Матангі: Циганський гіпноз і хардкорний пронос (Maelinhon)

Одразу хочу попередити ханжей, нервових, вразливих та інших вагітних дітей: вам цей пост не сподобається, тому астанавитесь!, доки не пізно.
Поговоримо про лайно? Ну давайте, ми ж ніколи про нього не говоримо! Ну, хоча добре, почнемо більш цивільно: нова стаття циклу про махавідій сьогодні продовжиться запальними роздумами про тантричну форму Сарасваті-Ма – Матангі. Покровительку нижчих каст в Індії, матір усіх циган, управительку низького, брудного, кривавого і… прекрасного. Я не буду у тисячний раз писати всякі розумні слова на кшталт лалітопакхьяна або вайкхарі вак, все це непотрібне вам словесне барахло є у кожній першій статті у пошуку. Навіщо люди пишуть чужими словами, яких самі не розуміють, мені невідомо. Поговоримо по суті і з позиції екзотерики. Хто така Матангі, чим вона інтересна для практика, з чим до неї можна звертатися і як.
А щоб ви одразу налаштувалися на потрібний лад, процитую одну історію. Нещодавно на Пікабу я натрапила на коментар від користувача a6y6a, і з історії якого я ридала від сміху хвилин 20: падонковський шедевр був настільки ж огидний, наскільки й смішний. І, як не парадоксально, ця історія про лайно і блювотину ідеально ілюструє властивості тієї сторони Ма, про яку піде мова. Я довго думала, переказати цю втіху чи зацитувати… Але в нашому випадку, думаю, варто прочитати цілком.
“Чого гріха таїти, смішніше за лайно ще нічого не придумали. Обісратися мені довелося тричі у житті. Два рази зовсім нецікаво, але третій є достойним кулсторі. В універі ми двигнули на днюху тьолки з курсу. Це був перший курс, давно це було, тому ніхто нікого особливо не знав. От… вивчили імена більш-менш на поїбать, а тоді скоріш на подрочить. Іменниця мала зйомну хату – невʼєбенна розкіш у ті часи для першокурсоти. Туди понабилося рил 20. Меню: пиво, горілка, портвейн (звідки? хто? нахуя?), салат “олівʼє”, майонез пакетований, білий хліб. Олівʼє було овер 9000 порцій. Його періодично підрізали на кухні. Але першокурсота не дуже вміє пити і скоро закусювати стало важко… простіше було запити, а все закінчилося. Хтось двигнув за соком, а один задріт, будь він проклятий, пристав до мене з якоюсь хуйньой, що йому треба терміново зі мною випити, оскільки я схожий на когось із його родичів (сподіваюсь не на брата, блять). Коротше, знайшли у той тян молоко в холодильнику. І я запив алкоголь пів стаканчиком молока… Довгий вступ необхідний, анон, щоб ти зрозумів масштаб трагедії. Та тварюка, що зі мною пила, через хвилину проблювалася і тому уникла страшної долі. Механізм спрацював через півгодини. Коли хтось штовхав тост, я бзднув, настільки сука гучно і явно, що, щоб якось замʼяти це, одразу заржав. Тоді мені здавалося, що пердьож можуть сприйняти за ржач, і все буде норм. Живіт надувся, надувся по-справжньому, як пузир. Я зрозумів, що треба хоч пердіти. Акуратно трохи підняв одну булку з дивана, підготувавши таким чином “шептуна”. Почав випускати його і тут відчув вкид рідини на внутрішню поверхню джинсів. Слава богу, вони виявилися чорними. Пердіти далі не здавалося можливим – сидіти теж. Я шпарко встав. Оскільки хтось говорив тост, усі інші теж почали вставати, вирішивши, що так потрібно. Я поглянув на рятівні двері сортиру. Мій сфінктер тим часом відбивав шалені атаки дристні, яка вже била важкою артою по Берліну. І от, нарешті, цей уєбан закінчив. Всі випили, я теж бо вже було похуй. Коли я відкинув голову, я відчув, що лінію оборони прорвано… не масовано, поки що пробився тільки авангард ворога. Він стік по моїй нозі і капнув на килим. Я увів коричневу пляму і почув запах. Іншим було не до того. Розштовхавши кількох уєбанів, я ломанувся до санвузла. Квартира тієї тьолки була однушкою. У кімнаті, самі розумієте, всі. Я в сортир – там блюють. Я у ванну – там їбуться чи сосуться, чи дрочать, хуй розбере, але стогнуть.

