Дума про знаки від Всесвіту (Maelinhon)
Маніпура чакра і знаки від Всесвіту. Є думки?… А давайте-но поговоримо про Маніпуру і про те, як Всесвіт із нами спілкується? А то всі лише скиглять про те, що хочуть і того, і того, і ще ось того, а злісний Всесвіт чомусь не реагує. Як же з ним спілкуватися і чому срачі в інтернеті – це просто дар богів?
Ви коли-небудь телефонували в техпідтримку чого-небудь? Супермаркету там, кінотеатру, ресторану? У ЖКГ? Сміттярам? А я обожнюю туди дзвонити, мене прямо хлібом не годуй – дай висловитися. Моя внутрішня скандальна пенсіонерка, звісно, корчиться від множинного оргазму, але загалом суть в іншому. Я з тих людей, яким “потрібніше за всіх”, які ніколи не мовчать, якщо касира немає на місці, якщо нахамили, якщо помічена проблема і помилка, якщо цінника немає, якщо вимкнена вентиляція, якщо немає того, що повинно бути… Одного разу я бачила, як працівник супермаркету хвацько висякався в долоньку, витер об себе і пішов працювати далі. А потім ми беремо візки, які розставляла ця людина або купуємо фрукти, які вона розкладала. А я не стану, як люди в черзі, зітхати, хитати головою і казати “ну ні так ні, прийду іншим разом”. Я просто зараз наберу номер і повідомлю адміністрацію, що когось немає на місці в робочий час довше 20 хвилин. І за деякими даними, за останні роки через мене звільнили щонайменше чотирьох людей. Можливо, і більше. АЛЕ. Зате сотні й тисячі людей, приходячи в ті місця, які постраждали від мого свавілля, насолоджуються хорошим сервісом.
Плутон мною рішуче задоволений!
Проблема в тому, що будь-які людські структури, чи то сайт, чи то супермаркет, досить часто просто не мають зв’язку окремих компонентів системи. Адміністратор сайту може тупо не знати, що якась дрібниця не працює (всі ж горді, ніхто не говорить про проблему), а відповідальна особа магазину просто не отримувала скарг, що щось іде не так. Багатьом простіше промовчати, побурчати і чекати з моря погоди далі. Немає скарги = всіх все влаштовує.
Але ось кумедна штука. Якщо адміністрація супермаркетів та кіно дуже любить таких як я, то окремі люди – ні. Дуже-дуже НІ. “Немає скарг = все добре, є скарга = якісь виродки мені заздрять”. Аж до повної заборони іншим людям висловлюватися про вас, вашу справу, творчість etc. Але ж світ – це завжди полярності: дав – отримав, запитав – відповіли, забрав – вилучили. Неможливо тільки давати, говорити і робити, треба ще й назад приймати решту, хоч би якою вона була.
Ось людина виклала свою творчість. Або рекламу. Або якісь свої думки. Виклала – значить хоче думку, значить хоче показати це людям, знайти підтримку, знайти аудиторію, заробити грошей тощо. І поки люди пишуть “вау!”, все йде добре, але варто вказати на те, що реклама незрозуміла або неприємна, або що творчість відверто “не гуд”, що ідея кульгає, як у багатьох починається істерика з гучним схлопуванням Маніпури в стан алмазу. Причому форма цієї критики та її посил можуть бути максимально коректними, добрими і не мати жодного злого наміру, а ось відповідь, здебільшого захисно-агресивна.
– А тобі яке діло? А тебе я не питав(ла)! А ти що, мій особистий консультант? Іди звідси, якщо не подобається! Екк тебе бомбануло, мабуть, сам не можеш, мені тебе дуже шкода!
