Графічна магія: руни, гліфи та сигіли

Велика, давно дозрівша стаття про різновиди графічної магії: що таке графіка, руни, сигіли, гліфи та інший автопис.  Як це все працює і чим відрізняється одне від одного.

Почати потрібно буде від печі, тому що багато хто не зовсім собі уявляє навіть базовий принцип роботи всієї цієї скриньки з чудесами.

Насправді, будь-який вид магії – це просто перетягування енергії з одного місця в інше. Перетоплювання, вливання, переливання, переміщення та інші маніпуляції з об’ємом і речовиною. Енергія – теж речовина. Вона наповнює все навколо – людей, об’єкти і предмети, нею володіють сутності, вона рухається великими й малими магістралями та потоками, які збираються в егрегори, її передають один одному, відбирають, дарують… На течії та частоті енергії все і рухається, як автомобіль – на бензині.

І суть будь-якої магічної маніпуляції – десь взяти цю енергію і перемістити її туди, де вона потрібна більше.  Наприклад, попросити “каністру” у божества (або зцідити у ворога, або згенерувати) і влити собі у фінансові канали. Або перелити з фінансових у сферу здоров’я, де зараз є більш гостра потреба.

На цьому принципі стоять абсолютно ВСІ практики, всі до єдиної. Хоч ритуали, хоч руни, хоч замовляння сибірських бабусь – знайти паливо, одержати його та направити у хворе місце. А ось далі магія вже починає ділитися за техніками “розливу каністр” – хто, чим і як. Одні вливають енергетичні заряди в лінії та літери, спрямовуючи течію сил графічно, інші – у слова, треті вибивають у бубон звуковими хвилями. Народна і традиційна магія найчастіше має чітку регіональну спрямованість: десь пишуть формули, десь заговорюють словом, десь проводять енергії через ритуали, а десь викликають духів і просять спрямувати що там і куди потрібно їхніми руками.

У широтах СНД народна магія – це суцільно замовляння і звичне нам “бабкине” бурмотіння. Слов’яни й справді більше любили магію слова, коли енергетичний посил і заряд обертали в звук і словесну, поетичну форму. Замовляння – сильна штука в умілих руках, але метод має свої мінуси і не під усі проблеми підходить.

Скандинави і люди Сходу різних широт, були більше схильні помалювати і пописати чорнилом. Метод графічної магії простіший і працює навіть у новачків.

Графічна магія – це один із найбільших і найстаріших розділів практичної езотерики.  Каліграфії та ієрогліфи, руни й літери, гліфи, сигіли й автопис – це все туди, варіації на тему перенаправлення енергетики з одного місця в інше за допомогою знаків. Огортати енергетичний заряд у візуальну та графічну форму – нічим не гірше за слово чи ритуал.

Принцип роботи будь-якої графіки досить простий – лінії на носії набирають енергії й переносять її від джерела (оператора, божества, егрегора) до місця, де вона потрібна. Ми втрачаємо енергію, вкладаючи її в руни, почуваємося трохи гірше, але зате наповнюємо свої грошові канали за допомогою знака, заточеного під такий напрям. Просте і зрозуміле перенесення сил звідти, де вони потрібні менше, туди, де більше.

Графічну магію можна умовно розділити на чотири види:

1. Руни та літери
2. Сигіли
3. Гліфи
4. Каліграфію та Автопис

Відрізняються вони здебільшого тим, як саме в них закладається програма та енергія для її роботи.

Автопис – це метод ворожіння і магії, коли не дивлячись малюють різні каракулі, думаючи про питання або людину, а потім розшифровують результат або вкладають енергію в те, що вийшло.  Метод своєрідний, але саме ним найчастіше й створюють особисті сигіли та шифровані знаки, які мають сенс тільки для автора та посвячених у таємницю. Автопис передбачає, що сенс закладається в рандомні карлючки з волі й бажання майстра. Що і як хотів – так і намалював, що хотів, те і заклав.

