Теорії заговорів, чіпування та стихія часу (Maelinhon)

Уныло, безропотно в луже

Стояла гнедая кобыла.

Твердила: «Чтоб не было хуже…»

А хуже всё было и было

Є такий вираз, що “а на паркані теж написано”. Наче як треба посміятися, але особисто я полюбляю почитати усіляке на парканах! Там можна знайти як нові ідеї, так і гарний гумор, і навіть поповнення словниково-обсцентного запасу. А ще, це крута практика на пошук планетарних патернів для тих, хто вивчає астрологію.
Сьогодні я йшла на зупинку і знайшла на черговому паркані напрочуд цікаве чтиво. Хтось стверджує, що нинішня ситуація із коронавірусом і вакцинуванням від нього – є змовою всіх світових урядів, щоби винищити людство (sic!) за рахунок виключення у нього імунітету. Мовляв, нам вводять якісь наночіпи, які регулюють імунні відповіді, контролюють розум і роблять людину безплідною. А, і ВІЛ ще. Мерехтіли дуже розумні слова і навіть біологічні терміни.

Про те, що подібні технології вартували би більших сум, ніж є грошей на планеті, про те, що підозрювати у чіпуванні стоматологів було би логічніше (у коронках навалом місця!), а маніпуляції масами людей через ЗМІ, батоги і пряники освоєні ще у часи Древнього Риму, не писав тільки ледачий. Ну і до кожного тезису напрошується спитати –але якого ж дідька? Контролювати це ще сильніше – навіщо? Винищити – навіщо? Зробити безплідними – на-ві-що? Просте питання – у чому профіт від вимирання, безпліддя, контролю? Якщо контроль і так є на всіх рівнях, а вимирання дійних корів невигідне ніякому пастуху. Прибуток – уперта річ, якщо його нема, то будь-який задум сумнівний. Але добре, повторювати очевидне я не буду. Давайте поговоримо про неочевидне. Що таке теорії змов і звідки вони так настирливо лізуть, тільки з точки зору метафізики. Ну і водночас я хочу відповісти одразу на пару сотень листів і коментарів з істеричним воланням на тему “Що відбувається і що буде з нами у подальшому?”, якими вже декілька років завалюють мій сайт, пошту і канал на ютубі. Скажу одразу: я не в курсі, що там буде далі. Я поясню, що відбувається зараз, а надалі у вас є своя голова на плечах.
Давайте подумаємо про це разом. Для початку нам потрібно розібратися у двох питаннях. Питання перше: якщо наш стан пов’язаний із часом (було добре – стало НЕ добре), то що є час і як із ним працювати, щоби розуміти “що буде далі?” Чи можна це взагалі розуміти принципово? Питання друге: чим цікаві і чим характерні теорії змов у контексті питання № 1.

Парадигма усіх подій, об’єктів і локацій, які складають який-небудь відтінок часу називається лінія вірогідності. Час – це стихія, яка змушує об’єкти рухатися вздовж цієї лінії. Ми (об’єкт) вранці прокинулися (подія), вмилися водою (яку подав у крани водопровідник А), випили кави (який виростили і привезли 3 десятки людей), поїхали у автобусі 45 на роботу (в автобусі ще купа народу), були там увесь день, контактуючи з кимось, доїхали додому, подивилися кіно і лягли спати. Із точки А у точку Б. Будь-яка ситуація, життя, епоха – поєднання ліній та об’єктів на них.
Саму лінію закладає цілий спектр стихій і планет, але за підсумком кожен з нас живе у енному діапазоні подій, людей та їх гіпотетичних варіацій, які залежать від наших рішень. Якщо просто: ви маєте долю, закладену Сатурном (глобальна лінія), маєте повсякденні лінії, закладені Меркурієм, і маєте дотик (як відчуття) часу, закладене тріо Кету-Місяць-Раху. Час мінливий, ви можете переміщуватись лінією вбік, йти на інші магістралі, виключати негативні лінії, але ви можете рухатися тільки вперед. Опції повернення у Часу немає. Минуле цементується і застигає, а майбутнє рухається нам назустріч за рахунок планети Раху.
Усе ваше життя поділене на великі астрологічні такти: кожні 10 років, у лютому, у вас повністю змінюється ВСЕ. Тілесна основа, розум, смаки, оточення, інтереси і пріоритети, йдуть зміни всіх шарів, тому що змінюється місцезнаходження планет. По вам проходить стихія Смерті, і ви трохи вмираєте і трансформуєтеся у нову людину. Саме тому нам дивно і ніяково читати свої дописи і бачити свої фото 20-річної давнини, саме тому і відбуваються зміни у житті. Старе наче би вмерло, прийшло те, чого ще не було ніколи.