Куди? Куди, блядь? Я заскочую на кухню! Нікого! Хуле робить, анон? Армії сфінктера ось-ось покинуть зброю і побіжать… масово. Раковина! Блядь, там же посуд! І шо? А як на неї вилізти? Але тут мозок припинив думати. Хтось із дупи проскочив у голову, перестріляв усіх за пультом управління тілом і взяв контроль на себе. Я зняв штани, бо іншим чином ніяк не залізти. Сильно обісраний трусняк викинув у кватирку. Заліз на раковину, навіщось прибрав пару стаканів, що здалися мені найбільш красивими, і… ДА!!! Це було гучно, це було сильно, це було багато… Анон, я висрав кілограм (чи літрів) пʼять. Увесь складений для миття посуд я оправив гімном. Я був впевнений, що зараз хтось зайде, і зайшов міталіст із нашої групи. Мітол дивиться на мене, я сижу на раковині навприсядки, як справжній гоп і зі сраки все ще капає. Він мовчить, я мовчу, а хулі тут скажеш. Через пʼять секунд від видає: – А… ладно… – Повертається і виходить. Я включаю воду, підмивадю сраку, як можу, витираю її білим кухняним рушником, він стає коричневим. Злізаю, їм же (рушником) затираю штанину. Услід за трусняком викидаю у вікно і врубаю воду сильніше. Анон, дорогий мій анон, ти не уявляєш, як це смерділо, навіть під холодною водою. Повертаючи кран туди-сюди, я вимив начебто всю коричневу рідину, благо, твердих шматків майже не траплялось. Я зібрався духом і пішов у кімнату, приготувавшись до найгіршого. Свято продовжувалося все так же. Ніхто ніхуя не зрозумів, тільки мітол дивився на мене очима, повними жаху. Він нікому не сказав. Може зі страху. Пізніше, коли закінчилися тарілки, іменинниця принесла одну з кухні. Побачивши, як людина зʼїла з неї олівʼє, мітол побіг блювати… Ніхто не повʼязав ці два факти.”
Ух, я вже бачу, як ваші обличчя засвічуються відразою та збентеженням. Але ні, це все той же висококласний блог про метафізику і цикл про богинь Індії. Зараз поясню свою думку.
Згадуючи такі речі, вкрай важко уявити, що це могло статися з будь-яким вашим знайомим. Ідеш вулицею, назустріч мила панночка у білій сукні, ретельно бриті ноги, гарне взуття, манікюр, пахтить легким парфумом… Неможливо уявити як така людина сидить ракорякою і поливає струмінями поносу чийсь посуд, правда ж? Або як лікує глистів. Або уявити, що вона обкакалася під час сексу. А ж у житті кожної людини такі моменти були, нехай і не настільки епічні, як у автора історії. І у цієї панночки – теж, я вас запевняю, це в усіх було. Кого понос пройняв на людях, хто обпісявся, блювонув на туфлі гарної дівчини, пукнув у присутності безлічі ВІПів… А комахи? Вас коли-небудь кусали клопи чи блохи? Глистів лікували? А венеричку? А у скількох жінок бувала ситуація, коли на одяг протекли місячні? Або з-під нього було видно ниточку гігієнічного тампона? Я думаю, що у 99% людства є у заничці така історія, а то й декілька.
Саме цікаве у цьому, що оці ось моменти начебто відділені від основного життя. Вони табуйовані, вони закриті наглухо блоками памʼяті та дверними замками на санузлах. Перед ними наче стоять міцні двері, за які заглядає лише сама людина. Людей у такій ситуації ніхто й ніколи не бачить, хіба що випадково, хіба що проти їхньої волі, та й то, створюючи їм купу бридких спогадів і соромʼязливих фобій.

