Хан Тенгрі: Ткачі та Створення Світу (Maelinhon)

Ю-ма, ю-ма, ю-май-бай…
Давайте поговоримо про єдиного бога і творця? А то все про демонів та про демонів. Стаття буде складною, але дуже цікавою, та відповідатиме на головне питання життя, всесвіту і всього такого: хто ж у нас ГОЛОВНИЙ Бог? Підказка – Тенгрі, але про це далі – докладно.

Є на світі дуже багато народів зі своїми історіями, традиціями та самовизначенням. Хтось вірив і вірить у небо, хтось — у сонце, когось боги-батьки зліпили з глини чи маїсу, а хтось прилетів із далеких зірок. Створення світу та життя в ньому – спільна тема для всіх, і космогонія – багатюще поле для вивчення. Причому, на відміну від академічної історії, що ніякого біса окрім книг, не бачила на власні очі, міфологія може бути джерелом справжніх багатств для езотерика та практика. Там ми й покопирсаємось.

Перший важливий момент, на який я попрошу вас звернути увагу: до появи людей світ існував багато мільярдів років і встиг змінити страшенну кількість поколінь «богів» різного формату. Про це міфи буквально кричать, але їх ніхто не чує…

Усі міфи про створення світу, як правило, починаються з того, що звідкись ззовні прибув (прилетів, з’явився, просто спочатку БУВ…) Хтось, хто створив небо, потім зірки, потім море та води, а потім уже землю. Скрізь мелькає Хаос, первинні води та якась ще каламуть. Земля майже скрізь – пізня і навіть вторинна стихія та об’єкт, створений творцем в останню чергу. У маорі цей творець — Рангу, у прибалтів — Дієвас, у тюрків — бог Тенгрі, у китайців з первинного хаосу та води прибув Пань-гу, у айнів — Пасе камуй, у греків був Уран, у японців — Аме-но мінаканусі, від слов’ян вже мало що залишилося, але загалом вони не парилися і говорили просто Бог. Бог неба. Саме слово «бог» походить від санскритського bhaga, тобто доля, доленосна лінія. Що дозволяло обходитися без імен.

Загалом скрізь бачимо якогось первинного деміурга, який відокремлює небо від землі, роблячи світ подвійним і пласким — зверху небо, знизу земля.

Потім він розмножився з кимось зі своїх чи сам по собі, і його діти, титани та друге покоління богів уже породили в цьому світі птахів, звірів, рептилій, людей і так далі. Якщо покопирсатися у книгах, то ми знаходимо сотні і навіть тисячі цих імен: бог землі, бог грому, бог кохання, бог сміху, бог смерті… І не є таємницею, що все це діти богів первинних, а не самі першотворці. Просто вдумайтеся: кожен із відомих вам богів будь-якого популярного пантеону — це в кращому разі син чи дочка, але найчастіше онук чи правнук деміурга. А то й далекий нащадок. А де їхні батьки? Адже кожна перша релігійна традиція стверджує, що саме їхній бог-творець створив небо, землю, людей і все навколо. Інші боги чи то липові, чи то… хто? Хто вони?
І ось тут другий момент: ці самі батьки-засновники у всіх міфах напрочуд пасивні, спокійні та відчужені від реальності. Вони не особливо беруть участь у сварках дітлахів, а тим паче мало уваги приділяють людям та їхнім мізерним проблемам. Весь рух відбувається набагато нижче їх рівня уваги. А чому?
Чи можливо зараз розібрати це місиво та відповісти на просте запитання: хто ж створив небо та землю? Хто та первинна, неприборкана сила, яка створила і Іггдрасіль, і людей, і демонів, і богів, і останню комашку навколо них? Хто Великий Ткач реальності і чи він один?
Давайте розберемося! Тільки не з боку книг, а з боку зчитки інформації, приправленої крапелькою здорового глузду.

Частина 1 – Ткачі та Створення Світу.

Почнемо одразу з головного.
Справді, існує раса істот, яких можна умовно назвати Ткачами, або першобогами. Це істоти настільки масштабні, що їх далеким щільним нащадкам важко навіть охопити розумом і уявою їх розмір і потужність. Ці істоти сильно вибиваються із звичного нам образу божества чи виду пантеонів, не дуже прив’язані вони і до звичного розуміння стихій. Суть бога для людей — творець і покровитель, але Ткачів важко назвати такими, оскільки у справи своїх дітей вони не втручаються.