Це пречудово знають у ба-цзи. Але що в книжках з нього не написано, так це те, що така картина (з тактами, трансформацією і змінами) характерна для будь-якого об’єкта у реальності! Уся планета проходить ці такти. Увесь Всесвіт проходить такти. Древо наше Іггдрасіль теж, знаєте, повертається і змінюється в залежності від сезону – і у нього теж є свої такти. І якщо людина змінюється кожні 10 років, то світу на обертання і трансформацію потрібно набагато більше часу, тому періоди зміни планетарних актів застають не всі. Порівняйте світ 1850х і 2020х? Звичні речі, реалії, проблеми? Під час трансформації цілого світу у небуття йде вже не любов до чаю із цукром та групи Рукі Ввєрх, а цілі пласти реальності: мода, мораль і етика, технології, цінності, шаблони поведінки, навіть самі люди трохи інші… Словом, світ теж трошки вмирає раз у дцять років. А Древо помирає і того рідше. Але рідко – не значить “ніколи”.
Отже стисло, будь-який об’єкт складається із стихій і змінюється за їх графіком. Це аксіома. Греки колись вивели круту систему поділу часу на ери, віхи, еони та інші шматочки. Коли одна Віха змінює іншу, всі Еони та Ери, що їх складають стають відчутні на дотик. До реальності спливає найважливіше, найстійкіше та найгармонічніше, що було створене протягом цієї Віхи, а все зайве зникає майже без сліду. Воно рушиться і помирає. Древо заходить на оберт і всіх жителів трясе як у турбулентності – змінюється все навкруги, а старе щезає.

Поки зрозуміло? Так от. Люди – штука тендітна, ресурсу у них мало і їх життя побудоване так, щоб якнайменше його витрачати. Ми і так вичавлюємо себе насухо, коли хворіємо, працюємо, пристосовуємося до реалій тактів. Вчора був з грошима, сьогодні без грошей, але з коханням. І навпаки. На те, щоб подолати черговий такт і особисту віху часу, треба до біса сил. Щоб оплакати старе, зрозуміти і прийняти нове, виробити до нього ставлення, звикнути трохи… Ми дуже болісно приймаємо відхід старого, тому що воно було пов’язане із звичними шаблонами та епохою.
Тому всі люди прагнуть до того, щоб змін було якомога менше, а сил більше. Для цього вони виробляють шаблони поведінки. Сотні і тисячі шаблонів того, як працює світ, як все побудовано, що ми можемо і що не можемо, що є цінним, як поводитися тощо. За шаблоном жити набагато легше, тому що це економить сили і час на оцінювання світу навкруги. Навіщо кожного разу задавати питання, думати, дивитися, оцінювати, якщо є готове рішення “Роби раз?” От я знаю, що тут дорога додому та йду на автопілоті, економлячи сили на розпізнавання дороги та ландшафту. І так у всьому. Саме тому старі люди зубами і нігтями тримаються за усілякий мотлох і собі звичне. А ось тут 40 років тому був гарний магазин! А яка там смачна ковбаса була мммм! Зараз таку не роблять!
Роблять. Просто, щоби оцінити нову ковбасу, треба прийняти той факт, що старий магазин пішов у небуття (шаблон “покупки там = насолода” вже неактуальний), треба включати мізки і шукати новий магазин, куштувати нову ковбасу тощо. І це одне явище. Коли на виднокраї з’являється маленький білий лис, що змінює такт, шаблони працювати перестають – вже і людей тих немає, і реальність розсипається, і місця змінилися, і влада інша і пріоритети (і молодь слухає усіляке лайно). Як з цим жити? Треба включати макітру, сідати і розбиратися у цьому новому, освоювати, прикладати зусилля… У старих нема ресурсів на такі штуки, їм простіше зберігати шаблон, який вже не працює, і відстоювати його цінність, ніж прийняти зміни.

