Бафомет та зіпсований телефон (Maelinhon)

Невеличкий додаток до статті «Язичництво: А де всі?»

Враховуючи тематику, яку висвітлює Archaic Heart, до нас прилітає багато питань і щодо релігій, і стосовно практик усіх мастей. І давно вже у цій темі намітився один веселий тренд, про який хотілося б сьогодні поговорити. Імена! Богів, інфернів, усіляких сутностей, з якими люди намагаються працювати. А якщо я скажу вам, що ви, мабуть, не знаєте жодного імені з тонкого плану?

Коли люди починають цікавитися тонкими практиками (будь-якими, від йоги та вступу в секти до неоязичницьких ритуалів), то головним ворогом на шляху метафізичного прогресу можна назвати Вікіпедію. І взагалі інтернет. Тобто повністю, на 800% цивільне джерело, яке добре працює в цивільних темах, але абсолютно недолуге в маргінальних. Простіше кажучи, 99% інформації про щось тонке, особливо про міфологію та релігію за версією Вікіпедії, є повною маячнею. Оскільки статті в таких місцях копіпастяться з наукових праць, дисертацій та досліджень якихось фольклористів, а не приходять від практиків. Тобто, читаючи про Фрейю чи Бафомета, ви бачите текст від етнографа чи фантаста, можливо і від історика, але не від того, хто реально з цим усім працює і щось бачить.

На практиці виходить лютий крінж, коли бачимо довгі описи про те, яка богиня там за що «відповідає». Жодна богиня взагалі ні за що у вас не відповідає, просто півтори тисячі років тому вона допомогла комусь із любовними чарами, а потім цей факт зіпсованим телефоном дійшов до етнографів. Половини вказаних імен та параметрів просто не існує в природі, друга половина подана з актуальністю приблизно на 567 рік нашої ери. У кращому випадку. А люди наполегливо намагаються працювати із зазначеними даними, роблять практики на старі імена і їх нічого не бентежить.

Якщо їм дуже пощастить, на такі запити відповідають дальрам, мотивовані зробити роботу та отримати гонорар. У результаті «Бафомет» «відповідає і допомагає», а вся ця етнографічна параша сяк-так підтримує ілюзію реальності. Але найчастіше на заклики за книжкою приходять дальрами, які такого практика відразу сприйматимуть за ідіота, і закінчиться це все для нього погано.

Як працює ім’я?

На тонких рівнях є такий старовинний жарт:
— Чому в Азраїля такий високий трон?
— Тому що під ним лежить гросбух із усіма іменами, якими його та його почет нагородили люди.

У будь-якої сутності є, як мінімум, 2-3 імені, частіше – штук 5-8. У великих, старих управителів і вельмож їх десятки, причому з часом вони можуть їх міняти чи додавати нові. І це не просто абстрактний рядок у паспорті, ім’я – це ключ і доступ до тіла, його можна порівняти з телефонним номером. Будь-яка Важлива Шишка має штук 10 телефонних номерів: один веде до секретаря, другий – в контору та до асистента, інший дається важливим партнерам на дзвінки в робочий час. Є номер для дружини/чоловіка, родичів, дітей. А ще є і такий номер, який існує тільки в одного єдиного димуту і підписаний як «Пупсик». Останній же номер у списку веде в папку Спам і дзвінки з нього ніколи не приймаються.

Аналогічним чином працюють імена, причому система ця настільки давня, що знайшла відображення у купі казок та фольклору. Знаєш ім’я – маєш доступ до тіла. Продовживши логічний ланцюжок: знаєш ОСОБИСТЕ ім’я – маєш статус довіреної особи, співробітника, друга тощо. І якщо ви «на короткій нозі» з кимось, але оперуєте ім’ям з Вікіпедії та іншого вам не повідомили… Тоді у мене для вас погані новини.

Можете собі уявити ситуацію, де хтось понтується тим, що президент країни – його найкращий друг і кореш, але номер телефону має тільки від офісу? І то помічника секретаря. А де ж особистий номер шишки, яку ти ласкаво кличеш Васян? А в мережі маса народу стверджує, що сам Локі до них на чай приходить вечорами. Може і так, але чому тоді ви кличете його Локі? Це не так працює. Ви ж не думаєте, що його й справді звуть Локі, і що це єдине його ім’я?!

Що сталося з іменами?

Коли в людському світі масово з’явилися великі та глобальні релігії, книги та писемність, а інформацію почали передавати на великі відстані, усі скомпрометовані імена зникли із зони доступу. Багато хто зник ще раніше, тому що навіщо їм залишати свої особисті дані всім підряд? Хочеш спілкуватися – клич на особисте ім’я, не знаєш особисте і не можеш дізнатися – пішов нафіг звідси. Найпростіший лакмус для охорони Важливих шишок від набридливих людей і не тільки. Так, його можна дізнатися, але для цього треба мати, як мінімум, зір (візитівка в потоках є все-таки більш особистішою, ніж ім’я у Вікіпедії), а краще – вміти в діалог.

Ще є цікава категорія езотериків, які взагалі не користуються іменами, а закликають на абстрактні поняття, уникаючи конкретики (і відповідальності за неї). Вищі Сили, Рід, Духи предків, Бог, Диявол тощо. Це приблизно як вийти вночі у двір і кричати: Агов! Ееееей! Хтось! Хтось, ідіть сюди! У мене тут двері відчинені, я дурень і погано бачу! Налітай!

Кликав кого-небудь – хтось і прийшов. Потім не скаржся. Ти ж нікого конкретного не викликав і ім’я не уточнив.

Такий підхід може бути актуальним лише з великими пантеонами. Звертаючись до Лакшмі чи Шиви, ви теж, швидше за все, потрапите на секретаря та почет. Але ім’я працює і відповідь йде. Кличете Бафомета чи Одіна… Ну, там як піде. Егрегори буддизму, синтоїзму, індуїзму, даосизму можуть оперувати загальними іменами та поняттями, оскільки вони ведуть до структури, а не до самої морди. Тобто коли звете Будду, то пінгуєте пантеон, а не божество. Але це доступ на рівні «зайти в двері установи», а не «ми з Будяшою – старі друзі». Якщо вам потрібно в самий егрегор – жодних проблем, але не говоріть потім, що ви з гендиректором у більярд грали. Це смішно.

З того боку не існує таких імен, як Бафомет, Тор, Санта Муерте або богів кохання та родючості. Грайте за правилами того боку, а не за зручними та хибними – з цієї.

До речі, із «родом» це теж працює. Немає жодної єдиної структури «рід», є лише приватні особи з ваших предків. І якщо ви не в курсі їхніх імен, то з великою ймовірністю цих людей вже не існує ні на якому рівні. Мертві живі, поки живі пам’ятають їх і живлять пам’ять про них. Якщо хтось помер 700 років тому, його душа вже давно пішла із родинних зв’язків.

Запрошуючи «предків», ви знову дочекаєтесь приходу дальрам, яким все одно кого грати: прапрабабусю, Локі, Бафомета, та хоч самого Диявола. Їм вигідно підтримувати ілюзію, що це марення працює. А товариші на кшталт Антона Лавея (ОйВея!) своїми працями роблять їм і людям величезну послугу. Ось тільки людям – ведмежу.

(c) Mylene Maelinhon \ Матеріал проекту Маргінальна Метафізика

Репости цього матеріалу дозволені лише із зазначенням автора та джерела матеріалу. Крадіжка інформації, тексту чи їх частин жорстоко карається, і я не про юристів. Дотримуйтесь чесності та поважайте чужу працю, тоді ця повага до вас повернеться сторицею.