Сансара, Карма та Оманливі зв’язки

“Скажи друг та заходь!”
Дж.Р.Р. Толкін «Володар перснів: Братство кільця»

Сансара, її історія та суть

20 липня вранці я бачила дуже сумний і щемливий усвідомлений сон, в якому я приходжу до невеликої кам’яниці в районі старої Уппсали, що в Швеції. Всередині чисто, порожньо і дуже тихо, пахне хлібом та чомусь милом. Я добре знаю цей двоповерховий будинок, я виросла в ньому колись, і він так і завмер у Пустці, не змінюючись і не старіючи, тут завжди один й той самий час і сезон. Таким я його пам’ятаю, таким його пам’ятала ще одна людина, яка жила в ньому приблизно в 1400-х роках, і яка приходить до мене після кожної своєї смерті. Сідаю за стіл у кухні, дивлюся на всі боки, ловлю запахи… На маленькій округлій печі стоять чорні від сажі горщики, на столі – глечик зі свіжою лавандою, у кутку на стіні висить пічне начиння та підкови. У кухню входить високий і великий сивий чоловік з рисами обличчя, що вже почали розпливатися, але в яких ще проскакує обличчя молоде і свіже, з пронизливими крижаними очима. Він сідає навпроти, бере мене за обидві руки і говорить тихо, з гіркою батьківською ніжністю:
– Доброго дня, Х’ялмар.
Стара, забута в потоках часу, мова звучить у тиші дивно і тужливо.
І я сказала – Привіт, тату. Ти знову помер.

Давайте поговоримо про систему Сансара, минулі життя, алгоритми реінкарнації і виходу з цього циклу перероджень. Багато про це написано, багато про це сказано, але тут, як казала бабуся Губермана, кожне слово зайве. Бо що складніший об’єкт дослідження, то простіше мають бути слова, якими ми його описуємо. Описувати складне складними термінами – це шлях у нікуди, плутанину та глухий кут. Зараз приблизно так і є: вся інформація про Сансару, карму та реінкарнацію буквально тоне в розумних і складних санскритських словах, невиразних релігійних концепціях і просто інтерпретаціях, зроблених від невеликого розуму та відсутності бачення.

Саме слово Самсара перекладається з санскриту як мандрівка або блукання, і в широкому сенсі являє собою величезний і масштабний алгоритм, дуже схожий на велетенський комп’ютерну програму, завантажену в самі лінії ймовірності всіх верств цього Древа Життя. На тонкому плані вона менш активна, і проводить тільки планетарну карму, а ось у світі людей цей виродок інженерної думки розрісся до таких масштабів, що цей опис буде довгим.
Я вже писала про те, як головбогу нашому, Яхве Енкітахту спала на думку цікава думка: що буде, якщо довести щільність матерії до максимуму? Світ досі ніколи не був щільним і статичним, всі форми життя існували в тонкому й легкому плані, нагадуючи швидше голограми і проекції, ніж щільних істот. Будь-які сутності – це душі, як вони є. Душа, яку ми бачимо у всій красі, що стоїть на двох і більше ногах, і представляє собою схему п’яти і більше стихій. Легка, мінлива, безсмертна та досконала жива душа, дитя своєї стихії. Іншими словами, тонке тіло.
А що, якщо таку душу запхати у статичне, щільне тіло? Змусити жити в скафандрі з м’яса, який поступово тухне, і ввести в нескінченну гру з єдиним призом – виходом у нормальну, тонку форму життя? Навіщо? Та просто цікаво. Просто є можливість такого експерименту, який раптово виявився вдалим, і новонароджених елементалів стихії Життя закинули у невеликій кількості в Середні світи, задавши контроль над ними холодній та бездушній системі. Колесу Сансари. Для дітей стихії Життя характерний рух по колу (фази Ци, ось це все) і відносно короткі терміни існування, так що обрані вони не випадково. І з погляду тонкого плану, немає такого виду, як людина.