Більшість людей не просто не вміє читати знаки, вони їх впритул не бачать, навіть якщо вони написані і сказані в обличчя. І тут же ниють про знаки від Всесвіту! Ой як ниють про свої нерозв’язні проблеми! Повірте мені, я 14 років слухаю скарги щодня. Ах, я так хочу бути художником, але чомусь не виходить! Як же я хочу дітей! А я – заміж! А я хочу грошей! Чому добрий боженька чи міфічний Всесвіт не дозволяє мені? Може, хоча б знак якийсь дасте?! Що я роблю не так?! При цьому проганяючи палицею будь-кого, хто наважиться висловити побажання, думку і пораду. А Всесвіт, на вашу думку, це хто взагалі? Якась людина в балахоні, яка прийде до вас і чітким, добре поставленим голосом, скаже: “Іване, ти неправий ось у цьому, цьому, і ось тут. Тобі слід припинити робити ось це, а почати це і ось таким чином!”?
Це так не працює. Всесвіт – це сукупність планетарних зрізів і робота стихій і планет. А отже, Всесвіт, як пазл, складається з мільярдів шматочків, до яких входять і люди, і ноти, і цифри, і музика, і смаки-запахи, і рослини… І сигналізувати він вам може будь-яким із них. Зокрема й людьми, зокрема й через їхню думку (так навіть простіше). Музика заграла, сусіди почали свердлити стінку, людина помилилася номером, обматюкали в черзі, зателефонувала довгоочікувана людина, грошики знайшла… У Всесвіту лапки, він не може вам безпосередньо донести свою думку, але завжди намагається це зробити вустами та руками тих, хто ближче до вас і кого йому простіше штовхнути біля вас. Таким приблизно чином від Венери приходять котики, а Сатурн зупинить вас посеред вулиці за допомогою бомжа із загадковим висловом.
І що більше ми розслаблено говоримо іншим людям про те, що йде не так, що більше ми самі розслаблено дослухаємося до будь-якого посилу ззовні, тим коректніше працює Маніпура і тим простіше наше життя.
Чому? Тому що Маніпура – це своєрідний пункт спілкування зі світом, і вхід, і вихід. Ми склали пісню, набралися хоробрості й виклали її на Ютуб. Будь-яка активна дія йде через Марс, а отже, Маніпура – це точка виведення активності У Всесвіт. Ваша думка – це теж висновок, це теж донесення знаку Всесвіту до іншої людини. Тому блоки там можуть з’явиться як на вхід, так і на вихід. А блоки = хвороби й застій, якими через роки вам уже сигналізуватиме власне тіло. Але ось ви висловилися! Люди подивилися на вашу творчість, зацінили (чи ні), і відповідь ви отримуєте в різних формах, але приймаєте (чи ні), ви її саме Маніпурою. Сонячне сплетіння – це точка входження подій і відповідей від світу ззовні – всередину. І якщо людина притомна, вона приймає будь-яку думку. Навіть у вигляді відра помиїв на голову, навіть матом, навіть агресивну. Тому що будь-яка думка і будь-які події – це і є відповідь Всесвіту вам. Її потрібно прийняти, обробити і спробувати вичавити максимум із цієї відповіді, не вдаючись у розбір мотивації і спробу за всяку ціну обісрати у відповідь.
Відбиватися саркастичними фразочками і намагатися принизити критикана – це рівень реакції старшої групи дитсадка. Серйозні дімути дивляться не на агресора, а на посил, який він несе. А може, моя творчість РЕАЛЬНО гівно і мені потрібно більше практики? А може, людина має рацію (нехай і некоректну), і моя реклама і справді відштовхує аудиторію? І схуднути реально пора і зайнятися своїм життям? А раптом я помиляюся і просто не бачу цінну думку за своїми емоціями?
Прийняти – не дорівнює безсило скласти лапки і кивати. Прийняти – це зробити висновок з отриманого, ким і як би воно не було сказано або зроблено. Посил у світ – це не небіжчик, щоб про нього або добре, або ніяк. Відкрита Маніпура приймає будь-яку думку, але некорисну просто викидає після обробки. Якщо вашу творчість грубо обісрали, а вас назвали виродком, якому тільки й сидіти в сортирі і кричати “Занято!”, а не співати, це – теж думка. Це – теж відповідь зрізу на ваш посил, тому що така форма (на думку горезвісного Всесвіту) до вас дійде з більшою ймовірністю. І якщо вимкнути істеричку і спокійно подумати, ЧОМУ в когось забомбило від вашого посилу, то можна зробити дуже багато цікавих висновків, стати кращим і вийти на новий щабель.
