Метафізика народних орнаментів (Maelinhon)

Велике доповнення до статті про Коляду та народні свята.
Поговоримо про вишивку та ткацтво як про частину Великої Метафізики?

Як сакральні візерунки у вишивці та тканинах відображають реальний світ та синхронізують з ним людей? У статті буде багато візерунків та картинок, всі клікабельні, їх можна відкрити у великому форматі та роздивитися. Мені непросто даються статті з умовною історією та етнографією, тому що зусиллям волі доводиться все переводити з минулого часу в теперішній, а не писати що всі боги та сили були. Колись давно, десь там були боги, грахи, магія, сакрум… А потім раптом перестали бути, наче їх вже й нема. Але ж ні, все це є, все це живе та досі оточує нас з вами, достатньо лише відкрити оченята.

Ви помітили який нині став жахливий одяг? Повсякденна мода все більше і більше нагадує відбраковку у швейному технікумі: все косе, криве, великомірить, шиється з коротким передом, довгим асиметричним задом і блискітками в найнесподіваніших місцях. Та обов’язково все якихось мильних, негарних відтінків, де навіть чорний виглядає парадоксально пастельним. Я вже мовчу про дивну моду на оверсайз, де втрачаються обриси що тіла, що ніг. Одяг більше не «сидить» на вас, він звисає малоапетитним запиленим мішком і поступово переходить у величезні гівнодави на ногах. Щоби знайти щось пристойне та просте, треба попихтіти.

Мене це засмучує та здається мені дуже важливим: все ж таки ми завжди і всіх зустрічаємо по одежці. Навіть котиків запам’ятовуємо по кольору шуби.
І це нормально, одяг власне і закликаний показувати нас в якомусь ракурсі та впливати на сприйняття: десь показати нас кращими та гарнішими ніж ми є, десь — сховати та прикрити від холоду та поглядів. І дуже часто дати якусь уяву про нас, наш стиль, смак, статки. Одяг та взуття — це теж посилання світу, і не лише щільному. Тоді чому він стає все більш одноманітним та прикрим?

Мені здається що найбільша проблема нинішніх людей — повна розсинхронізація зі світом та його мешканцями. Ніхто з людей (щонайменше зараз) ніколи не відчуває себе частиною світу, самі ж про це довго та тужливо говорять. Що от начебто всі разом, всі юрбою, а я ось тут саменький стою у білім пальті та нікого не відчуваю своїм бро. І так у тому натовпі почувається рівно кожна людина, парадокс. А чому так? Коли ж перервався зв’язок?
Якщо повернутися трохи назад та заглибитися в психологію маси, то перше на що звертаєш увагу — численні горизонтальні зв’язки та скрєпність (вибачте) етнічних та соціальних груп.

Людям завжди подобається відчувати поруч плече, йти пліч-о-пліч з іншими, разом робити що-небудь. Щось зрозуміле, потрібне, спільне: виконувати соціальні ритуали та зрозумілі свята, когось рятувати, на щось впливати, керувати та змінювати світ. Група має одну мову, одні меми, одне посилання. Ця синхронізація з іншими людьми важлива як повітря, якщо говорити саме про комфорт у голові кожного. Я — частина етносу, народу, групи, виду, ми разом єдині та можемо щось зробити та на щось вплинути, це дуже важливе відчуття. Якщо ти розсинхронізований з групою, відірваний від усіх та не знаєш на ім’я жодного з сусідів, ти втрачаєш відчуття приналежності та влади над реальністю. Тобі починає здаватися що ти такий один, ти вигнанець та займаєшся якимись дурницями, тому що немає жодного зворотного зв’язку від людей навколо. Що би ти не робив, незрозуміло чи потрібне це комусь чи ні? Тому що ніхто більше таке не робить, а мозок на відсутність товаришів завжди реагує тривогою та зневірою.

