Король Беліал: Птах вдачі (Maelinhon)

Король Беліал, Веліалл, він же Агріель – особистість багато в чому легендарна. Один із корифеїв Нижніх світів та негласно правлячих інфернів, один із найсильніших та “найпопулярніших” демонів Лемегетона 1.0. Давайте розберемося, що ж у ньому особливого, і хто ж він насправді.
Раса вищих інфернів – основний вид елементалів стихії Пітьми. Технічно їх існує три різновиди: елементалі, у яких переважає тільки Пітьма (“демони”, вони ж Лельрам), Пітьма з великим домішком стихії Землі (біси та чорти – Дальрам) та Пітьма, змішана із стихією Пустки (джини). І якщо у Дальрам та джинів пригоди були скоріше цікаві, то у першої категорії все не так весело. Їх історія трохи нагадує історію єврейського народу – спочатку він був розділений та потерпав від злиднів, кожнен у своїй країні, а потім зібрався знов на одній землі. Поодинокий, але у підсумку єдиний народ. Можливо, ця аналогія не випадкова. Під час воєн, ще до створення світових Древ, раса Лельрам була викошена більш ніж наполовину, і діти Пітьми розбіглися хто куди. Це “хто куди” спочатку розділилося на 5-7 різних гілок (кожна із своїм правителем), а потім, коли були створені Нижні світи цього древа, прибули сюди. Сталася невелика плутанина, тому що кожна група вже встигла набути собі монарха з наявної аристократії.
Останнім “загальним” для всіх королем був демон Арбакаель, батько Самаеля, але він загинув і до Іггдрасіля просто не дожив. І за правилами, трон Низів у такому випадку мав обійняти найстаріший демон-монарх, таким найстарішим був Беліал. Зрілий та дуже сильний інферн, який привів на Іггдрасіль найбільшу групу тих, хто вижив. Проте, побачивши “голі стіни” нового світу, Беліал розважливо відмовився від такої щедрої пропозиції влади, пославшись на вік та втомленість. Не те щоб він усіх покинув, ні. Радше, його і так обтяжувала влада. І він уступив трон юному Самаелю, а сам віддає перевагу налагодженню роботи всього низькочастотного шару.
Хто ж він? У нас тут в основному були особистості трагічні, з втратами та трагедіями. Це, багато у чому повʼязане із трагедією самого народу – чим гірший рівень життя, тим більше проблем у кожного окремого персонажу. Беліал у даному випадку є одним із небагатьох щасливих виключень з цього переліку ліричних героїв. Проблем у нього у житті практично не було.

Агріель Адахаель Авен-Шеат аель Айєм народився ще в епоху архіпелагів до створення Древ, у вельми багатій аристократичній родині. На його сигілі й гербі зображений величезний хижий птах із сріблястим пірʼям. З народження він мав титул герцога, і дитинство своє провів у теплих краях – родина володіла великою кількістю маєтків вздовж сонячного узбережжя. Освіту він отримав найкращу, яку тільки можна собі уявити у наш час – його навчали кращі розуми цивілізації, що нині загинула. Головною його пристрастю була математика та інженерія, і у таких її нетрях, які можуть здатися фантастикою навіть бувалим любителям фентезі. Цей інферн ще років у 15 міг спокійно розрахувати зо два десятки ліній вірогідності на тисячі років, із поправками на будь-які катаклізми та притік будь-яких стихій. У нього був спокійний, холодний, на диво живий та неординарний розум, який у всьому бачить систему, лінії та координати. Що не раз рятувало йому життя і здоровʼя.

У доволі ранньому віці він оженився, і, до речі, це сталося проти волі батьків – на доволі екзотичній дівчині із земляних елементалів. У нашому світі сказали би, що юний Агріель привів перед світлі очі батька доволі темненьку чарівну мулатку на імʼя Мелай. Цікаво, що з тих пір минуло немислима кількість тисяч років, але пара все ще разом – як він у юності побачив у ній свою половину та виключну підтримку, так і сталося.
Другою особливістю майбутнього Беліала була якась цілковито неймовірна вдача і щастя, що втім легко можна пояснити саме рідкісним таланом бачити на 50 кроків уперед. Беліал вижив у десятку абсолютно моторошних воєн та конфліктів, але ні разу не постраждав навіть злегка. Як і його близькі. На момент розпаду Архіпелагів він та його дружина були достатньо далекі від епіцентру подій і не постраждали. На момент руйнації єдиного древа, вони саме так мʼяко та щасливо уникнули руйнувань та гілок, що падали у небуття.

