабораторії, де кожен напрацьовував так звані формули. Формули побудови тканин, об’єктів, світів, генетичні шаблони, з якими можна було вивести щось нове, словом — технології. Це перетворилося на своєрідну гонку винаходів: хто придумає шаблони досконаліші, крутіші, новіші? Формули приховували як найбільшу таємницю і носилися з ними як дикун із вареною картоплею. Це ж у результаті майже і зруйнувало світ: гонка точилася і у виробництві зброї.

Так от, коли десяток Древ був готовий і інженери та генетики, що вижили після веселих експериментів, відростили назад відірвані руки-ноги, вони затіяли нову гонку. Хто обладнає своє деревце крутіше? І на кожному пройшли своєрідні вибори: кожен кандидат представив свою програму виведення Древа вперед усієї планети. Керувати цим воєнізованим цирком із клоунами-Рембо якось ніхто не прагнув і заявок було катастрофічно мало, але на Іггдрасілі раптово виникла боротьба між аж двома кандидатами (десь і одного не набрали). Одного звали Ігве (Яхве) і він, як генетик та біоінженер, пропонував неймовірний проект перетворення Іггдрасіля на харчову житницю та рослинний рай. Його опонента звали Меліїл, і він взагалі прибув зі світу зовнішнього і був веселим трикстером уже щодо самих «майбутніх богів». Славився своєю нереальною любов’ю до комах, особливо бджіл і метеликів, і мав славу генія в інженерії світів. Вибори Меліїл продув, але це стало початком надзвичайної за своєю жесттю та кривавістю історії, яка фактично тягнеться досі і в якій ми всі й живемо.

Меліїл мав одну особливість, яку відзначали практично всі його сучасники. Він був дуже красивий. Страшенно красивий, навіть занадто і неприємно ідеальний. Наче він не народився, а сам себе намалював за підручником анатомії, підігнавши потім свою зовнішність під максимальні стандарти. У природі не буває нічого НАСТІЛЬКИ симетричного та ідеального, тому його зовнішність викликала багато розмов та теорій. Він був високого зросту, ідеально складений і виглядав як волога мрія 15-річної максималістки. Довге темне волосся, великі світло-сірі очі з довгими чорними віями, ідеально пропорційне обличчя та харизма розміром з Іггдрасіль. Мадами падали до ніг пачками і самі вкладалися в рівні штабелі.

Другою його особливістю був неймовірний талант до математики, фізики та інженерії. Меліїл все бачив у нереально дивних ракурсах, що дозволяли створювати дуже оригінальні структури та механізми. Через цю його фішку, в тонких ходить конспірологічна теорія, що Меліїл насправді просто був направлений Ткачами для розслідування зникнення формул… у самих Ткачів. Тобто Яхве примудрився обікрасти на найцінніше тих, хто взагалі створив ці світи і систему, і самого Яхве.
А потім приписати собі одноосібне створення унікальних об’єктів за ними, назвавшись єдиним Творцем (десь вдавилися пивом сотні та тисячі інших творців, теоретиків та інженерів, ага). І саме тому так срав цеглою на тему розкриття своєї особистості.
Але це теорія. І вона не одна.
Докладніше про Яхве та його життя є окрема стаття: https://maelinhon.org/bog-yahve-bunkernyj-ded/

Алуріо та Шпигунська сага

Взагалі, тоді панував веселий бардак. Усі разом втратили кордони, документи, будинки… І сотні тисяч різномастих біженців тинялися по всіх Древах, шукаючи собі нове місце. Це стало золотим часом для шахраїв, що вижили, криміналітету та інших громадян, які були в розшуку. Тому що сам «розшук» втратив усі орієнтування, документи та 90% співробітників.

І ось, приблизно через пару тижнів після виборів і початку натхненної роботи нового глави Древа №3, на нього прибув молодий симпатичний ельф (а насправді — елементаль Пустки. Приємної зовнішності рудуватий блондин із синіми очима та м’якими манерами, років десь 26-28 на місцевий рахунок. Звали його Айлуріо. Він зареєструвався і одразу попрямував до будинку Алуріо Фортеласс-Хіанеля, розташованого у Верхніх Світах. Алуріо був старим дідом, який вижив у війні і дожив останні кілька років життя в цьому будинку, де й спочив. Айлуріо, знайшовши десь інформацію про цю знаменну подію, скористався метушнею і різницею в одну літеру імені. А митниця на той час була ТАК перевантажена заявками та перевірками, що їм було начхати — Айлуріо, Алуріо, хоч Мирослав, головне проходь швидше і не затримуй чергу. Таким чином, найрозшукуваніший кілер всіх Архіпелагів мирно розчинився в натовпі і виплив на Іггдрасілі з новим ПІБ і невинними очима.

