Беліал: Бліц (Maelinhon)

Доброго часу всього.

Сьогодні в нас поважний гість, навіть просто поговорити з яким — нереальна вдача і величезна честь. Тому ми проведемо в середині нашого експерименту з “тонкими” інтерв’ю експеримент поменше. А саме: в нас буде не атмосферна світська бесіда, а насичений бліц, який проговорювався по суті в переписці. Але, від цього він не менш цікавий.

Аби  зрозуміти, хто наш гість, треба приблизно зрозуміти, як будувався світ і система так званих Древ Життя. Народ, який уражений містицизмом (а тим більш — релігійним), уявляє собі процес створення світу мало не як помах чарівної палички. Ляснув хтось у долоні і з’явились зірки, планети, рослини, чиїсь вуха… Насправді, це приблизно як в епізоді Ріка і Морті, де Джеррі будь який апарат уявляв собі як ящик, наповнений шестірнями і пружинами.

Світ так не працює.

Світ хтось ЗРОБИВ. Хтось сидів довгими ночами і створював світ, працюючи в лабораторіях, над малюнками, схемами, формулами, оновленнями, вишукував баги… Почитайте підручник з біології чи астрофізики. Хтось при здоровому глузді може повірити, що величезні экосистеми, гормональні і біохімічні структури, всілякі там скелети, які розширюються та різні качкодзьоби могли з’явитися самі по собі? От просто нічого не було, а потім пару мільйонів років відбувалась якась незрозуміла хрінь і вуаля — саме створилося око, самі намотались види птахів і тварин з чіткими алгоритмами поведінки… Там же за версту пахне схемами, дослідами і обкаткою оновлень! Самі, як то кажуть, тільки котики рОдюцця, все інше хтось створював. А хто?

Весь наш Всесвіт — це ланцюжок інженерних проектів, деякі з них давно спочили в бозі, а якісь тягнулись віками і тисячоліттями. Сам світ створювався в довгій часовій перспективі, змінювався, руйнувався і створювався знову. І над кожним поколінням оновлень і об’єктів працювали різні творці, причому їх число величезне. Великий привіт монотеїстам.

Агріель Адахаель Авен-Шеат аель Айєм, як насправді звуть нашого гостя — це один з ключових творців тої реальності, яка нам зараз відома. Після останньої глобальної війни і розпаду Архіпелагів, він став одним з тих, за чиїми проектам взагалі створювали Ігдрасиль, а особливо його нижні сегменти. Як структуру, так і конкретику у вигляді природи, її циклів і т.і.
Це — істинний, живий корифей, який створив буття 🙂

— Добрий вечір, аель! 🙂 Ми з вами розмовляли років 5 тому в приватному проекті, але час летить і доволі багато накопичилось питань. Як ваші справи і настрій зараз?

— Добрий вечір всім присутнім. Мав задоволення почитати історію вашого зібрання, повинен зізнатися — ідея мене здивувала… Вона одночасно і дуже стара і дуже нова. Але мені це точно цікаво. З приводу питань, то справи мої йдуть добре, настрій на даний момент непоганий, хоча й відчуваю себе стомленим, надто насичений рік.

— Як ви відноситеся до імені Беліал? Звідки воно взагалі взялося?

— Не відношусь до нього і не називаю себе так. Його колись дуже давно придумав один з моїх помічників, в якості нікнейму, причому для себе, а не для мене. І так воно і потрапило до людей, як і багато інших неправильних арамейських слів. Враховуючи наступний зіпсований телефон, багато арамейських прикметників або дієслів навіщось зробили власними назвами, і зібрали під ними якусь безглузду кашу з концептів і особистостей. Всілякі там Бегемоти, Вельзевули, Люцифери і іже з ними, це не реальні особистості, а збірна солянка, частіше за все позбавлена навіть базової основи особистості. Простіше кажучи, так ніколи нікого не звали, просто слово звучне, комусь сподобалось і на нього потім намотали ідеологічне фентезі, яке мало співвідноситься з дійсністю.

