Нуль яблук у моїй руці (Ларгсаміель Маелінон)

Це будуть невеличкі роздуми про нумерологію та нуль, з мінімальною кількістю термінів. 🙂

Почнемо з того, що таке числа та що таке цифри. Систем обчислення вигадано дуже багато, і в широкому сенсі це є спосіб запису чисел знаками, а також – система їхнього обліку. По два, по вісім, по десять, дванадцять, двадцять… Кожна система заснована на своїй логіці, де цифри позначаються знаками або буквами. У різні часи та періоди історії людей цифри позначали або кількість (у примітивному сенсі), або точки чогось більш глибинного та абстрактного, наприклад точки координат чи положення чогось у просторі та часі. Навіть якщо цього чогось і не існує в матеріальному плані.

У примітивний європейській системі обчислення числами спочатку користувалися задля операцій з грошима та товарами, а також у побуті, тому вони були натуральні та зрозумілі. У мене є 5 яблук, у тебе є 5 копійок, можемо помінятися. Європейці протягом тривалого часу не знали і не користувалися нулем та від’ємними числами, тому що це була абстракція, а за нуль копійок яблук не давали, отже нуль їм був не потрібен. Так склалося тому що європейська математика наслідувала грецьку та римську, а там із поняттям нуля як цифри та числа, були великі проблеми… І коли зі сходу в Європу прийшла індійська математика, вона наробила галасу в суспільстві саме за рахунок своєї дивної складності та насамперед наявності там цього падлючого кружечка. Католицька церква навіть забороняла це число (!), говорячи про те що це число диявола, тому що його начебто і немає, руками не помацаєш, а все що не можна помацати руками – це прерогатива Бога. Нібито. Ну в тому сенсі, що я не можу вам показати, що в мене є нуль яблук, значить нам усім доведеться відірватися від зрозумілого, земного і видимого, і відправитися мозками у незрозуміле, неземне та тонке, і ПОВІРИТИ, що в мене є нуль яблук. І ось він, нуль…

Індуси без розбору хапали з потоків усе що могли унести (потім розберемося!), тому свою систему вони причепурювали довго та важко, але правильно прив’язали навіть абстрактні її частини до чогось більш-менш зрозумілого. Нуль в них називався словом «сун’я», що дослівно можна перекласти як «пустка» (овва!), як таке собі Нічого, що є точкою входу Чогось. Був нуль яблук, через нуль прийшло одне і тепер у Грассара є одне яблуко! І ось він, цикл Ніщо-Пустка-Реальність.

Європейці до того звикли не відразу, тому що якщо припустити, що існує нульова точка і координата 0.0, то варто припустити, що спектр найближчого та існуючого – набагато цікавіший ніж 5 яблук у вашій руці! Якщо є точка входу, значить площина має й виворіт? Може бути і -5 яблук в руці вже моїй? Звичайно, може. Від’ємне поле, схоже на виворіт тканини, тільки у абстрактному просторі цей виворіт вже буде не на жарти лякати тих, хто звикнув до світу матеріального.

Абстракція ж цікава тим що вона нагадує прозору матерію, яку я можу накласти на будь-що і вона працюватиме, але щоразу по-різному. За точкою 0 для людей знаходиться абстракція. Точка – нульвимірний об’єкт, за яким як у тіні може бути що завгодно, ніби ряд людей сховався за тонким деревом, стоячи в рядок. Це лякає. І якщо ми намалюємо графік з числами та нулем посередині, то праворуч у нас буде зрозумілий, відчутний, щільний світ з яблуками, монетами та натуральними числами. А ліворуч від нуля – якась незрозуміла, абстрактна і тонка маячня, в якій моє існування можливе точно так же само, як і -5 яблук у моїй руці.

Саме через це нуль викликав і досі викликає таке розбурхування в головах. Якщо суспільство визнає нуль, то воно автоматично визнає що за ним є і невловиме. З ним в людей багато проблем… Як в математичному, так і в філософському сенсі. Чи можна на нього ділити, помножувати, підносити до ступеня? Як взагалі бути з числом, що не має зворотного елементу? І коли люди почали його колупати, вони зрозуміли що відбувається якась маячня. Числа, що проходять випробування нулем, то рівнялися самим собі, то іншим числам, впадали у невизначеність та нескінченність, тобто поводили себе неприродно, якщо говорити про світ щільний.