Одного далеко не прекрасного вечора, до Алуріо в гості раптом прийшов Меліїл, який чудово знав історію Алуріо та його навички. Такий самий злочинець, шахрай та відбитий авантюрист, лише рівнем вище. Він уже встиг осісти на Іггдрасілі, завести дружину та дочку, але фактично залишатися тут у якійсь іншій ролі, крім правлячої, не планував. І, за келихом вина, лже-демон запропонував лже-ельфу свою версію подій. Яхве – відбитий псих з шизофренією, він десь нагорі вкрав купу інженерних формул, можливо пришивши їх творців і скористався метушнею, щоб випливти з ними як тру-творець і запропонувати свою персону на посаду голови Древа. Формули не його, ідеї не його, а сам він просто хворий виродок, який незабаром остаточно поїде і доведе всіх тут до диктатури та цугундера. Алуріо киває. Меліїл пропонує йому вивести Яхве на чисту воду, знайшовши докази всього вищевикладеного та представивши їх уряду. Ну а потім він би зручно так зайняв тепле крісло замість заарештованого опонента, зробивши Алуріо своєю правою рукою (ну чи що там у нього було).

І пара цих пройдисвітів пускається в справжній шпигунський квест. Вони проникають до Яхве в лабораторії та додому, крадуть у нього частину формул, знаходять різний компромат, і здавалося б справа в кишені, але ні. Опонент, хоч і справді шизик, але далеко не дурень. Він просікає цю підпільну гру і виводить Меліїла перед світлі очі громадськості — як шпигуна, злодія та наклепника. Алуріо встигає втекти і не засвітитися, але вдома на нього вже чекають похмурі пани в цивільному. У результаті всієї авантюри, лже-демон прямим текстом каже Яхве, що формули і компромат він знайшов і надійно сховав і… підставляє Алуріо по повній. Просто валить на нього всіх собак, а потім, скориставшись збентеженням, робить щось схоже на суїцид. Коротше, дядько підставив подільника і з реготом розсипався на атоми, залишивши опонента в параноїдальному шоці: він десь тут залишив компромат, десь тут, він десь є і якщо його знайдуть, то Яхве кінець…
Що опосередковано підтверджує його провину, до речі. Якби інженерні та генетичні розробки були його власні, то чого б він так побивався від страху?

Алуріо спочатку саджають у тюрячку, але розпізнавши в ньому найвищого пустельника, пропонують йому угоду. Співпраця в обмін на життя. Він працює на Яхве, як головний зі шпигунства, і тримає язика за зубами, а за це має гарну посаду, життя та свободу. Алуріо, який на той час був закоханий у місцеву дівчину на ім’я Ермалья Хальтерімон і мав плани одружитися, погоджується. У тому числі заради неї.

Древо продовжує жити. Осиротіла сім’я Меліінон (що потім перековеркалось в Маелінон), маючи купу легальних формул і патентів від померлого батька, живе більш ніж багато і забезпечено. Вони повністю перебираються в Нижні світи, споріднюються з вищими і правлячими там демонами, обзаводяться спадкоємцями і вливаються в тамтешнє життя у вищому суспільстві, з Яхве вони ніколи не контактують. Меліїл вважається померлим, але багато хто сумнівається у цьому.

Маелінони, Сатана та алюзії

Минають століття. Яхве, у якого і так клепка трималася на чесному слові, і якого тригернуло від заяви Меліїла про те, що він знає всі його секрети, — закорочує. Параноїдальна шизофренія – це бич не тільки людей, а й усіх власників схожого типу психіки. Він все більше впадає в параною. Він не спить, стає жорстоким зі своєю сім’єю і все більше посилює закони, тому що шпигуни від Меліїла йому ввижаються за кожним кутом. На тлі цього він створює новий біологічний проект «Людина», який був прийнятий суспільством як аморальний і жорстокий. Минають ще століття і Яхве перетворюється на здурівшого диктатора-садиста з майже необмеженою владою. Він пачками посилає неугодних у фізичний світ. Безправних, зі стертою пам’яттю сутностей, які не пам’ятають навіть себе, звалюють «в люди», а на самих людях Яхве безкінечно відіграється за свої страхи, катуючи своїх створінь заради спуску пари. Просто почитайте біблію, там чудово описано ті мільйони безіменних життів, які він «поклав на серце» знищити. А ось чому? За що таке він відігравався? Ну от, власне, за це.
Настає епоха диктату.