Якщо хто-небудь так називається, це точно не я. У мене є декілька робочих імен, той, хто зі мною працює, знає і їх і моє основне. Це, до речі, гарний маркер для людей: ніхто з тонкого плану НІКОЛИ не називає себе іменами з біблії і міфів (у кожного по парі десятків імен з «рівнями доступу), і не застосовує слова типу «демон» або «ангел». Якщо це відбудеться, то перед вами 100% шахрай.

— Як ви ставитеся до людей?

— Персонально — ніяк не ставлюсь, але мені в цілому цікаво те, що вони роблять. Якщо б вони ще й самі собі не заважали розвиватись — було б ще краще, тому що багато гарних речей у них з’явилось всупереч, а не завдяки. Якщо можна так висловитись. Мені подобається, що люди придумали книги, театри, кіно, комп’ютери і багато власних, цікавих технологій. Медицина в щільному світі мені здається божевіллям, і той факт що вона взагалі працює, викликає величезну повагу. Як і їх прагнення докопатись до алгоритмів буття.

А так… Я взагалі мало звертаю увагу на види. Яка різниця, хто перед вами? Ви ж не ділите співбесідників на брюнетів і блондинів. Навіщо їх тоді ділити на раси? Що це змінить? Інтерес, як і будь яке почуття, виникає (або не виникає) за зовсім іншими критеріями. Мене завжди цікавлять розум співрозмовника. Хтось швидкий, живий, глибокий, хтось повільний, ґрунтовний. Є такі, хто гальмує на кожному слові. Інші думають зовсім вже неочікуваними фортелями і видають нові ракурси в старих темах. Ось це мені цікаво. А не вид, рід, походження… Маячня це все.

— А всіляки там демонологи? 🙂 Ви з кимось працюєте?

— Я сподіваюсь, ми не станемо серйозно обговорювати демонологів? На даний момент працюю з двома інженерами і придивляюсь до третього, є доволі багато технологій, які я міг би передати, але нам потрібно рідкісне поєднання знання фізики і чутливості до тонкого. В ідеалі — гарний зір. А таких по світу приблизно троє-п’ятеро і набереться. З містиками я принципово не працюю, з фізиками — так.

— А математика?

— Математика — це по суті набір алгоритмів, тобто це принципи роботи світу і інструменти до них. По ній працюють і емоції, і ваші очі і сонце за вашим вікном. Так що так, це універсальна мова, зрозуміла всім розумним істотам. Головне — не уводити математику в голу абстракцію, а завжди прив’язуватись до реальності, тоді вона буде яскравою і зрозумілою. З математиками я зараз не працюю, але прецеденти були. Люди її не винаходжують, а як би відкривають для себе 🙂 Це кумедно на мою думку.

— Я чула «апокриф», що ви передавали технології Николі Теслі, це правда?
— Це правда, хоча і бачив він це доволі туманно і трактував побачене не завжди коректно.

— Але це не тутешні технології?
— В цілому так. Хоча тутешні чи ні — це доволі розмитий концепт, тому що люди можуть додуматись до чогось самі або піти іншим шляхом. Їм же не прямо все хтось передавав! У нас, наприклад, для енергії завжди використовували сіль і мінерали, а люди стали використовувати нафту, газ та інші горючі речовини, це їх власна ідея і вона працює.

— В чому головна проблема людей?

— Я би сказав, що вони беруть якусь ідею, але не розбираються в її суті, а хватають по верхах і далі тільки вибудовують здогадки і теорії. Або взагалі самі додумують якісь фантазії. Так в багатьох випадках відбувається, нажаль. Наприклад, в повітрі вирує ідея, що «ми живемо в симуляції». Ідея хороша, правильна, це правда. Але далі реалізацію посилу зносить в сторону якогось біопанка і умовного фільму «Матриця». Тобто, за симуляцію приймається сам світ, сама локація, міста…

— А як насправді?

— А насправді симуляція — люди. Самі жителі є симуляція і коротка, зникаюча програмка, яка раз за разом відкочується до бази. Міста то як раз дійсні, а от їх жителі — в основному ні.

— Як стати дійсним?