Сенс автопису і каракулів ззовні прочитати і вичислити неможливо. Це абсолютно індивідуальний шифр, де автор один знає, що він хотів туди закласти. На кшталт того, як ми запам’ятовуємо складні слова за якимись особистими асоціаціями, які тільки нам і зрозумілі.

Каліграфію можна віднести туди ж, тільки шифрування знаків і символів там відбувається більше за художнім принципом, але вони точно так само здатні проводити енергію і працювати. Причому каліграфія може складатися і з букв, і з ліній, все на смак автора.

Руни і літери можна умовно назвати окремими деталями пазла, наділеними чітким змістом. Кожна руна – це маленький шматочок великої картинки, який позначає одне конкретне поняття, закладене в цей знак від початку. Ми не можемо самі вигадувати значення букв, рун і літер, але можемо використовувати готові значення і складати формули з різних “шматочків”. Це, по суті, просто літери, які вміють проводити й спрямовувати енергію, але з однієї літери сенсу мало, тому ми й робимо формули з 3-5-7+ рун, щоб скласти поняття і програму. Любителі однією руною завоювати світ або дбайливо носити її на шиї, переслідуючи складну мету – досить дивні люди. Це як намагатися з букви Ф зробити виразний текст із сюжетом. Хороша буква, приємна, але для смислового навантаження потрібно ще.

Руни й літери відрізняє швидкість, але недовгостроковість у роботі, така графіка працює в середньому місяць-два, іноді трохи довше.  Помічено, що спотворені, шифровані та приховані руни працюють довше, ніж явні. Руни дуже важко й неохоче “перезаряджаються”, тобто формулу з рун обов’язково треба знищувати й ставити нову, інакше повторний результат буде мізерним, літери немов відпрацювали й виснажилися.

Гліфи – вже більш складні структури, наступний щабель графіки. Один гліф – це своєрідна міні-формула, закладена в один графічний знак. Можна сказати, що один гліф за змістом дорівнює 2-3 рунам. І якщо руна позначає поняття (наприклад Райдо – це “рух”), то гліф уже несе смислове навантаження цілого процесу, наприклад, вдалого руху в поїздці, з відрізанням негативних подій і ліній. На один Райдо важко намотати і удачу, і лінії, і позначення поїздки, нам знадобляться ще якісь знаки, а ось одним гліфом це зробити можна. Якщо руни – це шматочки пазла, то гліфи – це окремі мінісюжети цього пазла, наприклад одне дерево з картинки.

Кілька гліфів уже утворюють цілу композицію зі змістом і широкою програмою роботи.

Працюють вони довше й потужніше, ніж руни, як текст зі слів має більше сенсу, ніж окремі літери. Гліфи легко перезаряджаються кілька разів поспіль і спокійно переносять витирання з носія (програма залишається на заговорений термін). Гліфи можна набивати у вигляді татуювання, просто їх потрібно буде наново заговорювати раз на кілька місяців.

Сигіли – вищий щабель вираження графіки. Сигіла – це ціле смислове полотно, де закладена складна програма роботи, розрахована на нескінченне повторення за потреби. Це – вже цілий пазл, із сюжетом, деталями, купою даних та інформації.

Сигілу можна порівняти з QR-кодом, знаком для зчитування великого обсягу інформації з маленького малюнка.

Усі бачили ці чорно-білі квадратики, з яких телефон або планшет легко зчитує купу даних. У послідовності квадратиків зашифрований двовимірний код, з якого видобувають досить багато всього – числа, імена, марки, рахунки та іншу інформацію. Сигіла – суть той самий графічний код, але читабельний для тонкого плану.

Ось ці знаки вже можуть фігачити століттями, набиватися татуюваннями, носитися амулетами, і що завгодно ще з ними можна робити, на відміну від рун, у яких є строки роботи і вмирання. Сигіла працює, коли на неї звертають увагу і дають їй підживлення, а не за заданими термінами або замовлянням. Замовляння їй робиться один раз і назавжди, далі вона просто вмикається і вимикається з ефіру, залежно від активності операторів.