На фоні цього є ще один, ще більший сегмент синхронізації: вплетення себе у світ загалом. Навколо нас із вами живе величезний, різноманітний, різноплановий світ, в якому мешкають мільярди різних істот. Елементалі різних стихій, які утворюють величезні конгломерати, шари, світи… Від маленької ящірки що живе на стихії Життя — до величезного Тенгрі що живе на всіх стихіях відразу. Це — чудове розмаїття, яке люди останнім часом так вперто намагаються уніфікувати та стерти з нього фарби. Нехай усі будуть вдягнені однаково, говорять однаково, і бог у всіх один, і погляди «по вітру» і навіть свята прописані маркетологом від Бангкоку до Ванкуверу. Це все — відлуння бажання синхронізації з іншими, яке явно зайшло у великий тупик і продовжує там стояти. І тупити.

Я не фанат тужливих стогонів «раніше було краще, трава зеленіша, а діди все знали», ви знаєте. Я щиро вважаю що раніше жили на порядки гірше ніж зараз, прямо таки разюче гірше, голодніше, болючіше та страшніше. Але одну річ діди дідів точно знали: щоби ладнати з усіма, треба виглядати відповідно. Твій одяг, прикраси, татуювання — це посилання, яке тонкий світ зчитує ще швидше та яскравіше ніж люди. По тобі може і повинно бути видно хто ти і з чим прийшов, часто це питання і вигоди і безпеки 2в1.

Ви ж помічали що весь одяг абсолютно всіх народів Терри вкрита візерунками, геометрією та різноманітними символами? Як і взуття, прикраси, предмети побуту та навіть самі тіла. Навіщо вони так заморочувалися? Ну з одного боку ходити в сірому ватнику зручно, але сумно, з іншого боку візерунки — це універсальна мова, яку різні народи використовують для зв’язку зі світу, богами, внутрішнім та зовнішнім своїм станом.

Кожен етнос має свої сакральні мотиви, але ідея гармонізації через мистецтво переплетіння ліній, форм та символів — це одна з найдавніших ідей світу. Якщо ти вдягнений як Сонце, то тебе побачить Сонце і ті хто його шанує. Якщо ти згорьований, то ти вдягнений для горя і весь світ горює разом з тобою, як бачить твоє вбрання. Якщо ти хочеш показати що сьогодні в тебе велике свято — твій одяг та головний убір про це чітко скажуть людям та нелюдам. І ще велике питання кому це посилання важливіше.
А зараз люди залишили собі тільки весільне вбрання (і то лише в нареченої) та конвертик для новонародженого. Більше відзнак для днів упродовж життя у плані одягу не залишилося.
Але ж можна вдягатися та вести побут геть інакше, і з відкритим та таємним сенсом, що приносить плюшки та корисні зв’язки. В лінії та візерунки вишивки, тканин, прикрас, свічок, різьби та малюнків майстри вплітають багато що. Зашивають, запаюють і вплітають намір, побажання, інформацію, сенс, посилання, запит, що завгодно і що зараз треба транслювати. Від оберегу і до явної загрози. Через ці візерунки людина по суті вплітає себе у тонкий світ — світ духів природи та стихій.
Тому в усіх культурах візерунки — це не просто прикраса чи промисел. Це — спосіб вплести в життя людини сили, які він поважає і з якими хоче взаємодіяти. Дати їм сигнал. Вишивка — це щось більше за мистецтво: це послання світові та духам, прохання про підтримку та прагнення стати частиною світу.
Тобто відчути плече вже не лише сусіда, але сусідів у найширшому сенсі. Адже духи природи, тварини, птахи, боги та інферни — такі ж сусіди людей, з якими можна поспілкуватися та випити чарочку.

Кельти наприклад багато вишивали та різали візерунки, відомі як кельтські вузли, що символізують нескінченність життя, циклічність та зв’язок людини з природою та духовним світом. Ці складні переплетення слугують оберегами та виражають концепцію взаємозв’язку всього що існує, включно з людьми. Туди ж скандинави, які використовували візерунки та руни у різьбі, ткацтві та на зброї для звернення до богів і стихійних сил. Як у всіх народів, у їхній символіці присутнє наше Древо Життя, яке сигналізує: я твій сусід, я прийшов з миром, я з того ж Іггдрасилю!

