Про духовне (Maelinhon)

Вранці в Телеграмі мені попався черговий висер на тему «духовного», яке, з якихось мутних причин, різко суперечить бажанню трахатись і навіть думати про подібні речі. Знаєте, всі ці сучасні гури дуже люблять писати про те, як знайти своє призначення в житті. Так от, моє призначення — боротьба з тими, хто приписує іншим їхнє призначення, диктує, як і кому жити, з ким спати і що їсти. А ще я дуже люблю проговорювати думки до кінця: дуже часто всяке шахрайство і брехня ростуть просто з того факту, що ніхто не проговорив основні тези, а прийняв на віру як є.
Давайте проговоримо на кілька абзаців: що таке духовність і чому бідна, голодна, смердюча людина апріорі не може вважатися «духовною» у позитивному сенсі.

Спочатку уточнимо, що таке духовне і духовність, адже дуже багато гівняних пірамід шантажу побудовано навколо цих термінів. У широкому сенсі, духовне — це просто те, що не є щільно-фізичним, мирським і не входить у базові потреби плотського тіла. Все. Тому сюди можна віднести взагалі все, що не їжа, сон або секс: Ютуб, інженерію, музику, поезію, метафізику і навіть пошив красивих сумок на замовлення. Будь-які естетичні та не фізичні штуки — апріорі можна назвати духовними, бо вони не потрібні для фізичного виживання тіла. Можна жити без красивих видів, без книг, музики, прикрас і без цієї статті. Ось без їжі ви жити не зможете, тому стаття — духовна, а бутерброд — ні.

Індійська метафізика, як і вчення типу буддизму, вважає, що духовна людина — це та, яка думає про щось, окрім мирського життя, хоча б раз на день. Якщо вона думає про такі речі, як душа, стихії, світи, мораль і етика більше трьох разів на день і допомагає з ними іншим — вона свята. За канонами індуїзму людина вважається святою.

Ще раз: духовна людина — це просто та, яка думає про щось (про що завгодно), окрім їжі, виживання, розмноження і сну. А чому вона вважається святою? Це дуже і дуже цікаве питання, якщо його розжувати. Воно просто перевертає свідомість.

Ось дивіться. Жити дуже важко. Життя — це постійна боротьба за виживання і різні блага, це купа небезпек, болю і хвороб, роботи і взагалі навантажень. Жити взагалі треба ВМІТИ, а це не всім дається. База наших потреб нагадує піраміду: спершу забезпечення тіла, а потім вже все решта. Тіло — штука тендітна і енергоємна, воно постійно хоче їсти і пити, спати, митися, йому потрібно регулярно скидати сексуальне напруження, треба пісяти і какати, а потім усе це ще й тримати в гігієні. Воно хворіє, тому його треба лікувати, різноманітно годувати, возити на море, водити в спортзал тощо.

Ось ви, можливо, про це не замислювалися, але фізіологія забирає ДУЖЕ багато часу і ресурсів, буквально більшу частину ваших ресурсів, іноді навіть усі.

Далі людині потрібне житло, якісь заощадження і побут, безпека і зовнішня опора. Їй потрібно на чомусь спати, закривати двері, купувати\добувати одяг і взуття, мати місце для приготування їжі тощо. Це ще один величезний сегмент бази, який потрібно забезпечити і на який йде купа сил і часу, тому що це треба або самому навантажуватися і будувати дім та шити собі одяг, або десь знаходити гроші і все це купувати. Не беруся судити, що простіше і краще за ефективністю, але побут — це теж головняк.

І зауважте, навіть із цією базою справляються далеко не всі люди!

І ось тільки тоді, коли людина одягнена, взута, нагодована, сексуально розряджена, їй не треба в сортир і вона поспала хоча б 6-7 годин, от тільки тоді вона здатна перейти на наступну сходинку потреб, де вже будуть чуттєві, етичні і естетичні штуки, самореалізація і творчість, а разом з ними — все духовне. Чому? Тому що коли вам хочеться в туалет, дуже складно думати про мораль чи писати музику, інакше можна пропустити момент, і зі штанами станеться непоправне 🙂 В умовах матеріального світу тіло справді первинне, тому що втрачаючи тіло, людина втрачає й набутий духовний і інший досвід, вона переходить у нове життя і точку нуль, де знову все з початку.

