Коротка історія Древа. Частина 1. (Ааль Масаеф)

Річ із циклу статей інфернів. Цього разу – нашого друга Ааль Масаефа.

Це мій переклад бесіди з цим демоном, винятково цікавий матеріал про походження Світових Древ

Доброго дня, шановні читачі. Мене звуть Ааль Масаеф. Родом я зі Східної частини Нижніх світів, і за родом діяльності я історик та письменник. Мене завжди жваво цікавили перипетії історії всіх світів, а не тільки того, що люди звикли звати паралельними світами. Оскільки без історії людства, історія Древа була б так само неповноцінна, як слива без кісточки. Ця стаття – стислий переказ моєї книги “На Схід від Краю Світу”. Коментарі до статті люб’язно надав майстер Халаам.

Для початку, щоб не було плутанини між планетою Земля з Космосом і Світами, хочу уточнити, що енергетично всі ці шари перебувають в одному просторі, але на різних рівнях. Грубо кажучи, те, що в телескоп має вигляд космосу, на енергетичному рівні частково є фізичним оплотом світів. Якщо говорити ще простіше, то наш Всесвіт не такий уже й великий, як думають, але багаторазово згорнутий усередину себе. Як куб, наповнений маленькими кубиками – кожна зовнішня грань є внутрішньою гранню іншого шару. Тому жодного протиріччя навіть із людськими науками я тут не бачу. Просто ми живемо не на площині, а на площинах багатовимірної фігури. Тож, я одразу вирішу і проблеми із “зеленими чоловічками”. 

Спочатку простір Всесвіту було поділено за зовсім іншими критеріями, ніж зараз. Не було світових Древ, не було нинішніх умов, усе життя Всесвіту було зосереджене на великих “островах”, розкиданих по світу.

Ці скупчення островів називали Архіпелагами. Населяли їх 18 різних рас і народностей. Тих, кого зараз заведено називати пра-богами і Древніми. Це були величезні, порівняно з нинішніми, сутності, наділені величезною силою. Виділяли 4 основні фізіологічні види. Той, до якого належать люди (2 руки, 2 ноги, голова і трохи мізків), називається Амадах. Існують й інші одухотворені види, з іншими фізіологічними параметрами. Так, панове, хвіст – це нормально. 

Згодом чисельність населення зростала і молоді покоління вже починали обурюватися тим, що “острівне” життя перестало забезпечувати всі потреби населення в просторі та їжі, і слід придумати іншу структуру життєвого простору.

Почалася перша громадянська війна.

Так Епоха Архіпелагів добігла кінця і принесла наступні війни. Спершу билися ті, хто був ЗА продовження архіпелажного буття, і ті, хто хотіли чогось нового. Останні перемогли і почали нові війни вже між собою, за давньою традицією розділившись на чотири військові табори.

Кожен хотів оформити реальність по-своєму. Були думки оформлення світу у вигляді кількох “гір”, у вигляді “дерев”, “шарів” і навіть велетенської спіралі. Але, по суті, кожен юний бунтар хотів якомога більше простору й енергії особисто у свої руки, кожен хотів у свої володіння всі джерела сили.

З муками, але вони домовилися і стали будувати ДРЕВО. Оскільки гілляста структура так-сяк давала автономію кожній цивілізації, і дозволяла не так сильно залежати одна від одної.

Спочатку це було одне величезне, косе і криве дерево, на якому постійно спалахували сутички і виникало безліч технічних проблем. Древо все ж побудували. Але нагадувало воно якісь нетрі, вбудовані в палаци, що стоять на собачих будках, зроблених із золота. Немов би 120 різних (і не завжди тверезих) архітекторів проєктували цю споруду, не радячись один з одним.

За традицією знову виокремили чотири зони впливу, приблизно рівні за величиною – Сторона Сонця, Смарагдова Хаща, Вершина Вершин і Підніжжя Світу.

У кожній із чотирьох зон впливу було по чотири основних, домінуючих цивілізацій. Три сектори, незадовго до початку повного розповзання Древа в прах, напали на четвертий сектор. У підсумку дві цивілізації атакованого сектора були майже повністю знищені, і залишки їхні разом із двома іншими пішли з Древа на історичну батьківщину, у стихії. Хто в Хаос, хто в Пітьму.

Через багато поколінь їхні нащадки повернуться в Нижні світи, щоб стати першими місцевими інфернами, або, інакше кажучи – демонами.

У результаті неправильного управління і самодурства розрізненої влади, це величезне Древо стало в прямому сенсі тріщати по швах і розвалюватися під дією глобальних катаклізмів. Воно не просто почало назад розпадатися на якісь архіпелаги, воно стало саме розвалюватися. Повернення до архіпелагів було вже неможливим, а нова структура не витримувала маси тиску. Древо тріщало й осипалося прахом. Реальності і Час змішувалися і їхні дикі гібриди взагалі вже неможливо було ні знищити, ні виправити.

