Кредити та негативна карма (Maelinhon)
Минулого тижня, у мене сталася цікава розмова з клієнткою, яка схиблена на кредитах і вважає їх чи не єдиним шляхом отримання грошей і благ. На всі мої докази, що це псує карму і фінансові канали, мені було заявлено, що карма вона десь там далеко, а гроші на нову машину вони ось, тільки руку простягни. А з наслідками якось розпедалимося. Один раз, мовляв, живемо! Далай Лама дуже сміявся б, ага. Давайте поговоримо про те, що таке позитивна і негативна карма, як вона утворюється, і чому смітити і позичати без причин — це погано.
Сьогодні я вийшла з квартири та виявила на підвіконні під’їзду 2 порожні пляшки з-під пива. Я не п’ю дешеве пиво, тим більше в під’їзді, сусідська бабуся, з величезною ймовірністю, теж. Але я живу в історичному центрі, і така прикрість тут відбувається постійно. Туристи, які приїжджають у місто, свято впевнені, що якщо сховатися від дощу, снігу чи спеки в чиємусь під’їзді, то нічого страшного не станеться, а пляшки і презервативи за ними потім прибере… ну, хтось прибере. Здрастуйте, я – цей хтось. Я не люблю безлад і сміття, тому я покірно запакувала чужий срач у пакет і понесла до смітника за 50 метрів від будинку.
Чи важко мені донести 2 порожні пляшки до урни? Ні, мені зовсім не важко, я не надірвалася, не захворіла, нікуди не запізнилася через це. Але у мене забрали 2 хвилини мого часу на цій Землі. Суворо лімітованого часу, до речі, яке до мене більше не повернеться ніколи і ніяк. Іншим разом там довелося за кимось мити підлогу. А був у моєму житті один безрадісний новорічний ранок, коли мені довелося мити всю квартиру після новорічної гулянки, в якій я навіть не брала участі. Ну, так вийшло. Люди просто насмітили та роз’їхалися хто куди — кутили вони, а час витратила я.
Час — практично єдиний ресурс, який є у людини, і яким вона може розплачуватися за щось. Є ще емоції, але час поза конкуренцією. Це чиста ваша енергія. Вона легко конвертується в гроші та матеріальні об’єкти, але на часі ж і побудована карма як така. Без жартів. Ви платите часом, з вами розплачуються ним же, заощаджуючи ваш. Людина, яка бере великі гроші за свою складну роботу, повертає собі назад роки часу, витрачені на навчання. Коли ви купуєте на ринку помідори, ви віддаєте гроші, які заробили ціною свого часу, за працю людям, які витратили свій ресурс на вирощування цих помідорів. Час за час – це рівноцінний обмін.
Тепер про нерівноцінний. Кожен ваш поганий вчинок, чи то залишене сміття, неприбраний унітаз, поломка або відібрання чужого життя, злодійство — це чужий час, який ви взяли і за який ви нічим не заплатили. І щоразу, коли ви залишаєте після себе щось подібне, поставте собі просте запитання: хто витратить час, аби прибрати це за мною? Нехай він витратить 2 хвилини, але це були ЙОГО дві хвилини, не мої. А значить, я залишаюся йому винен. Цій, незнайомій людині, яку я навіть ніколи не побачу. 2 хвилини – це небагато, але порахуйте сумарно, скільки таких мікроборгів ви робите за рік? А за десять? Це все, як у банку, записується на ваш «баланс». З більш важкими вчинками — ще гірше, тому що роблячи людині зло без жодних підстав, ви забираєте вже не хвилини, а тижні, місяці і навіть роки, які вона витратить, приходячи до тями і оплакуючи втрату. І я зовсім не закликаю уподібнитись буддистам, які навіть комарика не вб’ють, щоб не навісити на себе борг у півтори хвилини, скоріше я — за дотримання балансу. Можна навіть і вбити людину, і скалічити, але тільки якщо вона до цього забрала мільйони ваших хвилин і не повернула назад. Ви маєте на це повне право, якщо суворо дотримуєтеся балансу.
Навіщо ж я покірно прибираю сміття та беру безкоштовні замовлення? Тому що єдиний шлях не гаяти, а нарощувати — витрачати час наперед. Прибирати і доглядати за кимось, робити роботу безкоштовно, допомагати людям і тваринам, що потрапили в біду. Кажуть, що добро до вас повертається, але це працює трохи складніше. Подаючи жебраку, ви віддаєте саме час, не потрібно думати про те, куди він його (у форматі ваших грошей) подіне, раптом проп’є чи ще що… Це не має жодного значення. Сенс милостині — безоплатно віддати час, витрачений на заробляння грошей. У цьому ж сенс прикмети, що втративши золото чи цінності, ви потім не отримуєте якоїсь болючої шкоди, яка мала бути на вашому шляху, ви розплатилися вперед. Ви витрачаєте час і заповнюєте свій баланс, який потім повернеться до вас або оплачуватиме власні помилки. Витративши 2 хвилини, ви отримуєте позитивну карму, яка нарощуватиметься і впливатиме на ваше життя потім.
