Про небіжчиків і шизу (Maelinhon)

Додаток до статті про психіатричні розлади у метафізиці і зокрема – у ба-цзи: https://maelinhon.org/shizofreniya-bazi-maelinhon/

Цікаво склався мій серпень, за місяць написало відразу кілька людей, але з тією самою історією. У трьох словах – у житті давно втрачена так би мовити “конфіденційність” усередині голови, навколо вороги, шкодять, лізуть, порчі роблять… Починаємо копатися і виявляється, що людина не перший рік веде непримиренну боротьбу з якимись потойбічними агресорами, які постійно, 24/7, нею ходять і ВПЛИВАЮТЬ. На неї, на її думки, керують вчинками, встановлюють якесь “обладнання” в голову, в чакри, налаштовують людей проти цієї людини і т.д. У кого демони, у кого мерці, у кого сусідка бабка Срака чаклує, суть та сама.

Шановні читачі, поясню, чому це не езотерична проблема. Хоча здавалося б.

Я ж лікар несправжній, я цю каску на будмайданчику знайшов. Тобто, я не є психіатром із дипломом, я займаюся східною метафізикою та східною медициною. Однак для того, аби щось розуміти у сфері своїх інтересів, я давно, багато і глибоко читаю всяке саме з медицини. У тому числі психіатрії. Хоча б науч-поп, лекції та база анатомії та психології – це вже дуже гарний опорний матеріал для того ж ба-цзи. Щоб розуміти, як працює тіло, голова, як розподіляється ресурс, як виникають хвороби тощо.

Так ось я кажу вам: описане вище – це шизофренія 🙂 Проблеми такого роду і виду не відносяться до умовної е(к)зотерики. І до проблем, з якими вам може допомогти метафізик, астролог, ведун, знахар та інші маргінали, навіть найталановитіші та найчесніші. Дивіться, у будь-якого психіатричного захворювання є різні форми, види, перебіг і завжди є набір із критеріїв, за якими лікар ставить діагноз. Для різних розладів набір від 4-5 до десятків пунктів, де є точка неповернення. Умовно кажучи, якщо 6 і більше пунктів із 10 зійшлися – це вже точно шизофренія, а не щось інше. Або біполярка. Або аутизм. Що завгодно має поріг входження критеріїв, а також градації тяжкості, і якщо ви набрали там типу 3 із 10, то все нормально, просто вам треба поспати та заспокоїтися.

Так ось я це до чого. Симптом “втрати конфіденційності” у своїй голові – це один із базових, хрестоматійних, класичних симптомів параноїдальної шизофренії. Просто ось рівень Вікіпедії та першого рядка з гугла.

І нижче я поясню вам, чому це не езотерична проблема і як її відрізнити.

Ось ця проблема “за мною вже 20 років ходить небіжчик” – це вже саме по собі є симптомом. Розумієте, сутності взагалі в принципі не особливо спілкуються з людьми, їм це не потрібно приблизно ані навіщо. Вони мають свій світ, свої інтереси, вони там у себе тусуються і ви їм нафіг не потрібні навіть як корм.
Дрібні сутності в окремих випадках вампірують, а великим на вас начхати. У них загалом немає жодної причини чи мотивації з вами розмовляти, ходити за вами і щось там із вами робити, а тим більше когось проти вас налаштовувати.

Загалом жодної причини.
Ви б стали впливати на мурах у саду? Ходити за ними, щось їм казати? Роками? Вам більше нема чим зайнятися?

Далі. Сутності НЕ спілкуються у вас у голові так, як спілкується ваш внутрішній голос, наприклад. Ми живемо у щільному світі, спілкування з і світом тонким – це кричати на дно океану по суті, безпосередньо це не працює. Зчитування інформації з потоків йде із запізненням і голосів в ньому особливо й немає. Якщо з якихось причин хтось із тонких вирішив вам “написати”, щось донести, це виглядає як повідомлення в месенджер. Інформація “підгрузилася”, пішла в Аджну. Це не голос у голові, не коментар до того, що відбувається, чутний вухами, видний очима тощо.

Дуже простий критерій відхилення глюків від умовного ясновидіння. Хоча я не люблю цього слова, але для зрозумілості нехай буде воно.