Людина, яка не забезпечена цією базою, технічно не може піднятися розумом вище, тому що піраміда не може стояти на гострій вершині, тому не можна починати будуватися з духовного, ігноруючи тілесну базу. Мовляв, спершу пиши музику, а про туалет вже потім, якщо залишиться час. Маразм! Як ви собі це уявляєте? Голодна, невиспана людина в першу чергу буде думати про те, як їй поїсти і поспати, їй буде погано, і вона не зможе зосередитися на картині чи релігійній проповіді. Замерзлий не буде думати про високе, він тупо боїться померти і йому треба спершу зігрітися. Так само людина, яка давно не займалась сексом і її мозок пресує гормональний вихор, не зможе думати про щось інше. Це не погано, навпаки, це нормально і природньо.

Ненормально тільки одне: звинувачувати базове в якомусь низькому чи ненормальному.

Висновок: спершу їсти, потім — Моне. Якщо ви голодні, ви не зможете сприйняти його, вам буде не до цього. А якщо ви взагалі не будете їсти, то помрете, і Моне залишиться для вас незвіданим. Голодна людина не думає про саморозвиток, хвора не думає про прекрасне, а той, хто дуже хоче спати, не зможе насолоджуватися балетом чи високим польотом духовної думки.

Це так не працює.

Бачите логіку? Чому адекватна етична система насправді починає побудову особистості з тілесної бази. Якщо ти досяг розвитку бази, ти потім будеш готовий працювати і далі, йти пірамідою вище, ускладнювати цілі і потреби. В цьому і є саморозвиток, але СКІЛЬКИ зусиль потрібно вкласти в побудову самої бази?! Скільки тисяч годин ви витратите, щоб її забезпечити?

Розумієте, для того, щоб бути тупим, самотнім, бідним і хворим, не потрібно нічого робити. Взагалі нічого, воно і так само так робиться! Просто не робіть НІЧОГО і з часом ви будете хворими і бідними, гарантую.

А ось для того, щоб підтримувати базу тіла, мати заробіток, дім, ресурси, роботу, стосунки, потрібно ДУЖЕ БАГАТО СИЛ. Потрібно пахати, потрібно думати і розвивати інтелект, навички, хитрість, знайомитись з людьми, будувати стосунки, вчитись багатьом речам і все це постійно… Коротше, індуси вирішили так: якщо ти все це зробив, заробив, забезпечив побут і родину, забезпечив тіло необхідним і після цього у тебе ще залишились якісь сили, щоб подумати про мораль і долю світу, то ти свята і духовна людина. У більшості людей на це вже не вистачає ані сил, ані часу. Я вам більше скажу, у більшості їх немає навіть щоб забезпечити всю цю базу, адже це дуже важко — тримати все це під контролем, вчитися, вибудовувати стосунки, працювати, не допускати хвороб, і при цьому ще й розвиватися вище мирського!

А ось у хрюсів та інших монотеїстичних недофілософій все позитивне — негативне. Святий і духовний не той, у кого є і хто зміг, а той, у кого нічого немає 🙂 Не забезпечив, не напрацював, не зміг і не зробив.

Знаєте, позитивні якості взагалі не можуть починатися з частки «не». Не курить, не п’є, не їсть дітей — це не позитивні якості, тому що це взагалі не якості. Відсутність чогось не може бути якістю, оцінити можна тільки наявність. Я ось людей не вбиваю, це позитивне якість? Ні, тому що мені для цього не потрібно взагалі нічого робити, а все хороше вимагає зусиль.

Якщо людина не займається сексом і не хоче його (ну або каже так), то з нею щось не так, а не святість зашкалює. Швидше за все, вона зажата, боїться і не вміє цього робити, не може знайти собі партнера і так далі. І звичайно, таким лузерам вигідно проголошувати себе високодуховними особистостями. Але ось незадача, саме через секс і контакт з іншим тілом ми повніше всього розкриваємося, розслабляємося і пізнаємо себе. Незадоволена, зажата людина апріорі не може бути духовною. Я не беру приклад буддійських монахів, у них там целібат побудований на ігноруванні тригерів від системи і людей, це трохи про інше (та й секс поза фізичним світом ніхто не відміняв, кхе-кхе), бо звичайній людині все це гостро потрібно на базовому рівні.