Можете обережно зараз прикинути, який баланс карми у якихось політиків, особливо у широтах СНД…
Так ось про кредити. Усі гроші у світі — чиїсь. Немає грошей, що просто висять у повітрі, всі вони фактично підкріплені чиєюсь працею, чиїмось часом і силами (інфляція — це коли вони і справді просто висять як даність, але це крайній випадок). Заробляючи гроші, ви вкладаєте у них свій час, помножений на навчання. Беручи кредит – ви берете його двічі. Перший раз — у банку та грошима, другий — часом, який не ви витратили на підкріплення отриманої суми. Хтось інший витратив свій ресурс, щоб ці гроші були цінними.
Звичайно, ситуації бувають різні, іноді життя і справді може приперти до стінки так, що терміново потрібна енна велика сума і потрібно вирішувати питання тут і зараз. Якщо хтось захворів чи сталося інше нещастя, то там не до карми. Із цим ніхто не сперечається. Я говорю про тих, хто набирає борги за принципом «бо я можу», і вважає, що його фінансове становище залишиться незмінним і ніякої біди не буде, якщо заздалегідь зжерти ласий шматок, до якого інакше залишалося б ще двадцять років роботи. Ці роки роботи так і залишаться, а відсоток у вас буде вже подвійний.
Хтось від великого розуму бере новий кредит чи борг, аби віддати старий. Старий борг (енергетична його частина) нікуди не поділися, бо ви не віддали час та енергію. А на вас уже новий подвійний обсяг. І така ситуація може повторюватися нескінченно, доводячи навіть невеликий борг до бездонної ями в енергетиці, каналах і балансі карми. Якщо ви в принципі стільки не заробляєте, то взяти таку величезну суму ви можете тільки якимось не зовсім хорошим шляхом (вкрасти, наприклад), а отже, ваша яма залишиться при вас, навіть якщо питання з кредиторами успішно вирішиться. У грошових каналах це видно й добре, цей величезний провал, куди навіть до нульового рівня — закидати й закидати…
Набрати кредитів, прогуляти й пустити кулю в лоб — привабливо, але яма перекочує за вами у нове життя. І якщо ваше життя схоже на кошмар, а причин цьому ніяких особливо немає, то подумайте про те, чого і скільки ви брали до того, як народилися тут і зараз.
(c) Mylene Maelinhon \ матеріал Archaic Heart
Переклад Alaya
Вот видимо не зря я никогда не связывалась с кредитами и избегаю брать в долг даже по мелочи.
Еще как показывают наблюдения , люди которые всё время стонут о том как у них мало денег, как всё дорого и как плохо им живётся (причём не зависимо от уровня дохода ) зачастую вообще не воспринимают время как что-то ценное , и не знают куда его деть, могут например весь день на работе играть на компьютере, причем не в какую-то действительно интересную игру а во всякие там “3 в ряд” тому подобное, поехать на другой конец города и полдня потратить на дорогу ради экономии в 100 рублей.
Или например выговаривают мне за расточительность в виде покупки блинчика за 40 рублей и готового салата. Типа что, неужели так трудно самой приготовить. совершенно не понимая что мне после 11 часового рабочего дня лишний час потраченный на готовку далеко не лишний. Потому что его можно потратить на чтение книги или общение с интересным человеком и тратить его на какой-то салат реально жалко.
Кстати интересно – время и энергия потраченное на себя и свое удовольствие , на отдых, общение с природой и интересными людьми, на хороший фильм или книгу , на ритуальную практику вот оно как – наращивает карму , отнимает или не влияет никак ?
Вот да, часто слышу такое, мол, за что такой то мастер взял ТАКИЕ деньги? Подумаешь, пришел 3 проводка потыкал и готово! Думаю – а сколько лет мастер потратил, чтобы знать, КАКИЕ именно проводки куда потыкать? Это не стоит денег?…
Про еду еще смешнее, помню как я весь день пробегала по городу поздней осенью, в легком пальто, и не было времени перекусить. А под вечер ударил мороз внезапно (днем было +12, а вечером -3), и я пока доехала из е*беней к метро, устала как чёрт, замерзла и жутко хотела в туалет. Реально аж в глазах темнело от усталости и голода, а до дома – долгих 40 минут на метро и 15 пешком. И тут вдали замаячил МакДональдс!