Суть системи в тому, що кожна душа, яка потрапляє до циклу переродження, є новонародженою, чистою, без імені, без специфіки, без навичок, без нічого. Це чистий лист. І сенс її життя полягає в тому, щоб знайти себе – придумати собі ім’я, знайти і розвинути те, чим цікаво займатися і в чому ця особистість реальна. Так, діти, вихід з цього пекла дуже простий і цілком вкладається в улюблене буддійське питання «Хто ти?». Дай собі визначення, дай собі ім’я, окресли рамки того, що ти смієш і можеш робити. Не в цьому конкретному житті, а хто ти є взагалі, ким є твоя ДУША, адже це саме вона піде на рівні далі… Дав? Окреслив? Молодець, шуруй жити у найкращий світ.

На папері, так би мовити, де юре, система Сансара дуже корисна і придатна штука: змусити душі нижчого порядку пройти своєрідну атестацію та перевірку, щоб у тонке суспільство надходили лише адекватні, чесні та порядні димути з широким спектром можливостей. Також у цю систему передбачалося закидати злочинців з тонкого плану, щоб вони, через подолання проблем, смиренність та збивання непомірних рогів свого его, пройшли перевиховання та оновлення. І повернулися додому нормальними.

Добре звучить? Цілком. Комунізм на папері теж добре звучить, але ми всі чудово пам’ятаємо, чим там справа скінчилася. Важливий момент: як і будь-яка програма, Сансара не є статичною (вона має версії, баги, оновлення та своєрідний прогрес), тому 15 000 років тому її канони сильно відрізнялися від тих, які ми бачимо зараз. Так, і там теж прилітаючі оновлення похерили гарну ідею…

У перших версіях Сансари душам давався запас часу і міцності тіла приблизно на 500-900 років, залежно від експлуатації м’ясного скафандра, причому діти дорослішали за 4 роки. Ви можете знайти ці дивні факти в багатьох міфах і навіть у Біблії, що зазвичай списується на гіперболи і художні прикраси. Але ні, так і було. Людині давалося дуже багато часу на розвиток своєї душі та пошук себе, окреслення своїх можливостей та рамок… Перших років 100 душа тільки набивала шишки, потім років за 300 досягала висоти, і далі жила вже в гармонійному злитті тонкого та щільного: ця людина і була душею, з ім’ям та специфікою. Років за 600 безперервного життя душа й справді досягала дуже гарних висот. Був час і подумати, був час виправити помилки та зрости. А заслані сюди злочинці і справді були психами, що вимагали повільного та вдумливого перевиховання.

Але далі, з кожним новим оновленням системи, все ставало гіршим і складнішим. Чому? По-перше, творці збагнули, що своїми руками створюють дуже крутих істот, які можуть стати їм серйозними конкурентами, тому що практично кожна душа після одного циклу звалювала жити в тонкий план і починала качати там права (прикладів багато — Соломон, Мойсей, Будда). По-друге, з’ясувалося, що розвиток та пов’язані з ним події викликають велетенські викиди «їжі»: фізичний план буквально переповнений енергією, яку вищі істоти умовно приймають за аналог грошей. А якщо десь починається масовий викид чогось цінного, то будьте спокійні, вакантним це місце довго не буде… Його почнуть активно освоювати та вигадувати такі умови, щоби грошей ставало більше. Жадібність властива всім.
Тому перше глобальне оновлення «операційки», так би мовити Сансара 2.0, включило правку коду ДНК таким чином, щоб люди жили вже років 200-300, а не 900, дорослішали повільніше, а на шляху для них з’явилися деякі невластиві раніше ями і пастки. За 200 років знайти себе встигали вже далеко не всі, тому люди частіше стали вмирати та народжуватися наново в іншому тілі. Знадобився механізм регулювання відносин між старою особистістю та новою.
Так з’явилася особиста карма та кармічний зв’язок. І кармічні люди. Так виникла і пам’ять минулих втілень.