Є народи, в яких більше геометрії ніж рослин, є такі де символи відображають настрій та якусь ідею. Наприклад сезонні мотиви (цвітіння, бамбук, хмари) чи мотиви вабі-сабі в японців, які підкреслюють гармонію недосконалості та швидкоплинності, нагадують про важливість єдності з природним ходом життя. В образ вишитого чи складеного з паперу журавля японці вкладають побажання довголіття, а хвилі асано хака — символ витривалості та сили. Такі візерунки захищають людину від зла та приваблюють удачу, а їхнє дарування реалізує намір дарувальника захистити та допомогти дорогій йому людині. Архаїчна техніка вкладеного наміру, на якому працює будь-яка магія, в тому числі графічна.

Китайці та індуси у своїх батіках, шовкових вишивках і різьбі традиційно символізують єдність стихій у щільному та тонкому світах, де дракони і фенікси переходять у мандали та хмари по всьому периметру Древ. Такі ж орнаменти є в індіанців та сибірських народів, які надають переваги геометрії, синхронній зі схемою світів. Нанесені на килими, одяг, бісер та навіть побутові предмети, вони виконують функцію медитативного звернення до сил, що відповідають за плодючість та захист племені.
Але знаєте що їх всі об’єднує? Звісно ж стихії!

Сакральні Візерунки та Стихії

Якщо мінімально зазирнути в цю тему саме з ракурсу метафізики, то ми знайдемо старі добрі стихії в усій своїй красі. Всі 13 штук + підстихії та їхні сплетення, енергії, трансформації та опис тонкого світу в детальній схемі. Тобто всі наші улюблені теми, які як продовжували складати основу буття за дідів, так і продовжують, незважаючи на засилля ХЕ та пастельного лайна з логотипами вбогих брендів.
Наприклад, подивіться на ось такий набір балтійських символів (картинка кликабельна). Які споконвік вишивалися, ткалися, плелися і татуювалися на шкірі.

Що ми тут бачимо?
У верхньому ряді — знаки сонячного циклу, добре відоме всім Колесо Року та фази Сонця: від його народження наприкінці грудня (у слов’ян це Коляда) — до його смерті під свято Йоль.
Стихія Янського Вогню.

Далі бачимо Місячний Хрест, схожий на такий же само слов’янський символ Криниці — символ стихії Пустки та Місяця, тонкого та безтілесного, аморфного та нещільного. У такий символ гарно вплітаються ідеї та побажання, наприклад думкоформа захисту від зла чи приваблення удачі. Туди ж — все що пов’язано з мерцями та їхнім світом.
Бачимо Іггдрасиль, у балтів це Древо Аустри, знаки Венери та Марса, неба (верхніх світів). Власне Аустра — це і є Шукра, в більшості культур планетарні грахи мають власне ім’я та опис, хоча сам граха один. У слов’ян Шукра називається Стрибог, а його нащадки — Посвист та Немиза, в європейській «демонології» невідомо як зараховані в демони під іменами Пеймон і Пурсон. Аналогічно балтійська Сауле — жіноча полярність бога Сур’ї (він безстатевий взагалі), він же Ярило у слов’ян, Ра в єгиптян, Мітра в римлян і тд. Перелік синонімів шукайте у Вікіпедії, тисячі їх.

Дещо окремо стоять символи-сигіли місцевих керівників-дальрам, наприклад Усіньша та Медейни, поруч бачимо сигіли богині Мари та численні символи богині Лайми. Лайма, Декла і Карта — це балтійські назви норн, хаоситів які плетуть долі світу. І звісно бачимо Залктіс — всюдисущу стрічку Мьобіуса, яку давні уявляли у вигляді змія Уробороса, а насправді це спроба зобразити весь Всесвіт загалом. Де мікрокосм переходить по тонкій межі у макрокосм, а величезні Ткачі стуляються з субатомним рівнем і назад.
Взагалі балти нормально так зберегли дані по дальрам і місцевих покровителях, які називаються медвяй, а домовики — каукас. Є там і покровителька лісових тварин — Медейна, є Жнець місцевого відділення Некро — Совій, є Лаймонас — покровителі конкретно лісу та лісової плодючості.

