Ключова планета Хірон або чому Ræveðis стави не підписує (Maelinhon)

В мережі є такий чудовий автор на імʼя Ræveðis. В моєму персональному топі він вже довгий час займає впевнену першу позицію щодо дієвості, силі та простоти його рунічних і гліфічних робіт. Це таке чисте і природнє, таке незамулене, яскраве і навіть первісне чаклунство, якому, мабуть, скоріш підходить слово “диво”, ніж “чаклунство” як таке. Здавалось би, чому він не особливо популярний у СНД? Бери і користуйся, там роботи такої неймовірної сили, що самі рухають пласти реальності…
Але я як власник сайту-архіва знаю, що автор – вкрай проблемний для аудиторії. Його стави рідко використовують, мало коментують і часто залишають за бортом соцмереж на користь простіших (а то й бездарних) рунологів. Чому? Тому що Ræveðis не підписує гальдрастави. Він або дає скупу характеристику “для виклику духів”, або взагалі підписує свої графічні схеми якимось віршем чи поетичним тЕрміном. Ræveðis не морочиться з аудиторією, розписуючи їй, що він там заклав у роботу, яка там графіка, якою ручкою і на якій половинці дупи правильно її малювати, пританцьовуючи у суто обовʼязковому ритмі відповідно до фази Місяця.
З одного боку “Шурик, це ж не наш метод!”, і аудиторія, звична до того, що будь-яка інформація надається (чи продається) їй у пережованому до гомогенного вигляді, де тільки розумово відсталому сліпоглухонімому інваліду не буде зрозуміло, що і куди малювати, полишається у збентеженні. З іншого – це НАСТІЛЬКИ прекрасна ідея, це НАСТІЛЬКИ геніальний хід, що я готова особисто донатити цьому автору і безкоштовно піарити його на всіх кутках.
Чому? Тому що це перший на моїй памʼяті автор, котрий плюнув на богумерзотне раціо та став відроджувати чудову древню практику не думати, а відчувати. Первісне, природнє чаклунство, котре не може бути ні пояснене словами, ні всунуте у рамки, ні взагалі зрозуміле мізками. Чаклунство як один із алгоритмів Всесвіту – це суто іраціональнна річ, яку не можна зрозуміти і обрахувати, її можна лише ВІДЧУТИ. Відчути серцем, відчути мурахи на шкірі та піти на цей сигнал просто тому що.
Нам з пелюшок нам навівають, що думати – добре і надійно, відчувати – погано і ганебно. Що нераціональне – ненадійне, сумнівне, непередбачуване і в цілому ну його нахрєн. Наш світ так давно і міцно викручений у раціональне і мізкове, що навіть на моїх лекціях, де я намагаюсь людей за комір відтягнути від мислення головою, мені все одно задають питання на кшалт “а як зрозуміти, що я вірно трактую знак?”. Ніяк. Тому що Всесвіт працює тільки у чуттєвому спектрі, і слово “зрозуміти” там зайве, як ніяке інше. Якщо ми починаємо ДУМАТИ, що ми робимо, працюючи з планетами, рунами, енергією та іншим, ми одразу ж перестаємо ВІДЧУВАТИ, а значить механізм виключається.