Хоча… А раптом це якраз-таки є природним? Припустити що сітка і графік є не лише праворуч, а ще ліворуч, згори, знизу? І там теж відбувається щось цікаве? Раптом згори ліворуч хтось живе? Нуль безкінечно розширює простір, тому що ми можемо безкінечно додавати 0 до числа і таким чином віддалятися від нього, 0.00000001, але і 0.0000000000001… додаємо, але не досягаємо краю ніколи. Безкінечність, має тенденцію згортатися у кола, зберігати форму, не зберігаючи розмірність, простіше кажучи, безкінечна цукерка може бути скільки завгодно величезною, її безкінечність визначається формою 8ки чи 0, а не розміром. А люди чогось думають лише про розмір, мовляв, безкінечний, значить не має краю. Безкінечний – це коли початок є кінцем, а найменше – відразу й найбільшим.

Кишеня реальності? Припустимо! Ми вже ліворуч від нуля, тому можемо припустити все що нам подобається. Беремо об’єкт і кількість його атомів, і починаємо напихувати простір між ними нулями. Такими от абстрактними нулями. В них нема кінця і краю, а значить і простір можемо тягнути на 0.00000001 скільки хочемо? Якщо припустити, що нуль є точкою входу, через яку загортається простір, то можна прийти до абсолютно вражаючих висновків і навіть до того, що де би ви не знаходилися, ви завжди будете в цьому нулі. І я буду, 0.0 часу і простору. Але сторона графіка в нас буде відрізнятися.

Найбільш засміченою наукою людей є нумерологія. І це не випадково, тому що для нумерології треба багато мозків і ще більше зору. Входження енергії в галактику іде через «нуль», через пустотну точку, яка з однієї грані існує, а з іншої – ні. Крізь неї йде потік, який вже згодом набуває властивостей інших цифр, які співвідносяться з планетами. Наш Нуль влипає у червону дев’ятку та зелену трійку, так утворюються потоки стихії Вогню та Дерева, хоча спочатку був білий Нуль. А потім ці потоки вже йдуть у різні сторони, і на вашій буде +3, на моїй -3, але і те і це – Юпітер.

Дуже легко пафосно балакати про якісь там космічні вібрації, але дуже важко нормально пояснити, що саме описує ця наука. Щоби зрозуміти цю систему, треба розуміти саме алгоритм появи числа і його важливість, а не просто розкреслити табличку, мов, двійки наділяють вас мудрістю (всіх, так), а дев’ятки – гарною інтуїцією. Або там, припустимо, Меркурій – то п’ятірка, а Марс – дев’ятка, значить якщо ви народилися у 5.59, значить… Та нічого це не значить! Числа і цифри – це набір універсальних кодів, які співвідносяться з ЧИМОСЬ. З кутами, кількістю, швидкістю, співвідношенням, частотою…

Індуси дійшли до того, що числа в одному з аспектів можна співвіднести до планет (а можна і не співвідносити), а точніше швидкістю їхнього «польоту» відносно одне одного, якщо дивитися з точки НУЛЬ, тобто з Землі (*зі смаком відкушує від від’ємного яблука*). Вона летить у космосі з певною швидкістю, а поруч летить Марс, і співвідношення їхніх швидкостей і частот відносно одне одного буде давати цифру 9. А тепер подумайте-но про те, що я знаходжуся у точці, де 0.0 не сходиться з нулем, що у вас? Значить, для мене Марс вже не буде дев’яткою? А буде, наприклад, -7 чи там √(-9)? А якщо я переселюся на Нептун, то він стане для мене нульовим, як Земля для Землян? Значить і лицева поверхня тканини буття для нас буде різною. І зазираючи через край (0) на виворіт, ми знайдемо там інші стихії, інші закони та об’єкти.

І якщо ви входите в усвідомлений сон, то ваш особистий нуль вже і не на Землі начебто як знаходиться, вірно? А там, далеко, десь всередині цього самого нуля, згорнутого всередину себе самого, через нуль. Що там кажете про вібрації космосу? Уважно вас слухаю.

(c) Ларгсаміель Маелінон \ переклад Mylene Maelinhon \ Матеріал проекту Маргінальна Метафізика

Репости цього матеріалу вітаються лише із зазначенням автора та джерела матеріалу. Крадіжка інформації, тексту чи їх частин жорстоко карається, і я не про юристів. Дотримуйтесь чесності та поважайте чужу працю, тоді ця повага до вас повернеться сторицею.