— Йти до бази, відкидаючи зайве. Взагалі, мій підхід до життя: все повинно бути максимально лаконічним, простим, утилітарним і зрозумілим. І будь яке явище, в том числі себе самого, можна як цибулину «роздягати» до основи, поки не залишиться тільки найкраще і необхідне. Ну приблизно як викинути все взуття, залишивши дві першокласні і надійні пари на всі випадки життя. Чи потрібні тобі ці речі, ці дімути поряд? Чи потрібно тобі відчувати те і це, чи потрібно бути завжди правим, реагувати на те чи інше? Що буде, якщо ти просто не будеш цього робити? Не купиш зайву річ, не скажеш зайвого слова, промовчиш на виклик? Я маю на увазі реально промовчиш, не через силу. Я скажу вам: нічого не буде. Взагалі нічого.

Більшість думок, реакцій, речей і емоцій — зайві, вони тільки створюють ілюзію, як всього в житті багато, але за ними нічого немає.

— Як писав Губерман, «кожне твоє слово — зайве» 🙂

— Гарна думка. Якщо дійсно прибрати зайве, залишишся тільки ти сам. Біда в тому, що у більшості (і я не тільки про людей), нічого крім цієї шелухи і немає. Вони не живуть — вони багато метушаться. Не відчувають, а просто прогортають купу емоцій. Їм здається, що вони багато знають, але їх голова просто забита термінами, датами, теоріями… Вони багато розмовляють, багато з ким бувають, але чи є у них реально близькі, друзі? Вони можуть закочувати сцени ревнощів, але чи знають вони любов? Якщо десь є нагромадження будь чого, скоріш за все під ним нічого немає. Сенс і правда — штуки зазвичай дуже короткі.

— Жорстока думка.

— Так, але скільки ресурсів економить… Це основний принцип мого життя: спрощувати до основи і мінімально необхідного. Працює в тому числі і в науці і в розумінні світу, і у відносинах. Чим простіше і прозоріше, тим краще.

— Ну, іноді ж хочеться пуститися у всі тяжкі? Купити зайвого, нажертися цукерок, учинити сварку для тонусу?

— Ключове слово «іноді». Що забавно, багатьом здається, що якщо ти це робиш і всього цього багато, значить це ніби свобода. Все рівно навпаки: коли тобою керують забаганки, речі, відносини і емоції, ти повністю не вільний і підкорений їм. Парадокс.

— Є якісь речі, з якими ви би зробили такий собі камін-аут? Чим би вам хотілось похвалитись або просто розказати про себе?

— Мабуть, одна є. Наприклад, можу сказати, що я прочитав всі книги 🙂 Буквально: всі, які будь коли виходили, по всім темам. Це колись була дурна дружня суперечка, яка трохи вийшла з під контролю і переросла в хобі. Якісь я читав з потоків, ловлячи тільки суть, якщо вони були мені байдужі. Але якісь я читав із задоволенням і навіть перечитував.

— Це вражає! Скільки мов ви знаєте?

— Близько 30 людських, 4 тонких. Але читати простіше, чим говорити, так що складно сказати точно. У мене є звичка думати на різних мовах, це не дає голові нудьгувати і впадати в апатію. Розум не повинен кататись по накатаній колії і прокладеними маршрутами, він повинен постійно бути готовим до змін і зміни планів. Інакше він костініє і більше не може приймати нове, шукати нестандартні рішення проблем. Думати на різних мовах — це як дивитись на речі з різних ракурсів, навіть «з різних особистостей», це відчувається по-різному.

— Питання від читача. Чи існують крім структур древ ще якісь місця де живуть розумні істоти?

— Так, але це інші шари реальності, а не місця. Це життя з вивороту, і часток і сенсів 🙂 Чисто топографічно світ не являється однорідною структурою, він скоріш живе на увігнутих та опуклих поверхнях, нерівномірних і слоїстих структурах. Найбільша переходить в наймікроскопічнішу і назад. Так що в якомусь сенсі вони живуть тут же, але з вивороту.

— Агріель, багато хто говорить, що ви випромінюєте «ауру» влади, якщо можна так сказати. Що у вашому розумінні влада?

