Ментальне поле та його кукурудза (Maelinhon)

Це буде довге, легке і літнє чтиво про патерни в голові. 

Нещодавно у мене вийшло дві досить масштабні статті, що стосуються ментального поля. Одна — про саме цей зріз простору, і друга — про вихід із щільного світу, в тому числі через відмову від шаблонів. І мені за кілька місяців прийшло безліч питань щодо них, спробую докладно відповісти на обидва! А якщо серйозно, то так, питань дуже багато, але величезна їх частина стосувалася шаблонів як таких, і, напевно, цю тему варто розжувати. Який вигляд має шаблон і нав’язливий патерн, що ментальне поле території чи взагалі світу намагається постійно нам підсунути? Часто так успішно, що більшість людей цю ​​жуйку приймає за власні думки та ідеї, і навіть не розуміє, як можна мислити якось інакше. Як його відрізнити, виловити та побороти? Що взагалі таке, думати та жити свідомо?

Давайте розберемо найяскравіші, парочку – докладно, решту просто перерахуємо. Їх набагато більше, але сапіенті, як кажуть, сат.

Нагадаю, що ментальне поле — це зріз стихії Меркурія та сукупність усієї інформації, історії, мов і навіть просто думок, які становлять інфополе певної території. У кожної локації воно своє, і, залежно від цього, нам буває парадоксально добре і погано в різних місцях. Наприклад, є відчуття будинку в далекій країні, але його немає в рідній — це означає, що ваш особистий ментальний зріз не збігається з рідною локацією, але повністю синхронізується з далекою. І світ дуже любить у це поле пхати шкідливі для вас, але корисні для системи думоньки, які сильно заважають вам жити. Зате спрощують управління вами та вам подібними. Про всяк випадок уточню, що я не закликаю за будь-яку ціну валити з простору, влаштовувати революції, переконувати когось… Розслабтеся. Ви повинні ділитися своїми думками і плодити собі думаючих конкурентів. Спостерігайте, шукайте ці патерни у СЕБЕ, виловлюйте, розглядайте, усміхайтеся здобутку, ставайте кращим, багатшим, розумнішим… Це цікава частина саморозвитку, а не пасіонарний надрив дупи за мир у всьому світі. А так багато хто й думає чомусь.

Отже, Топ шаблонів. Додайте своїх виловлених тарганів у коментарях. 

Шаблон 1: Якщо ти будеш добрим, з тобою ніколи нічого не станеться!

Ця зараза так міцно сидить у мізках, що у багатьох уже практично вросла туди. Вважається, що події нашого життя безпосередньо пов’язані з нашою поведінкою, і якщо бути якоюсь особливо хорошою, скромною, милою, доброю, ще якоюсь там, то ніяких поганих подій апріорі не буде. І якщо з тобою щось сталося, значить, ти був поганим, щось зробив не так, творив зло і т.д. А треба було вчасно стригти нігті, слухати маму та пити тепле молоко, і ось тоді…

Ні, й ще раз ні. Події приблизно на 90% залежать від а) планет і б) часу, в який відбувається подія або дія. Світ так влаштований, що ви ніби йдете нескінченними лабіринтами, де в рандомному порядку літають сокири, валяться на голову різнокаліберні камені, але ще там стріляють салюти з цукерок і грошей. Жодної особливої ​​логіки в розташуванні і сокир і цукерок немає, до того ж все це хаотично змінюється кожні 2 години — вчора там були цукерки, а сьогодні лежить кілограм лайна. Я серйозно, розташування удач і невдач на лініях майже хаотично. Ви робите вчинок, і він не приносить результату або приносить катастрофу. Зроби ви його через 2 дні, результат був би зовсім іншим. Чому? Час формує положення планет і ліній, лінії формують події та розташування сокир та цукерок на вашому шляху. І більшість подій відбувається не «чому» чи «за що», а просто як результат збігу купи випадкових факторів. Бо того дня захворів потрібний співробітник. Тому що літак запізнився. Бо на тій вулиці пролітав вірус… Не шукайте жорсткої логіки а-ля «дія = наслідки». У всіх свій набір сокир, і він визначається натальною картою та часом, а не гарною чи поганою поведінкою. Якби ви були найскромнішою людиною на землі, той співробітник все одно б захворів і результат був би той самий.

