Пантеони Богів: Жук у мурашнику (Maelinhon)

“Якщо Ктулху може бути викликаний людьми, які настільки нижчі за нього, чому люди не можуть бути викликані мурахами? Це має бути можливим. Але, якщо купка мурах сформує коло в моєму домі, я це точно помічу і спробую зрозуміти, звідки вони взялися, і, можливо, почну сіяти руйнування. Ось чому знати й правильно вимовляти справжнє ім’я настільки важливо для ритуалу. Адже неможливо буде змусити себе не подивитися на те, як коло з мурах почне оспівувати твоє ім’я..

І вони такі: “Ти не можеш піти, тому що ми зробили лінію з крихітних кристалів. Тепер ти маєш виконати наше бажання”. А ти такий із думкою в голові “Цікаво що далі?” кажеш: “Ага, ви мене спіймали. Чого хотіли-то?”

І зазвичай бажанням буде “дай мені гору цукру”. І ти виконуєш бажання, адже чому б і ні? Тобі це не складно і, тепер можна буде розповісти офігенну історію про мурах, які оспівують твоє ім’я і вимагають ложку цукру.

А іноді тебе проситимуть зробити щось, чого ти й зробити не можеш: “Я люблю цю мурашку, але вона не звертає на мене уваги. Зроби мене важливим для неї”.

І ти такий: “Що?! Як?” А потім просто вбиваєш усіх мурах у колонії, крім цих двох. Проблему вирішено. А мураха шепоче в жаху: “Що ж я наробив?!” (с) з просторів інтернету

“Пантеони-пантеони, пантеони – овочі…” – муркотіла Мілен, старанно приховуючи це ганебне знання творчості гурту Сектор Газа. Якщо говорити про езотерику і релігію, то питання про пантеони і богів з якоїсь незрозумілої для мене причини завжди виходять у топ запитів і консультацій. Сидиш, любовно розписуєш, ЯК працює світ, як працює енергія, за рахунок чого формуються події, а питання все одно ставлять про кольори свічок для божества, якому ці свічки потрібні так само, як парнокопитним – духові інструменти.

Єгипетський пантеон, грецький пантеон, скандинавські боги… Розкажіть нам про Одіна! Ми неодмінно хочемо знати про Одіна все-все, аж до кольору трусів і улюбленого смаку. Старанно зображую посмішку (виходить кисло), старанно обіцяю, що буде, напишу… Ні, народ, не буде. І зараз поясню, чому. Поговоримо про пантеони, цей безглуздий і найшкідливіший винахід людей.

Ось вам казка про мурах і шмаль.

Припустимо, ви – бог. Ну ось так склалося, що ви народилися в тонкому плані, у тонких батьків і вмієте всіляко різноманітно крутити енергіями, причому без особливого напрямку поки що. Є у вас сфери, які вам більше подобаються, є ті, що менше, але загалом ви – звичайний такий тип. Десь живете, з кимось спите, чимось займаєтеся. Звуть вас, скажімо, Фай і ви молоді та наївні. Ваш сусід по дачі проводить дивовижні експерименти в лісі неподалік, там живуть дивні комахи, дуже схожі на вас, але безликі й слабкі, як мурахи. Вони занадто малі, щоб зрозуміти вас або осягнути своєю свідомістю, але загалом вони миролюбні хлопці та навіть симпатичні вам.

І ось, ви йдете на вихідні на пікнічок у заповітний ліс зі своєю дівчиною, і там вас оточують мурахи. Вони погано вас бачать, але їм дуже-дуже потрібен дощ, і вони ставлять на скелі свої маленькі камінчики, недолугі горщики з гнотиками і щось співають, просячи когось, хто чує, пригнати хмарину і врятувати врожай. І приносять крихітні зелені віночки, найцінніше, що в них є.

– Хм. – ви задумливо чухаєте бороду. – Чому б і не так?… Віночки вам не потрібні, але вони ж так просять! Клацання пальцями і йде дощ. Ваша дівчина в захваті. Мурашки теж бурхливо радіють і, помітивши краєм ока вашу чашку з чаєм, нарікають вас Син водної безодні, для них ви тепер Таммуз.