Де тут змова, спитаєте ви? А ось буквально тут же. Коли змінюється глобальна віха, ось прямо шматки реальності раптом стають неактуальними, дашок зриває практично усім. І люди бігають у паніці, шукаючи інформацію про те, що ж тепер буде? І ні, їм насправді нецікаво, що буде. Їм цікаво почути, що все буде ПО-СТАРОМУ, що немає приводу для паніки і “все це вже було”. Вони хочуть впевнитися і запевнити інших, що шаблончики працюють, нового нічого немає, змін не буде, й можна буде і далі не включати макітру і жити за дідовою книжкою. Простіше кажучи, це маніакальне сподівання на те, що змін не існує, і не треба буде звикати до нового. Добре, хай буде погано, але звично, стабільно і по-старому.

Тому люди шукають орієнтири: шанованих ними діячів, політиків, можливо старих, які б пояснили, що відбувається, створюючи ілюзію, що хтось тут щось розуміє. Якщо і поважні люди нічого не розуміють, то доведеться визнати, що відбувається щось нове, якщо світочі самі у збентеженні. Але ні, коли маленький білий лис вже стоїть за дверима, пояснень ні у кого немає, а реальність все шаленіє і шаленіє, у шизиків включається дуже цікавий запасний шаблон під назвою “Якщо інформації немає, значить її від нас ховають!” Читай: нічого нового не відбувається, просто інформація прихована, але ж вона є! Уявити, що інформації ні у кого немає, її не існує = погодитися з тим, що прийшло щось нове, і доведеться страждати. Відкривай, як то кажуть, ворота, тому що нове – це дуже і дуже страшно. Ніхто точно не знає, чого від нового очікувати, і чи не стане гірше.