Ви можете тільки навчитися маневрувати у сокирах, уникати – ні. Саме тому бездар може влаштуватися на круту роботу, а ви ні. Але й протилежне теж вірно, вам теж у чомусь і колись щастить, питання в тому, коли кожен із вас прийшов на співбесіду та на якого фахівця він потрапив. Натальна карта та її карма задають лише кількість «боєприпасів» та здоров’я.

Якщо ви сіли в автобус, і він розбився, це питання часу. Ви потрапили у погану лінію. Сядь ви у автобус за годину, ви би доїхали нормально. Не можна ж сказати, що ви погано поводилися, дерзили, носили коротку спідницю (а ви взагалі чоловік!), І ось саме тому … Ні, не тому. Інші люди в автобусі спідницю не носили та слухали маму, але голову їм знесло аналогічно. Тому що водій — придурок, а вам усім не пощастило не ухилитися від сокири сьогодні о 14:43.

Але багато хто буквально цим живе. Вони прямо так і пишуть «Чому це сталося? Я ж людина скромна, я ж нікому нічого поганого не зробив, я нікуди не ліз…». Це пряма, численна цитата. Тобто шаблон нам диктує, що якщо ти не скромний, ти грабуєш обов’язково! Але що взагалі таке бути скромним чи нескромним? Це як? А куди треба не лізти, щоб було добре? Чи можна список таких місць? А що таке бути добрим? Знаєте, я не зустрічала нікого, хто б прямо таки  НІКОМУ не зробив зла або не заважав жити, всі ми для когось – «та сама мерзота». Немає чіткого визначення, як бути якимось таким зручним або хорошим, ви все одно багато кого будете бісити і багато кому заважати. За будь-якої вашої поведінки. Так що лізьте куди хочете, будьте нескромними, будьте злими та будь-якими. Справа в тому, що ви все рівно отримаєте по голові, рано чи пізно. І гарні й погані отримують і сокири й цукерки. Але якщо ви «лізете», то у вас хоча б буде шанс вирватися в більш ситі, потрібні вам та зручні локації.

Шаблон 2: Мовні паразити та конструкції

Величезна, велика, неосяжна тема. Це коли у менталі плаває купа слів та конструкцій, якими постійно проривається більшість людей навколо, причому вони не аналізують ці слова ніяк і ніколи. Коли своя голова порожня, а ментальне поле заміщене загальним, то важко генерувати свої думки та висловлювання. І люди набирають усіляких хльостких фраз і цитат, які починають пхати скрізь, куди бачать, у будь-якій розмові. І згодом навіть перестають помічати, що 28-й раз за півгодини сказали «мама не журись», «кожному своє» чи «я тебе почув». Мат, позбавлений емоцій і вимовляється через слово як шаблон. Сюди ж — парашка про зайчики-лужайки, призначення долі та вигуки «Господи!».

Їх так багато, що біда та й годі. І вони всі такі однакові, як ті несмачні фломастери, які вже хочеться запхати в дупу всім, хто повторює цю фразу про смак і колір фломастери. З телевізора тоннами валять фрази, якими потім буквально розмовляють агресивні пенсіонери та інші божевільні. Їм це здається вдалою фразою, але вони не розуміють, що ви її за місяць чули 1460 разів від інших людей і це вже трохи лякає.

Сюди ж відносяться всякі хитрі, стандартизовані, питання та думки, які свідомо ведуть до того самого шаблону. “А ви в бога вірите?” замість “Ви поклоняєтеся нашому богу на ім’я Яхве?”, або “Потрібно знайти себе” замість “Створити себе”, “А це сили Добра чи Зла?” і т.д.