Критика далеко не завжди означає, що треба припинити щось робити, частіше навіть навпаки. Магазин, дізнавшись про поганого співробітника, не закривається весь і назавжди, а просто звільняє співробітника і проводить інструктаж інших. Критика структурує вас і вашу справу, зрізає зайве, стимулює важливе. Іноді це корисна критика. Мені самій надходять десятки листів про те, що помічена помилка або проблема з сайтом, або є побажання до тематики і формату моєї роботи. Прислухаюся, виправляю. Але іноді це і шквал хамства. Прислухаюся, розмірковую, чому пішла агресія, у якого сегменту аудиторії вона пішла, і залежно від висновків – роблю нові посили.
Так це працює. Що простіше йде обмін, то більше всього потім приходить у життя. І жити стає в рази простіше, якщо весь світ і люди в ньому сприймаються саме як Всесвіт, а не ось – люди, а ось – Всесвіт. І люди все щось бухтять мені, а Всесвіт мовчить і мовчить.
(с) Mylene Maelinhon \ Archaic Heart
Действительно логично, правильно, четко. Все так. Умом , логикой, нутром – принимаю, более того, давно уже стараюсь так жить. Не всегда получается, иногда эмоции побеждают. Потом, конечно, я анализирую, провожу разбор полетов. Что ж, есть над чем работать. Всегда). Благодарю Вас.
Получать критику мне лично очень тяжело, но стараюсь с этим работать. И хамство тоже прилетает, да и неадекваты попадаются на пути. После прочтения стало немного легче в понимании таких моментов.
Иногда логику и посылы вселенной искать не стоит, некоторые люди уроды и токсики просто потому что они именно уроды и токсики и это не вселенная разговаривает, а просто им так нравится самоутверждаться за счет унижения слабых и разбирать сорта говна не стоит, их надо кидать в игнор и бан, а комменты удалять чтобы не отравлять свое личное пространство. Так что в принципе с этим я бы поспорила, а остальное да, и бомжи разговаривают и прочие знаки бывают
Как человек, ежедневно разгребающий тонны комментариев от токсиков и уродов – не соглашусь.
Токсики хороши тем, что они замечательный индикатор собственных реакций. Вам нахамили на ровном месте, но задели вашу семью – пофиг. Вам нахамили и задели внешность – пофиг. А потом кто то вдруг посмеялся, что вы одиноки и вам некуда и не с кем ходить и ооооппппаньки. Попал в точку, вас зацепило, стало обидно, настроение испортилось. О чем это говорит? О том что это – ваше слабое, непроработанное место в психике, где под некрепкими досочками – яма с комплексами и блоками. То, где нам больно, где у нас вспыхивает эмоция без причин – это всегда индикатор.
Так что с ними нужно иногда проверить свои реакции. И не в ключе “ой, да мне плевать”, а именно вдумчиво перечитать и прислушаться к себе.
Ну и еще такой момент, что часто люди ЛЮБОЕ мнение принимают за камень в свой огород. Дня два назад мне в одном паблике сказали, что я комментарий написала из чистого желания напакостить, зависти и тд. Хотя я его писала четко, по делу и корректно – прокомментировала крайне неудачную рекламу, за которую человек заплатил деньги, но эффект она произвела отталкивающий. ДЛя тех людей я – токсик, урод и завистливая мразь.