– Йой що? Який-такий Таммуз?! Я – Фай, дебіли! – кричите їм ви, але вас уже не чути за співами і радістю. Вони взагалі постійно співають! І таке відчуття, що за піснями вас і не чують. Ловлять якісь уривки ваших слів чи образів, але не чують. Тому, щоб їм відповісти, доводиться вдаватися до дивацтв на кшталт хмар дивної форми, дерев, які спалахують, звірів, які розмовляють… Лише так мурашки вас і розуміють, і то криво. А могли б багато чого навчитися, між іншим.

Наступного разу ви допомагаєте з любов’ю одній мурашці до іншої, і отримуєте горде ім’я Адоніс від іншого типу мурашок. Перші мурашки вже встигли записати кілька од і поем вашій приголомшливій здатності рятувати врожай, тепер на черзі другі мурашки, які нарікають вас богом кохання і весни. У вас два імені, але жодне не є вашим, ваше вони просто не чують і не хочуть вас чути. Але вам загалом кумедно спостерігати, як вони трясуть гілочками, складають свої кольорові камінчики в купки і співають. Вам абсолютно байдуже, якого кольору там гілочки, але вони надають цьому величезне значення і співають пісні тільки відповідно до кольору гілочок. І як тільки запам’ятовують, які до яких! Взагалі, пісні в них прикольні, вам подобається пити чай під їхні барабани. Дурниця, звісно, та інфантильність, розважатися в сусіда в лабораторії, але в усіх свої недоліки!

Ви живете своїм життям, зрідка навідуючись у той дивний ліс і вирішуючи там якісь дрібниці. Навіщо? Та просто цікаво вам, звичайному, відчувати себе вищим і неймовірним, вас тільки там кличуть богом. Начальник би ще так називав, скотина… Але ось ви вже Юміс, бо після ритуалу до вас добре зерно вродило, а ще Сельванс, Церокліс, Тарку… Кожна мурашка вас нарекла так, як їй бачилося. Ви і врожайний, і любовний, і зерновий, і небесний, і земельний, і водний, залежно від того, яку гілочку ви переламали того нещасливого дня і якою ногою тупнули на цих дурнів. А ще вони дуже ревно стежать за вашим життям. Як папараці, чесне слово! Пильно стежать за зміною ваших дівчат, вигадують небилиці про ваших батьків, складають пісні про вашу любов до дощу, який ви терпіти не можете, і всіляко намагаються вам догодити за якоюсь своєю логікою… У якийсь момент ви невдало з’їздили в подорож і ось ви вже Кокопеллі, від вас дівчата вагітніють просто самі собою, бо ви привиділися їм в озерній водичці. Вас паплюжать за хтивість до мурах. Кожній вашій дівці вони присвоюють титул дружини і шанують її! Це взагалі ні в які ворота, тому що дівки одразу починають нахабніти і натякати на весілля, чого ви вже точно не планували. Ви натикаєтеся на мурашині фанфіки, у яких вас убивають, а потім ви нескінченно воскресаєте, хоча ви того дня просто були з бодуна і невдало пожартували. Вони взагалі кожен чих прив’язують до вас! Ялинка впала – ви гніваєтеся, дощ пішов – ви благословляєте, сонце світить – Тарку прийшов… І тому їм здається, що ви буквально керуєте їхніми життями.

Вас, як і раніше, звуть Фай і ви гнівається. Йдете в ліс і топчете кілька мурашників ногами. Мурахи в шоці, сусіди їхні в шоці, біжать хто куди, тягнуть поранених, не розуміють, що відбувається… За день вам уже несуть чорне каміння, хліб зі свічками і нарікають Еру, бо їхньою мовою це означає “біда”.

– Вашу маааааать… Вони такі тупі, що навіть не зрозуміли, чому я псіхонув! – стогнете ви, розуміючи, що нічого логічно до них донести у вас однаково не виходить, а імен у вас уже стільки, що ви й самі не пам’ятаєте, яке за що відповідало і чому. Ви не займаєтеся врожаями, ви не займаєтеся дощами і ви не спец з кохання, ви взагалі фізик і астроном. Але кого з мурашок це хвилює? У якийсь момент вам ця дичина набридає, і ви більше не ходите в ліс. Ялинки тепер падають уже точно без вашої участі.