— Влада — це частота і вібрація, яка йде від особистості. Як звук або хвиля. Хтось може її пропускати через себе и генерувати, а хтось тільки підкоряється чужій владі, коливається разом з нею. Я думаю, ви помічали, що декотрих особистостей бояться, навіть якщо вони мовчать і нічого особливого не роблять. Є усвідомлення, що це небезпечна істота, торкни — і отримаєш ніж в горлянку. А хтось верещить з погрозами, але викликає тільки сміх, тому що реальної влади втілити погрозу у них немає. В цей момент ви і відчуваєте ВЛАДУ. Є вона або немає у цієї істоти.

— А він не може або не дозволяє собі?

— Це одне і те ж, рамки собі встановлює сам дімут. Що саме він може собі дозволити відносно світу. Я собі дозволяю все що завгодно, тому що у мене є влада над собою. Для мене немає меж того, що я можу, рано чи пізно я добираюсь до будь якої. От і влада в дії. Починається вона, до речі, із себе самого, чи є у тебе влада володіти своїм тілом і почуттями, вчинками? Ти можеш собі дозволити життя без чогось або когось? От лінощі — це зворотній стан від вібрації влади. У вас немає влади над собою, аби щось зробити. Втім, і лінощі бувають корисні, вони примушують шукати короткі шляхи.

— Значить, все має фізичну або навіть «машинну» природу по вашому? Емоції, почуття — це все хвилі вібрацій? Ніякої романтики, але широкий простір для гри?

— А чим це вібрація не романтична? 🙂 Якщо ви бачите жінку і ваше серце солодко стискається, то яка різниця що стало причиною цього? Ну так, є реакції елементів, злиття, у всього є причина, навіть у дива. Я б сказав, що все є фізика, але це, мабуть, зовсім вб’є думку про романтику.

— Тобто, ви сприймаєте Всесвіт, як набір алгоритмів?

— Так, повністю. Можна їх вивчити, користуватись ними в своїх інтересах, уникати негативних і так далі.

— Ви любите дітей?

— Вельми. В них поки частіше всього немає нічого зайвого, тільки суть 🙂 У мене двоє дітей.

— Але людські ж сильно відрізняються…

-Не так вже й сильно, насправді. Людські діти просто не народжуються на світ чистими листами. Тож чого рахувати, 14 йому років, або 4 мільйона, якщо характер і орбіти, так би мовити, закладені ще до того, як він навчився говорити? Він тільки шукає в зовнішньому відображення до свого внутрішнього. І якщо світ не співпадає, то ми знову підходимо до питання влади — чи зможе цей юний індивід перекроїти реальність під себе? Або просто піде за натовпом, перекроюючи себе під світ? А вчитель, як і батьки, повинен бути скульптором, а не творцем. Матеріал вже готовий, зі своїми тріщинами, твердістю, формою… Треба тільки надати йому вигляд.

— Ви вважаєте себе добрим?

— В загальноприйнятому сенсі — ні.

— Головна омана людей…?

— О, їх багато. Головна, певно, час. І як концепція, і к стихія, і як об’єкт для аналітики… Люблю цю тему. Люди от єдині придумали рахувати секунди і години і надали часу деяку структуру, котра по суті йому не притаманна і він так не працює. Але вони тепер все підганяють під цю структуру, із за чого виходить фарс, але доволі цікавий.

— Наприклад?

— Ну, наприклад вони вивчили як на даний момент часу працює біологія і фізика. І, відмотуючи назад, вони всі події і процеси вписують в цю канву, підганяючи під свою теорію часу. І щиро вважають, що все з’явилося саме і з нізвідки.

Простіше кажучи, якійсь інженер розміщував, наприклад, камені і водні пласти в певні умови в лабораторії. Вони там за кілька місяців росли, трансформувалися, виходили гори та океани. Еволюція і трансформація завжди були контрольованими процесами. Пройшли тисячі років, вчені люди беруть шматок породи, прикидають, за який період часу він би виріс сам до цього рівня, і отримують якісь нереальні мільярди років… По перше, сам би він от так точно не виріс, по друге тут всій структурі світу в нинішньому вигляді навряд чи є мільйон років.