Карма та кармічні зв’язки

Кожна душа від народження має свій запас енергії, часу, сил… Назвемо все це умовно печенюшкою (копірайт терміну за Іриною Грит). Кожен отримав свою печенюху, щоб витрачати її в міру свого розуму та сил. Хтось крав чужі печеньки, змушуючи інших страждати і мучитися, обманюючи їх, викрадаючи їх час та сили. І в кожному новому житті система зіштовхувала цих людей так, щоб вони змушені були віддати те, що колись забрали. Віддати відламаний шматок і зробити чужу печенюшку знову цілою. Так почали з’являтися боржники та дарувальники. Тому вбивцю буде вбито, а людина, яка змусила мучитися енний тип інших людей, потім знову і знову народжуватиметься у хворобливій залежності від цього типу. Спочатку він буде народжений цим типом, потім його батьки та діти будуть цим типом, доки він не усвідомить помилку і не заплатить ціну. Кожен тип людей буде для вас своїм видом енергії Ци, своєю планетарною міткою, яку потрібно обробити і не вляпатися в лайно.

Система стала набагато складнішою і жорсткішою, люди в ній почали страждати набагато більше, а значить, і виділяти ще більше енергії. Кількість незгодних із системою почала збільшуватися.
У зв’язку з чим в останньому глобальному оновленні термін життя скоротили до умовних 100 років, впаявши в днк механізм старіння десь із 40 років, а на фізі з’явилися перші «в’язні совісті» – заслані сюди просто за незгоду з політикою Верхніх світів сутності з відбитою пам’яттю . Сансарний ГУЛАГ заробив у всій красі. Ну, а до правила “знайди себе” додався пункт дрібним шрифтом: до виходу з Сансари допускаються громадяни, які знайшли себе і мають цілу печенюшку.

Приблизно в цьому становищі ви зараз і живете. Усі стали жити дуже мало, ніхто до ладу не встигає за 50-70 років ані розібратися зі своїми тарганами, ані досягти висот, ще й ім’я та визначення собі якесь дати… Вискакують одиниці, найчастіше виїжджаючи на професійній ниві та талантах (вони хоча б приблизно можуть сказати, хто вони). У результаті цей котел просто нескінченно тасується, а його «інгредієнти» варяться у власному соку: мільярди людей народжуються і вмирають, і всі вже давно «хтось із минулого життя». Батько, дід, коханець, дитина, ворог… За рахунок нав’язаної складності з’явилася і ціла серія пасток, які не допускають вашого розвитку та виходу з системи, адже чим довше ви живете, тим менше енергії виділяєте. Людина, коли їй 800 років, не особливо фонтанує енергією, почуттями і здивуванням, тому система на всіх рівнях змушує всіх переживати дитинство, хворобливий пубертат і втрати кожні років 50, максимум. І в кожному циклі наявний максимальний ідеологічний відхід від головного питання – А хто ж ти?… Все, щоб стригти купони на 400% і більше. Ех, Мойсеюшко, в добрий час ти встиг пожити… Сансарі не вигідно допускати вашого виходу з цієї свиноферми, тому релігії почали активно пропагувати засудження суїциду, евтаназії та агітацію за велику народжуваність. Адже батарейок у системі має бути більше! І прокручуватися в циклі вони повинні якнайсильніше і частіше. І взагалі, свиня на фермі не повинна сама вирішувати, як їй жити і коли з цього життя йти.

Згодом людей стало так багато, що нових юнітів довелося вже відразу видобувати з нерозвинених станів, тобто, минаючи багато фаз розвитку. З креветки – одразу в людину. Душа примітивна, нерозвинена, нездатна ні до чого путнього, але вже зі своїм его «вінця творіння». Одночасно з цим, до 21 століття багато душ уже прийшли до вихідної точки чисто через старість і досвід, за рахунок чого у нас зараз спостерігається така різноманітна суміш неймовірного розвитку технологій і наук, поєднана з такою ж неймовірною кількістю дебілів, які не можуть написати своє ім’я без помилок. Одні прожили свої 900 років і стоять на порозі, інші вчора в океані плавали і пускали бульбашки.

Пастки на шляху до виходу

Батько дивиться на мене дуже уважно і каже:
– Мені вже час. Може, знову пора, може, вже й зовсім пора, я не знаю… Я дуже втомився. Просто я знову прийшов сюди і знову згадав тебе, цей будинок, цю кухню, і знову мені дуже захотілося тебе побачити. Боляче це згадувати, але ти колись обіцяв тримати мене за руку, коли я йтиму з життя. Тож потримай ще раз, щоб мені й тепер було спокійно… Прошу тебе.