На той момент існувало чотири групи управління, чотири глобальні доми – Амадах, Меелоон, Енкітахт і Амараван. Правителями їх були Ма (пам’ятаємо чудову картину Реріха “Праматір Світу”?), Іберкам, Манавід і Артар’я. Їм довелося волати про допомогу до колись колишніх супротивників ідеї древ, і всім разом рятувати становище, додатково вдавшись до допомоги покровителів стихій.

Було створено тимчасовий уряд, який очолив доволі юний на той момент представник Енкітахтів, на ім’я Ійє, який пізніше прийняв ім’я Яхве.

Також варто згадати Махавідій і Ма. Поняття Ма пішло від імені справді однієї особи, умовно жінки. Потім главу дому (кожного) величали цим титулом, практично у всіх домах і в усі довоєнні епохи. Після війни все змінилося, але цей термін все одно залишився від сивої давнини. Що ж до самих Ма Ха Відайя, вони ж Махавід’ї – це група істот, об’єднаних далекою та близькою спорідненістю, яка не схвалювала політики своїх домів, вела відокремлені справи та намагалася якось згладити проблеми від постійних чвар. Їхній вплив поширюється на всі прошарки і серед молоді повоєнної, особливо найсвіжішої. І досі вони сприймаються як Старійшини, що були тут від витоку (а це майже так і є), які вміють розрулювати глобальні конфлікти. Махавідья Чіннамаста – старша сестра останнього глави дому Амадакх, до речі.

Зібравшись усі разом, вони розкололи одне древо на дев’ять частин, створивши 9 Світових Древ. Цей акт називається Днем Зрізаних Гілок.

Чому саме Зрізаних Гілок? Тому що шматки косого єдиного дерева, які нікуди не вписувалися і були досить небезпечними аномаліями, звалилися в розломи, які й стали межами між новоутвореними десятьма древами. Що викликало багато скорботи і вибухів гніву від мешканців новоявлених древ, бо внаслідок падіння загинуло безліч істот, єдиних у своєму роді (нехай і вкрай войовничих), загинуло багато геніальних творінь та ідей. Розкол на дев’ять шматків приніс полегшення лише в тому, що тепер-то ці шматки хоча б не розсипалися безповоротно в прах.

Але й стрункої системи там поки що не було в помині. Через кілька століть із того, що не вдалося приладнати до жодного Древа, створили останнє, десяте Древо Світів.

Окремі Древа, більш-менш незалежні, однаково керувалися чотирма глобальними домами, розбавившись, однак, владою нової епохи, що вже намітилася.

Там було ще кілька дрібних воєн, назви яких нікому не цікаві, проте загалом Древа устаканилися.

Було створено першу Всесвітню Раду, орган управління, який існує досі.

Ідея єдиного глобального органу управління належала двом братам, на ім’я Авалькад і Дінамар.

Один із них розвивав високочастотний бік своєї роботи та практик, другий – низькочастотний.

Ідея полярності припала до душі тимчасовому уряду, оскільки відчутно стабілізувала розбрат в енергетиці шарів. Було ухвалено рішення розподілити шари Древ за частотою енергетики. Верхні шари стали високочастотними, нижні – низькочастотними, посередині були середні частоти, а шари 13 Стихій розподілили навколо Древ, додатково зрівнюючи вихрі та збурення.

Над одним із розломів, над кордоном Древ, брати створили два міста і з’єднали кордони в одну загальну магістраль. Два міста – Аталанте й Авалон, були покликані керувати, розбирати, упорядковувати загальний для всіх десяти древ перебіг подій і перешкоджати падінню в розломи шматків древ або нових реальностей, що на древах зароджуватимуться.

Так вийшло їх дванадцять. Десять Древ і ще два Древа-Міста.

Варто сказати, що про ці два міста на Фізі раптово чули. Але кількість маячні, яку приписують цим двом назвам, зашкалила до гротескних меж, по суті, не залишивши нічого істотного зі справжньої інформації. Казки про атлантів я вам розповідати не стану, ви їх і так чули.

Далі в історії Древ була ще одна коротка війна, яка остаточно розставила пріоритети і можновладців по різних Древах.

Обидва міста-Древа законсервувалися після війни. Бо двоє їхніх творців пішли воювати: один загинув, другий став інвалідом. А трималися міста суто на їхніх персонах. Тому стільки суперечливих даних про них – вони наче й існують, але надто далеко і надто запечатано, щоб сказати щось напевно.

На той момент від первинного пантеону, що застав Архіпелаги, залишилося “півтори каліки”, в особі Махавідій, Яхве і ще з півсотні особистостей, які зуміли втриматися в глобальних катаклізмах.

Вони і створили інші органи управління, розділивши Ради за Стихіями, управлінням, покараннями та іншим.

Ті боги і богині, які для людства є старшими пантеонами, фактично є дітьми й онуками тих, хто вижив у Війні Архіпелагів.

Пізніше, вже цими новими пантеонами, були створені люди і нові, більш дрібні раси, що населили і Фізичний світ, і інші шари.

Сподіваюся, чтиво не було обтяжливим. Всіх благ, щиро ваш, Ааль, граф Масаеф.

Переклад з арамаїка – Mylene Maelinhon і Khalaam (с)

Друга частина: https://maelinhon.org/istoria-dreva-2/