Про безпричинність (Maelinhon)

Знаєте, ось цю ситуацію, коли ти спіткнувся, впав, лежиш, відпочиваєш на підлозі, а хтось турботливо коже тобі в спину: «Обережно! Дивись під ноги!»

А ти дивився. І був обережним. Але забите місце все одно болить 🙁 Розбив? Ну ти незграба, мабуть, на дорогу не дивився! Втратив? Треба було стежити! Погано вийшло — не старався! Потрапив у неприємності — напевно, якось неправильно себе поводив і нарвався! Потрапив на шахраїв — а що ж ти, дурень, не перевірив усе?! Ось я би все перевірив, я би був уважним!

Або ще: ти захворів, застудився, а тебе одразу питають: «Де це ти так? Треба було тепліше вдягатися!»

А ти й так був тепло вдягнений, просто вірусам це, власне, пофіг — вони потрапили через ніс і прижилися в організмі. Треба було не дихати, чи що? Що відповісти на це перше питання, я досі, до речі, не знаю. Що ви хочете почути на питання «де це ти так»? Навіщо вам ця інформація взагалі? «Десь» — найкраща відповідь, бо неточне ТЗ = результат ХЗ. Йшов по вулиці, хтось чхнув з вікна, ти вдихнув бацилу і привіт. Типу, якби я пішла іншою вулицею, то не захворіла б? Ну, формально так, але як ви собі уявляєте реалізацію цього запобіжного заходу? На тій вулиці грип гуляв, на сусідній — гепатит на перилах був, ліворуч у землі копошився правець… Як взагалі кудись ходити в таких умовах?

І, здавалося б, навіщо нам розбирати ці відрижки з загального менталу, так? Люди взагалі не дуже усвідомлюють, навіщо вони видають такі речі в простір, це навіть не їхні думки. Але тут є одне набагато цікавіше питання — маніакальний пошук «причинності» подій і винних, а потім істеричне «вживання заходів», яке багатьом (якщо не більшості) дуже сильно псує психіку і життя. Але для тієї ж більшості це наставницьке зудіння здається правильним кроком, щоб уберегтися від проблем раз і назавжди. І виглядати краще на фоні «незграб» і “дурнів”.

Якось мені один чоловік поставив питання, від якого я була близька до того, щоб сісти на підлогу і кричати. Дослівно: «Подивіться, чому бог забрав мого тата?» (без уточнення, який саме бог). Таке питання задавали різні люди за останні роки, це навіть не один випадок. Тобто, людина реально, серйозно шукає не медичну ПРИЧИНУ (!) смерті немолодого чоловіка, причому шукає її чомусь у діях товариша Яхве. А не в ресурсі тіла і хворобах, які «ані чому». Якщо продовжити цю думку, то виходить, що тато погано себе вів, тому безіменний бог його вбив, а якби тато поводився добре, то прожив би не 80 років, а 720! Поки якась трагедія не забрала би життя цього прекрасного кіборга.

Розумієте, світ — це така неконтрольована, автоматична дура, яка мчить крізь простір і час, хаотично поєднуючи і роз’єднуючи ймовірності та лінії. Ці аспекти просто тасуються по своїх орбітах, і ви можете як потрапити в халепу, так і не потрапити, різниця в лініях може складати секунди. Там немає логіки, і більшість причинно-наслідкових зв’язків у подіях неочевидні і не піддаються контролю взагалі НІКИМ. Багато подій просто відбуваються, не для чогось, і не “чому”. Погані речі трапляються з усіма, і навіть не тільки з людьми. Простіше кажучи, ви спіткнулися не тому, що не дивилися під ноги, а тому що в той момент збіглося багато різних факторів. На заводі 15 років тому прийняли не найвдалішу конфігурацію вашого взуття, щось сталося, і ви поспішали дійти до місця (а якби не сталося — ви б і не пішли), десь за мільйони кілометрів включився хвилинний аспект Меркурія з Марсом, підлога була слизька, ногу невчасно звело судомою, задзвонив телефон… Чи могли ви вплинути на всі ці події? Ні, не могли. І ніхто не може! Всі іноді падають, гублять речі, хворіють і потрапляють у неприємні ситуації. Чи варто гризти себе і інших за пошук причин? Навіть якщо ви їх знайдете, це не вирішить і не виправить взагалі нічого. Від пошуку винного у розбитті чашки ця чашка не стане знову цілою.