Окремим і досить спірним спектром є стійкі слівця, які теж є шаблонами. «Людина», наприклад. «Поводяться як нелюди!», «Треба бути людянішим! Це нелюдяно!», «Вчинив, як справжня людина!». Шаблон говорить: Людина = Доброта, вчинити по-людському = милосердно, а не людина = апріорі погано (до речі, чому?). Чекайте, зачекайте, але ж людство більшу частину своєї історії займалося чим? Правильно. Вбивало, катувало, нівечило, катувало, пожирало й ґвалтувало. Тобто можна сказати, що ці риси, дії та якості — цілком собі така норма для людей. Їм загалом властиво бути жорстокими і тупими, думати тільки про себе та своє задоволення, насолоджуватися садизмом та іншим. Так, не тільки це, але І ЦЕ ТЕЖ входить у поняття «людина». Тобто ні, Чикатило себе не поводив нелюдсько, він якраз таки поводився людяно! Чуєте, як затріщало, так?

Таких слів-патернів багато. “Традиційні відносини”. На основі чого ми визначаємо традиційність? Якщо за рівнем старості, то будь-які варіанти відносин людьми випробувані приблизно одночасно і жодні не є новішими або старішими. Тоді жодні не можуть вважати більш традиційними. ИИИИІІІІІ. З «нетрадиційною», багатотисячолітньою медициною ще веселіше, коли її називають представники “традиційної” медицини, якій років 150…

Шаблон 3: Добрий бог, одночисленний бог і минулий час

У світі є лише християни та атеїсти А в іншій половині світу – мусульмани та атеїсти. Решта були колись давно, зараз немає. Коротше, шаблон вимагає сперечатися, чи є бог чи ні, але самого бога ми не обговорюємо взагалі ніколи, бо це злам шаблону.

У багатьох атеїстично налаштованих пабліках і ресурсах дуже часто культивується ось така думка: «Дивіться, який тут стався жах! Чи це не показник того, що бога немає?! Читай: Цього не могло статися, якби він був! Він би не допустив».

Стривайте… Тобто, я правильно зараз розумію, що автор цього тексту намагається будувати свою ідеологію боротьби з релігією на… ідеології релігії? Він бере ЇХ шаблон, але не руйнує його, а просто використовує з іншого боку? А в чому тоді сенс цієї боротьби, якщо шаблон залишається на місці? …

Дивіться, патерн говорить: “Бог він один і він дуже, дуже добрий, милосердний чувак, який усіх любить-любить”. Тобто, говорячи що раз зло сталося, значить БОГА НЕМАЄ, автор взагалі по суті погоджується з концепцією, що бог добрий, є він чи ні. Він не сперечається з основою шаблону, отже, його зусилля ні до чого не ведуть. Це ж класичний трюк пропаганди та демагогії: спрямуй зусилля супротивника на хибне посилання, і нехай ходить по колу, тому що спрямування будь-якої кількості сил у неправильний бік не принесе результату. І ці два дебіла починають безкінечно перетягувати прапор шаблону: — Бога нема! — А я кажу, що є!

І по колу. А шаблон «бог один і він добрий» як висів, так і висить. Вихід за рамку простий: деконструкція, захід з іншого боку та злам самої основи посилки. Добре, ваш бог є, вмовили. Але якщо вчитатися в біблію і подивитися навкруги, то ми легко прийдемо до висновку, що він кровожерливий психопат, якому те, що відбувається, не просто «норм», а він взагалі сам усе це і затіяв. І його пре від страждань, крові та болю. Ви кажете, що він є? Так я і не сперечаюся з вами, тільки навіщо нам кланятися садисту? А доказ моєї правоти ось, прямий у вашій книзі і навколо нас.

Ще монотеїзм дуже пристрасно хоче нав’язати ідею, що всі інші сили всесвіту, природи та іншого – це давно минулий час. Ви помічали, що геть усі статті на тему язичництва, вікканства, якихось божеств і духів, написані в минулому часі? Автори навіть не помічають, як пишуть: «Стародавні ололійці вважали, що бог Такий То…», «Така богиня відповідала за…» або «Такий то бог жив там то». У далекій сиво-яйцевій далі минулого невиразно видніються ті розмиті силуети, які там колись жили і щось робили. А зараз вони типу вже все, так? Капут? Не живуть, не існують, не роблять, не говорять і взагалі в їхніх життях немає прогресу? Але, ви язичники, або якутські наркомани, косите під етнографів? Світ – живий, сутності – живі, все постійно в русі та змінах, і більшість нікуди не поділася і особливо діяльності не змінила.