Якщо звичні нам «боги» мають двигун із якоїсь однієї стихії, то Ткачі працюють відразу на трьох і більше, причому вони працюють з усіма проявами стихій одночасно, тобто в їхньому арсеналі — першостихії, а не наші, спрощені та дрібні їх аналоги.

Вони раптово антропоморфні (вірніше, це люди – їх калька), хоч і мають складну, багатолику структуру, що працює відразу на кількох стихіях. Це буде легко уявити індуїстам, у яких кожен рух богині чи бога має своє ім’я, історію та зовнішній вигляд. Істота одна, але кожний прояв його натури — це обличчя, фактично окрема особистість, яка живе у своїй реальності і відображає якусь із фаз Ци. Тому «типовий Ткач» живе як би одразу у всіх фазах Ци, а не проходить їх послідовно, від народження до смерті. Ткач одразу і старий, і молодий, і сумний, і радісний, і задумливий і злий.
А лики можуть бути і різної статі, що пояснює можливість розмножуватися на самоті, або відпочкувати від свого тіла собі дружину чи чоловіка, як ми це спостерігаємо у багатьох міфах.
У Ткачів є 6 дуже умовних народностей усередині їх раси, що ми раптово знаходимо у вільному доступі в міфології маорі та айнів — чіткий поділ типів першобогів на 6, і навіть знаходимо малюнки з посохами та символікою цих 6 видів.

1 – Ткачі-Творці

Ці Ткачі займаються створенням світів, живих істот у них, генетикою та всілякими експериментами. Вони – справжні автори, ті самі кого так прагнуть побачити люди. Тіла їх працюють на стихії Світла. Тільки не того, який у фанатиків «добра» і який — частина Темряви, а зоряного світла, першостихії, що іскриться, і плазми самого Життя. Це зоряне світло з тугою і описують багато народів, як первинне, таке, що дає світло і творення. А аж ніяк не просте і зрозуміле світло Сонця. Так, Сур’я теж дуже пізно народився.
Основа і генетика цих Творців має безпосереднє відношення до рептилій всіх видів, це — їхня база і генетична основа, яку вони, задля забави і достатку, підмішували у все живе, щоб їхні діти та онуки потім породжували незліченні види змій, драконів, риб, усіляких напівзабутих істот, які колись реально існували, типу василісків і горгон, яких тут успішно перебили. Всі ж пам’ятають історію Жори Побідоносця, так? Як і історії про полювання на драконів у Азії.
До таких ткачів належить тюркський Тенгрі, він же — Рангі у маорі, шумерський Ану та ще безліч богів.

2 – Ткачі Влади.

Найперші хаосити, управлінці, виконроби та організатори життя всього, що наробили деміурги. Вони винаходять світи, їхню форму, їхню структуру, управління та правила роботи для всіх. Їхня основа, умовно, комахи. І такі ж гени вони і принесли у всі світи, які творили, у тому числі й суть колективного розуму, який можна спостерігати у бджіл чи мурах. Ткачі мають той самий ментальний зв’язок один з одним і можуть діяти як одна велетенська істота з одним потоком мислення на всіх. Серед пантеонів Землі можна виділити Анансі та Кокопеллі, які і є якраз такою формою вкрай складного та розумного життя, а також горезвісного Меліїла (він чи то джміль, чи то метелик), який заснував демонічний рід Маелінон.

3 – Ткачі Ліній Ймовірності.

Цей тип деміургів займається прокладанням магістральних ліній ймовірності, які починаються з неосяжних просторів їхнього рідного світу і поступово зменшуються до тих дрібних ліній, що ми бачимо на картах Таро. Вони тчуть долі зі стихії Пустки, вони тчуть оболонки та форми реальностей та об’єктів у них. Їхня форма аморфна і туманна, тому зовні може бути будь-якою. У пантеонах серед них можемо знайти скандинавських Норн, богиню пустки Дхумаваті (вона ж слов’янська Мара) і Макошь (Мокошь). Вони — Ткачі у квадраті.

4 – Ткачі-Хранителі інформації та потоків.