Перелік величезний, але вражає те що ми не бачимо нічого принципово нового — всі ці стихії, посади, покровителі та боги є у всіх народів в різних іпостасях і під різними іменами. Тобто давні люди малювали свою символіку просто під час споглядання світу навколо та відображення його реалій. Звісно що ця вся міфологія рясно напхана казками та історіями, аби адаптувати дуже складні теми у зрозумілу для людей форму, але сенс збережений та доступний для пізнання.
І ми бачимо у цих візерунках просту логіку: ось є богиня, я вплітаю її символ у колоски та нитки, закладаю звернення до неї чи прохання про сприяння чомусь. І коли лесовички бачать людину, на якій буквально намальовано хто він і з ким дружить, вони це зчитують легко і скоріше всього не будуть їй шкодити. А що несе на собі людина, в якої на шиї бренд, під брендом — рабська печатка, а на грудях висить зброя тортур і страти? Яке від неї посилання світові? Ніякого позитивного вайбу, таку міль можна і зжерти щоби не псувала атмосферу в лісі. Все одно за нею нікого немає, аби захистити. Звідси й повзуть міфи про те що будь-яка «нечисть» – апріорі зло, намагається зжерти і тд. Ну як би… якщо на тобі написана всяка агресивна фігня і ти прийшов у ліс смітити, то на яку реакцію ти очікував взагалі? І ким тебе впізнати у светрі з оленями?

Окремо відмічу те що балти розрізняли різновиди стихії Світла до того як це стало Архаїк Хартом. У них є світло Сонця, тобто світло-освітлення, а є світло зірок — мерехтливе світло, що надходить з далеких галактик, від дальніх рубежів Всесвіту. Адже це є дійсно різне Світло та різні стихії. Із зірковим світлом працювало багато народів, і європейці, й корінні американські індіанці, і ніде його не плутали з «іншим» світлом. Світло вдень та світло вночі — це різні стихії. Місячне та зіркове, іньське світло — м’яке, аморфне, нечітке та непевне, в трой час як Янська полярність — Сонце, яке і світить, і гріє, і дає врожай.
Не менш багата та розвинута система вишивки та ткацтва є в слов’ян, давайте дещо її розглянемо. Хоча така ж система є буквально в кожного народу Землі, й копирсатися там можна роками.

Слов’янська вишивка включає в себе такі базові елементи:

– Світове Древо: древо Життя з трьома чи чотирма видами світів. Воно також може бути зображене як гора чи стовп (Збруцький ідол), де є сегменти — верхні світи (крона), середні світи (стовбур), нижні світи (корені) та варіативно — стихійні світи-зрізи.
– Солярні символи: вогонь і сонце — як символ Світла, Життя та Врожаю. Сонячні кола, коловороти, свастичні елементи позначають циклічність життя і цикл руху Сонця.
– Символи Зірок: стихія Світла, що дає іскру життя. Світло що йде здалека, від богів та предків.
– Ромб із точкою всередині: стилізована вагіна чи утроба, яка в етнографічних книжках сором’язливо називається засіяним полем. Ну скажімо так. Символ плодючості, землі та жіночої енергії, що дає життя.
– Гусячі лапки: один з найдавніших оберегів, що захищають від зла і показують рух душі по світах та нових життях.
– Хвилі та зігзаги: стихія води, річок і потоків, символіка очищення, переходів і трансформації. Ну і просто води.
– Сигіли богів та їхні зображення.
– Варіативні символі квітів, лісів, рослин та тварин. Наприклад калина як символ кохання, дубове листя та жолуді — чоловічий символ, мак — оберіг від дурного ока і тд.

А ось деякі готові слов’янські візерунки, хоча там важко вирізнити якісь племена чи народності — литовці вишивають та тчуть все те ж саме що і українці чи поляки з болгарами. Ну тому що стихій та базових об’єктів не додається, змінюються лише імена. У даному випадку це умовно білорусько-литовські візерунки, які сплетені у складніші сенсові конструкції.