Шаблон 4: Раніше було краще

Звідси ж росте розкішний кущ патернів, які свідчать, що раніше жилося солодко-солодко! Усі були рум’яні, щасливі, здорові та жили по 200 років, не те що зараз! І такі розумні були, що просто, мати його, шия надвечір хворіла від такої важкої мозки в голові! Але все одно не сумували, тому що були оптимісти (не те, що ви!), І шию потім мазали стародавньою супер-цілющою маззю і відразу все проходило! Ну тому що стародавня, вона ж крутіша, ну ви розумієте, так? І корови у них давали по 50 літрів молока на годину, колоски пшениці були розміром із трактор, а небо було синє-синє! Не те, що зараз!

Раніше було гірше. Ні, раніше було ГІРШЕ, ви собі навіть не уявляєте, наскільки. Люди повсюдно голодували, гинули від різаних і рубаних ран на війні, дохли від будь-яких хвороб мільйонами. Вони не мали елементарних речей і зв’язку, не знали гігієни, й не розуміли, як передаються хвороби. Всі ці стародавні чудо-рецепти — це панічна безнадія, коли твій близький лежить у лихоманці, за бортом 1461-й рік, і ти готовий його хоч говном з фіалками намазати, аби допомогло… Вони не знали, чим це лікувати! Вони пробували методом тику все поспіль — мед, цибуля, тісто, гарячу воду, жир, якісь трави, кровопускання, молитви, печінка горобця… Раптом щось спрацює? Більше нічого немає. А багато цих огризок рецептів тепер передають один одному як сакральну таємницю. Ось, дивись, у 1460-х вона чим лікувалися, мабуть знали чого, а не ця ваша хімія! Навіть статті так починають для солідності, що це не так собі рецепт, це ууууу яка старовина, предки наші, родовий рецепт, ось це ось все… тоді! За прості антибіотики хоча б. Вони не знали краще, вони нічого не знали і просто хотіли жити.

Навіщо потрібний цей шаблон? Для того щоб не допустити еволюції у свідомості, тому що вона рано чи пізно покладе саму систему. В нормі, за епоху відбувається багато чого, і здебільшого безглуздого, а корисного від кожної епохи залишається мізерно. Події, винаходи, мода — все йде в небуття, люди залишають собі тільки потрібне, а мотлох викидають, роблячись розумнішими і вищими, виходячи на нові висоти та досягнення. Але системі дуже невигідно, щоб ви йшли вперед, тому патерни постійно довбатимуть вас тим, що «Хімія — погано, на тобі складний рецепт варіння цибулини в меді, ослиному гівні та квітах звіробою! Від бронхіту – супер! Не те, що ці ваші антибіотики! Дивися назад, батьки знають краще!».

Дивлячись назад, важко йти вперед . Можете спробувати, але треба з минулого просто взяти краще і вдале, а потім йти вперед, не обертаючись. Решта звідти нам не потрібна, це шлак. Тому, говоріть про богів у теперішньому часі, а про всяку дичину, що віджила, — у минулому. Ось злам шаблону! «Наші неотесані предки безуспішно намагалися лікувати бронхіт цибулинами з гімном, але іноді хворий одужував, незважаючи на всі їхні зусилля. Ну а Кронос займається стихією Часу, зараз прямий». 