Деміурги-літописці. Вони зберігають історію і завідують усіма потоками інформації, яка колись була, є і буде в будь-якому вимірі. Їхня форма часто дивна, звіряча або частково антропоморфна, тому їхні дітки — вся ось ця весела юрба птахо-зміє-звіро-голових хлопів, яких ми масово бачимо в міфології. Людина з головою птаха, змій з головою людини, та інші Ганеша, яким незліченна кількість. Найчастіше вони мають пташину форму.
З найвідоміших представників виду – бог Тот, який досі тримає бібліотеку у Верхніх світах. Та й тут не можна не згадати Говарда Уїнфілдовича Лавкрафта, який, у муках свого божевілля провалився в реальний інформаційний потік і знайшов там Ктулху, який завідує тим самим. Інформацією та її мережами. “Ктулху – вигаданий персонаж!” — усміхнуться люди. «Так, вам видніше…» — похитають головою хаоїсти.

5 – Ткачі-Основа, виробники матеріалів.

Це дуже цікавий вид, тому що в космогонії зустрічається найчастіше. Найрозпіареніший образ такого Ткача — інеїстий Велетень, наприклад Імир, предок бога Одіна, з тіла якого його хворі на всю голову діти збудували свій світ, роздерши татка на шматочки. Ці боги вміють породжувати матерію, виробляти самі цеглини матерії, кванти, якщо хочете. Вони їх генерують і віддають Ткачам, які з цього матеріалу будують щось інше. До таких ткачів можна віднести богиню Тіамат (яку теж розпиляли на будматеріали), богиню Калі, бога Енкі, того ж китайського Пань-Гу та індійського Пурушу… Словом, зверніть увагу на богів, про яких сказано, що з них чи їх частин тіла вийшли моря, океани, землі, люди та інші коні. Це воно. Працюють вони на першородній Пітьмі.

6 – Ткачі-Руйнівники.
Коли маєш справу зі створенням світів, завжди має бути кнопка відкату до заводських налаштувань. І ось вона, таємнича стихія Ніщо та її представники. Вони перетворюють все, що існувало і було «знаним» у те, чого більше немає на жодній лінії, карті, в жодній голові і на жодному рівні реальності. Ніщо – це весь спектр об’єктів, яких ніхто більше не знає, тому вони перестають існувати для світу та його умів. Такий собі стирач пам’яті, лишень що стирає саму подію або об’єкт.

Створення світу

Вгадаєте, де чий?
У всьому цьому святі амбіцій комусь все-таки треба працювати, тому раса Ткачів оточена незліченною купою помічників та асистентів, часто їх дітей і гібридів, які посилено беруть участь у роботі «старших». З таких співчуваючих можна виділити птахобога Гаруду, який кого тільки не тягав на собі у важливих справах.

Усього Ткачі створили 4 Всесвіти, включаючи наш. Перший вийшов невдалим і його залишили порожнім, другий вийшов дуже маленьким, третій наш і в останньому живуть вони самі. Кожен із цих всесвітів має свою форму і своє населення, породжене від самих Ткачів і розвивається ними за законами генетики та біології. Такий собі світ богів.

Якщо говорити про світ, де живемо ми, то Ткачі створили Архіпелаги та забили їх строкатим населенням. Кожна з 13 стихій породила їх руками своїх дітей, кожен вид отримав ті чи інші гени. Хтось – демон, що працює на стихії Пітьми і керує інформацією, хтось – елементаль Часу або стихії Води, інші отримали двигун на Хаосі, отримавши доступ до роботи всієї системи. Так з’явилися РІЗНІ істоти на Іггдрасілі і не тільки на ньому, всіх їх відрізняє стихійна приналежність і спорідненість з якимось із шести видів Деміургів. А ось і зміїні та інші гени підвезли, ага. Байки про рептилоїдів мають реальну основу, але все ж таки залишаються байками.

У Ткачів є правило — вони не втручаються у справи своїх світів та їх населення, вони — пасивні спостерігачі за склом лабораторії. Нехай діти творять все, що хочуть, навіть якщо це жорстоко і небезпечно. Це їхній шлях та еволюція. Біологи теж не втручаються в життя піддослідних мишей, якщо стоїть мета відстежити якісь природні процеси. Звичайно, шкода, якщо мишку з’їдять, але якщо не дозволити її з’їсти, то світ мишей піде зовсім іншим шляхом, а це криві результати для біологів.