Я нормально отношусь к фастфуду, не понимаю тех, кто его ругает. Не хочешь – не ешь. А тогда это вообще был шик – зашла в туалет, привела себя в порядок, съела горячий бургер с картошкой и выпила горячий кофе. И ощутила себя человеком!
Могла ли я всё это приготовить дома? Да конечно могла. Только мне бы это стоило остатка сил и я бы скорее всего простыла. А так – я получила тепло, горячий напиток и еду здесь и сейчас. Всегда надо учитывать обстоятельства и время, потраченное на дорогу, приготовление и тд. Комфорт и скорость сию минуту тоже чего то стоят.
Я против кредитов любых.Мне довелось как-то брать рассрочку на евроокна,и то,потому что реально нужно было старые деревянные окна заменить.Так я кровью изошла пока рассрочку заплатила(досрочно за 3 месяца вместо 5).Но,с тех пор,этот опыт вспоминаю с содроганием.
Время, потраченное приятно и с пользой – это генерация энергии. Когда ты отдыхаешь телом и душой, ты восполняешь баланс энергии за счет времени, генерируешь ее.
Карма, карма, карма … работает этот механизм как то придурковато и в большей степени видимо на людей скажем так осознанных, стремящимся к развитию, добрых что ли. Проработав энное количество лет в органах и в иных гос службах … хочется сказать Вам, оставьте эти красивые фразочки себе под плюшки с кофе и позитивный инста. Реальность она другая. Могу массу историй написать из жизни, как невиновные страдали и умирали, а у убийцы, воры, насильники и аморальные уроды, живут счастливо “помножая” на ноль обычный люд. Вот как раз всегда за всю мою практику, что я заметил, так это что страдали добрые, образованные, адекватные, задумывающиеся о чем то большем люди.
Оно то да, но вы же не отслеживали кармическую и прочую историю как первой категории, так и второй 🙂 Вы не знаете, чем и как платят эти люди за свои преступления потом, и их дети, и дети их детей. Это надо отследить лет 80 минимум. Люди хотят мгновенной кармы, чтоб убил человека и через 15 минут заболел. Но это так не работает.
А насчет того, что хорошим людям трудно, так при поднятии на энный моральный уровень всегда трудно. Это как последние уровни игры – чем ближе к финалу, тем тяжелее.
Да, вот к предыдущему комментатору добавлю. Вы писали надо делать добрые дела, бесплатно, наращивая карму. Неделю назад похоронила подругу – всю жизнь она спасала, лечила, пристраивался животных, со всеми приветлива и доброжелательна. Умерла внезапно в возрасте 54г за 4 дня от ПНЕВМОНИИ !!!!. ФИГАСЕ НАРАСТИЛА КАРМУ !!!!
Примите наши искренние соболезнования.
Но опять же – а почему вы ждете что это работает мгновенно? Что плохие люди должны жить плохо, а хорошие – хорошо? Это чаще всего растянуто на 1-2-3 перерождения, из которых вы знали одно и то не всю жизнь.
Вы не знаете, кем и как жила ваша подруга ДО этой жизни и какие долги погашала. Опять же, вы не знаете, кем и как она будет дальше.
А внезапные смерти вообще чаще всего обусловлены планетаркой, например острым столкновением в карте этого конкретного человека. К карме сроки жизни и смерти имеют очень опосредованное отношение, часто даже не имеют.
Люди почему-то считают, что карма работает где-то в течение часа, максимум двух. И если бы она была, то плохие люди бы сразу жили плохо, а хорошие – хорошо. Допустить, что если хороший человек живет плохо, то он огребает за что-то 200-летней давности, никто не в силах… :/ Типа да он же святой, на моей памяти и мухи не обидел!
Как и то что мерзавец не обязательно будет страдать за свои злодеяния прямо здесь и при вас.
Именно что НА МОЕЙ памяти. А это сколько лет? 10? 20? 50?
Доброго вечера! Спасибо за очень актуальную статью. Я ее и раньше читала, но сейчас прочла еще раз. Все абсолютно верно по части кредитов, микрозаймов, залогов, долгов и пр. Так получилось, что в течении довольно длительного времени у меня именно всего этого было очень много и не потому, что деньги нужны были на то, без чего можно было бы обойтись, подождать, сэкономить. Сейчас постепенно выбираюсь из финансовой ямы, но “волнами”.
Вот Вы пишите : “В денежных каналах это видно и хорошо, этот огромный провал, куда даже до нулевого уровня — закидывать и закидывать…”
Не поднимая вопрос о крадниках, порчах на финансы и других подобных “прелестях”, допустим, что этого уже нет, так что же “закидывать” в финансовые каналы, чтобы их регенерировать?