Тому тези виглядають так:
– Хтось щось розуміє, інформація точно є. Так, її безперечно приховують від нас із якимись поганими намірами. Якісь злі люди приховують, уряд, масони, рептилоїди з планети Нібіру, прибульці etc. Подробиці тут не мають суті, це відходи життєдіяльності вузла Кету у макітрі.
– Я як одиниця – цінний і важливий. У випадку замісу, зі мною персонально будуть працювати, за мною будуть стежити, мої інтереси та інше будуть враховуватися, навіть у негативному сенсі. Люди – не маса, люди – одиниці, на нас не плювати.
– Нічого не змінюється, все залишається як і раніше, тільки інший антураж. Тому будь-які нові явища я буду інтерпретувати за старими шаблонами, ніколи не може відбутися нічого такого, що я не зміг би передбачити заздалегідь або ніколи не бачив цього раніше.
Так дуже зручно думати, так зберігається комфортна ілюзія того, що нічого нового не відбувається, все як завжди, влада нам бреше, гребуть гроші, приховують… Словом, люди чіпляються за шаблони, щоб зберегти себе від шокового і вкрай неприємного факту: НІХТО НІЧОГО НЕ РОЗУМІЄ. Все змінюється, руйнується і хитається сама основа буття. Буквально, ні один політик, ні один уряд, ніхто взагалі нічого не розуміє, що відбувається під час зміни глобального такту. І тим більше – що буде далі.
Взагалі, мене шалено смішать будь-які теорії, які починаються з “усі уряди сіли і вирішили…”. Люди принципово не вміють домовлятися між собою: нас розривають різні пріоритети, бажання збагачення, страхи, стани… Тут одногрупників раз на 10 років неможливо зібрати в одну купу на 2 години, а ви хочете, щоб набагато складніші люди, у набагато більшій кількості сіли і домовились про набагато складніші речі щодо мільярдів людей? І ні разу не спрацював людський фактор? І усі були згодні, і усі прийшли і одностайно вирішили щепити людям спідорак, тому що всім їм це однаково вигідно? Більшої маячні у своєму житті не чула.
Так, є кулуари і розмови у них, можливо якісь таємні домовленості та інтриги, але політики – такі ж люди, як і всі ми. Вони точно так само проходять через цикли змін, і своїх і планетарних, їм точно так, як і іншим страшно і незрозуміло, тільки на них лежить тягар відповідальності щодо інших людей у цій ситуації. Так, їх рішення – вже предмет, що залежить від особистої порядності, але у цілому і взагалі, ці самі міфічні “уряди світу” точно так веслують по хвилях навмання. Десь успішно, десь – ні. Тут, як кажуть, на себе краще подивіться.
Людина розумна це знає. Людина розумна завжди розуміє, що усієї картини того, що відбувається, у неї немає (ні у кого її немає!), що важко визначити думку про щось, коли немає половини фактів, немає ніякої інформації. Нема з чого робити висновки. Так, воно прийде потім, вона оглянеться і скаже: “Ага, ось що тоді відбулося”, але не у момент самого шторму. Тому така людина не соромиться казати “Я не знаю”. Не знаю, що відбувається, не знаю, що буде, я спостерігаю і пливу за течією змін.
А шизики завжди і в усьому впевнені на 150%. Вони все знають, все зрозуміли, всіх розкусили і з палаючими очима будуть вас переконувати у своїй черговій теорії. У часи змін ці громадяни раптом вилізають із нір пачками і починають проповідувати свої ідеї. Пожалійте їх, вони переконують не вас, а себе. У тому, що все зрозуміли і нічого нового немає. Просто витівки Сатани. Друге пришестя. Кінець світу вже близький. Прибульці прилетіли. Глобальна змова урядів/компаній. Чіпування. У кожній епосі ці нещасні люди жонглюють своїми термінами, але всі ці терміни – з минулого, спроба впхати шаблон, що рветься, у нові рамки і не з’їхати з глузду. Зауважте, ніколи не відбувалося нічого з того, про що вони волали. Коли починали волати, приходило щось нове, незвідане, чого вони передбачити не могли.

Коронавірус.

Що я думаю про коронавірус, вакцини, зміну уряду Древа? Нічого не думаю, я не знаю, що саме відбувається. Хочете мою теорію? Моя теорія така: відбувається зміна глобального такту Древа, ми з весни прямуємо до літа. Почали відмирати і реформуватися інститути шлюбу, родини, освіти, переглядаються цінності, відмирають релігії, світ йде у віртуал. За рахунок зрушень ВСІХ стихійних шарів, можуть з’явитися нові хвороби і нові феномени, яких раніше не було, тому що сама реальність працює зараз трішки інакше. Уряди самі в ахтунзі і вирішують проблеми, як вміють, колють вакцини, які ще не випробувані, побоюючись (муахаха!) саме смерті великої кількості людей. Вимруть люди – вимруть і уряди. Це ж очевидно. І не треба мені розповідати про золотий мільярд, ця теорія сама по собі – теж пережовування старих ідей та уривків реальних старих фактів.
Можливо (можливо! як мозковий штурм і маячня!!!), у якихось таємних лабораторіях і помітили якусь фігню із зміною електромагнітного полія або чимось ще таким, і вакцинують із метою пристосувати людей до нових реалій. Якщо зміни такту торкаються стихії дерева, то також це зачіпає імунітет людей, а це означає, що небезпека є, але не з того боку, про який волають. Змінюється сам зріз елементів, на яких працює імунка людей. Хто не пристосувався – той труп, ось і намагаються масово пристосувати. От у те, що політики нишком вивчають метафізику і усіляке таке тримають у полі зору, не підіймаючи на поверхню – цілком вірю, це має сенс.
У такому штормі немає орієнтирів, ось у чому проблема. Ми можемо або розслабитися і відкриватися новому, або зубами триматися за старе і у підсумку втратити все. І старе і зуби.

(c) Mylene Maelinhon \ Archaic Heart