Шаблон 5: Глобальні правила життя

Ну ви їх всі знаєте. Дяді повинні жити з тітками і у них повинні бути деєєєєєткі. Релігія – добре, політики – погано. Треба купувати парну кількість квітів на похорон, а непарну – дівчині. Чоловікові дарувати квіти не можна. Хлопчикам — голубеньке, дівчаткам — рожеве. Обов’язково потрібно завести дітей, без них ніяк. Якщо на упаковці написано «для рук», то для ніг слід купити інший крем, цей же для рук, ти що, чи дурень?.. Секс — це бруд. До психологів ходять психи, але якщо вже ти прийшов, то психолог повинен одразу зробити добре і говорити приємне. Лікарі — герої та всі добрі-добрі. Обов’язок батьківщині, обов’язок батькам. Демони – зло, боги – добро. Якщо ти щось робиш легко, значить робиш неправильно, все може діставатися тільки потом і кров’ю!

Я можу продовжувати вічно . Є негативні шаблони, є позитивні. Є особисті шаблони і є сімейні, вбиті батьками і теж заради власної вигоди. Але кожен з цих патернів розсипається з 1-2 питань і є джерелом нескінченного тролінгу. Приходьте в магазин квітів, просіть 6, для себе, вдома поставлю. На подив і шок продавця, можна запитати, чи ви помрете від парного числа квіточок в будинку (а давайте перевіримо!). А якщо на похорон 5 принести — труп то оживе? Або як це взагалі працює?

А ось ще — А ви знаєте, що гама червоного (і рожевий) — це чоловічий колір? Адже він відноситься до Марса і досить агресивний насправді. У той час як блакитний – заспокійливий, іньський, жіночий колір. Це ще наші пращури поголовно знали, я те відповідаю!  

Шаблон 6: Я дуже важливий!

Шаблон «я такий дофіга особливий» — це вкрай важлива тема у езотериків зокрема. Паттерн у просторі намагається нам сказати, що ми дуже, дуже незвичайні, особливі, штучні особистості. Прямо сніжинка, створена математиком, а не рандомна морда в кепці з мікрорайону. І у такого складного людища просто не може бути простих проблем! У всіх проблеми як проблеми, а у мене — ууууууу!…

Насправді система цим шаблоном робить дуже і дуже боляче. Спочатку вона внушає нам, що ми — особливі, а потім щоразу руйнує це переконання через інших людей. Поки ми не зламаємось (щоб нас зжерти) чи не перебудуємо свою самооцінку. Ми – НЕ особливі, і ми НЕ важливі. У глобальному сенсі взагалі ні для чого і ні для кого ваше життя і особистість не важлива і не буде. Змиріться з цим. Всесвіту мільярди років, у ньому жили та вмирали незліченні кількості істот, життя та якості одного (будь-якого!) статистично нічого не змінюють. Навіть життя та якості мільйона. Кожну секунду лише у Середніх Світах помирає приблизно 2 особи. І це ні на що не впливає.

Але  паттерн стійкий. У зв’язку з чим росте купа всяких прикольних штук, типу віри у Вищі Сили, конспірологію, містику і особливо моє улюблене — нескінченно відкрита паща, звідки валять безцінні поради. Ну тому що порада такої важливої ​​особи, звичайно, не може бути дурною!

Ці люди переконані, що Вищі Сили за ними спостерігають, щось з ними там роблять, допомагають, карають і т.д. Не може ж Така Людина жити поза увагою з зовні! Або політики \ масони \ рептілоїди так стурбовані особисто їх переконанням \ упійманням \ etc. Тому що ніхто не стане робити всякі речі, не переймаючись заткнути рота Такій Людині! І взагалі він – реінкарнація Наполеона. А раніше — інкарнація самого Зевса. Звичайних немає, усі незвичайні. Усі настільки незвичайні, що вже знову всі звичайні 

Іноді патерни змішуються. «Якщо я буду дуже добре поводитися, то вищі сили мене нагородять». Ну ті, які нібито стежать згори (чому не знизу?). Начебто їм є справа до того, як ви там живете…

Звідси, до речі, зростає ще один шаблон: очікування на якийсь сценарій свого життя. Наприклад, що приїде принц, буде шалене кохання і ось це все, що наполегливо видніється в кожному зустрічному. До речі, каюся, мене постійно довбає цим шаблоном, хоча я зловила його дуже давно. Або що ви будете багатим, виграєте в лотерею і просто зобов’язані побудувати бізнес-імперію! Або що ви особливий і незабаром прилетить сова з Гоґвортсу. Словом, є якесь бачення сценарію життєвого, який повинен реалізуватися, тому що ну ви ж особливий, як інакше? Якщо відбувається інакше, значить ви щось робите не так і дивись пункт 1.