Після усіх війн цілі та неушкоджені вони прибули до Нижніх світів, які на той час ще будувалися, із своїм первістком на імʼя Іпос, та оселилися на звичному для себе півдні біля моря (Беліал дуже полюбляє спеку та сонце). Принц Іпос на той час був зовсім крихіткою, але теж прибув без єдиної подряпинки. Через деякий час, поки інші збирали життя по шматочках, на світ народилася принцеса Кара аела Дарамм (вже місцевий титул). Така особливість цієї родини – залишатися на плаву, навіть якщо навкруги падають тонни розпеченої лави.
Основна заслуга Беліала у тому, що при всій цій особистій розкоші, свій народ він у будь-якому разі не покинув. Більша частина того, чим зараз пишаються інферни – його оригінальні проекти. У Нижніх світах зараз виключно зручно жити, якщо порівнювати їх із будь-яким іншим шаром, навіть Верхніми світами. У Низах завжди ідеальна енергетична чистота, незвичайна система житла, цілковито неймовірна захисна система, легка та багаторівнева, ідеальна система розподілу благ… Все це колись придумав та зробив великий зануда та інженер “старого гарту”, працюючи буквально з чистого аркуша. Тяжіючи до самітності, Беліал придумав ту саму “стільникову” систему інфернів, схожу на рідні йому архіпелаги – кожен живе у своєму мікро-світі, своїй комірці, заважаючи нікому, але при цьому вбудованій у загальну систему. Це схоже на вулик, де замість стільників – маленькі світи. Вдвох із молодим королем Белетом, таким же ідейним та яскравим мрійником, вони підняли новий світ таким, яким його й уявити не могли. Працювати їм було легко – будувати новий дім простіше, ніж вивозити сміття, чистити та переробляти старий.
Система ідеально працює до цих пір. Ні єдиного збою.

Сам по собі Беліал (будемо називати його так, хай вже) – особистість вельми своєрідна. Виглядає як сивий, чорноокий, дуже високий та статний чоловік років 60. Бувають такі “старі”, які виглядають привабливішими та дужчими за багатьох юнаків. Це про нього. В усій його зовнішності відчувається розкіш. Інакше не скажеш. Кожна деталь його лику, його одягу, його зачіски – це величезний статок, у чім би ви його не рахували. Беліалу наплювати на титули та статуси, але він полюбляє БУТИ королем, так, щоб кожний зустрічний захоплено схиляв голову і не смів дихнути, навіть не знаючи, хто саме перед ним.

Його основна сфера – вища кабала, вища математика, інженерія і все, що повʼязано із владою. Сама верхівка будь-якої структури, хоч президент, хоч кардинал, хоч великий вчений – його підопічні ніколи не бувають простими смертними. Це перша і основна проблема роботи із ним – він міркує із такою швидкістю, що може не прийти, просто прорахувавши у розумі все, що ви можете йому сказати у будь-якій вірогідності, і вирішити, що це не варте уваги.
Тому основне, що вам треба знати, якщо ви хочете попрацювати із цим інферном – він не приходить просто потеревенити або із жалю та цікавості. Він не приходить, якщо вам нема чого йому сказати. Він не приходить, якщо ви не являєте собою нічого цікавого і не маєте достойних ідей, які могли б запропонувати йому до реалізації. Просити грошей на щось для себе – навіть не мрійте. Проте, навіть якщо формально ви ще ніхто, але ви талановиті та повні цікавих та незвичайних замислів та проектів (на які потрібні гроші), ось тоді це може вилитися у співробітництво. Буде це політичний чи науковий проект, нема різниці, головне, щоб це було свіже і за вірогідностями мітило на перші ряди. Агріель своїх підопічних завжди доводить до верхівки будь-якої структури та купає у грошах і розкошах. Своїх печатників у нього вкрай мало, але кожний обласканий з ніг до голови.
Викликається – раптом – навіть на свою стару сигілу (йому плювати на будь-які проблеми, повʼязані із цим фактом). Сірі та сріблясті свічки, свіжі червоні квіти, цитрусові олії та солодкі ягідні запахи. Як особистий знак для печатника – обручка із рубіном або червоним гранатом.

(с) Mylene Maelinhon \ матеріал Archaic Heart