Бачимо символи предків, чистоти, сили та енергії. Численні символи Сонця та світла, його трансформації в різних фазах і символи врожаю. А символ Душі багатий на лапки, вона ходить тут між нами вже дуже давно.
Зверніть увагу на символ Родини: там перетинаються 4 ромби з точкою, що як ми пам’ятаємо, є жіночими символами. Тобто родина строїть на «запліднених» жінках, що дають життя. Привіт матріархату Низів.

У таких орнаментах дуже багато й повсякденних символів, які використовуються для притягнення енергії до їжі, домашніх тварин, врожаю, дому. Наприклад різьба на посуді та розпис столових приладь може бути закликана поліпшувати якості їжі, приваблювати енергію до їдоків, віддавати шану дальрамам що живуть поруч.

У Литві також є окремий вид такого мистецтва, він називається «содас». Це традиційне ремісництво плетення об’ємних геометричних прикрас зі соломи, трав і лляних ниток. Простіше кажучи, символи не вишиваються, не тчуться, а в’яжуться з трав, квітів і соломи, а потім вішаються на вході в дім, всередині дому, в сараї з худобою, на весіллях, над колискою. По суті це є справжнісінький 3D гальдрастав, куди вплели символіку та намір.
Ця традиція має спільні риси з мистецтвом солом’яних підвісок в інших країнах Балтії та Скандинавії, наприклад з фінськими хіммелі, але литовський содас особливо вирізнається своєю сакральною функцією та багатою символікою. Така ж традиція є в Україні, плетений зі стрічками фігурний сніп останнього врожаю називається Дідух. Але литовці пішли дещо далі та вплітали в содас й іншу символіку.

До речі про фінів. Зараз багато хто фанатіє з рун та Скандинавії після перегляду всякого кіно. Але якщо вдуматися в питання, то графічна магія — непахане поле цікавих ідей й окрім нудного Футарку. Сама суть магічної графіки — вкладення наміру в те що ви зображуєте. Тчете на полотні, плетете в бісері чи нитках, в’яжете з квітів та соломи, вишиваєте, ріжете, малюєте, плавите у свічки чи мило…

Це — її суть. Нині в багатьох рунолухів зведена до розкопок «тру» (ні) описів від якихось авторитетів (ні) і начисто позбавлена саме тонкої магічної основи. Адже магія у першу чергу — творчість. Навіщо тобі книга з символів? Відкрий очі та ПОБАЧ цей символ, що там в нього вкладено, чим воно заряджено. Створи свій власний символ та прикрась ним свою реальність, дім і тіло, в цьому сенс, а не в тупому копіюванні «дідів». Діди нічого не знали, діди БАЧИЛИ. Відчували та бачили світ навколо, відображали його у своїх творіннях, вкладали в орнаменти і символи частину себе.

А ось до речі вишивка індіанців черокі, які в очі не бачили ані українців, ані білорусів, ані литовців, але при цьому вони повторюють народний український орнамент, який використовується у вишиванках. Які думки? Які орнаменти та сюжети є у вашого народу і в вашій місцевості?
Уявляєте до чого в умовних дідів дійшов прогрес, якщо вони носили на собі знаки планетарних геніїв та стихій? Знаки богинь і Ткачів? Розуміли суть природи та синхронізації з нею? Без усякого інтернету, етнографів, Вікіпедії та інших вебінарів з гурами. Це ж просто перевертає свідомість, робить з вишивки та різьби не предмет цікавості запилених етнографів, а справжнісіньку живу метафізику та спілкування з тонким. Яке можна легко повторити та використати прямо тут і зараз.
Бачимо там і стихії, і планети, і сигіли керівників навколо. Бачимо й самих себе, таких же людей і нелюдів як і ми самі, а це дуже приємне всім нам відчуття. Відчуття плеча.

Mylene Maelinhon (c) Матеріал проекту Маргінальна Метафізика

Ілюстрації — Ала, спеціально для Archaic Heart
При копіюванні матеріалу чи його частини — копірайт автора та посилання на джерело обов’язкові, інше переслідується законом і я не про юристів.