Демони, опинившись за залізною завісою, показують Яхве соковитий фак і закривають свій шар власною залізною завісою. Від ресурсів Іггдрасіля вони не залежать, допомоги «уряду» не потребують, а співпрацювати з диктатором, що поїхав, вважають нижче своєї гідності. Самаель та окремо правитель джинів послідовно посилають Яхве на три арамейські літери та переривають дипломатію. Джинни дипломата-еліма, що прибув, взагалі з’їли живцем, демонстративно так. Пікантним бонусом стає те, що Яхве посилає ще й рідну дочку на ім’я Аялетт. Вона йде жити в Нижні світи і виходить заміж за сина Самаеля та Ліліт. І що важливо відзначити, раптово зближується з онукою Меліїла, яку звали Емфірія Аліірмея Маелінон. Дівчата починають дружити на тлі спільних проблем та обертання в одних колах. Згодом Аялетт очолює уряд Низів під ім’ям Сатанаель, що дає підґрунтя для пари террабайт байок про Сатану, Диявола і ось цього всього. Насправді це не чоловік, а жінка, і цілком собі конкретно дочка Яхве, відома людям більше під ім’ям Геката. Син Яхве, якого ми всі (на жаль) добре знаємо, є єдиним, хто татусика підтримав і очолив основу його пропаганди самі знаєте яку релігію. Пізніше від джинів відколюється ще один зрадник – мадама на ім’я Аліях, і вливається в диктат як права рука і підлабузниця Яхве. З’являється друга, бородата релігія, теж називати не будемо заради безпеки.
Що виходить? Іггдрасіль закритий від усіх і вся в диктатурі, у Середніх — повний ахтунг, щільність, ГУЛАГ та монотеїстичне мракобісся, а в Нижніх утворюється своєрідне «нижнє» гетто, закрите від усіх і вся. Ніхто точно не знає, що там відбувається у інфернів, що породжує купу чуток і страшилок.
“Але, краще так, ніж під п’ятою у тирана”, – вирішує Самаель.
Яхве ж, скориставшись ситуацією, планомірно вішає на демонів та Сатану всіх собак. Що знаходить своє відображення у людській культурі. Якщо ти сам творив зі своїм народом чи залежними від тебе створіннями лютий треш, то що може бути зручніше, ніж просто змістити фокус їхньої уваги на свого ворога? Ти сам убивав цілі народи, але нехай вони зі скляними очима повторюють, що це все демони зробили.
Шизофренік, що сидить у бункері і перенаправляє агресію за свої злочини на неугодних йому. Нікого не нагадує?

Але повернемося до трагедії. Як кажуть, не треба засмучуватися, вся жесть попереду.
Внучка Меліїла, яка колись вийшла заміж за сина Амаймона Другого, ще більше зближує сім’ю з урядом Низів. Тепер Маелінони міцно так влиті у вищі ешелони влади і є однією з найбагатших і найвпливовіших сімей Нижніх світів. У Емфірії Маелінон і Лангісіаля Ешера народжується двоє синів. Старший Альхеф Ешшен Маелінон і молодший Ларгсаміель Грасар. У сім’ї двоє синів, а в Аялетт і Рофокаеля один, і хлопчики-ровесники по суті ростуть разом.