Найвідоміші сигіли – всілякі печатки різних сутностей.

Ці печатки-виклики широко використовуються богами та іншими вищими сутностями для “короткого набору” від своїх жерців і просто тих, хто звертається по допомогу. Їх можна порівняти з особистим номером телефону, який дається не всім і не завжди. А тільки тим, хто вже має напрацьований зв’язок із носієм сигіли.

Це в умовах ідеального світу, звісно. На ділі – комусь одному колись перепав шматочок швидкого зв’язку, а інші перейняли QR-код зі швидкістю світла. Саме тому особистих сигіл у будь-якої істоти завжди штук 50, до того ж вони різняться за рівнем довіри: що менше народу знає цю конкретну сигілу, то швидший на неї відгук. А іноді й узагалі сам відгук побудований на знанні: якщо ти взагалі звідкись знаєш цей знак, значить, маєш право в нього “дзвонити”. Особисті сигіли часто оновлюють, особливо найвідоміші, тому зовсім старі знаки найчастіше неробочі або перехоплені кимось дрібнішим. Грубо кажучи, за сигілою Беліала самого його немає вже 2000+ років як, натомість “номерок” давно й міцно перехоплений бісівським дріб’язком, який до вас дуже охоче прийде. Хочете знати свіжий особистий номер – шукайте знайомства самі.

Сигіла завжди є шифруванням цілої програми, тому спектр їх застосування величезний. Це і виклики, і проведення енергій, і комплексні роботи з лініями ймовірності, і позначення чого завгодно. Може бути сигіла, що шифрує ваше бажання або мету в житті. Може бути сигіла, що позначає планету Венера або шар Некро. Або ж це просто схематичне зображення течії енергії по лініях і мета цього дійства. Жодних чітких правил побудови в них немає, від складності чи простоти малюнка теж нічого не залежить, бо на тонкому плані вони відображаються зовсім інакше.

Загалом різниця між гальдрамюндом (шифрованим рунічним малюнком) і сигілою доволі розмита, бо в них одна суть. Але складати багатопланові знаки із зашифрованих і стилізованих рун і літер – лише один зі шляхів створення сигіли.

Досить часто вони вигадуються і просто як відображення бачення автором мети або енергетичного зліпку з того, що він хоче отримати в результаті. Тому десь тут сигіли за змістом перетинаються з автописом, як одним із методів створення цього типу графіки. Грубо кажучи, якщо автор ось ТАК бачить графічне відображення високочастотної енергії, то чому б і ні? Головний принцип тут: працює або не працює.

Є один важливий аспект усієї цієї справи, який чомусь ніде й ніким не висвітлюється. А саме – жодна графіка не є намертво прив’язаною до певного пантеону богів, чи то шару, чи то егрегору… Це просто запис течії енергетичного потоку. Як латиниця, наприклад, не є літерами однієї конкретної мови, хоча й має точне джерело походження. Простіше кажучи, руни можуть бути винаходом особисто Одіна, але вони не є © скандинавського пантеону. Ви можете писати рунами звернення до Шиви чи Гекати, вони спокійно сприймають такий запис і формулювання запиту, навіть швидше за інші види звернення.

З цієї схеми, знову ж таки, випливає і змішування графіки: якщо ви візьмете великий шматок з одного пазла, і доповните його підходящими дрібними шматочками з іншого пазла, то все разом це буде працювати й матиме гармонійний і гарний вигляд. Головне – не перевантажувати графіку зайвими літерами (привіт любителям 100700 рун в одному ставі) і чітко розуміти, що і навіщо ви робите.

(c) Mylene Maelinhon \ Матеріал maelinhon.org

Репости цього матеріалу вітаються лише із зазначенням автора та джерела матеріалу. Крадіжка інформації, тексту чи їх частин жорстоко карається, і я не про юристів. Дотримуйтесь чесності та поважайте чужу працю, тоді ця повага до вас повернеться сторицею.