Взагалі-то зайнятися сексом — то досить складне завдання 🙂 Треба ж знайти когось підходящого, треба йому сподобатися (тобто, слідкувати за собою, вміти спілкуватися, одягатися і так далі), вмовити його якось, знайти місце і час, розслабитися (а це не всі вміють), багато всього знати для самого процесу… А в процесі ще вилазять усі психотравми, комплекси, страх не сподобатися. Над ними теж треба працювати, інакше секс не вийде взагалі. Може, це… ну його в баню? Простіше оголосити себе духовною особистістю, ніж все це провернути. Але, погодьтеся, приготувати якусь бурду або взагалі не готувати — це простіше, ніж зробити смачну страву. І ось так майже з усіма благами у святош.

Тому НЕзаняття сексом, НЕволодіння багатством, НЕробота, НЕситість, НЕзадоволеність, НЕздоров’я і тому подібне — це не заслуга, а негативний фактор. Ти всього цього не зміг (ну чесно!), а без цієї бази ти не можеш стрибнути вище. Бо якщо людина не подолала більш простих речей, то як вона може братися за складніші? Зрозуміти метафізику або писати гарну музику — це у 500 разів складніше, ніж зайнятися сексом або забезпечити себе їжею.

Тому саме по собі буття бідним, хворим, самотнім і загнаним роботою до стану пюре — це не духовність. Це антидуховність, це протилежний їй стан тіла і душі. Щоб зрозуміти духовні речі, треба бути ситим, виспаним і тепло одягненим. Саме так це працює.

Але монотеїстична пропаганда запевняє нас, що саме такі люди — мало не святі, бо вони погано живуть! Бачите логіку? Я — ні.

Щоб у тебе щось було, потрібно багато думати, багато робити і багато працювати, причому робити це правильно. А то ж можна багато працювати і залишатися бідним. Цікаво, але навіть для того, щоб багато й успішно красти та не попадатися, теж треба бути дуже розумним і хитрим. Треба, можливо, навіть більше розуму, таланту й удачі, ніж для того, аби чесно працювати. Нажаль, це неприємно, але це правда.

Тому з точки зору саме класичного розуміння духовності, усілякі там мільярдери парадоксально духовніші й вищі за будь-яку людину, яка погано живе. Бо вони вже забезпечили свою базу, забезпечили дім і безпеку, сім’ю, і в них з’явилися час і ресурси, аби насолодитися картинами в галереї, сходити в театр, почитати книгу, подумати про щось поза виживанням як таким. І допомогти іншим. Так, вони можуть цим усім і не займатися, але вони це можуть, а інші — ні. І, якщо чесно, мільярдери якраз масово і думають про розв’язання проблем екології, голоду та хвороб, донатять на дослідження і гранти мільярди й узагалі замислюються про такі речі. Чому? Саме тому, що описано вище 🙂 У них на це вже є засоби й ресурси. Чи багато вони при цьому займаються сексом, чи смачно їдять? Підозрюю, що багато й смачно.

Тому ситість і достаток — це шлях до духовного, а не голод і суворі догми на порожніх полицях. Вам спокійніше, коли полиці в магазині ломляться від товарів, світ сповнений доріг і можливостей, у вас є гроші, і ви відчуваєте себе коханими, не безхатьками і не нікчемами. Спокійна, сита людина вже хоче творити, хоче розкриватися, допомагати іншим, рухатися вище, думати про духовне і нематеріальне. На це вже є сили. Отже, духовне жодним чином не суперечить тілесному, більше того, тілесне — первинне, і без нього ви нічого не досягнете. Ну або вас перекосить з усіх боків, як тих нещасних, які зі своїми 5-ма тонами комплексів і затисків намагаються «в магію». Потреби тіла і психіки вибудувані не у вигляді коромисла, де або-або, а у вигляді піраміди. А піраміда не може стояти на верхівці.

Блог Mylene Maelinhon (с) Матеріал проекту Маргінальна Метафізика.