Згадайте себе у такому стані. Відчуваєте ці невидимі двері, що відділяють “мерзенності” від вашого основного життя? Їх наче нема у вашому житті, хоча ви про них знаєте, ваша памʼять про них знає, ну і, можливо, деякі люди, ще памʼятають ваш конфуз. Потім ви, звичайно, помилися, заспокоїлися, поміняли білизну і вийшли у світ у чистому одязі і з парфюмом, але там те, за дверями… Ух, що там буває за цими дверями!
До речі, славетний циганський гіпноз, за деякими даними є даром Матангі цій індійській народності (це саме її каста), оскільки табуйовані мізки багато всього витісняють у підсвідомість, а такими речами зручно користуватися для входу в незміцнілий розум із всякими різними цілями. Простіше кажучи, гіпноз чіпляє речі, що знаходять ЗА ширмою табу і у суспільства і в самої людини, тому його розум під час такої атаки впадає у ступор від жаху і виключається. Циганський гіпноз не працює щодо тих, у кого із своїм тілом усе добре і гармонійно, їх зачепити нема чим.
Так от суть зрізу життя, яким управляє Матангі, знаходиться наче ЗА цією пеленою. Можна багато писати, що Матангі – це богиня касти чандал (укр. парії, рос. неприкасаемые), часто пишуть легенди її появи, або то, що їй підносять недоїдки, але самого головного я у літературі не знайшла: кожного разу, коли ви опиняєтесь по ту сторону дверей, ви опиняєтеся у сфері роботи цієї махавідії. Саме тому вона по-всякому повʼязана із сексом, сексуальністю, тваринною пристрастю та низькими вируючими фізіологічними проявами життя і живого. Матангі протипоставляють чистенькій, біленькій та доглянутій Сарасваті тому, що маючи справу з багатоликою Ма, ми аж ніяк не можемо обійти стороною цей бік її життя. Будь-яке живе створіння хоча б займається сексом і блює, не кажучи вже про недоступні людям речі, де теж є гидкий фізіологічний сегмент. Значить і в житті Ма цей зріз теж наявний. А значить і образ для цього зрізу має бути. Цей образ – Матангі.
Ну і ось. Але низьке – не означає погане, як би не кривилися моралфаги і ханжи: багато сторін життя апріорі починаються з низького і такого, що тхне, навіть пологи, завдячуючи яким ханжи зʼявилися на світ. Оскільки спектри енергетики мають властивість розподілятися по колу, а не у вигляді піраміди: чорне в них переходить у біле, високе зливається із низьким. Проще кажучи, впадаючи у творчий екстаз, повністю відпускаючи себе у танці, писанині або малюванні, артист самоосібно відчиняє в собі ці двері, дозволяючи виходити звіди всьому, чому захочеться. Але тим він і возноситься. На вершині екстазу людина не думає про те, як вона виглядає зі сторони чи як пахне, вона має важливіші справи: вона відкривається усім своїм єством і творить. Як у заяложеній цитатці про те, щоб танцювати так, наче ніхто не бачить. Нехай брудний, пʼяний, нехай в обісцяних штанях, але артист відкривається і випускає з себе творчість і себе справжнього. Наплювати, як він при цьому виглядає і хто що про нього подумав. Тому художник-алкаш, що біснується в студії і малює руками картину, має всі шанси намалювати шедевр на віки. На противагу бундючному “брахману”, у якого олівчики лежать за зростом і який малює академічно, чистенько, правильно і неймовірно нудно. Так-так, конфлікт Юпітер-Венера видимий в усій красі. А щоб так відкритися, треба як мінімум здолати купу табу і страхів, особливо у власній бошці.

Творчість, сплески люті і пристрасті, екстаз, безстрашне народження нового і незвичайного, висловлення того, що прийшло на думку і нормальне, спокійне відношення до нижчих, табуйованих і “непристойним” речам – ось її сфери. Вторинно – привороти, секс, гіпноз та інше попихання нижчим. Тому, до Матангі варто звертатися у першу чергу тим, у кого зі всім цим проблеми, кого мучають фобії, здавленість, проблеми з сексом і сприйняттям фізіологічної сторони життя. Ну і звичайно художникам і артистам усіх мастей, які хотіли б у обісцяних штанах творити шедеври, але раптом хто зайде і побачить…

Mylene Maelinhon (c) матеріал Archaic Heart

Переклад – Солоха