— А скільки цьому світу?

— В людському обчисленні— 500-600 тисяч років, ні про які мільярди мова не йде, тому що всі структури створювались не самі по собі. Це — масштабна, лабораторна робота тисяч дімутів.

— Багатьом цікаво як же будувались піраміди, та інші дивовижні речі в давні часи.

— Тоді тонкий план майже не відрізнявся від щільного, і було можливо потоками енергії рухати и обробляти об’єкти. Зараз в умовах фізичного щільного світу це майже неможливо. Ще одна велика омана людей — вважати все статичним і нерухомим, робити розрахунки «на зараз». Вони роблять їх на сьогодні, результати не сходяться і вони в глухому куті. Але в ті часи самі закони фізики працювали інакше: була інша щільність матерії, інше повітря, частки трошки інакше працювали… І були можливі речі, немислимі зараз. Але перевірити це складно, тому що якщо кілограм раптом стане важити більше або менше, ви про це не дізнаєтесь, тому що і ваги і інші об’єкти також поміняють свою структуру.

— А чи можливо зараз впливати на матерію так, як це робили 3000 років назад?

— Ні. Ми завжди знаходимось в площині якихось координат: місця, часу, точки в просторі… Всі розрахунки, плани, схеми и ідеї і повинні робитися «на зараз», з огляду на нинішні обставини, інакше вийде маячня.

Нічого вже не вийде «як в пращурів 3000 років назад», тому що всі координати інакші, умови інакші, інше оточення і тд.

— А можна розущільнити якусь частину світу? Сегмент? І як би виглядало повне розущільнення?

— Сегмент — навряд чи, структура щільного світу в наш час занадто кристалізувалась. Вона стиснута до стану алмаза. Чи можна розтиснути сегмент часток всередині алмаза, не пошкодивши його? Якби розтислась уся структура, гадаю це було б схоже на величезний ланцюг одночасних ядерних вибухів, оскільки простір би різко розправився, звільняючи стислу енергію. А її там не просто кілотони, там триліони кілотон енергії… Енергія ринула б в тонкі світи, як цунамі, викликаючи збій в роботі всього.

За ідеєю, все живе зі щільного світу “залишилося б стояти”, але в тонкій формі. Тобто, щільні тіла розпалися б, дома і будівлі — також. Це не було б боляче, проблема в тому, що більшість людей не пристосовані до життя в тонких умовах, тому процентів 90 прожили б кілька хвилин. Може, кілька десятків хвилин. Потім також розпалися б, тому що не мали б підключення до новых координат.

— Питання від читача. Чи можна якось повпливати на людство, аби замість деструктивної діяльності, люди займалися б створенням чогось благородного, природу якось полюбити, землю поберегти…

— Я думаю, що ні. Вони всім цим і так займаються і досить успішно. Просто у всього і завжди є антипод і виворіт. Якщо хтось вирощує квітку, то буде хтось, хто затопче її ногами. І це не питання хорошості та доброти, це питання розмаїття: якщо є світле, то буде й темне, будуть і півтони, і  нюанси, і все це постійно міняється. Простіше кажучи, для нормального життя НЕОБХІДНИЙ деякий процент умовного зла, болю, руйнувань і страждань, оскільки без них не буде працювати зворотній сегмент. Якщо немає війни — не буде розвитку і подолання. Якщо немає руйнування — не буде зростання. Якби ми могли це подолати — вже б подолали, але ці явища є в усіх світах протягом всієї історії, значить, це їхня основа. Світ взагалі дуальний, він качається як коромисло, а в коромисла не буває одної половини, потрібна друга.

— Чула цю думку від Сателарда.

— Це дуже відома думка і доволі відомий приклад 🙂 Але так, світ дуальний і врівноважений в двійці. Два — ключове число Всесвіту, в чому завгодно.

— Чи бачили ви своїх творців?

