Про сильних людей (Maelinhon)

Потрібно бути сильним. Перемагати. Стиснути зуби і бути твердокам’яною брилою на шляху труднощів. Сильні – добре, слабкі – фу. Знаєте, що прикольно у спільних тезах, якими нас ґвалтує ментальний простір за допомогою наших батьків та оточення? Те, що жодна теза там не промовляється до кінця і ми завжди бачимо тільки її верхівку. І ми робимо висновок тільки з цієї верхівки, також не додумуючи думку далі.

Більшість людей під силою розуміють чомусь відсутність або придушення своїх почуттів та емоцій, загнання їх кудись глибоко, аби ввечері над ними поревіти в гордій самоті. А на людях – ні-ні, почуття – це ознака слабкості!

– Лол! — сказав Всесвіт, який працює практично лише у чуттєвому спектрі і розум із раціональним не чує взагалі як клас сигналів.

А якщо так вдуматись, то хто такий сильний? За логікою, він робить те, що найважче робити. Усі не змогли, а він один зміг, бо він сильніший за інших. Почуття та емоції — це складна штука, з якою дуже важко працювати, вона болісна, незручна, проблемна… А сховати незручне  дуже легко – просто вдавати, що цього немає. Це приблизно як не робити прибирання, а сховати все сміття під ліжко і зверху прикрити гарним покривалом. Все, немає його! Роботи на півтори хвилини. Це дуже легко!

А ось витягнути все це на світ і оперувати цим незручним — важко, тяжко, боляче, і для цього потрібно багато сил і мужності. Доведеться знімати покривало, відсувати ліжко, нести пилосос і швабру з відром води, лупатися в цьому смітті, пакувати його, виносити… Ну нафіг, це ж купа сил! Простіше прибрати з очей геть.

Це шлях слабкого, просто зробити вигляд, що проблемного об’єкта не існує. Сильний той, хто з цим розібрався і не ховає цей сегмент себе.  Тоді навіщо вселяти дітям (особливо дівчаткам), що треба лише холодно думати головою, а решта — ганебна хрінь? Думання головою – штука корисна, але вектор її руху повинні ставити почуття. Якщо робити навпаки, ви завжди будете кругами приходити до нового краху.

Я взагалі вважаю, що основний наголос більшості людей і нелюдей треба робити не на гартування і силу волі, а на розслаблення, релакс та почуття. Там і загартування підтягнеться автоматично, тому що пірнати в себе і знаходити там проблеми — це найстрашніше, з чим ти взагалі можеш зіткнутися. Це вас прокачає автоматично.

Сили волі та стиснутої до стану каменю дупи – у кожного першого. Гартуємося, перемагаємо, цвяхи б із нас, курво, робити! А починаєш говорити про емоції та почуття, розслаблення, прийняття — губляться, заїкаються, червоніють, не вміють навіть слова вичавити з себе. То хто тут сильний? Той, хто подолав себе, розслабився і спокійно висловлює, чи ось ці ось каліки, які на проблемну тему не можуть навіть в очі подивитися? Справжні слабаки, гідні глузувань.

Сильний димут якраз і виявляє емоції, проживає їх, не ховає, вони течуть вільно, і хороші і погані і всякі. А стиснути булки і перемагати — це слабкість, причому найганебнішого й огидного штибу. Для здоров’я не потрібно бути твердим та вольовим, для здоров’я потрібно бути пластичним, м’яким та розслабленим, а для цього потрібна велика сила і мужність.

(c)  Mylene Maelinhon \ Матеріал проекту Маргінальна Метафізика

Репости цього матеріалу вітаються лише із зазначенням автора та джерела матеріалу. Крадіжка інформації, тексту чи їх частин жорстоко карається, і я не про юристів. Дотримуйтесь чесності та поважайте чужу працю, тоді ця повага до вас повернеться сторицею.

Перейдіть до

Alphabetum Nigromanticum "Аліменти" - автор Julay Madyara

Реклама

 

11 коментарів

Залишити коментар