Як це працює? Ось ви всім серцем хочете бути гонщиком. Але мама проти, професія нестабільна, грошей нема, і ви ідете вчитися на юриста. А Всесвіт не чує раціональні аргументи і бажання, Всесвіт чує тільки те, що йде у емоційному зрізі. Починається розсинхрон: ви все ще хочете на перегони і світ вам підсовує то стежки, то лазівки, то натяки, а вашу юридичну тягомотину він наче не бачить і нічим їй не допомагає.
Так ось, шановний датчанин, знаючи про цей принцип, просто уводить свою творчість до історичного та ірраціонального витоку: подивись і відчуй, що це за робота. Якщо ти відкритий для світу та енергій, тобі не потрібні ніякі інструкції для дебілів, ти відчуєш і зробиш. І воно працюватиме. Якщо ж ти замкнений у своєму раціо і сприймаєш магію як пральну машинку з чіткою інструкцією, то краще закрий цю справу та йди займися чимось корисним. Нічим добрим для тебе це не закінчиться, у кращому випадку став просто не спрацює. У гіршому – зламає тобі життя і пару рандомних кісточок.
Так, можна щось там оплатити і можливо отримати консультацію, тільки ж навіщо? Sapienti sat. Я дуже полюбляю цей вираз і вважаю, що шедевр ніколи не буває складний, все ідеальне – просте й інтуїтивно зрозуміле. Ти просто дивишся на цей став і розумієш: він мені потрібен і терміново, і я відкрию ним оооон ті двері, що мене турбують. Ставиш. Двері відчиняються. От і вся магія! Така чиста, така проста і геніальна, що нічого іншого їй і не потрібно, тільки слухати і чути себе самого. Навіть якщо майстер задумав інакше, то майстер надає нам пустий сосуд. Наповнити його компотом, бульйоном чи взагалі використати замість качалки, розкочуючи тісто для печива – це вже на вибір і відчуття кожного. Ось суть рунічної магії!
До чого тут Хірон і що це взагалі таке? Хірон як астрологічна одиниця має саме пряме і безпосереднє відношення до цього механізму. Існує такий ось маленький астероїд, орбіта якого пролягає між Сатурном і Ураном. Він дивовижний своєю невловимістю, коли ми наче розуміємо, що він чимось зайнятий, але чим?.. Про цей астероїд малувато інформації навіть у іменитих астрологів західного спрямування, а у східних так взагалі нуль. Саме тому, що його вплив лежить за межами раціонального.
Усі епохальні зміни у нашому житті приносить, як правило, Сатурн. Це тяжка планета, котра вартує баланс позитиву і негативу у вчинках і сферах життя, тому часто рубає з плеча і сипле цеглу на голову, якщо юніт з 10го разу не розуміє яскравих знаків. Так, Сатурн завжди сигналить, що підходить маленький біленький лис, і ще є час зупинитися, повернути і змінити щось. Людина, яка пре вперед на раціо, цих знаків впритул не чує і не бачить, і влітає у сатурніанські бетонні відбійники на повній швидкості. А потім багато років кляне долю, збираючи осколки свого життя і не розуміючи, за що йому все це.
За що – питання вторинне. Первинне – чого ти не дивився по сторонах. Прокинувся вранці, відчув, що нє, не треба сьогодні йти у те місце, але проігнорував інтуїцію і пішов. Вихопив, упав, кровоточиш, і все одно не прислуховуєшся до себе.
Так ось Хірон – це астероїд-ключик, який несе позитивні штуки від Сатурна. При цьому Шані – така хитра наволоч, що погане з вами трапиться у будь-якому випадку, а от добре треба вхопити за хвіст. Хірон відчиняє маленькі і великі двері, тайні лазівки і стрілочки, але тільки в тому випадку, якщо людина вміє дотримуватися вказівок внутрішнього компасу і відчувати простір.
Вийшов з дому, збирався на роботу, але серце солодко занило і потягнуло в іншу сторону? Людина піддається, робить невеликий гак, щоб зайти за булочками, яких раптом схотілося, і там потрапляє на перехід на іншу лінію долі, набагато кращу, ніж теперішня. Потрапив би він туди, думаючи раціонально? Звичайно ні, на роботу ж не можна запізнюватися!
– Ну і сиди на своїй роботі, – наче говорить нам сатурніанський гонець Хірон. – А міг би з сьогоднішнього дня стати рок-зіркою і зустріти свою кохану, яка як раз сиділа у пекарні разом із відомим продюсером.
Хірон відповідає за стихію Часу, але у такому от, дивному і вузькому сенсі, оскільки ці лазівки можуть включатися раз на декілька років або навіть рідше. Простір вам завжди неодноразово про них сигналить, але в основному люди таке ігнорують, тому що внутрішні відчуття вам рахунки не оплатять, а зі школи нас привчають думати, що тільки раціональне – добре і корисне.

Особливо яскраво дія астероїда проявляється або у конфігурації “Золоті ворота”, або під час обороту Сатурна. Після повернення Шані ми досягаємо зрілості і дивимось на світ інакше, маємо більше можливостей і засобів досягення цілей. Їх, як у компʼютерній грі, розблоковує проходження складної місії. Тобто, виконуємо сатурніанське завдання – отримуємо джокерів на руки. І у процесі квеста, як завжди, виникають два способи вирішення: перший, за покликом серця (і під патронатом Хірона) – вірний, а інший, за логікою і “як треба” (під патронатом Сатурна) – невірний.
І якщо ви звикли чути підказки серця, оборот Сатурна пройде із найменшими проблемами. Хірон на службі світобудови пропускає до кращого життя всіх, хто живе інтуїтивно. Ледь відкриває десь неочікувано маленькі симпатичні дверцята, тихим голосочком закликаючи: “Тобі сюди, добрий козаче/прекрасна панночка, сюди”. Навчені жити за логікою, скоріш за все, прошугнуть потрібний поворот і опиняться у вигребній ямі. Тобто, вам доведеться потім вилізти із дупи, відмитися-отряхнутися, розвернутися, і спробувати заплигнути в останній вагон, потяга, що відходить, а у найгірших варіантах – бігти злітно-посадочною смугою за літаком.
І ось так, здавалося б, несумісні речі – далекий космічний астероїд і датський рунолог працюють в одному ключі. Відчуй і зроби, і будь, що буде. Але, як казав персонаж одного радянського фільму, хіба може бути запрограмоване, очікуване, заплановане щастя? Я б продовжила думку: не буває продуманого, раціонального дива.

(c) Mylene Maelinhon & Astrovelle (c) Матеріал Archaic Heart

Переклад – Солоха