— Я не думаю, що слово «творці» — коректне навіть у множині. Тим більше — в однині. Всіх нас породили стихії, а от лекала під це породження вже могли створювати наші умовні пращури. Мене народила жінка, як і всіх. Але світ дуже старий, розмотувати назад ланцюжок до першого народження і тодішніх реалій ми вже не можемо, вже навіть немає тих потоків, де була така інформація. Це питання лишається без відповіді, нажаль. Ми зламали ту систему, де все почалось, спалили до тла і до основи, тепер знайти витоки неможливо.

— В чому сенс життя?
— В тому, аби знайти його особисто для себе. За замовчуванням сенсу ніякого немає, але його можна створювати самому, причому не один раз, цілі теж можуть змінюватись.

— Люди дуже часто плутають цілі та засоби, до смішного 🙂
— Тому що ціль — це величезна відповідальність, а відповідальності ніхто не любить. Простіше висказати щось абстрактне і просте, а-ля «хочу мир в усьому світі», ніж реально думати, для чого ти існуєш.

— Для чого ви існуєте?

— Я хочу, аби світ навколо був безпечним, комфортним і зручним для всіх, хочу допомогти побудувати його саме таким. В цьому я бачу свій сенс і свої цілі.

(c) Mylene Maelinhon \ Матеріал проекту Маргінальна Метафізика

Репости цього матеріалу вітаються тільки з зазначенням автора і джерела матеріалу. Крадіжка інформації, тексту або їх частин жорстоко карається, і я не про юристів. Дотримуйтеся чесності і поважайте чужу працю, тоді ця повага к вам повернеться сторицею.

Перейдіть до

Скрипт "Аристократ" (Anyi Muin) «100$»- сигіла-морок, аби усім подобатися (Maelinhon)

Реклама

 

35 коментарів

Залишити коментар
    • А может и правда разуплотнить это мир к … матери? Живём мы в своей трехлитровой банке- уходим, возвращаемся… Кто-то, из общего числа, выходит… А может и нет. Теперь вот думаю- мы не сможем вернуться на тонкий. Да и были ли мы там, как они? На равных возможностях, так сказать? По сути мы одинаковы, по условиям существования далеко нет. Колоссальная разница. Тогда вообще смысл в человеческом существовании??? А уж тем более для самого человека?? Жить чтобы есть? Даже все открытия в рамках стекла нашей банки- мира вещь бессмысленная. Мир во всем мире невозможен, хотя сам гость сказал о своей цели примерно тоже. Действительно безнадега и мелкое копошение. Иихь!

  • Грандиозная личность, до мурашек… На словах “симуляция – люди” пазл сошёлся, благодарю.

  • Восхитительное интервью. Сколько в аэле Агриэле мудрости, спокойствия и силы. Всех благ ему, и большая благодарность за беседу. Очень познавательные и интересные ответы!

  • Милен, вы не перестаете удивлять. Спасибо за интервью с таким высоким гостем.

  • Ох, как здорово и интересно! Особенно информация про разуплотнение людей. Благодарю!

  • Ох, как здорово и интересно! Особенно информация про разуплотнение людей. Благодарю!

  • Здравствуйте, Милен, благодарю, надо перечитать несколько раз. Так просто Высокий Гость отвечал на такие непростые для меня вопросы.
    Благодарю, Агриэль Адахаэль Авэн-Шеат аэль Айем.

  • Спасибо за захватывающее интервью! Поразила мысль, что на самом деле люди являются той самой симуляцией. Очень интересно! Благодарю сердечно, аэль Агриэль и Милен!

  • Интересная личность. Действительно, все стОящие идеи могут быть сформулированы просто и лаконично, и при этом их можно рассматривать как указание для саморазвития. Познай себя – и познаешь свои пределы, а затем и как выйти за них, и это будет новой ступенью познания себя, и все это складывается в большой жизненный путь души, развивающейся по спирали. То же, о чем говорит даосизм.
    Кажется, в одном из недавних интервью звучала мысль, что Нижние миры сейчас взяли направление на развитие и интеграцию, или что-то подобное. Интересно, как этот процесс видят значимые фигуры Нижних миров, какие у них представления об этом, в чем это может выражаться. Представляется, что направление этому задают как раз такие крупные персоны, как аэль Агриэль.
    Спасибо за организацию беседы с такой интересной личностью, уважаемая Милен!