Якось у курилці зустрічаєте сусіда, який цікавиться, чому давно вас там не бачив. Пояснюєте.

– А, то це норма в них… – рже сусід, затягуючись сигаретою, зробленою з підношень. – До речі, запашна шмаль із цих їхніх вінків, на заціни, це ті зелені. Вони ніхріна не бачать, але дуже стараються, тому спочатку воно чіпляє, а потім починає бісити. Мене вони взагалі богинею кохання кличуть і шепочуть ночами, кого їм там хочеться.

– А ти часто в них бував?

– А то! Спочатку щодня ходив, потім рідше, зараз тільки спостерігаю. Взагалі, туди димутів близько 50 заїжджало за весь час, угорали з усіх сил.

– Заїхало 50, а виїхало скільки!?… Кхе, мда, хороша шмаль.

– А виїхали, звісно, сотні й тисячі, і самі вони вже плутаються з іменами й титулами. А червоні з сірими взагалі вчинили війну, бо їхній Оро крутіший за “сірого” Ронго, хоч цей один хлопчина їм там води наливав. Він, до речі, у зелених теж богиня.

– Мда, мої теж не завжди мене впізнавали, але щоб воювати…

Ви хитаєте головою, викидаєте зелений недопалок у бік лісу, звідки одразу ж лунає плач – поцілили в якусь нещасну мурашку, і, не дивлячись у той бік, йдете займатися своїми справами. Скоро й справді весілля, вже справжнє, треба підготуватися.

Минає 4500 років, у мурашок тепер є Вікіпедія, де любовно зібрані шматки вашого життя. Тільки от зібрані вони на 714 різних сторінках, під різними іменами і занесені до приблизно 26 довгих табличок із пантеонами, які мурашки збирали не одне десятиліття. Ви опиняєтеся в грецькому пантеоні, під трьома іменами – в єгипетському, вірменському, чомусь литовському і в парі-трійці африканських, до того ж у половині ви впізнаєте ті самі фанфіки, де вам то член відрізали, то ви померли і воскресли, то перетворилися на рибу і плавали в озері… У більшості статей високочолі і сивочолі мурашки міркують і роблять висновки про вашу зовнішність, навички творити зерно і обережно припускають, що, можливо, є певний зв’язок між Таммузом та Адонісом, але це тільки гіпотеза. Можливо, вони були братами і потрапили в різні пантеони в такому форматі? Бо в першого, судячи з легенд, було кілька змін дружин, а в другого на той самий період теж якісь проблеми були особисті… Але ще є версія, що Таммуз – це була богиня кохання, бо плем’я бушменів так передає в усній традиції. Інші мурашки обурюються, пищать що єресь це все, не було вас там узагалі, просто сили природи примітивні перші мурашки персоніфікували і назвали ось так. Тому й так багато пантеонів.

У сусідній вкладці інформпотоку мурашка з пентаграмою на аватарці цікавиться, чи правильно вона купила сині свічки, щоб закликати ваш дух, адже ви – богиня кохання і майстер приворотів. Так написано в старій книжці, а старі мурашині фоліанти не брешуть! Вона вже пізнала саму суть і мудрість цього світу, вона жрець богині і чітко пам’ятає, які кольори співвідносяться з якими піснями. Єдине що для неї складно – знайти інформацію про всі пантеони богів, бо пантеонів так багато! Богів сотні й тисячі, як дізнатися, які саме гілочки їм підносили предки? Які пісні співали? Адже ми ніколи не дізнаємося, жахлива втрата, як тепер жити? І як дізнатися про гілочки? Адже богиня не відповість, якщо гілочки будуть неправильного кольору. Ну ж бо, ті, хто бачить, подивіться, чому там богиня любові віддає перевагу?!

– З п’ятдесяти зробили десять тисяч і все не вгамуються… Краще б вони далі зелені вінки постачали, хоч якась користь. – думає Фай і йде споглядати зірки.

 (c) Mylene Maelinhon \ Archaic Heart