Чим стійкіша ця віра, тим болючіше вона розбивається при зіткненні з реальністю, тому що сценарій, скоріш за все, є морквою перед носом осла й реалізований не буде. Не ставтеся до себе серйозно, взагалі ні до чого не ставтеся серйозно і дивіться не на шаблон, а в інший бік. І йдіть в інший бік. Тягне чекати принців? Займіться наукою, ви там досягнете успіху майже гарантовано.

Бажаєте ще приклад? Наведу наостанок свій найулюбленіший, зветься «треба обов’язково щось сказати!». Ну типу я ж важливий, я не можу сказати, що я хз як тобі допомогти… Шаблон не мій, але я з ним так часто стикаюся, що можу писати мемуари. Я димут такий… самостійний і трохи відірваний від інших. Якщо в мене виникає проблема, я спочатку намагаюся її вирішити самостійно. Гуглю вдумливо, читаю статті, обговорення, дивлюся варіанти рішення, пробую. Якщо у мене не спрацьовує там типу 1-3-5-й варіант, починаючи з очевидних, то я можу десь запитати вже, у живих людей. І починається. Людина відкриває гугл, потім відкриває рота і видає очевидне.

– Є проблема.

— А ти пробував Найочевидніший Варіант із 1 і 2 рядків пошуковика?..

— Я захворів

— Ой, а де це ти так?

— Що я маю на це відповісти і навіщо?!

— Я захворів

— А ти лікуєшся?

— А що так можна було?!

— У мене злив забився

— А ти пробував чистити?

— У мене проблема

— Ой, це погано

— Та гаразд?! А я думав, що добре!

Ти — доросла людина, ти вже неодноразово хворіла у своєму житті, маєш досвід застосування ліків, вдома є аптечка, базові правила знаєш, може навіть пам’ятаєш дозування. Не пам’ятаєш так погуглиш чи підеш до лікаря. Але варто тобі заїкнутись, що ти хворий, починається цирк шапіто без заявки. Кожна буквально людина вважає за свій обов’язок тобі сказати, щоб ти пила більше води і бажано з лимоном! Залежно від території, вам можуть капати на мізки бульйоном, імбиром, парацетамолом та ще боги знає чим. Навіщо? Тому що це гівно плаває в менталі і відбувається через рот практично безконтрольно. Треба щось ляпнути у відповідь, але ж це треба придумати — що! Прям мізки увімкнути.

Якщо ви до цього схильні, просто запитайте себе: Так, що зараз сталося? Я ось зараз реально дорослій, осудній людині порадив попити води з лимоном? Тобто я припускаю, що ця людина без мене не зможе додуматися попити води з лимоном, я так вважаю? І пошуковика у нього немає? І він не може його включити та прочитати кілька абзаців? Навіщо я це говорю, якщо він сам знає і я знаю, що він знає? Чи можу я сказати щось інше, щоб висловити співчуття? Наприклад: «Мені дуже шкода, тобі чимось допомогти? Може, привезти щось потрібне?». І так, ось вам одразу і злом, і людяність та відмова від важливості.

Тисячі їх… (с) Думайте, що ви кажете. Думайте про те, що означає слово, вчинки, події, люди. Звідки йдуть думки, ваші вони чи ні зовсім… І тут, у цьому пошуку, головне не перетворитися на маніяка, який скрізь шукає ці патерни. Або в циніка, який вважає всіх дебілами, а себе одного — таким, що розкусив систему. Або в пасіонарія, який прямо зобов’язаний всіх перевиховати і задовбати своєю думкою. Розслабтеся і займіться собою, в цьому ви реально будете напрочуд особливою і оригінальною людиною.

Mylene Maelinhon (c) матеріал Archaic Heart.

Переклад – Alaya