  • Большое спасибо аэлю Агриэлю, что уделил внимание и дал исчерпывающие, интересные и простые ответы на сложные вопросы🙂 Также большая благодарность переводчику за еë труд и как всегда замечательную подачу материала)

  • Двойственное чувство возникает от рассказа. С одной стороны – уважение за огромный труд по созданию физической и материально-инженерной стороны проекта. Всех проектов, которые требуют такого труда. С другой – очень жаль людей и прочих димутов, которых сюда запихнули, как будто непонятно зачем, как будто поиграться… А ведь мы живые, мыслящие чувствующие. И в какой-то момент условия эксперимента не просто перестали быть контролируемыми, а специально были сделаны жесткими, невыносимыми. Специально и сознательно кто-то усложнил чувствующим, мыслящим существам выход из этих невыносимых, хаотических, неконтролируемых условий. А теперь это вообще как будто брошено на самотек и неясно, что со всем этим делать. То есть все это тщательно планировалось, разрабатывалось, тщательно создавалось – но как бы не в части “для людей” или с учетом людей. И это такое странное чувство вызывает…

  • Отличная беседа! Благодарю Вас, Мастер, и Вашего гостя! Столько мудрости в его словах… не описать.

  • ” Проще говоря, для нормальной жизни НЕОБХОДИМ некий процент условного зла, боли, разрушений и страданий, поскольку без них не будет работать обратный сегмент. Если нет войны — не будет развития и преодоления. Если нет разрушения — не будет роста. Если бы мы могли это преодолеть — уже бы преодолели, но эти явления есть во всех мирах на протяжении всей истории, значит, это их основа. “(С) Какая то безнадега(
    и еще, кто-нибудь несет ответственность за людей?

  • Благодарю за информацию.
    Впечатление оставляет неоднозначное.
    Ответы на вопросы настолько безжалостно честны́, не завуалированы, поня́тны, что немного чувствуешь себя букашкой – пчёлушкой, экспериментом….
    Причём, не совсем удачным.
    А ещё очень хорошо чувствуешь безвыходность ситуации в нашем физическом мирке.
    Словно паук в банке.

  • Впечатлен -про обувь и нож. Про физику: необходимо создать кварк-лептонньІй боеприпас для формирования моря МосквьІ на Земле. И так будет…ибо так дожно бьІть.

  • Продолжаю размышлять о том, что люди – это симуляция. Почему-то в голову пришла аналогия с ребенком, которого оставили в мире одного, самостоятельно разбираться, как что работает. Но не дали каких-либо направляющих. Кажется, психика не выдерживает такой неопределенности, может быть именно поэтому люди так глубоко погружаются в разнообразные сценарии и начинают изображать из себя что-то, вместо того, чтобы становиться собой. Как дети играют во что-то, имитируя элементы жизни, потому что пока эта игра – все, что они могут, все, что доступно их пониманию. Но помимо игр детей взрослые куда-то направляют, помогая развивать навыки, а человечество в целом направляют только разнообразные религиозные учения, каждое в меру своей испорченности. Это говорит, что такие направляющие развития нужны. Конечно, не жестко заданные и в разумных пределах, с учетом индивидуальных способностей, задач и уровня уже имеющегося развития души. Но пока имеем лишь крайне жесткую систему, которая буквально настроена на то, чтобы постоянно жалить людей во все уязвимые места, создавать для них сложные условия, а потом еще и стимулировать в них чувство вины за то, что они какие-то не такие. Вот люди и прячутся каждый в свой виртуальный домик-симуляцию жизни, чтобы хоть как-то выжить, и застревают в этом.

  • Неоднократно перечитываю эту беседу! Обожаю ваши беседы с диспутами. Благодарю Аэлита Агриэля за интересную беседу и Мастера Милен. Есть над , чем задуматься.. и грустно. Очень люблю ваши беседы с инфернами, невероятно интересно.

  • * Благодарю Агриэль Адахаэль Авэн-Шеат аэль Айем

    *димутами

    Исправление ☝️