А можно услышать вашу точку зрения на ситуации, в которых вам не возвращают долг… Догадываюсь, что не случайно случаются такие ситуации и это тоже своего рода кредит за что то …И как себя вести в подобных случаях, чтоб распетлять?
Я не автор.
Але з мого погляду, все що забрали – будуть вам винні.
Якщо ви вважаєте, що вони є боржниками, авжеж.
Есть индивиды которые расплачиваются практически мгновенно, одного такого очень хорошо знаю, достаточно соврать, ему тут же прилетает, а если, что посерьезнее, то валят все неприятности по крупняку. Видимо недавно в Сансару угодил, поэтому так сроки сжаты.
Залезла в кредиты по уши. Не из желания красивой жизни,а потому что жить негде от слова совсем. Построила дом. Живу. Расплачиваюсь. Но тяжело. Очень. Исчезли беззаботность и тяга к творчеству. Есть только мысли как дожить до конца срока и не сойти с ума.
У меня вопрос. Есть ли способы облегчить ситуацию? Хочу быстрее погасить,но не могу заработать больше чем нужно.
А снимать жилье не дешевле?
Нет. Мы за 5 лет съема отдали в чужие руки стоимость строительства дома. Замкнутый круг. Сейчас конечно тяжко,но платим за своё.
Можно ли как то облегчить? Извиняюсь, что повторяю вопрос….
Я считаю, что наличие долгов и кредитов отображается на человеке ровно настолько, насколько он осознает их наличие. Взять, например, старую учительницу, она обязательная, порядочная….она взяла кредит и постоянно о нем думает, переживает, что не сможет во время погасить, и тратит энное количество своей энергии именно на мысли о нем. И взять Сашу Пупкина, которому пофиг есть тот кредит или нет. Он взял один, потом другой, он знает, что легко может взять третий, чтобы погасить первый или одолжит у друга, чтобы не вернуть потом. Он совершенно пофигистски относится к факту наличия у него этих долгов и не тратит на их обдумывание совсем энергии. И вот кто из них будет в большей яме и кому будет хуже???
Золотые слова. В мозгах людям бы их бы высечь.
Дякую вам за ваші статті!
Вони надихають
Я знаю що це сайт знань, а не порад.
Але припустимо, я прийшов консультувати проєкт й точно знаю що працівник висижує зарплату. Але в нього може бути складна життєва ситуація, про яку не знаю.
Якщо я розповім про це – його звільнять, й це забере його час та гроші, він мене зненавидить. А можливо у нього близькі хворіють.
Якщо не скажу, вже інвестори будуть витрачати свої гроші впусту.
Що б я не зробив, я забиратиму чужий час та гроші.
Вітання, Mylene.
А як щодо послуг, які оплачуються із податків (хоч в народі називаються безплатними).
Тобто, якщо я звертаюсь до державної медицини за яку я сплачував податки, то чи отримую я послугу в борг?
Мені здається, що державні інституції були створені пізніше принципів побудови світу та роботи боргу.
І що незважаючи на сплату мною податків, державна медицина надає мені послуги в борг.
Чи є вірною така думка, чи все ж таки ця послуга є оплаченою з точки зору метафізики та не є боргом?
Думаю, що вони не є боргом, бо оплачені. Оплатити можно по різному, не обов”язково напряму.
Дякую за відповідь!
Возле супермаркета увидел старуху, просящую милостыню. Раньше на этом месте никогда нищих не видел. Подал ей всю мелочь, что была в кармане. В тот же вечер заболел. Лечился больше месяца с огромными затратами. Вот и карма.
Не вижу никакой связи между милостыней и заболеванием.
Мы болеем от бактерий, вирусов и плохого иммунитета, а не от кармы.
Карма работает только на следующую жизнь, вы ее вот сейчас набираете на лет 80 вперед.
Кредиты в странах СНГ и кредиты в странах западной экономики / абсолютно разные вещи.
В европейской и американских экономиках жизнь 99% населения строится на кредитах. Потому что все заработки легальное декларируются и налогооблагаются. При средней зарплате человеку хватает отложить немножко денег на сбережения (допустим тысячу), откуда же ему взять энное количество сотен тысяч на покупку жилья, или даже пару десятков тысяч на новую машину? конечно в кредит.
Да и мебель, и ремонты, большинство делается в кредит, потому как взять и выложить в один момент несколько тысяч из бюджета очень проблематично. А вот выплачивать по 200-400 в месяц – вполне.
Проценты при этом вполне адекватные.