Саме тому матері- та батьки-засновники такі пасивні. Вони породили перше покоління богів, дали їм світ для життя і сіли спостерігати. Ось дітлахи самі породили дцять поколінь дітей (ще й перемішалися, хохо!), повоювали, остигли, придумали щось своє… А батьки все дивляться, потягуючи пиво.
Втрутилися вони лише тоді, коли світ Архіпелагів пішов у небуття і дітлахам довелося рятувати свої шкури, будуючи систему Світового Древа. Батьки, крехтячи і матюкаючись, звели дітям Іггдрасіль та навколишні Древа Життя, сипнули свіжих краєвидів на нього, і знову вмостилися споглядати.

Тепер звичний нам світ ділиться на величезний «тонкий світ», який включає 4 первинні стихії (Пітьма, Пустка, Ніщо та Хаос) та 9 вторинних (Тінь, Повітря\Метал, Вогонь, Вода, Земля, Життя, Смерть, Час, Світло) .
І невеликий щільний світ, який включає звичні пересічному жителю чотири стихії + стихію Життя.

Перший вигадали Ткачі, другий — їхні нащадки, які теж захотіли щось створити і повторити подвиг батьків, тільки в щільній формі. Вони створили людей, зробивши своєрідний мікрокосм свого власного світу (при тому, що їхній світ — теж мікрокосм світу Ткачів). І з цього моменту почалася плутанина, бо всякі там Одіни та Єгови, на догоду своєму его, просто вирізали шматок історії, де написано про їхню вторинність.

Первинних Ткачів якось справді всі забули, тим паче, що вони мовчки спостерігали за перебігом експерименту. І ось уже ніхто не пам’ятає, що ящір Яхве – ніякий не творець всього сущого, а лише далекий і невиразний син великого змія Тенгрі (він же Рангі). А бог Одін — не всеотець і головбог, а жорстокий і пихатий хлопчисько, який зазіхнув на лаври Іміра-творця. Як і Зевс – онук Урану. Як і Аллах, як і всі, кого ви можете згадати в творцях, якщо говорити про масову свідомість і стереотипи.

Тут же стає зрозумілим і логічним найжорстокіший, маніакальний потяг діток знищити батьків, будь-яку пам’ять про них, і бажано прихопити всіх, хто хоч щось пам’ятає про витоки світобудови. Так нащадок Іміра – бог Бурі (дід Одіна), разом із ним самим і братами, буквально порвав свого творця на шматочки. Діточки Тіамат теж змагалися у спробах вбити матусю, і Мардук цього таки досяг.
Поколупавши міфологію, знайдемо ще незліченну кількість прикладів.

Особливе моє співчуття тут викликає бог Локі, який, сам будучи плоттю від плоті велетня-творця, по-дурному вирішив зв’язатися з Асгардом і його виродками-управителями. За що й поплатився жорстоко та надовго. Ні, до скелі його ніхто не приковував, просто така метафора найточніше описує для людей те, що з ним зробили — прикували до п’ятачка простору у світах, заборонивши виходити за межі Іггдрасіля і щось серйозне робити. І рота заткнули якісно. Не в убивстві дрібного божка там була справа, просто походження і суть Локі страшенно лякають вторинних божків. А раптом він «своїх» покличе? Тут і казці кінець, тому нехай сидить на прив’язі і мовчить. А ще Марвел про нього фільм зніме, ага. Зробивши сином (!!!) Одіна, хоча навіть у оригіналі Едди він — його названий брат.

І поступово, подібно до розбещених мажорів, які видають успіхи батьків за свої, вся ця золота молодь перетягує на себе інформаційну ковдру в головах людей. Мовляв, у вас один бог? Один. А тут сказано, що єдиний головний бог усе сів і створив за 7 днів! І якщо він – один, то ось він і створив, бачите як все просто!
– Ага, простіше нікуди. — посміхнулися Ткачі та прикурили. Справи дітей їх, як і раніше, цікавили лише з споглядальної точки зору. Але є один виняток.

Частина 2 – Хан Тенгрі

Вікіпедія скупо каже нам, що бог Тенгрі – це бог неба у тюркських народів. Нудьга?.. Щоб ви розуміли, це всякі там монголи, турки, буряти, казахи та інші якути, до яких європейці чомусь завжди відчували неприязнь і необґрунтовану перевагу над ними. А даремно. Тому що ці великі і мудрі народи, чи не єдині не пішли на поводу у масового ідіотизму і дуже добре пам’ятають, хто саме створив Небо і Землю, а хто прийшов через мільйони років опісля і нацупив царську шапку не за розміром. І не дуже побігли кланятися вторинності від вторинності.