Альхеф росте «татусевим». Гарний темноволосий юнак зі своїми юнацькими заморочками, любов’ю до зброї та досить жорстким характером.
Ларгсаміель – повна його протилежність. Тихий, білоокий хлопчик, що вічно літає у хмарах, обожнюваний мамою і має дві особливості. Здогадайтеся якісь. Він з дитинства виглядав так, ніби його створили у лабораторії, а не народила мама. Занудно розкресливши всі пропорції, м’язи та риси по анатомічному атласу: все ідеальне, симетричне, максимально прекрасне. У природі такого не буває апріорі, і його зовнішність надто неприродна навіть для цієї «красивої» народності. Що породило ще більше конспірологічних теорій щодо його прадіда, який явно не помер, а мутив всяке з генетикою і стежив за розвитком подій та своєю родиною. Звідкись зверху.
Такого красунчика з жахливо знайомими йому рисами не міг не помітити й Яхве. Який теж усіма силами шпигував за сімейством, намагаючись вгадати, чи є у них компромат чи ні?! І чим дорослішим ставав правнук його заклятого ворога, тим більше цегли відкладав безіменний бог, якому в нас чомусь досі слава. Десь до 1600-х років на наше літочислення, дійшовши до ручки, він обмірковує план вже прямого нападу на сім’ю свого ворога. Їх потрібно вбити, бажано отримавши всю інформацію. Ось тільки як туди потрапити?

Вони живуть за залізною завісою, в особняку, що охороняється, і в будинку мінімум троє дорослих чоловіків (на той час синам Лангсіаля було 19 і 17 років відповідно). Та й демониця не менш небезпечна. Зрозуміло, що вони не сидітимуть і не чекатимуть, поки їх зв’яжуть і щось з ними зроблять.
Проект здається майже неможливим, і тоді Яхве викликає до себе Алуріо. На той момент уже серйозного дядька, голову розвідки та місцевого аналога НКВС, і який славиться своєю нереальною хитрожопістю та талантом вирішувати будь-які завдання. Алуріо, почувши завдання типу «проникнути в будинок найвищих інфернів і за будь-яку ціну витрусити інформацію, а потім убити», злегка сивіє, але він зв’язаний обставинами по руках і ногах, тому береться завдання вирішувати.
Парадоксально, але сам Алуріо кровожерливим аж ніяк не був, і відчував швидше змішані почуття. Все-таки ця конкретна сім’я, ці молоді хлопці, молода жінка, а тим більше її чоловік, не мали жодного відношення до Меліїла та його справ. Алуріо чудово розумів, що жодних рукописів і формул у них немає і бути не може (також є версія, що формули та компромат були в нього самого чи він знав, де вони). І вони швидше за все загинуть за цю справу всі і загинуть даремно.

З іншого боку, він відчуває майже зловтіху, пам’ятаючи про те, як подільник жорстоко прокотив його на моржовому сервелаті і підставив під удар, і деякий елемент тріумфу все ж таки був.
Сперечатися з шефом він побоявся. У нього на той момент була десятирічна дочка, забезпечене життя та величезний за своїм впливом статус. Тому він вибрав промовчати та взятися за справу. З числа пустельників, що працювали в розвідці, був обраний один, який почав шукати шляхи підходу до сім’ї. Він тижнями промацував усіх, хто спілкувався з Маеліноном, і нарешті знайшов дірочку. Король Півдня Нижніх світів, Гаап, був чоловік розумний, але з дивностями. Що всіх і занапастило.

Кривава різня в Цаафн Тапуатот

Пустельник, якого запевнили, що все пучком, проникає в голову Гаапа і повністю заволодіває його свідомістю. Заморочений король не пам’ятає себе 2 тижні. За цей час він робить дві речі. Спочатку він знаходить нещодавно звільненого садівника Маелінона на ім’я Боггал, запрошує до себе, і пропонує йому план помсти. Мовляв, у мене на них теж зуб, я тобі допоможу і тд. Боггал — бідна, неприваблива людина років 30, з купою проблем та комплексів, справді має зуб на сім’ю, особливо молодшого сина. Йому теж неабияк забивають баки, щоб його образа перетворилася на буквально кровожерливу тягу покарати колишніх роботодавців. Гаап довіряє йому знайти штук 10 міцних хлопців, дає купу грошей і 2 палиці, якими «водяних» інфернів можна знерухомити і навіть убити, тому що артефакти повністю контролюють воду в тілі, і як стихію і як речовину. Також ця зброя вимикає реактивну регенерацію тканин, яка відрізняє інфернів від інших. Тобто, рани та переломи вже не зростатимуться за пару годин, що дозволить піддати хлопців тортурам, неможливим у звичайних умовах.