Тому правильна реакція — пожаліти постраждалого і запропонувати допомогу хворому, а не додавати йому страждань своєю душністю. Але ми, звичайно, будемо :)) Годинами кричати на інших, щоб вони були обережні і не робили всіляких речей, які вже зроблені. Люди з тих самих мотивів звинувачують жертв насильства в тому, що з ними сталося, улюблена розвага. Ти був не так одягнений, не так поводився, не так подивився, не так сказав, і ОСЬ ТОМУ з тобою сталося це лайно. А треба було дивитися так, одягатися так, а ти не так, ну і ось… На жаль, це так не працює. Лайно трапляється з усіма, і що прикро, ми не дуже-то впливаємо на його прихід і відхід. Воно просто відбувається з одними, а з іншими не відбувається, а потім вони міняються місцями. Це не «за що» і «чому», це просто плин життя. Але такий пошук створює у людей ілюзію якогось контролю: ось я себе так не веду, тому зі мною це не станеться! На жаль, станеться, не це, так інше. До речі, позитивні речі теж часто не мають чітких причин і повторити їх в інший час просто неможливо.

Так, безумовно, потрібно бути обережнішим при ходьбі, дотримуватися гігієни, перевіряти посилання в інтернеті і не носити цінні речі в сумнівні місця. Але навіть якщо ви все це будете робити, лайно з вами все одно буде траплятися, і не тому що ви себе якось неправильно вели, а тому що об’єктивних і поверхневих причин у нього просто немає. І навіть якщо ви задастеся метою і розкопаєте причину падіння і забиття, вона вам взагалі нічого не дасть: неможливо передбачити ВСЕ і на кожну секунду наперед. Неможливо підготуватися до всього на світі, а ось невроз заробити на цьому ґрунті — як два пальці об асфальт.

Людям дуже важко прийняти цю думку. Тому що жити і так дуже страшно, а жити в умовах повної відсутності контролю і прогнозів — взагалі нестерпно. Тоді варто визнати, що будь-яка гидота може статися з будь-якою людиною, незалежно від її дій: один був обережним і впав, а другий взагалі забив на все і НЕ впав. Готувався і не знадобилося, не готувався — і сталося. А значить, ніякі твої дії не впливають на небезпеку на 100%. Події залежать від часу, коли це все відбувається, а не від ваших дій. Вийди ти з дому на 30 секунд пізніше, все було б інакше. Там людині ви не сподобалися з якоїсь причини, і вона затіяла зло, там водій автобуса мав поганий зір і пропустив вас на зупинці (ви запізнилися і втратили роботу, хоча вийшли з дому вчасно), щось зносилося і порвалося, щось перестало бути актуальним, щось випадково випало з кишені або вислизнуло з рук… Ви не можете це все контролювати і передбачити, навіщо намагатися? І тим більше, навіщо сварити того, хто оступився, якщо йому й без вас паршиво. Усвідомленість і нормальність характеризується не відсутністю помилок і проблем, а реакцією на ці помилки і проблеми.

Знаєте, чому п’яному море по коліно? Тому що п’яний максимально розслаблений і тому парадоксально більше синхронізований з простором. Чим сильніше очікування болю, тим сильнішим буде біль, чим сильніше людина чекає проблем, тим більше вона напружена і з більшою ймовірністю щось упустить або спіткнеться. Розслаблене тіло рідше відчуває біль, його м’язи рухаються плавніше, відповідно воно рідше щось впускає і вдаряється. Японці кажуть, що тривога не вирішує завтрашніх проблем, але забирає сьогоднішній спокій, і це працює і з внутрішнім станом. Розслаблена голова чіткіше бачить реальність, розслаблена психіка легше переносить проблеми, інакше цей процес нагадуватиме спробу засунути ложку в щільно закритий рот — вам же буде боляче.

І щоб зменшити градус і кількість проблем, потрібно розслаблятися, видихати і частіше забивати на дурниці — ну впало і впало, плювати, приберемо, купимо нове, головне, що всі живі і цілі. Просто прийміть той факт, що лайно все одно станеться, ви його не обійдете. Тому насолоджуйтеся періодами, коли його немає, і не гризіть голову собі і своїм близьким з приводу того, що ви не в силах ані контролювати, ані передбачити, ані повернути. Не забирайте у всіх спокій і гарний настрій, їх і так мало. Людина забилася і наробила проблем, а на неї ще й кричать за те, що вона вже навіть не може виправити.

Тому коли хтось наставницьки піднімає крючкуватий палець і починає душнити на тему «а хто винен, а ось треба було…», переривайте цей потік, можна й лайкою. Все, що їм ТРЕБА — це закрити свій рот і зайнятися своїми справами. Якщо вони настільки бовдури, що не в змозі просто поспівчувати вашій проблемі, а не шукати її марні причини.

Блог Mylene Maelinhon (c) Матеріал проекту Маргінальна Метафізика