Перше обличчя Плутона (Tsemra Igly)

Тевірп.
За цивільною освітою я інженер нафтохімічної промисловості. Повинна на заводі у складних реакторах варити з нафти самогон, бензин та іншу гидоту, яка несе у світ діоксид вуглецю. Звучить пафосно, особливо для ліриків, але не фізиків. До речі, відкрию вам страшну таємницю всіх інженерів, про яку іноді вони й самі не здогадуються: ми гадки не маємо, що всередині цих реакторів відбувається. Як і ви. Серйозно.

У реакторі купа різних процесів, у ньому мільярд молекул, сотні різних реакцій, речовин, локальних перепадів тиску, температури, флуктуацій, концентрацій та інших розумних слів, половина з яких перелічені тут для пафосу. Але факт залишається фактом, ми не здатні зі 100% точністю описати реальний стан справ у реакторі, бо там відбувається багато всього, чого ми навіть не в змозі побачити фізично.

«Ну так як же ви, блін, працюєте?» – запитає мене мій уявний читач. А я уявно відповім: «Через модель». Модель – це спрощена копія реальної системи, про яку йде мова. Вона не має всіх якостей реального об’єкта, який є оригіналом, але якісь важливі риси передає. Іграшковий літак – це модель, яка передає зовнішній вигляд реального літака з деяким ступенем точності. А різні формули – це моделі, які з певним ступенем наближеності описують процеси, що відбуваються в природі. І в реакторі також.

Математики, фізики, всі інші технарі довго вперто ламали голови і робили досліди, щоб створити моделі, наближені до реальності настільки, щоб різниця між копією та оригіналами була досить малою. Такою, при якій відмінності на цій дистанції не суттєві. Так, у реакторі незрозуміло, що відбувається, які кварки і на якому рівні там гуляють, але нам цього знати і не треба. Тому що в масштабах реактора та часу його роботи, їх вплив слабкий і ним можна знехтувати, повністю спершись на модель, яка їх не враховує. Ну, і звісно, на показання датчиків.

Але у всьому іншому модель має бути схожою на реальність, як я вже сказала. Бо якщо вона з нею значно розходиться хоч у чомусь, то у кращому разі, у нас каучук не такий. А в найгіршому – ми горимо і злітаємо на повітря з усім заводом, а то і з містом. І якщо щось йде не так, ми постійно перевіряємо модель і звіряємо її з дійсністю. Ми шукаємо, де знаходиться розбіжність між реальністю та нашим уявленням про неї. І змінюємо її, щоби досягти гармонії, завдяки якій це працює всім у позитив.

Але це у технарів, з їхніми апаратами, в окремих і віддалених від звичайного життя областях. А в людей та в соціальній сфері чомусь усе зовсім навпаки. Вони натягують, як сову на глобус, абсолютно відірвану від реального світу модель, а потім дивуються, чому ми всім людством сидимо в дупі. Склепали собі купу монотеїзмів, консерватизмів, комунізмів, інших єбатизмів, від гігантських релігій до дрібних шаблонів сприйняття. І замість того, щоб перевірити їх на поєднання з реальністю, намагаються підігнати під цю модель інших. І себе. І повбивали за це купу народу. Молодці.

Але реальність норовлива пані, яка за старанне ігнорування дуже боляче б’є кувалдою по верхньому днищу. Наслідуючи моделі, які далекі від реальності, ви накопичуєте у своїх діях певний відсоток помилки. Уявіть, що ви складаєте ряд чисел, але систематично рахуєте з помилкою «+1». Ось у вас було спершу 2+2=5. А потім ви до цієї 5 додавали 5 і отримали 11. А насправді, якби ви рахували без помилок, у вас вийшло б 9. Чим далі ви рахуєте, тим більшою стає помилка, і одного разу вона стане дуже суттєвою. І якщо в жартівливих розрахунках вам за це нічого не буде, то в житті, при досягненні критичної помилки, ви випадаєте із синхронного стану з навколишнім світом (якщо взагалі в ньому були). І тоді до вас приходить Домаха.

Домаха – це граха, справжньою функцією якого є утримання гармонії у всесвіті. Це його справжнє лице та справжня функція. А ви – частина цього всесвіту, яка здатна вивести його з гармонії, якщо неадекватно сприйматиме себе та інші частини даного механізму і діятиме, керуючись цим неадекватом. Якщо живете, не будучи собою, не слухаючи простір, ви робите гірше собі й оточуючим. А отже, завдаєте болю самому світу. І він хворіє. Буквально. Коли хвороба стає значущою або настає період ревізій, Плутон включає протокол антивірусу і починає зносити всю ту заразу, яку ви понавибудовували, щоб повернутися всім разом у здоровий стан. Ну, або знайти його вперше. Я не так довго живу, щоб бути впевненою, що в історії світу гармонійно було хоча б на мить.

А у другому своєму образі Домаха приходить, якщо його не чути та ігнорувати. Ось тоді будуть гній, кошмари, війна та чума. І як я можу судити з перших і найпопулярніших асоціацій з Плутоном у масах, із сприйняттям Домахи у людей погано. Хоча все, чого йому треба від вас, це щоб ви стали собою. І навчилися існувати у синхронізації зі світом. Тому що тоді ви опинитеся на своєму місці в цьому всесвіті, і це відгукнеться вам позитивом. І якщо це моє відчуття від Домахи можна трактувати як бажання, то він хоче саме гармонії та балансу для всіх світів.

(c) Tsemra Igly