Я беру його велику теплу долоню у свої. Він посміхається сумно і дивиться на мене. Ми проговорили якийсь час, потім піднялися, він міцно обійняв мене, глянув наостанок у моє обличчя і почав йти, одночасно і йдучи, і розчиняючись у косих променях сонця з маленького віконця в сінях будинку. Волосся його вже грало на світлі, як золотиста молода солома. А я почала спливати до поверхні свого реалу, все ще відчуваючи запах його тіла, теплоту рук і нестерпну гіркоту чергової, такої закономірної втрати.

19 липня 2019-го помер Рутгер Хауер, відомий голландський актор, який так чудово і досконало грав усіляких психів, маніяків і антагоністів. Сумно, що такі люди йдуть, несучи з собою цілу епоху. Душа ця була дуже стара, дуже розвинена, якій неймовірно пощастило жити в одному регіоні всі свої втілення, він ніколи не залишав п’ятачка від Фрізії та Копенгагена і до Півночі Швеції.
Знаєте, чим ця смерть цікава та трагічна особисто для мене? Колись ця людина була моїм батьком. Я добре його пам’ятаю, я пам’ятаю всі ці зустрічі, буквально кожну. Причому, батьком він був дуже люблячим і дбайливим, і колись узяв із мене одну маленьку обіцянку. Є в мене такий ось невеликий списочок людей, які колись були важливими. Іноді дивлюся на них і ностальгічно посміхаюся.

Я вже вибила у вас сльозу? А знаєте, що в цьому найцікавіше? Той факт, що ця інформація не має жодного сенсу. Серйозно, я не можу нею скористатися в жодному ключі, це як пам’ятати порядок літер в алфавіті. Начебто й треба, тільки навіщо? І це є одною з основних хитрощів і ям у системі Сансара, а саме підміна справжньої мети ось такими щирими і уявно важливими штучками, на які ви залипаєте і далі не йдете.

Подумайте самі. У будь-якої душі, яка хоча б кілька разів потрапляла в це чортове колесо, таких батьків буде – від кількох штук до нескінченності. Я жила тут лічені рази, і то у мене їх 9, включаючи двох вітчимів. Двоє з них люди відомі, решта – просто якісь люди, про яких ви нічого не знаєте. Сансара породжує величезну кількість таких зв’язків, причому більша їх частина не має якогось «високого» сенсу, просто вам потрібен батько, а комусь судилося мати вас своєю дитиною. І, за всіма законами статистики та ймовірності, енна частина цих людей цілком може виявитися кимось відомим та успішним. А ще є мами, брати та сестри, кохані, діти, вороги, друзі… У кожного з нас на тонкому плані існує величезна мережа старих зв’язків, при зіткненні з якими ми відчуваємо гірку ніжність, невиразну ностальгію та гостре почуття того, що цей людина для нас важлива.

Але вона – не важлива!

Яма полягає в тому, що відчуваючи кармічний зв’язок, ніхто ніколи не знає точно його специфіки. Люди можуть тільки відчувати важливість людини, її винятковість і незвичайність… Ну ви знаєте це почуття, коли познайомився з кимось, а таке почуття, ніби знаєш його дуже давно, що ви пов’язані і тепер треба триматися разом. Особливо часто це виливається в нещасне кохання та усілякі особисті драми, тому що якщо людина прийшла у ваше життя для того, щоб його зруйнувати, а вас зламати і втоптати в бруд, ви також відчуєте її важливість і бігтимете до неї з усіх ніг. А робити цього не можна, то система пробує вас на міцність.