Сам Тенгрі – це Ткач, який створив Іггдрасіль. Це його особиста, персональна ідея створити світи у формі дерев і поділити їх за частотами. Архіпелаги — ідея колективна, а ось дерева придумані Тенгрі, причому з 12 Древ Світів він особисто створив саме наше, бо мав сміливу ідею спробувати пожити на одному зі своїх творінь. Що викликало дебелий конфлікт із колегами, до речі. Отже, коли монголи кажуть, що хан Тенгрі створив усе навколо, вони недалеко втекли від істини.

Монголи мають досить точний, хоч і поетизований опис Тенгрі-хана. Вони знають про його багатоликість і безліч проявів свого предка, а саме про 9 ликів Тенгрі, які в свою чергу діляться на юних Тенгрі, старих Тенгрі, сильних, слабких, лютих Тенгрі, світлих і так далі. Це все – один бог, але істота ця надто складна, щоб жити одним виміром.

Тенгрі справді оселився у цьому світі (а точніше у величезній його кишені над Верхніми Світами, вільно ходячи куди йому потрібно), і коли його нащадки створили щільні копії себе, тобто людей, він теж не залишився осторонь і вирішив створити свою расу. І створив монголоїдів. Так-так, хлопчики-дівчатка, люди — теж колективна творчість, звідси і такий строкатий розсип кольорів шкіри, видів та оповідань кожного народу про те, як саме їх створив великий *вписати потрібне*. Парадокс у тому, що ніхто з цих народів не бреше, їх справді створив ЇХ бог, і вони пам’ятають. Просто інші народності створені іншими богами. І тільки любителі упоротись монотеїзмом намагаються проковтнути цей пиріг цілим і все вивести єдиного бога, що створив усіх і вся. Білі нитки стирчать із усіх доступних місць, провали сюжету досягають розмірів марсіанського кратера, але монотеїзм наполегливо натягує сову на глобус. Не заважайте їм, ідіотизм теж деталь еволюції.

Так ось про Тенгрі-Рангі. Божество це, якщо Ткача взагалі можна так назвати, істота дуже приємна. І співчутлива. Йому не притаманна кровожерливість чи злість, скоріше це старий (хоча він одразу і молодий і стародавній) і мудрий вчений, який виявився найбільш зацікавленим у долі своїх далеких нащадків і він вирішив хоча б бувати у них. І створив собі землі, які особисто йому приємні. Його приватний садок, розміром з Азію. Він любить степи, степову природу, щоб небо було видно від і до. Він ходить цими землями, як своїм домом, насолоджуючись природою, квітами і звуками, створеними його руками. У глобальну політику Древа він не лізе, але на прохання окремих дітей завжди озивається.

З ним дуже легко і приємно працювати, він виключно швидко виходить на зв’язок, який не вимагає якихось особливих ритуалів. Просто йому симпатичні люди, він відчуває до них цікавість та співчуття, не принижуючи їхні маленькі проблеми, як це роблять його колеги. Так, люди для них — як мурахи, але ці мурахи створені за образом і подобою, а отже, в них жива частка самих Ткачів.

У Тенгрі є особливість — він дуже любить набувати маленьких, не відповідних собі форм. Найчастіше його можна побачити в образі ворона з дивним пір’ям, схожим на чорну луску. Або в образі невисокого гарного юнака-монгола. Хоча улюблене його обличчя, звичайно, велетенський чорний змій, якого з тугою малюють любителі фентезі. Тенгрі – батько всіх рептилій, які жили і живуть у всіх світах, саме тому його найрозумніших нащадків так люто знищували у всіх шарах. Це схоже на ув’язнення Локі — спроба прибрати конкурента. Сенсу в цьому винищуванні ніякого не було, але чиєсь его зітхнуло з полегшенням, коли вбили останнього дракона чи горгону.

А Тенгрі просто спостерігав і хитав головою. Тому що Ткачі не втручаються у справи своїх дітей. Ю-ма, ю-ма, ю-май-бай…

(c) Mylene Maelinhon, Gemma, Largsamyel Maelinhon.

Переклад @rubimoon_lv

Дякую за допомогу у зчитуванні інформації майстра Ravenhan, Amvriella та колективний розум чату Archaic.

Ілюстрації – breathtime.kz (с)

Стаття про Ткача Меліїла: https://maelinhon.org/demon-meliil-norny-yahve-i-pcheli/