Є маленька категорія паразитів, наприклад, лярви, які можуть поселятися всередині тіла і жерти, але ось біда, з лярвою довго не живуть. Від кількох тижнів до кількох років, а потім все, гроб-гроб, кладбище і цей самий 😀 Якщо до вас таке присмокталося, воно вас і прикінчить, швидше за все швидко.
Лярва не стане з вами розмови розмовляти, ходити за вами, впливати на людей навколо (як?), у неї одна мета – їсти через глюки та емоції.
20 років із лярвою не живуть, це неможливо. Звичайно, раз на мільйон, бувають впливи такого роду, але вони зазвичай швидкі та жорсткі. Напав – з’їв (лярва), або напав, покусав і швидко з’їбався (сонні паразити).

Ніхто не ходить за об’єктом 20 років, розмовляючи з ним, налаштовуючи людей, вкладаючи думки… Нахєр їм це робити? Ось просто: нахєр їм це робити? У них своє життя. Немає жодної причини, аби це відбувалося, а тим більше, що такі люди одразу біжать до бабок-дідів “чиститися”, що в принципі вирішило б проблему паразитів, якби це були вони. Дрібне тонке хробаччя не витримає чистки, навіть примітивної. Тому, якщо проблема не вирішується магічно і не підпадає під критерії проблем “тонкого плану”, то вам рано чи пізно доведеться визнати незручний факт: ваша фляга почала посвистувати 🙁

Тож усі ці історії формату «за мною 15 років ходить мрець і заважає мені жити» — це шизофренія. На жаль. Хтось на прибульцях їде кукухою, хтось на порчах\магії\сутностях, іншим спецслужби жити заважають і опромінюють мізки з-за стінки. Але це все – один симптом і він , повторюю, базовий. Мем про фольгові шапочки, звичайно, смішний, але він не на порожньому місці з’явився.

У тіла скінчився ресурс, бензобак порожній, і психіка, щоб якось себе врятувати, хапається за якусь найближчу ідею, виводячи її у гіперфокус та культ. Тобто, намагаючись урятуватися від розпаду, ментальний план фокусується на чомусь відомому йому і послідовно вимикає решту сфер та пріоритетів для економії ресурсу. Шизофренічні розлади усі будуються на цій механіці, це ресурсна болячка. Ще раз надсилаю вас до основної статті.

І близькі люди від таких відвертаються не тому, що “злі демони на них впливають”, а тому, що спілкуватися з шизофреником дуже болісно, ​​а доводити йому щось зовсім нестерпно. Я багато їх знаю, повірте.

І це вже треба нести не до бабці, а до спеціально навченого лікаря, чесно зізнаватись в усьому, приймати свою хворобу та пити колеса. Так, я розумію, це дуже неприємно, може бути принизливо, але не все в житті приємно і тішить нас.

Я в жодному разі не кажу, що це погано, жахливо, фу таким бути. Ні, мені особисто дуже шкода цих людей, вони не винні, що захворіли, мені їм хочеться допомогти якось. Вони ж самі страждають від того, що відбувається, ходять по “бабцях”, щось там роками чистять, страждають… А воно взагалі не відноситься до сфери діяльності е(к)зотерики.

Не тягніть із походом до лікаря, запевняю вас, все не так страшно. Я сама з 19 років спостерігаюсь у психіатра, правда, з аутичним розладом, а не з цим. Але цю сумну сферу знаю непогано і знайомих психіатрів і пацієнтів у мене купа. Повірте, те, що ви бачите в кіно про них – повна лажа, ніхто вас під білі руки не потягне в дурку і на уколи. Перш за все лікар завжди просто розмовляє з вами і ставить собі галочки у сходженні пунктів та їх кількості, перевіряють роботу вашої логіки, сприйняття і, так би мовити, норм. І навіть якщо у вас багато “галочок”, це ще ні до чого вас не зобов’язує. Вам можуть дати вправи, алгоритми думок, дихання та інше “коли накочує”. Часто цього достатньо, щоб скоригувати базовий розлад та припинити його прогрес.

Але там, звичайно, все до купи… І демонізація терапії, і сором і анозогнозія буйним кольором. Бо всі як один свято впевнені у своїй нормальності. Ви не знаєте. Це інше. Я ж бачу, я знаю, у мене все добре!

(c) Mylene Maelinhon \ Матеріал проекту Маргінальна Метафізика

Репости цього матеріалу вітаються лише із зазначенням автора та джерела матеріалу. Крадіжка інформації, тексту чи їх частин жорстоко карається, і я не про юристів. Дотримуйтесь чесності та поважайте чужу працю, тоді ця повага до вас повернеться сторицею.