15 травня 1678 року, надвечір, в будинок до Маелінонів стукає Боггал. Впізнавши садівника, батько сімейства, звичайно його впускає і відразу падає від удару артефактом, повністю паралізований. За ним падають усі члени сім’ї, охорону вбивають у той же спосіб. До будинку входить загін з 9 головорізів та Боггал, який уперше в житті почувається господарем цього життя. Він хапає Ларгсаміеля і стусаном відправляє сходами вниз, у підвал. Хлопець, який не в змозі навіть поворухнутися, вкрай невдало падає з висоти метрів з 5, ламає зап’ястя та отримує травму голови. У такому стані, непритомний, він лежить у підвалі багато годин, без критично необхідної йому води та можливості щось зробити. Перелом не зростається, регенерація не працює, що його сильно лякає, коли він приходить до тями.

Нагорі відбувається кривава вакханалія. Боггал і любовно підібрані ним головорізи, відриваються на повну. Вони катують всіх членів сім’ї, знущаються, б’ють, знову і знову ставлять питання про формули. Через добрих годин 15, банда замучує всіх трьох до смерті, але інформації так і не отримує, тому що у них її просто немає. Боггал починає нервувати і вони спускаються до підвалу. Ларгсаміеля, який на той час уже ледве стояв на ногах від зневоднення, колишній садівник залишив собі на десерт.
У Боггала був вкрай важкий характер і він був винятково некрасивий, тому до своїх 30 років фактично ніколи не мав ні стосунків, ні навіть просто сексу. Він багато пив і нічого не мав за душею, з-під лоба спостерігаючи за досить ідилічним життям господарів, особливо їхніх синів. Красиві, статні хлопці, спадкоємці величезного статку, викохані батьками, що входять у будь-які кола і перебирають найкрасивішими дівчатами. Це була та сама дірочка, яку розвідка використовувала як тригер для садівника.

Вперше опинившись у центрі уваги, Боггал п’яний від емоцій і насолоджується своїм становищем, забувши навіть про місію. Він підвішує нездатного чинити опір Ларгсаміеля за зламану руку, і починає на ньому відриватися. Так, формально звучить питання про формули прадіда, але по суті садівник зводить особисті рахунки. Він кілька годин лупцює свою жертву ногами, знову і знову повторюючи удари в пах, зрізає великі шматки шкіри зі спини, ламає «ворогові» всі пальці і змушує висіти на зламаній руці і сіпатися. Приблизно через три години, Ларгсаміель вмирає.
Інферни відомі тим, що можуть регенеруватися практично з будь-якого стану, якщо є на це ресурс. Тому в нормі їх досить важко як убити, так і взагалі щось із ними зробити. Що можна зробити істоті, яка не боїться жодних пошкоджень та контролює стихії? Але тут все було продумано до дрібниць і жертва, не маючи ресурсів води та рідної стихії, просто вирубується від больового шоку і починає розпадатися на атоми. Боггал збентежений. Він намагається реанімувати останню надію на інформацію для Гаапа, але з юнака вже летять шматки атомів – починається розкладання.
У цей час у будинок вривається озброєний загін на чолі з Амаймоном, який знаходить на підлозі тільки тіло молодшого онука і вже починає його оплакувати, але тіло раптом починає слабо дихати і припиняє процес розкладання, що є повною маячнею і нонсенсом, але це сталося. Ларгсаміеля нескінченно поливають водою і відвозять до кращого лікаря, який за кілька тижнів витягує вкрай важкого, аномального пацієнта. Уявіть, що людина померла, почала гнити, а потім раптом прийшла до тями, задихала, і стала на ноги? Приблизно таку маячню побачив доктор Віфронс, який досі не може пояснити цей феномен. І так, це породило нову порцію теорій про те, що Меліїл втрутився в процес і грубо повернув свого правнука з того світу.
Гаап приходить до тями і не пам’ятає, що робив останні кілька тижнів, спійманий Боггал вказує на нього і уряд Низів, перебуваючи в повному шоці від того, що відбувається, змушений заарештувати короля. До нього ставляться більш ніж добре, його розташовують в чудових умовах, його по-доброму намагаються розговорити, але сам Гаап, нарешті усвідомивши, що він зробив, вирішує мовчати. Він мовчав кілька тижнів, мабуть, вирішивши покарати сам себе, поки нарешті не було оголошено небачений досі смертний вирок. Інферни практично ніколи не карають злочинців, тим більше такого рівня і з такими дивними обставинами. Всі розуміли, що він зробив це не сам, але оскільки він мовчав, то Самаелю довелося винести саме такий вердикт.