Взагалі, запам’ятайте важливу річ: ця система ПРОТИ вас. Вона спрямована на те, щоб відволікти вас від важливого, майстерно замінивши його на щось яскраве і непотрібне. Особистими проблемами, любов’ю, пошуками хрін-зрозумій-чого, та чим завгодно! Аби ви дивилися не туди, куди треба. Тому всі ці «серцем відчуваю» і «Всесвіт надсилає мені знаки», шліть відразу на всі можливі букви алфавіту, і думайте головою, до чого приведе той чи інший зв’язок. Тому що Всесвіт завжди має на меті завести вас у болото, а не вивести з нього. Вам будуть і кармічні зв’язки підсовувати, і махати перед носом яскравими фантиками та реалістичними відчуттями любові та ніжності до якогось чоловіка з телевізора.

Повівся? Все, юніт спікся, викреслюємо. Вихід із системи – з іншого боку, а людина на довгі роки міцно застрягла, копаючись в іншій людині, стосунках з нею, і, не дай боги, спробі згадати минулі життя, і де вони зустрічалися. Чому? Ну ось візьмемо того ж таки Рутгера. Щоразу, дивлячись з ним кіно, я відчувала гостру особливість цієї людини для себе особисто (втім, є ще два такі ж актори). Чи він знав сам? Напевно, ні. Може, як і всі ми, іноді відчував невиразну тугу або бачив уві сні сина, якого давно вже немає. Може, навіть пам’ятав щось, він був дуже незвичайною людиною. Погано те, що навіть якщо взяти утопічний варіант, що ми ось якимось чином познайомилися, зустрілися, згадали все це, це все одно не мало б жодного сенсу. Ну був батьком і був, а вихід, як і раніше, з іншого боку!

Мені доводилося зустрічатися з цілком усвідомленими гостями з минулого, які пам’ятали і мене, і наші тодішні пригоди та зв’язки. І я не скажу, що колективна пам’ять подій 13 століття якось особливо впливає на твоє життя, або стосунки з цією людиною, або на твоє місце в системі. Я віддаю їм невеликі почесті, не більше. Якщо я колись вам писала з особистої пошти, то ви могли помітити, що там в імені написано Una Hjalmar, а не Mylene Maelinhon. Уна, дочка пекаря з Копенгагена, була моєю першою любов’ю, і я навіть зустрічала цю людину в цьому житті… Нічим добрим це не скінчилося. Каввіру я теж з 1376 року знаю, ми познайомилися в місті Росток, коли я їхав додому з довгого походу, а дивний рудий молодик на прізвисько Халаам прямував з Німеччини до Праги, щоб подивитися на місцевих алхіміків. Я пам’ятаю Річарда Третього. Але що з того?

Пам’ять про минулі життя – це друга глобальна яма, яка ловить люд уже трохи усвідомленіший, ніж ті, хто впав у ямку на етапі кохання та почуттів. Ті, хто прийшов в езотерику чи релігію, залипають у болоті минулих життів та саморозвитку на довгі роки, добряче відсуваючись від основної мети – шукати себе, а не намагатися згадати свої втілення та імена чи прокачати своїй безіменній душонці Аджну. Ви скоро знову помрете, забудете все це, і народитеся знову, щоб почати все спочатку. Відчуваючи постійний сум про тих, кого ви навіть не пам’ятаєте, і, як і раніше, не маючи жодної інформації про себе. Так-так, скажи “друг” і виходь. Треба лише зрозуміти, як це сказати правильно.

І уявіть, що ви витратили 60 років свого життя і згадали, що жили раніше 96 разів, ось з такими то іменами, в таких то країнах, такі події пам’ятаєте. Ось повністю відновили свою кармічну пам’ять, прямо за кожен день останніх двох тисяч років. А що вам це дає? У 1456-му ви жили в Росії, в 1780-х – в Латинській Америці, а на початку 20-го століття – у Франції, добре, але самі то ви – ХТО? Що ви можете? Як звуть вашу душу? Ви витратили весь свій час на з’ясування того, що ні на сантиметр не наблизило вас до виходу з системи Сансара. Пам’ять минулих життів – це розвага, а не шлях, але ваш час уже витрачено, вам вже 80 років, і, як казав герой Рутгера в «Той, що біжить по лезу»:

– Час помирати.

(c) Mylene Maelinhon \ матеріал Archaic Heart