Может быть Вы и правы, но я бы основной массе людей не рекомендовала заморачиваться таким образом. Я одно время знала совершенно чудесного начинающего автора, слог был прекрасный, я бы сказала изумительный, читателей было довольно много, но повадились тролли поливать её, вот просто из зависти, все советовали ей закрыть комментарии к работам, но автор просто ушла, сказав что её творчество ужасно и никому не нужно, ничего не стала писать больше, а ведь могла бы в будущем и печататься если бы расписалась. И таких очень много знаю, начинающих рукодельниц, к которым лезут на странички и пишут ой выпей яду у тебя всё ужасно. Особенно это ударяет по совсем молодым, которые совсем не понимают как с таким троллингом поступать.
благодарю, статья в точку, а комментарий еще ценней!
Побеждает сильнейший, увы. А чтобы им стать, надо через такое проходить. И без такого опыта, не переварив его, человек часто оказывается неприспособлен ни к каким трудностям.
Проще говоря, если девушка не выдержала слов, написанных на экране анонимами, то как она будет реагировать, если ее в реальной жизни, например, ударят? Или обзовут этими словами в лицо? У нее же будет натуральный шок и депрессия на год.
И вот оно – слабое место, и повод работать над собой и своими реакциями. А кто именно, что и зачем сказал – вторично. Да, они больные, да, они самоутверждаются и вампирят, но не интереснее ли с них получить профит им назло? Чтобы вы из ситуации вышли не то что не пострадав, а еще и с плюшками.
У меня после одного критика (человека, знакомого со мной лично) попросту отбило способность писать стихи. Причём не сказать, что он что-то прямо такое обидное написал, но вот муза больше не приходит. А насчет критики со стороны – нууу спорно. Всем не угодить, потому что критерии оценки и культурный бэкграунд слишком разный. И среди них редко попадаются хотя бы приблизительно объективные.
Есть ещё такая дилемма артиста, продающего своё творчество – можно сделать выбор сознательно занижать качество своих работ, делать их проще и понятнее, соответственно более покупаемыми обычными людьми. Либо наоборот, делать сложнее и своеобразнее, но тогда покупателей станет меньше и останутся лишь взыскательные и тонкие ценители. И та, и другая группы ЦА получается, разные аспекты Вселенной)) Но всегда кто-то окажется не у дел…
Да, но чтобы всё это понять, надо сначала пережить :)))
Да,именно так.Не вдаваясь в разбор мотивации,не оценивая человека (токсик он или не токсик),все внимание отдаешь своей реакции на посыл.И если меня не задело,не зацепило,я остался спокойным или равнодушным,то у меня часто появляется непроизвольная улыбка на лице в ответ посылам такого рода.И оппонент остается ни с чем.Но если чувствую,что меня зацепили,что эмоции начинают подыматься,то я готов благодарить оппонента за то,что он указал мне на мое слабое звено.И эти чувства подымающегося негодования и благодарности смешиваются и проявляются иногда ввиде шутки ,иногда в виде тишины ,которая успокаивает ситуацию и,тем самым,оппонента.
Очень интересно однако! Если под таким углом воспринимать всю информацию от людей, то и заморачиваться не стоит на тему как он к тебе относиться.А чаще всего из за этого весь сыр бор начинается. Типа меня не уважают.В этом большая мудрость сквозит, каждого воспринимать как посланника Вселенной.
Так в том и суть. Ну относится ко мне кто то там плохо, ну и что? Я на его отношение никак не повлияю, оно не объективно, то есть я ничего не сделала, что привело бы к антипатии. Просто не нравлюсь, раздражаю, вызываю зависть и тд. Мы все кого то бесим без причин.
Но вот посылы от этих людей очень интересно рассматривать.
Меня некоторые выпады сильно расстраивали и даже пугали. А уже через много лет я вижу, что некоторые вещи указывали на какую-то проблему. Если бы я тогда востприняла их просто, как посыл, меньше бы шишек себе набила. Да чего уж там, я и до этой статьи не рассматривала критику, как просто посыл.
Статья на “злобу дня”, все абсолютно просто , еще б научиться не залипать на внутренних емоціях)