Сім’я виявляється знищена. Єдиний і улюблений син князя Амаймона — вбитий, онука Меліїла — теж, єдиний правнук, що вижив, кілька тижнів бореться за життя, але все ж таки виживає. Він жахливо покалічений, у нього встигли відмовити та розкластися кілька внутрішніх органів, через що всю систему тіла сильно перекосило і деякі ділянки тіла так і не можуть відновитись до норми. Зокрема, у нього втрачає пігментацію волосся на голові, спина так і залишається у шрамах і його постійно мучать сильні болі. Про психічний стан, гадаю, навіть немає сенсу говорити. Але він виживає. Аномально, приходячи у нічних жахах спантеличеним лікарям, але виживає. Яхве ж, так і не отримавши інформації і бачачи, що головний підозрюваний вижив, взагалі злітає з глузду і готується до найгіршого. Починає поглиблювати бункер, будувати автономну систему тощо. Але в черговий раз ніякі формули ніде не випливають, отже, його параноя продовжується.
Проходить кілька сотень років і через падіння диктатури відкривається багато всякого лайна, зокрема — перевантаження Іггдрасілю та його фільтрів відходами. Закрите наглухо Древо тисячоліттями не утилізувало токсичну енергетику з технічних причин, і стає питання колапсу всієї системи. І ось тут єдиний спадкоємець Маелінонів, будучи, нагадаю, інженером, пропонує дикий проект з механічними фільтрами. Проектом починає цікавитися Беліал, який колись був одним з інженерів та архітекторів усього Древа, знаходить його прекрасним і до 2012 року Древо рятують за цими самими кресленнями та системами. Власне, 21 грудня 2012 року — це дата падіння основного договору на правління Яхве, але люди як завжди насмикують шматків та інтерпретують їх найшаленішими шляхами, у відриві від усієї картини. Так і виходять дати кінця світу. Так, це був кінець світу, але тільки для єдиної морди та її посіпак.

Так ось, Маша, про головне… (с)

Проект Стародавнє Серце, він же Archaic Heart – це по суті проект, затіяний Грассаром Маеліноном і дочкою Алуріо, які в 2009 році примудрилися познайомитися і завести відносини (конспірологія!). Проект, спрямований на повернення щільних світів у природне довкілля. Згодом до нього приєдналося дуже багато народу як на тонких, так і в щільних світах. Це все — постраждалі від диктату Яхве, які втратили рідних, втратили пам’ять, особистість, відсиділи ні за що, та скалічені димути, які тепер хочуть донести правду до людей та інших верств. Джинни, еліми, біси, люди, друїди, пустельники, демони… Немає нікого, хто не мав би претензій до безіменного бога. Інформація проекту — це інформація та історія з того боку, яка не спотворена ні біблією, ні гоетією, ні іншими книжками, які давно припали курявою.
У 2020 році до проекту приєдналася дочка короля Корсона — Кордетт аель Маррав, яка тепер є королевою Заходу в Нижніх світах. У неї своя сімейна трагедія, але її ідея пішла ще далі: що, якби всі могли нарешті нормально спілкуватися між собою? Люди, нелюди, інферни, еліми, тонкі, щільні… Усі. Тому що ми не тільки сидимо сотні та тисячі років кожен за своєю барикадою, але й нічого не знаємо один про одного, по суті. І Кора робить символом проекту величезний чорний акведук, який ви можете побачити на логотипі проекту. Це цілком реальна споруда, що стоїть на Заході Нижніх Світів. І завдання цього проекту так само реальне — дати всю можливу інформацію про світи та сутності людям, стерши нарешті ці жахливі бар’єри та терикони дурниць, що наросли за століття мракобісся. Це світ, у якому ми живемо, і ми повинні дивитися на нього свіжим поглядом і думати головою. Диктат скінчився, настав час прокидатися.
(c) Mylene Maelinhon \ Largsamyel Maelinhon. Матеріал проекту Archaic Heart

Переклад @rubimoon_lv
Ілюстрації — Mylene Maelinhon (c)

PS: Знаєте, як відрізнити інкарнацію від шизіка? У шизика на запитання «ти інкарнація кого?» – Простий, однозначний текст з відомим всім ім’ям. У інкарнації — ну ось приблизно такий обсяг тексту, щоб той, хто запитує, хоч приблизно міг прикинути, про кого йдеться х)